Хвороби брудних рук та їх профілактика

 

 

При сальмонельозі  у дітей раннього віку застосовують  антибактеріальне лікування. Рекомендуються  полівалентний сальмонельозний  бактеріофаг, нітрофуранові препарати, сульфаніламіди (бактрим, бісептол), інтестопан, невіграмон, поліміксин М, антибіотики-аміноглікозиди (гентаміцин, бруламідин, мономіцин), ампіцилін, цефалоспорини (клафоран, кефзол, цефамезин  та ін.). Антибактеріальну терапію  застосовують також у хворих  усіх вікових груп при тяжких  і генералізованих (тифоподібна  та септична) формах сальмонельозу. Антибактеріальне лікування слід  поєднувати з корекційним регідратуючим  та детоксикаційним, проводячи його  під контролем показників активної  реакції внутрішнього середовища. 
Широко застосовують у лікуванні сальмонельозу біологічні препарати: колібактерин, біфідумбактерин, лактобактерин, біфікол та їн.

 

 

Профілактика

 

Основою профілактики  харчового сальмонельозу є ветеринарно-санітарний  нагляд за забоєм худоби та  птиці, контроль за збереженням  і обробкою м’яса та інших  харчових продуктів, санітарним  станом харчблоків, винищування  гризунів, виявлення бактеріоносіїв  серед працівників харчової промисловості  та дитячих закладів. 
Профілактика контактного сальмонельозу серед дітей раннього віку включає суворе дотримання харчового режиму та бактеріологічне дослідження випорожнень у людей, яких оточують. Бактеріологічні обстеження проводять у матерів новонароджених дітей у пологовому будинку та у матерів, які доглядають за хворими дітьми в дитячих відділеннях лікарні; у всіх дітей, які надходять до лікарні для стаціонарного лікування; у дітей при оформленні їх у дитячі заклади та перед поверненням у них після тривалої перерви. При виявленні серед дітей бактеріоносіїв їх ізолюють і лікують. 
Виписування реконвалесцентів сальмонельозу із стаціонару дозволяється після клінічного видужання та одноразового, а у осіб декретованої групи - дворазового бактеріологічного дослідження випорожнень з негативним результатом.

 

 

Гострі респіраторні  вірусні інфекції (ГРВІ)

 

ГРВІ ­– гострі захворювання респіраторного тракту, викликані вірусами, що характеризуються катаральним та інтоксикаційним синдромами.

Етіологія          Вірус родини параміксовірусів (парагрип); аденовіруси, РС-віруси, риновіруси.

Епідеміологія  – Джерело – хворі на ГРВІ, вірусоносії (аденовірусна інфекція)

–       Шлях  передачі – повітряно-краплинний, фекально-оральний (для аденовірусної  інфекції)

 

–       Сприйнятливість  – діти раннього віку, з 6 міс., заразність висока (40-80%)

 

 

Клінічна класифікація

 

Риніт, ринофарингіт, катар ВДШ, інтерстиціальна пневмонія, синдром крупа (рідко)

 

Риновіруси

 

тяжка

 

Гострий бронхіт, бронхіоліт, синдром крупа 

 

РС-віруси

 

З складненнями

 

середня

 

Синдром крупа, катар ВДШ, тонзилофарингіт 

 

Параміксовіруси

 

без ускладнень

 

легка

 

Фарингокон’юнктивальна  гарячка, катар ВДШ, кератокон’юнктивіт, тонзилофарингіт, діарея (інтестинальний  синдром), мезаденіт, гепатоспленомегалія

 

Аденовіруси

 

Перебіг

 

Тяжкість

 

Клінічні форми

 

Етіологія

 

 

Діагностичні  критерії парагрипу 
  
·        Спорадична захворюваність, зростає взимку. 
·        Інкубаційний період 2-7 діб. 
·        Гострий початок. 
·        Слабко виражений інтоксикаційний синдром. 
·        Слабко виражені катаральні явища. 
·        Часто першим проявом є синдром крупа (діти 2-5 років) 
·        Основна клінічна ознака – катар верхніх дихальних шляхів. 
·        Лабораторне підтвердження: змиви з носоглотки на вірусні включення, ІФА, ІФ,    РСК, РГГА, РН 
 Діагностичні критерії аденовірусної інфекції  
·  Спорадична захворюваність та епідемічні спалахи. 
·        Зимова сезонність, ймовірні спалахи влітку. 
·        Інкубаційний період 2-12 діб. 
·        Гострий початок. 
·        Перший прояв – катар верхніх дихальних шляхів, інтоксикаційний синдром          помірно виражений. 
·        Кон’юнктивіт. 
·        Лімфопроліферативний синдром. 
·        Інтестінальний синдром. 
·        Виділення вірусу зі змивів з носоглотки, фекалій, крові: ІФ, РСК, РГГА.

 

 

Діагностичні  критерії РС-інфекції  
·        Інкубаційний період 3-7 днів. 
·        Зимова сезонність, гострий початок. 
·        Легкий перебіг у дітей старшого віку (по типу гострого бронхіту). 
·        Розвиток бронхіоліту у немовлят. 
·        Розвиток синдрому крупа. 
·        Виділення вірусу із змивів з носоглотки, ІФ, РСК, РГГА 
 
Діагностичні критерії риновірусної інфекції  
·        Епідемічні спалахи (взимку, восени). 
·        Інкубаційний період 1-5 діб. 
·        Слабко або помірно виражений інтоксикаційний синдром. 
·        Катар верхніх дихальних шляхів. 
·        З першої доби – розвиток риніту зі значними виділеннями. 
·        Часто – приєднання бактерійної інфекції.

 

 

Особливості  ГРВІ у новонароджених та немовлят  
·        Відмова від грудей, втрата маси. 
·        Розлади сну, неспокій. 
·        Поступовий початок, невиражений інтоксикаційний синдром. 
·        Риновірусна інфекція частіше супроводжується розвитком трахеобронхіту. 
·        При РС-інфекції – частіше бронхіоліт, інтерстиціальна пневмонія. 
·        При аденовірусній інфекції – часто інтестінальний с-м, рідко – збільшення лімфовузлів, кон’юнктивіт, частіше бронхіт, інтерстиціальна пневмонія. 
·        Часті бактеріальні ускладнення. 
·        Висока летальність

 

 

Диференційна  діагностика  
ГРВІ проводиться із: 
·        Риновірусна інфекція: алергічний риніт, стороннє тіло порожнини носа. 
·        РС-інфекція: кашлюк, хламідіоз, мікоплазмова інфекція. 
·        Аденовірусна інфекція: інфекційний мононуклеоз, мікоплазмова інфекція, кір. 
·        Парагрип: круп при дифтерії, кору. 
Згідно стандартів лікування та затверджених наказом МОЗ України №354 від 09.07.2004 протоколів діагностики та лікування ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ наступні: 
КЛІНІЧНІ: 
-         катаральний синдром (закладеність носа, виділення з носа, часто рясні, біль у горлі, гіперемія зіву, гіперемія та зернистість задньої стінки глотки, можлива сиплість голосу, сухий чи з виділенням харкотиння кашель, гіперемія кон’юнктив). 
-         помірно виражене порушення загального самопочуття (головний біль, зниження апетиту, млявість, адинамія). 
-           
ПАРАКЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ: 
1.     Виявлення антигену вірусу із змиву з носоглотки за допомогою реакції імунофлуоресценції; 
2.     Виявлення антитіл до вірусу за допомогою реакції зв’язування комплементу та реакції гальмування гемаглютинації. Використовують метод парних сироваток, коли враховується наростання титру антитіл в 4 рази протягом 10-14 днів.

 

 

Етіологічний  діагноз виставляється лише після лабораторної розшифровки. При її відсутності ставиться діагноз „ГРВІ” з вказанням провідного клінічного синдрому.  
 
Лікування 
Базисне (до клінічного одужання):  
 - режим, харчування збагачене вітамінами, легкозасвоюване  
- посилене пиття напоїв з вітаміном С, лужне пиття 
Легкий ступінь тяжкості:         
·        Жарознижуючі (парацетамол, тайленол, ефералган) 
·        відхаркуючі, бронхолітики (мукалтін, бромгексин) 
·        вітамін С, полівітаміни 
·        антигістамінні (діазолін, супрастін, піпольфен) 
·        парові інгаляції (дітям старше 2 років) 
         
При тяжкому та середньотяжкому ступені: 
  
Етіотропне лікування: (2-3 дні) 
1.     Донорський імуноглобулін: до 2 р. – 1,5 мл, 2-7 р. – 3 мл, > 7 р. 4,5-6 мл, при гіпертоксичних формах повторити через 12 годин.

 

 

Інтенсифікація 
1.     Інтерферон 3-5 кр в ніс кожні 15-20 хв. протягом 3-4 год, далі – 4-5 р/добу протягом 3-4 діб, інтертрахеально 2-3 ампули (аерозоль). 
2.     Лаферон – інтраназально по 2-3 кр. в кожен носовий хід 3-6 р/добу протягом 3-5 діб ( для новонароджених 20-50 тис. МЕ/мл, для решти – 100 тис. МЕ/мл), допустиме введення у носові ходи у вигляді змочених ватних турунд почергово на 10-15 хв. 
3.     Аденовірусна інфекція: 
·                    0,5 % ДНК-аза 1-2 кр. х 3 р. в кон’юнктивальний мішок (при кон’юнктивіті) 
·                    0,2 % водний р-н оксоліну 1-2 кр. х 3 р. чи 0,25 % оксолінову мазь; 20-30% р-н альбуциду. 
3. РС-інфекція: рибавірин (аерозоль) – інгаляції по 12-18 год. 3-7 днів, антибіотики при ускладненні пневмонією. 
 
Синдромальна терапія (до ліквідації загрозливого синдрому) 
-       фізичне охолодження; при спазмі судин – зігрівання кінцівок, ніжні ванни, спазмолітики (папаверин, но-шпа) 
-       протисудомні (літична суміш 0,1 мл/кг, сібазон 0,3 мг/кг, ГОМК 50-100 мг/кг, дроперидол 0,05-0,1 мг/кг) 
-       серцеві гліюкозиди (корглікон, строфантин 0,012 мл/кг) 
-       гідрокортизон 5-10 мг/кг, лазікс 1-3 мг/кг, маніт 1-1,5 мг/кг (при набряку мозку) 
-       зняття обструктивного синдрому (еуфілін 5-10 мг/кг) 
-       покращення реологічних властивостей крові (реополіглюкін 10-20 мл/кг) 
-       дезінтоксикація (альбумін, кріоплазма, 5-15 мл/кг, 5% глюкоза, фізрозчин)

 

 

Згідно стандартів  лікування та затверджених наказом  МОЗ України №354 від 09.07.2004 протоколів  діагностики та лікування: 
1. Базисна терапія. 
Всім хворим на ГРВІ, незалежно від тяжкості хвороби, призначають: 
-         ліжковий режим до нормалізації температури; 
-         молочно-рослинну, збагачену вітамінами дієту; 
-         вживання великої кількості рідини, включаючи чай з лимоном, малиною, лужні мінеральні води, соки, морси тощо; 
-         при закладенні носу  у дітей до 6 місяців  зволожують слизову оболонку носа фізіологічним розчином натрію хлориду. Дітям старше 6 місяців можна призначати судинозвужувальні дитячі краплі для носа, але застосовувати їх не довше 3 днів; 
-         при сухому, болісному кашлі призначають протикашльові засоби (декстраметорфан та ін.); 
-         при вологому кашлі з важким виділенням харкотиння – муколітичні препарати (амброксол, ацетилцистеїн, гвайфенозин тощо); 
-         при довготривалому кашлі – грудні збори (корінь алтея, лист мати-й-мачухи, соснові бруньки та ін.); 
-         температуру тіла необхідно знижувати, коли вона перевищує 38,5-39 град.С. Але дітям віком до 2 місяців, а також з перинатальною енцефалопатією, судомами в анамнезі та важким захворюванням серця треба постійно проводити контроль гарячки, не допускати підвищення температури тіла вище 38 град.С. Призначають антипіретики у вікових дозах (парацетамол, ібупрофен тощо). Дітям до 12 років протипоказане застосування ацетилсаліцилової кислоти з метою зниження температури. 
-           
2. Противірусна терапія. 
-         можливе застосування арбідолу, тілорону, інозину, пранобексу.  
  
3. Синдромальна терапія проводиться згідно відповідних протоколів:  
  бронхіоліт;    гостра дихальна недостатність;   серцева недостатність; 
    синдром крупу.

 

 

Показання  до призначення антибіотиків  при ГРВІ: 
-         приєднання ускладнень (середній отит, синусит, гострий тонзиліт, бронхіт, пневмонія, які викликані хламідіями, мікоплазмою та бактеріальними збудниками). 
    Звичайно використовують пеніцилін, амінопеніциліни, особливо ті, що захищені від дії бета-лактамаз мікробів клавулоновою кислотою чи сульбактамом, цефалоспорини, макроліди. 
  
Профілактика 
  
·        Ізоляція хворих на 5-7 діб, допуск в дитячі колективи після одужання. 
·        Провітрювання і дезинфекція предметів догляду. 
·        Носіння марлевих пов’язок. 
·        Щоденний огляд дітей, кварцування приміщень. 
·        Інтерферон 3-5 крап. в ніс 2 рази на добу 2-3 тижні.

 

 

Гепатит А

 

• Гепатит А - хвороба печінки , вірусного походження викликане вірусом гепатиту А.
• Передача інфекції
• Гепатит А передається, головним чином, фекально-оральним шляхом. Це відбувається при споживанні неінфікованою людиною харчових продуктів або води, забруднених фекаліями інфікованої людини.
• Симптоми
• Інкубаційний період гепатиту А триває зазвичай 14-28 днів.
• Симптоми гепатиту А можуть бути як легкими, так і важкими. Вони можуть включати підвищену температуру, нездужання, втрату апетиту, діарею, блювоту, неприємні відчуття в животі, потемніння сечі і жовтяницю (пожовтіння шкіри і очних білків). Не у всіх інфікованих людей проявляються всі ці симптоми.
• Ознаки та симптоми хвороби у дорослих людей спостерігаються частіше, ніж у дітей, а вірогідність розвитку тяжкої форми і смерті вище у літньому віці. У інфікованих дітей віком до шести років зазвичай не спостерігається яких-небудь помітних симптомів, і лише у 10% розвивається жовтяниця. Серед дітей більш старшого віку і дорослих людей інфекція зазвичай призводить до появи більш важких симптомів, а жовтяниця розвивається більш ніж в 70% випадків захворювання.
• Хто піддається ризику?
• Будь-яка людина, не вакцинована і не інфікований раніше, може заразитися гепатитом А. У районах з широким розповсюдженням вірусу (високої ендемічністю) більшість випадків інфікування гепатитом А відбувається серед дітей раннього віку. У число факторів ризику входять наступні:
• Погана санітарія;
• Відсутність безпечної води;
• Вживання ін'єкційних наркотиків;
• Спільне проживання з інфікованою людиною;
• Сексуальні відносини з людиною, що має гостру інфекцію гепатиту А;
• Поїздки в райони з високою ендемічністю без попередньої імунізації.