Анатомотопографічні дані оперованої ділянки

Механічна форма зміщення сичуга, виникає раптово, клінічні ознаки захворювання більш виражені, хвороба супроводжується надмірним розширенням органа. Виникнення цієї форми захворювання пов'язане з одночасним поїданням великої кількості піску або землі, чи з наявністю великих виразок у ділянці пілоруса.

Фіксація. Тварину фіксують у стоячому положенні.

Знеболювання. Нейролептаналгезія, наркоз, провідникова паралюмбальна або паравертебральна анестезія, лінійна інфільтраційна анестезія. З метою попередження розвитку післяопераційного перитоніту застосовують надплевральну новокаїнову блокаду за В. В. Мосіним.

Техніка операції. Оперативний метод лікування є основним, оскільки дає змогу усунути різного ступеня зміщення сичуга вправо без завороту та із заворотом.

Розтинають усі шари черевної стінки з правого боку паракостальним розрізом, відступивши на 4—5 см від останнього ребра й від поперечнореберних відростків поперекових хребців. Довжина розрізу — 20—25 см.

Розсунувши краї рани, на стінку сичуга, яка випинається між ними, почергово накладають два кисетних шви. Першим швом обмежують ділянку сичуга діаметром 5—7 см, не проколюючи слизову оболонку. Залишивши довгі кінці лігатури, зав'язують їх, не стягуючи шва, а за їх кінці помічник утримує сичуг у рані. У центрі ділянки, обмеженої швом, накладають другий кисетний шов, обшиваючи ним площу, що дорівнює діаметру носостравохідного зонда або відповідної трубки.

Кінці лігатури повинні бути звернені в бік, протилежний до кінців попереднього шва; їх не зав'язують і доручають помічникам утримувати сичуг за кінці ниток обох кисетних швів. У центрі другого шва прорізують невеликий отвір, в який уводять носостравохідний зонд (або гумову трубку) на глибину 30—40 см, і швидко стягують навколо зонда другий кисетний шов, але не зав'язують.

Внаслідок підвищеного тиску в сичузі утворюється сифон, вміст сичуга виходить крізь зонд назовні самопливом. Роботу сифона регулюють вручну: рухають і здавлюють стінку сичуга або через кружку Есмарха наповнюють його водою. Як правило, на дні сичуга знаходять назбираний пісок. Після спорожнення сичуга зонд витягують, внутрішній кисетний шов стягують і зав'язують, закриваючи його зверху швом Ламбера. Зовнішній кисетний шов знімають. Після цього в черевну порожнину вводять руку і контролюють положення сичуга, намагаючись надати йому природного положення.

У зв'язку з тим, що непрохідність пілоричної частини сичуга іноді зумовлюється його спазмом, описану вище операцію поєднують із виконанням пілороміотомії. Для цього пропальповують місце переходу пілоруса у дванадцятипалу кишку, яке при спазмі схоже на щільне утворення. Витягують цю ділянку на рівень операційної рани й скальпелем роблять 6—8 поздовжніх розрізів серозної й м'язової оболонок, не зачіпаючи слизової, яка починає випинатися в розрізі. Відстань між розрізами 0,5 см, довжина 3—4 см. Пілорус повертають на місце.

Післяопераційний догляд. Для покращення роботи серця застосовують кофеїн, усередину — парафінове (вазелінове) масло для видалення залишків піску із сичуга. Призначають засоби, які поліпшують соковиділення й моторику сичуга, а також антибіотики. Лікування слід направляти на усунення дефіциту хлору та зневоднення організму. Для цього внутрішньовенно вводять 10 %-й розчин натрію хлориду в дозі 250—500 мл. Внутрішньо задають 50—100 г натрію хлориду із 10 л води. Одночасно призначають препарати для ліквідації енергетичного дефіциту, інтоксикації, патології печінки: спазмолітики, транквілізатори, глюкокортикоїди. Всередину вливають 3—5 л вмісту рубця здорової корови. Згодовують якісне сіно, коренебульбоплоди, вітамінні та мінеральні премікси.

Пункція шлунка (гастроцентез) в собаки й кішки

 
Показання. Сильне розширення шлунка, заворот шлунка, коли неможлива декомпресія за допомогою кишкового зонда.

Фіксація в стоячому положенні.

Знеболювання. Анестезія, як правило, через сильний вплив на загальний стан тварини не є обов'язковою, або можна застосовувати інфільтраційну анестезію в місці пункції, нейролептаналгезію.

Техніка операції. Троакар або коротко загострену довгу голку (10—20 см) з широким просвітом (1—5 мм) уводять через черевну стінку глибоко в шлунок у місці найсильнішого випинання черевної стінки в ділянці шлунка, яке може знаходитися як з правого боку, так і з лівого. Газ, який часто виділяється разом з рідиною й невеличкими шматочками корму, необхідно аспірувати відсмоктувальним насосом. При закупорці просвіту голки або гільзи троакара його прочищають мандреном або стилетом. Коли це не допомагає, необхідно робити повторні проколи.

Розтин шлунка (гастротомія) в дрібних тварин

Показання. Видалення сторонніх тіл із шлунка або кінцевої частини стравоходу.

Фіксація. Тварину фіксують у спинному положенні.

Знеболювання. Застосовують наркоз та інфільтраційну анестезію по лінії розрізу, ін'єктують нейролептик. З метою профілактики післяопераційного перитоніту виконують надплевральну новокаїнову блокаду за методом В. В. Мосіна.

Техніка операції. Лапаротомію виконують по білій лінії або парамедіанно в обхід прямого м'яза черева, між мечоподібним хрящем і пупком. Довжина розрізу — 10 см. Уводять руку в черевну порожнину й витягують шлунок на рівень операційної рани. Пальцями захоплюють стороннє тіло, яке пальпують через стінку шлунка. Розріз стінки шлунка проводять, орієнтуючись на розмір стороннього тіла.

Якщо пропальпувати стороннє тіло не вдається, тоді шлунок витягують якомога більше в операційну рану, ізолюють його стерильними серветками й виконують розріз бокової стінки між малою й великою кривизною, вибираючи ділянку без  великих судин. Спочатку скальпелем розтинають серозно-м'язовий шар, а потім слизову оболонку, яка випинається, розрізають ножицями. Стороннє тіло витягують пальцями або корнцангом. Уміст шлунка, що витікає, видаляють ватно-марлевими тампонами.

Рану шлунка зашивають двоповерховим швом: спочатку швом Шмідена, а потім — Плахотіна-Садовського чи Ламбера. Черевну стінку зашивають дво- або триповерховим швом. На очеревину накладають швацький шов, потім цей самий шов — на апоневрози м'язів білої лінії й вузловий шов — на шкіру.

Післяопераційний догляд. Перший день тварині дають воду. Протягом наступних трьох днів після операції згодовують слизові супи, а потім поступово починають переводити на звичайний раціон. Шви знімають на 8—10-й день.

Оперативне лікування перекручування шлунка й сильного його розширення в собаки й кішки 

Показання. Перекручування шлунка (сильна тимпанія) потребує екстреного хірургічного втручання.

Фіксація. Тварину фіксують у спинному положенні.

Знеболювання. Нейролептаналгезія, ендотрахеальний наркоз. У деяких випадках застосовують тільки інфільтраційну анестезію.

Техніка операції. Спочатку усувають шокові явища. Необхідно спробувати виконати декомпресію шлунка за допомогою шлункового зонда Після цього необхідно уважно слідкувати за станом пацієнта. Якщо зонд не вдається ввести в шлунок, його не витягують, а залишають на місці й знову просувають уперед після репозиції.

Якщо декомпресію зондом не вдалося виконати, то проводять медіанну лапаротомію (позадупупкову або передпупкову), а потім кровопускальною голкою або троакаром виконують пункцію шлунка, щоб знизити тиск у сильно здутому шлунку. Асистент марлевими компресами захоплює стінку шлунка, яка розслабляється, й утримує в цьому положенні, щоб на місце проколу можна було накласти кисетний шов. Зверху останнього накладають вузловий шов Ламбера.

При перекручуванні шлунка його розправляють круговими рухами. Для цього шлунок захоплюють поблизу пілоруса рукою, яку вводять між стінкою шлунка й реберною дугою. Спочатку витягають тільки частину дванадцятипалої кишки, що прилягає до пілоруса. При цьому перевіряють і за необхідності виправляють положення селезінки, дванадцятипалої кишки й сальника.

Після вправлення шлунка для спорожнення й промивання використовують шлунковий зонд. Якщо за допомогою зонда або довгих кульових щипців не вдається витягнути великі шматки корму, роблять гастротомію. Для попередження рецидивів показана гастропексія. На заключному етапі накладають шви на лапаротомну рану.

Післяопераційний догляд. Регуляція кровообігу й заміщення рідини. При гастротомії тварин два дні не годують. У подальшому денну норму корму ділять на 4 порції. Пов'язку змінюють залежно від ситуації.

Часткова резекція стінки шлунка в собаки й кішки

Показання. Сторонні тіла, виразка, некроз стінки шлунка, новоутворення тощо.

Фіксація. Пацієнта фіксують у спинному положенні.

Знеболювання. Нейролептаналгезія, наркоз, інфільтраційна анестезія по лінії розрізу.

Техніка операції. Виконують передпупкову медіанну лапаротомію. Рукою, введеною в черевну порожнину, сальник зміщають у бік. Стороннє тіло захоплюють через стінку шлунка в тому місці, де найменше кровоносних судин, і шлунок якомога більше витягують у лапаротомну рану

Стінку шлунка розсікають над стороннім тілом. Після розтину серозної й м'язової оболонок і підслизового шару слизова оболонка випинається в розріз. Її розсікають і захоплюють двома м'якими затискачами. Стороннє тіло витягують, рідину, яка є в шлунку, відсмоктують.

Патологічно змінену частину шлунка витягують і також фіксують м'якими затискачами в межах здорових тканин. При порушенні місцевого кровообігу й небезпеки розвитку некрозу тканин темну ділянку інвагінують, і здорові тканини між собою зшивають швацьким або матрацним швом, яким прошивають серозну й м'язову оболонки неушкодженої стінки шлунка.

Інші видимі ділянки вирізають у формі еліпса. У цих випадках рани закривають двоповерховим швом. На перший поверх накладають шов Шмідена, а на другий — Ламбера або Плахотіна-Садовського.

Після цього шлунок вправляють у черевну порожнину, а на лапаротомну рану накладають двоповерховий шов.

Післяопераційний догляд. Протягом 2—3-х днів після операції тварину не годують, але парентерально вводять рідину.

3.3.Операції на кишечнику

Резекція кишки

Показання. Операцію роблять при некрозі петлі кишечнику, викликаного ущемленою грижею, інвагінацією, заворотом, пухлинами, сторонніми тілами тощо.

Фіксація. Тварину залежно від місця знаходження ураженого відділу кишечнику.

Знеболювання.Застосовують поєднаний наркоз, паралюмбальну або паравертебральну провідникову анестезію, інфільтраційну анестезію по лінії розрізу та ін'єктують нейролептик. Для профілактики післяопераційного перитоніту виконують надплевральну новокаїнову блокаду за В. В. Мосіним.

Техніка операції. Місце лапаротомії визначають за локалізацією пошкодження.

Лапаратомію проводять у певних місцях доступів до різних відділів кишечнику. Після лапаротомії рукою проникають у черевну порожнину, дістають пошкоджену петлю й ізолюють її стерильними серветками, руками відтісняють у боки від ушкодженої ділянки вміст кишечнику. Після цього в межах здорових тканин, відступивши від меж пошкодженої ділянки, по боках від наміченого місця резекції накладають кишкові жоми під кутом до стінки кишечнику. Другу пару жомів накладають безпосередньо біля пошкодженої ділянки, але в межах здорових тканин, на відстані 4—5 см від перших; при цьому кишковий вміст відтісняють у напрямку пошкодженої ділянки. Потім на судини брижі, які потрапляють під розріз, накладають по дві лігатури, відстань між якими — 2 см

Прямими ножицями, відступаючи від кишкових жомів 1,5 см, між ними, розтинають ділянку кишки в косому напрямку. Слизову оболонку обох кукс старанно очищають від залишків вмісту, злегка протираючи її ватно-марлевими тампонами, змоченими розчином етакридину лактату 1: 1000, або фурациліну 1: 5000. Під час проведення операції ділянку петлі кишки, яка знаходиться назовні, постійно зволожують фізіологічним розчином, щоб серозна оболонка не пересихала.

Після резекції приступають до з'єднання кукс резектованої ділянки кишечнику. На рану брижі накладають швацький шов. Після цього в черевну порожнину вливають 0,5 %-й розчин новокаїну з антибіотиками. Лапаратомну рану закривають дво- або триповерховим швом.

Післяопераційний догляд. Тваринам у післяопераційний період у раціон вводять легкоперетравні вуглеводисті корми. На другий день призначають курс антибіотикотерапії.

 

Прокол сліпої (цекоцентез) та ободової (колоноцентез) кишок у коня

Показання. Різке здуття кишок газами (метеоризм кишечнику), що становить загрозу життю від асфіксії.

Фіксація. Тварину фіксують у стоячому положенні.

Знеболювання.Як правило, знеболювання не застосовують. Лише норовистим коням ін'єктують нейролептик.

Техніка операції. Якщо спостерігається значне випинання в ділянці правої голодної ямки, сліпу кишку проколюють через центр голодної ямки.

Точка проколу знаходиться на середині горизонтальної лінії, проведеної від маклака до останнього ребра. Прокол роблять в напрямку — вперед донизу і всередину до мечоподібного хряща.

Якщо дорсальна ліва частина великої ободової кишки випинається в ліву голодну ямку, точку для проколу знаходять в її центрі так само, як і справа.

При здутті вентральної лівої частини ободової кишки стінку черева проколюють зліва в нижньобоковій її ділянці, в місці найбільшого випинання. Троакар уколюють перпендикулярно до шкіри.

Черевну стінку поштовхом троакара проколюють у потрібному напрямку. Гази випускають поступово. Рану змазують 5 % спиртовим розчином йоду і заклеюють ватою, просоченою колодієм, або на рану наносять аерозольний препарат септонекс, який утворює плівку.

Пункція сліпої кишки через стінку прямої кишки. Коня фіксують у станку із застосуванням путових ременів і шлеї. Пряму кишку промивають 1 % розчином лізолу, калію перманганату, 2,4 % розчином первомуру або водним розчином хлоргексидину біглюконату (1:1000). Хвіст відводять у бік, ділянку анального отвору протирають тампоном з йодованим спиртом. У руку беруть кровопускальну голку Боброва, з'єднану з довгою поліхлорвініловою (ПХВ) трубкою, й вводять у пряму кишку. Пропальповують здуту кишку, проколюють її через стінку прямої кишки й поступово видаляють гази. Щоб краще контролювати гази, кінець трубки опускають у стакан з водою. Голку витягують після припинення виділення бульбашок повітря в стакані.