Повітряно-крапельні інфекції

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 13 Мая 2013 в 19:52, реферат

Описание работы

1.« Дифтерія»
Дифтерія — гостре інфекційне захворювання, яке викликається паличкою Леффлера та характеризується утворенням фібринозних нальотів у місці інвазії збудника, найчастіше на слизових оболонках ротоглотки та дихальних шляхів, загальною інтоксикацією, ураженням серцево-судинної, нервової систем та нирок.
2.«Кашлюк»
Кашлюк (рос. - коклюш) - гостра інфекційна хвороба, що характеризується нападами спазматичного кашлю. Спостерігається переважно у дітей віком від 2 до 12 років, проте буває і в немовлят. У новонароджених кашлюк має дуже тяжкий перебіг. Збудник хвороби - паличка Борде - Жангу, яка утворює токсин, що спричинює подразнення слизової оболонки дихальних шляхів, спазм діафрагми та інших дихальних м'язів.
3. «Туберкульоз»
Туберкульо́з (від лат. tuberculum — горбок), також Сухоти — інфекційна хвороба, яка викликається мікобактеріями туберкульозу і характеризується утворенням специфічних гранульом в різноманітних органах та тканинах (найчастіше у легенях) і поліморфною клінічною картиною.

Файлы: 1 файл

Referat_Khvorobi_scho_peredayutsya_povitryano_k.docx

— 43.96 Кб (Скачать файл)

Під час нападу дитину бажано тримати у сидячому положенні. 
Призначають слизисті страви (особливо в період гострого перебігу): вівсяний або ячмінний слиз, каші. Давати якомога більше овочів і фруктів, соків, морси, чай. Гострі, солоні, надто солодкі страви можуть спричинити подразнення слизової оболонки горла та спровокувати кашель і блювання. Не бажано давати дитині сухарі, ягоди з кісточками, розсипчасті каші, бо під час надсадного кашлю вони можуть потрапити в дихальні шляхи. 
Одним із найкращих народних засобів лікування кашлюку вважають часник. У разі кашлю, захриплості, задишки корисні плоди калини звичайної, проварені з медом. Після нападу кашлю хворих слід годувати малими порціями. 
         Під час нападу тримати дитину на свіжому повітрі або в добре провітреному приміщенні, на потилицю покласти холодний компрес, розтирати кінцівки та потилицю. Після припинення кашлю дати дитині кілька ковтків прохолодної води, полоскати горло водою температури 22°С. 
Кілька разів на день дитина повинна робити дихальну гімнастику. На ніч рекомендують накладати на живіт збуджувальний компрес температури 27°С протягом 1 міс. Під час нападу кашлю слід зберігати спокій, не нервувати, бо це ще більше погіршує стан дитини. Судомний кашель лякає малюка, тому його треба тримати на руках.

Під час нападу дитину будь-якого віку не можна лишати саму, оскільки вона може знепритомніти через короткочасне порушення надходження кисню до мозку.

У разі зупинки дихання  слід звільнити дитину від одягу, пелюшок тощо, які утруднюють дихання. Очистити ротову порожнину від мокротиння, слизу, блювальних решток (пучкою, обгорнутою марлею). За потреби зробити штучну вентиляцію легенів за методом рот до рота або рот до носа. 
Хворий повинен якнайбільше бути на свіжому повітрі. 
Сприятливо діє на перебіг хвороби глибокий сон. Треба всіляко сприяти, щоб дитина добре спала.

Часто хворі діти стають надто збудливими, тому надзвичайно важливо створити для них спокійну обстановку. Дитину розважають казками, цікавими іграми. Так вона відволікається і кашляє значно рідше. 
Їжа має бути поживною, вітамінізованою. Їсти слід невеликими порціями, але частіше.

Що раніше розпочато лікування, то сприятливішим буде перебіг хвороби й рідшими - ускладнення.

Протягом 30 діб від початку недуги не можна допускати спілкування хворих з іншими дітьми. Діти, що були в контакті з хворим і не хворіли на кашлюк, підлягають карантину на 14 діб.

Для профілактики кашлюку всім дітям, починаючи з 3-місячного віку, роблять щеплення.

 

3. «Туберкульоз»

Туберкульо́з (від лат. tuberculum — горбок), також Сухоти — інфекційна хвороба, яка викликається мікобактеріями туберкульозу і характеризується утворенням специфічних гранульом в різноманітних органах та тканинах (найчастіше у легенях) і поліморфною клінічною картиною.

Сьогодні у світі налічується 50–60 мільйонів хворих на туберкульоз, щороку захворює 7–10 мільйонів, помирає 3 мільйони осіб. Одна хвора людина може інфікувати за рік 10–15 людей.

Збудник туберкульозу — Mycobacterium tuberculosis (MTB, також відома в медицині як «мікобактерія туберкульозу»  — МБТ), або Паличка Коха —  патогенна бактерія роду Mycobacterium типу актинобактерій (Actinobacteria). Туберкульоз  людини і тварин викликають представники Mycobacterium tuberculosis complex, ряд інших представників  роду викликає інші, у тому числі  опортуністичні інфекції людини і тварин. Серед збудників туберкульозу основні:

M. tuberculosis — збудник туберкульозу  людини;

M. bovis — збудник туберкульозу  великої рогатої худоби;

M. africanum — африканський  вид, виділений у західній тропічній  Африці, йому притаманні риси  двох попередніх видів.

Клітини Mycobacterium tuberculosis мають  вигляд тонких, дещо вигнутих гомогенних або зернистих паличок довжиною 0,8–5 мікрон, товщиною 0,3–0,5 мікрон. Ці бактерії не утворюють спор і капсул. Хоча вони на забарвлюються за Грамом, зазвичай вважаються грам-позитивними (Г+). Іншими особливостями роду є  кислото-, луго-, спиртостійкісь. Є факультативними  анаеробами, розмножуються зазвичай бінарним поділом, рідше — брунькуванням. Цикл ділення материнської клітини  на дві дочірні займає 22–24 години, хоча виділяють штами, які розмножуються швидше, повільніше або знаходяться у латентному стані. Популяції Mycobacterium tuberculosis з різною активністю мають і різну чутливість до антибактеріальних препаратів.

Половину сухої речовини клітини складають білки —  туберкулінопротеїни, основні носії  антигенних властивостей. Для Mycobacterium tuberculosis характерний високий вміст  ліпідів у клітинній стінці (40 % від сухої маси) — саме це зумовлює стійкість до лугів, кислот і спирту. Найактивніша ліпідна фракція —  фосфатидна, саме вона викликає в інтактній (здоровій) легені специфічну реакцію  з утворенням епітеліоїдних і  гіганських клітин Пирогова-Ланхганса. Носієм вірулентних факторів є ліпідна  фракція, корд-фактор.Mycobacterium bovis може викликати  захворювання не тільки у людей, але  й у великої рогатої худоби, кіз, свиней, собак, коней, кішок.

Еволюція

Туберкульоз супроводжував  розвиток людини впродовж тисяч або навіть мільйонів років, хоча найдавніші залишки людини мають 9000 річну давність. Протягом цього часу бактерія зазнала багатьох змін у генетичному коді, що дає можливість виділити багато її штамів. Це пояснює відмінність штамів у різних географічних регіонах, що в подальшому може бути використане для визначення походження та руху кожного штаму.

Діагностика

Оскільки на початковому  етапі недуги не виникає жодних хворобливих  відчуттів, рання діагностика туберкульозу можлива тільки при застосуванні специфічних методів дослідження (рентгенологічних, туберкулінодіагностики, інструментальних).

Симптоми

  • кашель більше 2 тижнів,
  • підвищена температура тіла більше 7 днів,
  • поганий апетит,
  • постійна слабкість,
  • безпідставна втрата ваги,
  • підвищена пітливість, особливо вночі,
  • задишка,
  • біль в грудній клітці,
  • крововідхаркування.

Під час розвитку хвороби  проявляються симптоми інтоксикації: зниження апетиту, загальна слабкість, підвищена пітливість, температура  тіла піднімається до 37,2–38,0 °C. З'являється  кашель, на який хворий спершу не звертає  уваги, пов'язуючи його з курінням чи застудою. Харкотиння виділяється мало, воно слизисто-гнійне. На початкових стадіях  і задишка, і біль в грудях проявляються рідко.

Як правило, описані симптоми проявляються на тлі задовільного самопочуття  і збереження працездатності. Тому важливо не нехтувати загальним  правилом: коли кашель триває більш  ніж 21 день — обов'язковим є рентгенологічне  обстеження. Позачергово обстежуватись  необхідно особам з бронхо-легеневими симптомами, з тривалою інтоксикацією  невідомої причини. Раз на рік  повинні флюорографічно обстежуватись  особи з, так званої, «групи ризику»  щодо туберкульозу: хворі на часті  пневмонії, цукровий діабет, виразкову  хворобу шлунка і дванадцятипалої  кишки.

Лікування

Лікування туберкульозу проходить  у два етапи:

  1. основна фаза;
  2. фаза підтримування;

Основна фаза лікування проходить  в умовах стаціонару й триває 2−3 місяці. Під час цієї фази має місце:

  • швидке знищення мікобактерій туберкульозу;
  • запобігання лікарській стійкості бактерій;
  • хворий стає незаразним.

Фаза підтримування може проводитися амбулаторно й триває від 3 до 4 місяців. У цій фазі зменшується кількість прийнятих препаратів, у порівнянні з основною фазою лікування.

У цій фазі має місце:

  • вплив на решту мікобактерій туберкульозу (у тому числі на дрімаючі форми);
  • повне знезаражування вогнища в ураженому органі.

Повний курс лікування  триває не менше 6 місяців.

Основні протитуберкульозні препарати

Ізоніазид 

Білі таблетки, приймання  яких добре переноситься хворими. Іноді  на початку курсу лікування з'являється  висипка на шкірі, нудота. Для запобігання цьому паралельно з антибіотиками призначають вітаміни групи В.

Рифампіцин 

Червоні капсули. На початку лікування можуть викликати нудоту, головний біль. Можливо, забарвлення сечі, мокротиння, слизу в червоний колір. Це звичайне явище й не вимагає коректування в лікуванні пацієнта.

Піразинамід 

Таблетки. Під час приймання можуть фіксуватися періодичні болі в суглобах.

Етамбутол 

Таблетки. При лікуванні препарат як побічний ефект може знижувати гостроту зору.

Стрептоміцин 

Порошок для ін'єкцій. Найчастіше призначають у перші 2 місяці, а потім скасовують. Не призначають хворим із порушеннями слуху, нирковою недостатністю.

Профілактика

Для запобігання туберкульозу, окрім специфічної профілактики, яку здійснюють працівники протитуберкульозних  установ, необхідно дотримуватись  здорового способу життя, не зловживати алкоголем, курінням. Дотримуватись  правил праці та відпочинку, санітарно-гігієнічних  умов. У приміщенні має бути свіже  чисте повітря. Їжа повинна бути збалансована. Варто також уникати  стресових, конфліктних ситуацій.

Туберкульоз в Україні

Станом на 2011 рік Україна  посідає 7-ме місце у Європі за рівнем захворюваності на туберкульоз. ВООЗ віднесла Україну у 2011 році до третьої категорії  країн Європи — це країни з високим  показником захворюваності на туберкульоз.


Информация о работе Повітряно-крапельні інфекції