Лiкувальний масаж при захворюваннi органiв дихання

Варто пам'ятати, що перед  проведенням перкусійних прийомів необхідно підготувати зони масування. Для цього проводяться розтирання. Після нанесення 2-3 ударів масажист проводить стискання грудної клітки. Кисті рук масажиста розташовуються при цьому в нижньобоковому відділі, ближче до діафрагми. Під час вдиху руки масажиста сковзають по міжреберних м'язах до хребта, а під час видиху - убік грудини. При проведенні прийому варто тримати чіткий ритм, тому масажист подає хворому команди "Вдих" і "Видихнув".

Для досягнення кращого  ефекту при виконанні перкусійного масажу попередньо проводиться класичний масаж, особлива увага приділяється при цьому прийомам розминання і вібрації. На перкусійний масаж приділяється 10-15 хвилин. Проводиться він протягом 7-10 днів, а при бронхіальній астмі - 10-15 днів. При цьому перші 5 днів перкусійний масаж проводиться 2-3 рази в добу, а в наступні дні - по 1 разу. Найчастіше такий масаж призначають зранку; найкращий варіант, коли його проводять відразу після сну, щоб допомогти хворому звільнитися від мокротиння, що зібралася в дихальних шляхах за ніч.

Висновки

При лікуванні захворювань  органів дихання використовуються різні види масажу: класичний, інтенсивний, сегментарно-рефлекторний, перкусійний. Кожний з них переслідує певні цілі.

Усе тіло людини можна  умовно розділити на сегменти. Масування  окремих сегментів дає гарний ефект при лікуванні багатьох легеневих захворювань. Інтенсивний масаж асиметричних зон має двох різновидів виконання. Даний вид масування застосовується при хронічному бронхіті і бронхіальній астмі і не використовується при гострих запаленнях. Перкусійний масаж виконується за допомогою постукування. Він допомагає відновити нормальний дихальний процес і поліпшує вентиляцію в бронхах і легенях.

Список використаної літератури

1. Асатиани Г. К. Техника гинекологического массажа. Тбилиси, 1957.
2. Белая Н. А. Руководство по лечебному массажу. М. - Медицина, 1974.
3. Бенидиктов И. И. Гинекологический массаж. Ташкент, Медицина, 1972.
4. Бірюков А.А. Массжа в борьбе с недугами. – М.: Советский спорт, 1991. 78 с.
5. Вербов А. Ф. Основы лечебного массажа. М., Медицина, 1966.
6. Глезер О., Далихо В. А. Сегментарный массаж. Пер. с нем. М., Медицина, 1965.
7. Иваницкий М. Ф. Анатомия человека. - М., Физкультура и спорт, 1956.
8. Крамаренко В. К. Гигиенический, спортивный и лечебный массаж. - Киев, Держ-медвидав, 1953.
9. Куничев Л. А. Лечебный массаж. - М., Медицина, 1976.
10. Куничев Л. А. Массаж в лечебных учреждениях. - М., Воениздат, 1978.
11. Мошков В. И. Лечебная физическая культура на курортах и в санаториях. - М., Медицина, 1968.
12. Обросов А. Н. Физические факторы, применяемые с лечебно-профилактическом целью, и действие их на организм человека. Справочник для врачей по физиотерапии. - М., Медицина, 1976.
13. Оржешковський В.В. Лечебный массаж. – К.: Здоровья, 1978. – 176 с.
14. Саркизов-Серазини И. М. Спортивный массаж. - М., Физкультура и спорт, 1963.
15. Справочник по косметике / Под ред. М. А. Розентула. - М., Медицина, 1964.
16. Спортивный массаж. Учебник для институтов физкультуры / Под ред. В. А. Макарова. - М., Физкультура и спорт, 1975.
17. Физиотерапевтический справочник / Под ред. И. Н. Сосина. - Киев, Здоров'я, 1973.
18. Чабаненко С.Н. Массаж при заболеваниях органов дыхания. – М.: Виче, 2004. – 176 с.
19. Щарфис П. Г., Данилов Ю. Е. Основные принципы лечения больных на курортах СССР. - М., Медицина, 1975.
20. Щербак А. П. Основные труды по физиотерапии. Севастополь — Ленинград, 1936.