Методи дослідження в медичній психології

ПЛАН:

1.Методи дослідження в медичній  психології

1.1.Метод анамнезу

1.1.1 Методи збору психологічного анамнезу

1.2.Психологічний катамнез

1.3.Метод спостереження

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Методи дослідження в медичній психології

 

Вибір методів дослідження, які можуть використовувати клінічні психологи та студенти-практиканти, здійснюється в залежності від цілей  психологічного обстеження; індивідуальних особливостей психічного, а також  соматичного стану досліджуваного; його віку, професії та рівня освіти.

В медичній психології використовується широкий вибір діагностичних методів дослідження. Для того, щоб дані були ефективними, необхідно застосовувати їх адекватно. На озброєнні медичних психологів є безліч експериментальних методик, з допомогою яких досліджуються особливості психічних процесів і станів.

Як відомо, експериментально-психологічні методики дослідження особистості поділяються  на словесні (вербальні) і предметні (невербальні). Але поділ цей є  умовний, бо, навіть користуючись невербальною методикою, психолог, як правило, не обмежується  реєстрацією отриманих результатів, а шляхом розпитування намагається  з‘ясувати у хворого мотиви, якими  він керувався, виконуючи завдання, цікавиться роздумами хворого з  приводу виконуваної ним в  процесі обстеження роботи. Крім того, слід враховувати, що у виконанні  завдань по невербальних методиках  постійно присутня система процесів внутрішньої мови обстежуваного.

Розподіл  методик у відповідності з  їх направленістю на дослідження  тієї чи іншої психічної функції  також є умовним. Як правило, більшість  методик свідчать своїми результатами про стан кількох функцій. Більшість  методик, що застосовуються у медичній психології, наділені широким діапазоном. Неможливо обмежено досліджувати лише пам‘ять, лише увагу, лише мислення.

З іншого боку, існують групи методик, які  мають спільну направленість. Так, особливості перебігу асоціацій  виявляються при дослідженні методиками класифікації, виключення в асоціативному експерименті, в піктограмах.

Один  і той же психічний дефект виявляється  при дослідженні різноманітних  прояві психічної діяльності обстежуваного, на приклад, підвищена виснаженість визначається при дослідженні таблицями  Шульте, Крепеліну, в коректурній  пробі, при утворені аналогій і т.п.

Отже, із сказаного випливає два принципи підбору експериментально-психологічних  методик. Це, по-перше, поєднання методик, які дозволять більш повно  і всебічно досліджувати будь-які  прояви психічної діяльності.

По-друге, поєднання близьких за направленістю  методик дозволяє судити про достовірність  та надійність отриманих результатів. Дані, що одержуються в клініко-психологічному обстежені за допомогою однієї методики, завжди необхідно підтвердити результатами інших методик.

У цій роботі пропонуються найбільш поширені в клінічній психології методи і методики психологічної діагностики, які можуть бути використані як психологами, так і студентами під час проходження медико-діагностичної практики.

 

          1.1 Метод анамнезу

 

• Анамнез – це сукупність даних, що збираються від хворого для встановлення діагнозу і прогнозу. Медичний анамнез включає розпитування про прояви і перебіг хвороби, а також про минуле хворого.
• Психологічний анамнез відрізняється від медичного тим, що його завданням є отримання від хворого даних для оцінки його особистості як системи ставлення до самого себе і, особливо, ставлення до хвороби і оцінки того, наскільки хвороба змінила всю цю систему. Психологічний анамнез ділиться на анамнез хвороби і анамнез життя.
• Психологічний анамнез хвороби. Ця частина анамнезу складається з вислуховування скарг хворого і розпитування про вплив хвороби на різноманітні його стосунки.
• Опитування про вплив хвороби на взаємини хворого доповнює вислуховування скарг. Це опитування стосується двох основних сфер стосунків-виробничої та сімейної, включаючи особисто-інтимну. Слід з‘ясувати, як хвороба впливає на працездатність хворого, на його службове становище, заробіток, стосунки із співробітниками, чи є загроза погіршення робочого статусу.

Для пенсіонерів  та непрацюючих все це ж стосується їх обов‘язків в сім‘ї, а для  тих хто навчається – навчання та перспектив на майбутнє.

Сфера сімейних стосунків  також може змінюватись під дією хвороби, якщо захворювання відбивається на статусі хворого. Як правило, гармонійну сім‘ю важка хвороба одного з її членів згуртовує, негармонійну – штовхає до розладу.

Якщо  пацієнтом є молода людина, яка  ще не має своєї сім‘ї, необхідно  з‘ясувати, як хвороба відбилась  на взаєминах з друзями, ровесниками  протилежної статі і як хворий дивиться у зв‘язку з цим на самого себе і на свої перспективи.

Психологічний анамнез життя.

Включає в себе розпитування хворого за наступними темами:

1) перенесені  в минулому хвороби і реакція  на них; 

2) професійний  шлях і діяльність, задоволеність  ними;

3) розвиток  сімейних та інтимних стосунків; 

4) взаємини  з безпосереднім оточенням поза  сім‘єю;

5) найбільш  важкі події минулого та реакція  на них. 

 

 

 

1. Методи збору психологічного анамнезу

 

Можна використовувати різні методи збору психологічного анамнезу.

1. Вільна, невимушена бесіда з хворим, підсумки якої опісля оформляються у вигляді неформалізованого текстуального запису, де відмічається те, що визнається найбільш важливим. Цей запис долучається до історії хвороби. Перевага цього методу: дає можливості встановити з хворим кращий неформальний контакт і отримати від нього найбільш повну інформацію з важливих у даному випадку питань.

Недолік – недоступність безпосередньої формалізованої обробки і будь-якої квантифікації даних.

Цей метод  здебільшого задовольняє потреби  практичної роботи медичного психолога. Його можна вважати найкращим  для індивідуальної роботи з хворим.

2. Формалізована  карта-схема, яка вручається хворому з проханням самостійно заповнити всі графи, де даються готові відповіді на вибір, а іноді пропонується додати щось за власним бажанням. Перевага цього методу – доступність подальшої формалізованої обробки і економія робочого часу дослідника. Недолік – відсутність безпосереднього контакту з хворим, внаслідок чого знижується якість і точність відповідей, і, головне, неможливим є спостереження за тим, яку реакцію у хворого викликають різні питання. Як правило, даний метод використовують при необхідності швидко обстежити значну кількість хворих.

3. Формалізована карта-схема, яку  заповнює сам психолог під час бесіди з хворим. Цей метод займає проміжне місце між першими двома і переймає від кожного як деякі переваги, так і певні недоліки. З хворим встановлюється безпосередній контакт під час опитування, але заповнювання в цей час карти безперечно формалізує бесіду і заважає неформальному емоційному контакту, що може відбитись на відповідях хворого.

4. Вільна невимушена бесіда з хворим з подальшим заповненням формалізованої карти і одночасно з нею коротким текстуальним записом для історії хвороби. Цей метод – найкращий з усіх, єдиний недолік – він вимагає великої затрати робочого часу.

Розпитування  про хворого у інших осіб, що добре знають хворого чи обставини  його захворювання умовно називають об‟єктивним анамнезом.

Цими  особами, як правило, бувають рідні  та близькі, іноді співробітники  та сусіди, для учнів – вчителі.

Потреба в об‘єктивному психологічному анамнезі найчастіше буває при нервово-психічних  захворюваннях, а також при хронічних  соматичних хворобах, у розвитку яких психогенні і соціопсихологічні  фактори відіграють особливо важливу  роль. Об‘єктивний анамнез збирається в основному за тією ж схемою, що й анамнез від самого хворого. Спочатку надається можливість опитуваному  вільно висловити все, що він сам  хоче сказати про хворого і  його хворобу. Після цього найбільшу  увагу слід приділити даним, отриманим  від хворого, які лишились не уточненими, неясними чи викликали сумнів і їх достовірності.

 

          1.2.Психологічний катамнез

 Це один з методів верифікації психологічної діагностики шляхом повторного збору даних про хворого через певний проміжок часу – як правило, це після проведення курсу лікування, після виписки хворого з лікарні і т.п. Катамнез використовується в медицині для перевірки правильності встановленого діагнозу і визначення окремих результатів лікування.

При зборі  психологічного катамнезу мають  бути чітко сформульовані задачі, які ставляться, і відповідно до них розроблена катамнестична карта. Матеріалом для катамнезу можуть бути документація лікувальних установ, опитування хворих, а у випадку потреби – проведення повторних психологічних досліджень.

 

1.3.Метод спостереження

 

 Метод спостереження за поведінкою хворого є досить давнім методом психологічного дослідження, який зберігає первозначне місце в медичній психології. Головна його перевага полягає в тому, що він найбільше дозволяє побачити поведінку хворого в усій широті її прояву. Недоліки методу спостереження в тому, що він вимагає багато робочого часу, а результати ще більш, ніж при інших методах психодіагностики, залежать від досвіду дослідника і його спостережливості.

R. B. Cattell виділив основні правила, яких слід дотримуватись під час психологічного спостереження:

- спостереження повинне бути максимально тривалим, щоб була змога побачити хворого у тих ситуаціях, де можуть розкритись особливості його психічного стану і риси особистості. До цих ситуацій належать: 1) огляд хворого спеціалістами, від заключення яких залежить його доля; 2) підготовка і проведення болючих чи відповідальних процедур; 3) у стаціонарних хворих – побачення з рідними та близькими; 4) обстановка спілкування з іншими хворими, особливо з тими, хто хворіє на таке ж чи подібне захворювання; 5) моменти, коли хворий взнає чи стає безпосереднім свідком несприятливого прогнозу у інших хворих на аналогічне захворювання;

- спостереження вимагає особливої об‘єктивності з боку самого спостерігача;

- спостереження як метод психодіагностики починається з першого контакту з хворим. Як правило, це відбувається під час збирання психологічного анамнезу. Запис результатів спостереження може здійснюватись двома основними способами. Як і при збиранні анамнезу, запис можна здійснювати „вільним текстом‖, неформалізовано, чи відмічати на спеціально розроблених картах і схемах.

Хоча психологічне спостереження  за хворим повинне бути по можливості малопомітним і ненав‘язливим, воно ні в якому разі не повинно бути таємним, – це не допустимо з етичних  міркувань.

 

 

         СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1.Вознюк О., Психоаналітичні методи корекції негативних психоемоційних станів у школярів / О. Вознюк, Е. Романенко Психолог. – 2007. – Лют. (№ 5). – С. 28-30.

2. Грановская Р. М. Элементы практической психологии. – 5-е изд., исправ. и доп./ Р. М. Грановская – С. Пб. : Речь, 2003. – 656 с. – (Психологический практикум).

 

3.Джордж Р. Консультирование : Теория и практика: / Р. Джордж, Г. Кристиани; пер. с англ; – 4-е междунар. изд. – М. : Эксмо, 2002. – 448 с.– (Искусство консультирования).

4. Диференційна  діагностика неврозів : метод. рек. / автори-упоряд. В. В. Кардаш., Н.  І. Кардаш. – Луцьк, 2000.

 

5. Комінко С. Б., Кращі методи психодіагностики. / С. Б. Комінко, Г. В. Кучер Г.В. – К. : Карт-бланш, 2005.

 

6. Минигалиева М. Р. Психологическое консультирование как процесс взаимопонимания / М. Р. Минигалиева // Психология зрелости и старения. – 2003. – № 1. – С. 5 – 26.

7. Мінєєва А. Корекція підвищеної тривожності у дітей / А. Мінєєва // Психологічна газета. – 2007. – Листоп. (№ 22). – С. 2-9.– (Психокорекційні вправи).

8. Морозов С. М., Психодіагностика. Тести. Методика та практика застосування / С. М.Морозов, Л. В. Музиченко, А. В.Тімакова – К. : Главник, 2004.

9. Мэй Р. Искусство психологического консультирования : Как давать и обретать душевное здоровье / Р. Мэй; пер. с а