Етичні критерії оплати праці лікаря ветеринарної медицини

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Львівський національний університет  ветеринарної медицини та біотехнологій  імені С.З.Гжицького

 

Кафедра внутрішніх хвороб тварин

та клінічної діагностики

 

 

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

на тему:

 

"Етичні критерії оплати праці лікаря ветеринарної медицини"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів 2013

План

Вступ

1. Сутність оплати праці лікаря ветеринарної медицини. Функції та принципи.
2. Форми та системи оплати праці ветеринарів.
3. Механізм державного регулювання оплати праці та соціального захисту.

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Професійні обов'язки лікаря ветеринарної медицини полягають у наступному: лікування і профілактиці хвороб тварин, а також проведення різних медичних і косметичних процедур, у тому числі операцій, ветеринарно-санітарний контроль при виробництві та реалізації продуктів тваринництва. Робота може проводитися в спеціально обладнаному приміщенні (клініці, лабораторії), вдома або на відкритому повітрі. Ці фахівці можуть працювати у спеціалізованих ветеринарних клініках і аптеках, в організаціях, що переробляють і реалізовують продукцію тваринництва, на фермах, в зоопарках, цирках, клубах службового собаківництва та в інших місцях, де перебувають тварини. Крім того, ветеринари працюють в наглядових органах, що здійснюють контроль реалізації продуктів тваринництва.

Ветеринару потрібна розвинена спостережливість, хороша пам'ять, логічне мислення, терпіння і доброзичливе ставлення до тварин. Ветеринарному лікарю, що лікує і оперує, необхідно мати сильні й спритні руки для фіксації тварин і проведення процедур. Для лікарів ветнагляду основними професійно важливими рисами є: наполегливість і послідовність у прояві професійних вимог, відповідальність і принциповість при виконанні службового обов’язку, оскільки в результаті недотримання санітарних норм страждають споживачі неякісних продуктів.

 
Професія  характеризується помірним попитом  на ринку праці, вона затребувана  як у сільській місцевості, так  і в містах. Доходи зазвичай у  діапазоні від одного до півтора рівнів середньої зарплати в промисловості; відносно більше отримують фахівці, що працюють в комерційних клініках для домашніх тварин. 
Кар'єрні перспективи: у міру зростання кваліфікації фахівець стає більш затребуваним і високооплачуваним - з одного боку, зростає його формальний статус (наприклад, розряд оплати праці), з іншого - ті, кому він успішно допоміг, в майбутньому рекомендують його новим клієнтам.

Питання, пов'язані з ефективністю системи оплати праці , хвилюють кожного керівника підприємства та директора з персоналу. Чи адекватна зарплата продуктивності? Яка ефективність інвестицій у програми утримання працівників? Чи стануть співробітники працювати гірше , якщо припинити виплату бонусів?

Метою роботи є встановити сутність оплати праці ветеринарного лікаря, її форми та системи а також механізм регулювання оплати праці лікаря ветеринарної медицини.

 

 

 

 

 

1.Сутність оплати праці  лікаря ветеринарної медицини. Функції  та принципи.

Актуальною проблемою сьогодення в  Україні є вдосконалення правових механізмів регулювання оплати праці ветеринарних лікарів, зокрема у частині встановлення режимів та обліку робочого часу, оскільки визначення своєрідності режимів та обліку робочого часу лікарів віднесено до найбільш складних та суперечливих завдань.      У випадках, якщо не визначені норми, лікар не може оцінювати свою діяльність невиправдано високо. Оцінка діяльності лікаря повинна враховувати:

       - складність та унікальність запропонованої медичної допомоги;

        -необхідні вміння й досвід лікаря;

        -якість виконаної роботи;

        -репутацію лікаря, медичного закладу тощо.

Лікар не може вимагати оплату праці до закінчення обстеження чи лікування. Підвищення платні за якість та ефективність лікування неприпустимі. Лікар, якщо це можливо, повинен попередньо інформувати пацієнта про вартість лікування. Ніякий особливий спосіб розрахунку не повинний нав’язуватися хворому.

2.Форми та системи  оплати праці ветеринарів.

Для досягнення високих  кінцевих результатів оплату праці керівників, спеціалістів, робітників в умовах ринкової економіки доцільно будувати на таких принципах. По-перше, основним критерієм диференціації заробітної плати по підприємствах, працівникам повинен бути кінцевий результат їхньої праці. Підвищення заробітної плати варто робити лише в міру росту кінцевих результатів праці колективу. По-друге, необхідно забезпечувати випереджаюче зростання продуктивності праці в порівнянні із зростанням заробітної плати, тому що це є неодмінною умовою нормального розвитку виробництва, продуктивних сил. По-третє, доцільно сполучити індивідуальну і колективну зацікавленість і відповідальність у результатах праці. По-четверте, механізм оплати праці повинен стимулювати підвищення кваліфікації працівників, враховувати умови праці. По-п'яте, системи оплати праці повинні бути простими, зрозумілими всім працівникам.

При виборі системи оплати праці доцільно враховувати форму  власності, величину підприємства, його структуру, характер виробленої продукції (послуг), а також особливості  домінуючих у колективі цінностей і цілей. Крім того, вирішуючи питання оплати праці, потрібно мати на увазі наступні чотири фактори:

-фінансове становище установи;

-рівень вартості життя;

-рівень заробітної плати, яку виплачують конкуренти за таку ж роботу,

-рамки державного регулювання в цій галузі.

Система оплати праці - це спосіб обчислення розмірів винагороди, що підлягає виплаті працівникам установи згідно із здійсненими ними витратами праці або за результатами роботи.

Основою організації  оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики.

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу  робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їхньої кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Залежно від способу виміру оплати праці (кількості праці або часу) розрізняють дві форми оплати праці: відрядну і погодинну.Розмір погодинної оплати праці залежить від кількості відпрацьованого часу, а відрядної - від кількості і якості виробленої працівниками продукції.

Погодинну оплату праці застосовують переважно на роботах, які важко  або неможливо облічити в інших, крім часу, вимірниках. Погодинну оплату праці поділяють на просту і погодинно-преміальну. Проста погодинна оплата праці нараховується за погодинними тарифними ставками, місячними окладами за фактично відпрацьований час. При погодинно-преміальній оплаті праці працівники крім основного заробітку за відпрацьований час отримують ще й премії, що посилює їх матеріальну зацікавленість у результатах своєї роботи.

Відрядна  форма оплати праці в бюджетних установах має обмежене застосування.Правильність розрахунку заробітної плати залежить від обліку відпрацьованого часу працівника. Робочим часом вважається період, коли працівник відповідно до трудового договору і правил внутрішнього розпорядку виконує свої трудові обов'язки.

3. Механізм державного регулювання оплати праці та соціального захисту.

За умов класичної  ринкової економіки оплата праці  регулюється законом вартості робочої  сили та законом попиту і пропозиції.

Держава здійснює регулювання  оплати праці шляхом встановлення мінімальної  заробітної платні, інших державних  норм і гарантій в оплаті праці, міжгалузевих співвідношень, умов і розмірів оплати праці у бюджетних організаціях та установах, максимальних розмірів посадових окладів керівникам державних підприємств. Це методи прямого державного регулювання. Крім них, держава застосовує методи непрямого впливу на рівень оплати праці - оподаткування доходів працівників, фонду споживання тошо.

Слід зазначити, що основним елементом державного регулювання  оплати праці є регулювання мінімальної  заробітної платні.

Мінімальна  заробітна платня - це законодавчо встановлений розмір заробітної платні за просту, некваліфіковану працю, нижче від якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну погодинну норму праці.

Договірне регулювання оплати праці на всіх рівнях здійснюється відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди".

Соціальна політика - це система управлінських, регулятивних, організаційних, саморегулятивних заходів, дій, цілеспрямованої діяльності суб'єктів господарювання, скерована на забезпечення оптимального функціонування соціальних відносин, умов для їх розвитку, всебічної самореалізації соціального потенціалу особистості, її соціальної безпеки (А. Ф. Мельник та ін.). Основним координуючим суб'єктом виступає соціальна держава, яка за своїм потенціалом переважає можливості інших суб'єктів цього процесу.

Особливістю соціальної політики України у трансформаційний період є: надання пріоритету проблемам  соціального захисту населення, підвищення ролі особистого трудового  доходу і ліквідації системи утримань, формування нового механізму фінансування та регулювання розвитку соціальної сфери.

Система регулювання заробітної плати в Україні складається  з чотирьох підсистем: державного регулювання; договірного регулювання;ринкового  регулювання; регулювання зарплат на підприємствах, установах і організаціях. Таке відокремлення цих підсистем мотивується тим, що вони є відносно самостійними. 

Висновок

Таким чином оцінка оплати діяльності лікаря повинна враховувати:

       - складність та унікальність запропонованої медичної допомоги;

        -необхідні вміння й досвід лікаря;

        -якість виконаної роботи;

        -репутацію лікаря, медичного закладу тощо.

Лікар не може вимагати оплату праці до закінчення обстеження чи лікування. Підвищення платні за якість та ефективність лікування неприпустимі. Лікар, якщо це можливо, повинен попередньо інформувати пацієнта про вартість лікування. Ніякий особливий спосіб розрахунку не повинний нав’язуватися хворому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Уманський О., Першукова Т. Вартість, ціна робочої сили та заробітна плата. – 1999 р.
2. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І., Основи економічних знань: навчальний посібник, Київ: Вища школа,1998.
3. Павловська Н., Анішина Н., Савкова С. Щодо посилення мотивації праці. – 1999 р.
4. Етика /Навчальний посібник/, Київ: Юрінком Інтер, 2002; 223с
5. Фіцула М.М Вступ до спеціальності  К.204