Структурно-функциональный анализ работы лечебно-профилактических учреждений и разработка методов для улучшения лекарственного обеспече

Днепропетровская  государственная медицинская академия

Кафедра социальной медицины, организации и управления здравоохранением

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНАЯ РАБОТА № __9__

по дисциплине «Страховая медицина»

на тему:

 

«Структурно-функциональный анализ работы лечебно-профилактических учреждений и разработка методов  для улучшения лекарственного обеспечения»

 

Выполнил:

Студент 3 мед.факультета

заочного  отделения по специальности

клинический провизор

5 курса 1а.группы

Келесидис А.Г.

 

 

 

 

 

Днепропетровск 2013

План:

1. Типи лікувально-профілактичних закладів
2. Гігієнічні принципи організації роботи лікувально-профілактичних закладів
3. Гігієнічний режим в лікувально-профілактичних закладах
4. Організація лікувально-профілактичної допомоги населенню України
5. Вдосконалення організації лікувально-профілактичних послуг

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Типи лікувально-профілактичних закладів

Є два типи лікувально-профілактичних закладів: амбулаторія та стаціонар. В амбулаторіях надається допомога хворим, які знаходяться в домашніх умовах. У стаціонарах проводиться  лікування хворих, яких госпіталізують у відділення. До закладів амбулаторного  типу належать фельдшерсько-акушерські пункти, амбулаторії, поліклініки, медико-санітарні  частини, станції швидкої допомоги, диспансери, консультації. У поліклініці  можна отримати кваліфіковану медичну  допомогу у різних спеціалістів, тоді як в амбулаторії ведуть прийом лікарі лише основних спеціальностей.

Медико-санітарна частина  обслуговує хворих підприємств або  військових частин. Основне її завдання – надання першої допомоги, профілактика захворювань, які пов’язані з  процесом виробництва і лікування  хворих зі встановленим діагнозом. Диспансери є закладами амбулаторного типу, але вузького профілю. До складу поліклінік входять консультації. Дитяча та жіноча консультації, крім лікування хворих, проводять спостереження за здоровими  дітьми до 16 років і за вагітними  жінками протягом усього періоду  вагітності.

До закладів стаціонарного  типу належать: госпіталі, клініки, лікарні (сільські, районні, міські, республіканські, обласні), санаторії.

Госпіталь – лікарня для  військовослужбовців та інвалідів  війни. 
Клініка – лікувально-профілактичний заклад, у якому крім лікувальної роботи, ведеться навчання студентів та науково-дослідницька робота. 
У санаторіях проводять лікування природними факторами із застосуванням дієтотерапії, фізіотерапії та лікувальної фізкультури. 
Лікарня – лікувально-профілактичний заклад для хворих, що потребують постільного режиму, догляду та лікування.

Об’єднана лікарня складається  з приймального відділення, стаціонару зі спеціалізованими лікувальними відділеннями допоміжних відділень, лабораторії, кухні, аптеки, адміністративних та інших  підсобних приміщень.

Для успішного лікування  хворих, догляду за ними запобігання  можливих шкідливих впливів на хворих, профілактики внутрішньо-лікарняної інфекції у лікарні необхідно суворо дотримування лікарняного режиму. Лікарняний режим  полягає у проведенні лікувально-охоронних  і санітарно-протиепідемічних заходів.

2.Гігієнічні принципи організації роботи лікувально-профілактичних закладів

Влаштування та організація  діяльності лікувально-профілактичних закладів, згідно з гігієнічними вимогами, дають можливість створити найкращі умови зовнішнього середовища для хворих; сприяють впровадженню лікувально-охоронного режиму; запобігають виникненню внутрішньолікарняних інфекцій; полегшують лікувальну роботу медичного персоналу; сприяють якнайшвидшому видужанню хворих та забезпеченню оптимальних умов для діяльності медичних працівників. Адже без відповідних гігієнічних умов терапевтичні дії є безсилими.

Існують чотири основні системи  забудови лікарняних комплексів: децентралізована, централізована, змішана та централізовано-блочна.

При децентралізованій, або  павільйонній, системі забудови лікарняний заклад складається з ряду окремих, порівняно невеликих, малоповерхових корпусів (павільйонів), в яких розміщуються різні за профілем лікувальні відділення. Слід відзначити, що її перевагою є добра ізоляція відділень лікарні між собою, що, у свою чергу, полегшує запровадження лікувально-охоронного режиму і запобігає виникненню внутрішньолікарняних інфекцій.

Централізована система  забудови характеризується тим, що лікувальний  заклад міститься в одному багатоповерховому  будинку, при цьому здешевлюється будівництво і полегшується експлуатація санітарно-технічних служб, скорочуються шляхи пересування хворих і медичного персоналу від окремих відділень до діагностичних і фізіотерапевтичних кабінетів.

Змішана система забудови лікувально-профілактичних закладів передбачає об'єднання в одному головному корпусі лікарні загаль-носоматичних відділень, лікувально-діагностичних кабінетів, лабораторій, централізованого приймального покою тощо. Разом із тим, в окремих будинках розміщуються поліклініка, інфекційне та пологове відділення, секційна І господарські служби. Ця система поєднує позитивні властивості децентралізованої та централізованої систем.

Зараз частіше застосовують централізовано-блочну систему, при якій лікарня складається з декількох корпусів (терапевтичного, хірургічного тощо), зблокованих в одне ціле. У цьому випадку краще використовуються позитивні сторони централізованої системи будівництва. За допомогою підземних, наземних або поверхових переходів на каталках перевозять хворих, пересувну лікувально-діагностичну апаратуру і різноманітні вантажі, що дозволяє більш ефективно затосовувати можливості лікувального закладу.

3. Гігієнічний режим в лікувально-профілактичних закладах

Велике  значення в житті людини, а особливо хворої, має гігієнічний режим. Під  гігієнічним режимом хворого  розуміють науково обґрунтовану систему правил, які регулюють  його спосіб життя і поведінку  з метою забезпечення найефективнішого лікування та відновлення здоров'я і працездатності. Лікарня також є школою особистої гігієни для хворого, а вироблення в нього гігієнічних навичок сприяє закріпленню результатів лікування після виписування.

У приміщеннях лікарняних відділень  необхідно щодня проводити вологе прибирання з використанням дезінфікуючих розчинів підлоги, витирання пилу з меблів, дверей, дверних ручок, панелей та підвіконників. Не менше одного разу на тиждень проводять генеральне прибирання приміщень: миття підлог, панелей тощо. Для прибирання використовують спеціально виділений і помаркований інвентар.

Однією  з найважливіших вимог щодо організації  лікувально-охоронного режиму є створення  тиші. Тому сила шуму в лікарняних палатах  не повинна перевищувати 30 дБ. При  цьому велике значення мають звукоізолювальні властивості стін і міжповерхових перекриттів, тиша на території лікарні, а також поведінка персоналу: тиха розмова, нестукання дверима, запобігання дзвенінню посуду тощо.

Медичний  персонал повинен бути зразком для  хворих і у дотриманні правил особистої гігієни: мати акуратний, зібраний і культурний зовнішній вигляд, коротко підрізані нігті, чистий, випрасуваний спецодяг, що відповідає за розмірами і формою фігурі медичного працівника.

Під час санітарного обстежування різних приміщень лікарні (палат, коридорів, кабінетів лікаря, маніпуляційних, приміщень денного перебування хворих, кімнати старшої сестри), земельної ділянки та оцінки їх санітарно-технічного забезпечення складають акти санітарного обстеження. Він має 3 частини. У першій (паспортній) частині вказують прізвище, ім'я та по батькові особи, яка здійснює перевірку, і присутніх, назву й адресу об'єкта, дату обстеження. У другій (констатуючій) частині наводяться дані огляду території, основних, допоміжних і службових приміщень та вказують результати Інструментальних досліджень. У третій частині (висновок) вказуються виявлені недоліки і наводять конкретні строки їх ліквідації, узгоджені з адміністрацією закладу. Акт підписують особа, яка перевіряє, і представник адміністрації.

4.Організація лікувально-профілактичної допомоги населенню України

Проблеми  збереження і зміцнення здоров'я  населення України складають  одну з найважливіших внутрішніх функцій держави, є однією з пріоритетних складових її соціальної політики та основою національної безпеки .

Однією  з основних галузей охорони здоров'я  є лікувально-профілактична справа, в якій задіяна більша частина  медичних працівників. На забезпечення її функціонування виділяються значні кошти з асигнувань, передбачених на охоро-ну здоров'я загалом.

Лікувально-профілактична  допомога - це комплекс заходів, спрямованих  на запобігання захворюванням, ранню  діагностику, медичну допомогу особам з гострими та хронічними захворюваннями, на реабілітацію хворих та інвалідів  з метою продовження їх активного  довголіття .

До  видів лікувально-профілактичної допомоги належать:

• амбулаторно-поліклінічна допомога;

• швидка медична допомога;

• стаціонарна медична допомога;

• санаторно-курортна допомога.

Амбулаторно-поліклінічна допомога надається особам, які потребують періодичного медичного спостереження, лікування на догоспітальному етапі та проведення профілактичних заходів. її отримують при звертанні безпосередньо в амбулаторно-поліклінічному закладі чи вдома.

Швидка  медична допомога - це вид медичної допомоги хворим при рапто-вих захворюваннях з тяжким перебігом і постраждалим від нещасних випадків. Вона надається закладами швидкої та екстреної медичної допомоги в максимально можливому обсязі за місцем виклику, під час транспортування та госпіталізації.

Стаціонарна медична допомога надається хворим, які потребують постійного медичного  нагляду, застосування складних методів  обстеження та інтенсивного лікування, а також оперативних втручань, що не можуть бути виконані в амбулаторних умовах.

Санаторно-курортна допомога - вид лікувально-профілактичної допомоги, яка надається в санаторіях - спеціальних лікувально-профілактичних закладах, в яких для лікування  використовуються переважно природні (клімат, мінеральні води, грязі), фізіотерапевтичні  засоби, дієтичне лікування та режим.

Структуру лікувально-профілактичної допомоги та перелік закладів, що її надають  дорослому населенню України, схематично наведено на рис. 1.

Організація лікувально-профілактичної допомоги ґрунтується на таких принципах :

• єдність лікувальної та профілактичної допомоги;

• безкоштовність надання всім громадянам гарантованого рівня первинної  медико-санітарної допомоги (ПСМД), обсяг  якої за чинним законодавством має  встановлюватися Кабінетом Міністрів  України;

• послідовність амбулаторної та стаціонарної допомоги;

• етапність спеціалізованого медичного  забезпечення;

• дільнично-територіальний2;

• спеціалізація та інтеграція лікувальної  допомоги.

Станом  на 1 січня 2004 р. число лікарняних закладів, де надається ліку-вально-профілактична  допомога, становило 2668 із загальною  кількістю стаціонарних ліжок 412606. Забезпеченість населення України  стаціонарними ліжками становить 87,6 на 10 тис. населення .Крім того, в системі Міністерства охорони здоров'я є 15526 фельдшерсько-акушерських і фельдшерських пунктів

Як  стверджують упорядники збірника інформаційно-аналітичних  матеріалів "Результати діяльності галузі охорони здоров'я України  у 2003 - 2004 роках", динаміка розвитку галузі впродовж досліджуваного періоду визначалась  різними закономірностями залежно від соціально-економічної ситуації в країні та характеризувалась наступними особливостями .

По-перше, упорядкування мережі лікарняних закладів відбувалося переважно за рахунок  дільничних лікарень, число яких знизилось  на 32,1% шляхом їх перетворення у сільські лікарські амбулаторії, диспансери та спеціалізовані лікарні. Паралельно з цим, на чому особливо слід наголосити, не знижувався рівень госпіталізації, зате збільшувалась середня зайнятість стаціонарних ліжок і скорочувалась  середня тривалість перебування  хворих у лікарнях.

По-друге, зміни забезпеченості населення  стаціонарними ліжками відбуваються у різних регіонах України нерівномірно і тому її показники різняться  між собою. Так, якщо середня забезпеченість населення держави стаціонарними  ліжками станом на 1 січня 2004 р. становила 87,6 на 10 тис. населення, то цей показник помітно коливається у межах від 76,5 у Житомирській до 109,5 у Чернігівській областях.

І, по-третє, показники розвитку мережі закладів охорони здоров'я свідчать про виконання постанови уряду, спрямованої на зменшення ресурсних  витрат шляхом розвитку маловитратних видів медичної допомоги за рахунок амбулаторно-поліклінічної, впровадження стаціонарозамінних форм медичного обслуговування та упорядкування мережі лікарняних закладів вторинного і третинного рівнів.

Системний аналіз вітчизняної літератури , Міжгалузевої комплексної програми "Здоров'я нації"' на 2002 - 2011 pp., інформаційно-аналітичних матеріалів "Результати діяльності галузі охорони здоров'я України у 2003-2004 роках", статистично-аналітичного довідника "Здоров'я населення та діяльність галузі охорони здоров'я України в 1999 - 2002 роках" , інформаційно-аналітичних матеріалів Кабінету Міністрів Україні для проведення парламентських слухань "Проблеми у сфері забезпечення охорони здоров'я і медичного обслуговування громадян України та шляхи їх розв'язання" від 29 березня 2005 р. показав, що стратегічним напрямом реформування охорони здоров'я України є пріоритетний розвиток ПМСД на засадах сімейної медицини, спрямований на удосконалення та раціоналізацію надання медичної допомоги міському та сільському населенню.