Гігієнічні та ветеринарно – санітарні заходи при вирощуванні ремонтних телиць

Національний  аграрний університет

ННІ ветеринарної медицини, якості і безпеки  продукції тваринництва

Факультет ветеринарної медицини

Кафедра ветеринарної санітарії та гігієни  продукції тваринництва

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

 

На  тему: «Гігієнічні та ветеринарно – санітарні заходи при  вирощуванні ремонтних телиць»

 

 

 

Спеціальність 8.130501 – Ветеринарна медицина

 

 

 

 

 

                                                                 Виконала: студентка факультету

                                                                                       ветеринарної медицини

                                                                                       курсу ІІ

                                                                                       групи 9

                                                                                       Пашкова Анна

                                                                                       В’ячеславівна 

 

 

                                                                Перевірив: Засєкін Дмитро Адамович

                                                                                       Доктор ветеринарних наук,

                                                                                       професор

                       

 

 

 

 

 

Київ  – 2007р.

ЗМІСТ

 

1. ВСТУП…………………………………………………………………………. 3

2. Огляд літератури………………………………...….….………………………4

   2.1. Значення дотримання  ветеринарних санітарно – гігієнічних     

           при утриманні тварин…………………………………….. ………….4      

    2.2. Вплив генетичних факторів на ріст та розвиток

          сільськогосподарських тварин………………………………………5

   2.3. Гігієнічні вимоги щодо годівлі тварин…………………………….10

    2.4. Гігієнічні вимоги до утримання ремонтних тварин…………......20

3. Висновки і пропозиції …………………...…………….……………………...22

4. Список використаної літератури…...….…………………………………….23

5. Додатки………………………………………………………………………....25

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність даної теми: на сьогоднішній день Україна перебуває в ринкових умовах економічного розвитку та відносин. Перебудова функціонування національного ринку призвела до зміни умов господарювання та розвитку тваринництва. Дана перебудова сприяла запровадженню нових, більш ефективних способів та методів ведення тваринництва та використанню новітніх наукових досягнень на практиці. Тому все більше уваги надається вивченню тих чи інших проблем тваринництва, зокрема у скотарстві.

Вивчення  даної теми дає можливість більш  детально оволодіти інформацією, яка  дає змогу вирощувати здоровий, здатний до подальшого забезпечення  відтворної здатності та продуктивності молодняк великої рогатої худоби. Це  в свою  чергу забезпечує можливість подальшого створення «міцного» стада.

Мета  даної курсової роботи: полягає в вивченні умов утримання ремонтного молодняку, які б відповідали ветеринарно-санітарним вимогам.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

 

2.1. Значення  дотримання ветеринарних санітарно  – гігієнічних

при утриманні  тварин.

Продуктивні якості молочних корів формуються під впливом спадковості та факторів зовнішнього середовища, серед яких важливе значення мають умови вирощування тварин. Технологія вирощування ремонтних телиць молочних порід великої рогатої худоби повинна максимально сприяти виявленню продуктивних задатків тварин, зумовлених спадковістю.[3]

Для того, щоб технологія сприяла меті та завданням вирощування тварин, необхідно враховувати біологічні закономірності росту й розвитку великої рогатої худоби, формування продуктивності під впливом зовнішніх факторів.

На інтенсивність росту насамперед впливають рівень годівлі, умови утримання та клімат. При помітному відхиленні від норми затримується розвиток деяких частин тіла тварин. При цьому найбільше у розвитку затримуються тканини і органи, що в даний період характеризуються найбільш високою природною інтенсивністю росту. Навпаки, тканини та органи, які ростуть і функціонують менш інтенсивно, при несприятливих умовах затримуються v розвитку менше.[4,7]

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Вплив генетичних факторів на ріст та розвиток

сільськогосподарських тварин.

У зв'язку з  порушенням співвідношення росту окремих частин тіла відбувається загальне недорозвинення тварин. Залежно від того, коли тварини затрималися у рості, розрізняють дві форми недорозвинення: ембріоналізм, який виникає внаслідок затримки росту тварини під час внутрішньоутробного розвитку, та інфантилізм, що є наслідком затримки росту тварин після народження, тобто під час позаутробного розвитку. Інфантилізм у великої рогатої худоби спостерігають при бідному загальному живленні тільних корів, хронічній нестачі протешу та біологічній неповноцінності протеїнового живлення, дефіциті мінерального й вітамінного живлення тільних корів, при виношуванні - двійнят тощо, а також при значному недорозвиненні або ожирінні корів. Найчастіше він виникає із-за недостатньої годівлі або захворювань молодняка у перший рік життя.[8]

Ембріоналізм характеризується насамперед затримкою розвитку периферичного  скелета. Тому у ембріоналів короткі кінцівки, порівняно товсті суглоби та тонкі діафізи трубчастих кісток. Вони низькорослі, з непропорційно тонкою шиєю, важкою головою. За будовою тіла ембріони зберігають ознаки плода кінця третьої і початку четвертої чверті ембріонального розвитку великої рогатої худоби. Функції розмноження у них не порушені.

Інфантильні тварини у зрілому віці зберігають ознаки дитячого організму. Вони мають високі кінцівки і зад, вузьке тіло й грудну клітку, короткий тулуб. Інфантилізм при повному його проявленні пов'язаний з недостатнім розвитком статевих органів, порушенням функції розмноження та неплідністю тварин. Але у великої рогатої худоби він, як правило, не пов'язаний із затримкою розвитку органів розмноження, статева діяльність у них проявляється нормально. Зазначене явище — поєднання постембріонального недорозвинення з нормальними статевими функціями, називають неотенією. У великої рогатої худоби вона може проявлятися в поєднанні з частковою затримкою росту плодів в утробі недорозвинених матерів.

У практиці скотарства спостерігають  також явища диспропорції в розвитку на основі загального перегодовування в поєднанні з недостатнім моціоном, а часто і з недостатньою біологічною неповноцінністю годівлі. При цих умовах найбільш стимулюється ріст тканин та органів із високою природною інтенсивністю росту та розвитку жирових тканин, посилюється відкладання резервного жиру, настає часткове жирове переродження деяких тканин.[6,9]

Ріст тканин та органів з невисокою природною  енергією росту при цьому не стимулюється, а іноді й пригнічується.

Найчастіше диспропорції у розвитку великої рогатої худоби пов'язані з ембріональною перерослістю плодів і молодняка у перший рік позаутробного життя та з його ожирінням у 2-річному віці.

Як недорозвинення на основі значної затримки росту, так і диспропорції в розвитку на основі перегодовування призводять до зниження молочної, продуктивності корів. Неотенічні тварини, крім того, характеризуються невисокими м'ясними якостями, зберігаючи при цьому нормальну плодючість, а перерослі тварини — високою м'ясною продуктивністю і досить часто повною неплідністю.

Затримка  росту телиць від 12- до 18-місячного  віку особливо негативно впливає на їх наступну молочну продуктивність. Пригнічуючий вплив перерослості телиць на їхню майбутню плодючість та надої подібний протягом усіх періодів росту. Проте причини при цьому різні і залежать від віку. При ембріональній перерослості та перегодовуванні в перші 6—9 міс життя спостерігається диспропорція в рості різних тканин і органів, після чого перегодовування супроводжується надмірним ожирінням телиць.[12]

Нині часто дискутується питання компенсації росту і розвитку, тобто можливості наступного виправлення як затримки росту, так і перерослості худоби.

Встановлено, що тимчасові  затримки в рості можуть бути компенсовані в наступний період при поліпшенні годівлі. Така компенсація відбувається за рахунок здатності організму відновлювати частини тіла та органів. Проявляється це так. Тварини після тимчасового відставання в рості, яке було спричинено несприятливими факторами, можуть рости інтенсивніше "у пізнішому віці, ніж тварини, яких вирощували за нормальних умов.[3,5]

Проте ступінь компенсації  залежить від того, якою мірою організм тварин зазнавав несприятливого впливу. Якщо тварина одержувала недостатнє, живлення протягом невеликого періоду, то при поліпшенні умов годівлі вона може повністю надолужити відставання в рості. Затримка в рості при недогодовуванні та перерослість при перегодовуванні, які спостерігалися безперервно до півторарічного віку і старше, надалі практично не компенсуються навіть при найоптимальніших умовах годівлі.

Тому правильне визначення рівня росту молодняку в різні  періоди має важливе значення для вирощування високомолочної худоби з високими м'ясними якостями.

Від 6-7- до 16-18-місячного віку молодняк великої рогатої худоби характеризується інтенсивним ростом скелетної м’язової тканин, завершується функціональне становлення жуйного типу живлення і статевих органів, настає статева зрілість. У цей період необхідно запобігти як надмірній статевій скороспілості, так і пізньоспілості, помітному ожирінню. Наслідки надмірної статевої скороспілості особливо негативно проявляються у телиць. Через багаторазову овуляцію до першого парування у них нерідко розвивається кіста яєчників та інші розлади статевої функції, що стає причиною частих перегулів та яловості з наступним пригніченням лактаційної діяльності.[14]

Залежно від  умов і мети застосовують різні системи  вирощування телиць за інтенсивністю росту, рівнем приросту живої маси в різні періоди. У племінних господарствах практикують інтенсивне вирощування молодняка, розраховане на поступове зниження приростів його живої маси з віком. При цьому використовують біологічні особливості молодого Організму інтенсивно відкладати в тілі активні білкові речовини. У товарних господарствах часто телиць вирощують при "помірному рівні годівлі в перші 6—8 міс життя і підвищеному — в період статевого дозрівання та інтенсивного розвитку молочної залози.

У багатьох зарубіжних країнах (США, Англія, Канада тощо) широко застосовують Систему вирощування телиць, розраховану на помірні прирости в перші три місяці життя та одержання високих показників приросту живої маси у більш зрілому віці. Ця система ґрунтується на економії дорогих молочних кормів у перші місяці вирощування і забезпеченні інтенсивнішої годівлі при використанні рослинних кормів.

Із тих же економічних  міркувань в багатьох господарствах інтенсивність росту молодняка регулюють за сезонами року: вищі прирости одержують літом на дешевих кормах пасовищ і дещо менші — у стійловий період.[17]

Отже, в кожному господарстві необхідно складати план розвитку і  годівлі молодняку великої рогатої худоби на основі біологічних особливостей тварин, бажаного типу худоби, яку вирощують, а також рентабельності способів ведення скотарства, які тут застосовують. При цьому протягом перших 15 міс після народження приріст може бути не тільки спадаючим або прямолінійним, а й ступінчастим чи наростаючим. При цьому план годівлі розробляють такий, що забезпечить найоптимальніше використання кормових ресурсів. Розвиток кормовиробництва в господарствах необхідно пов'язувати з планами росту й розвитку молодняка.

 

Таблиця. Орієнтовні плани росту ремонтних телиць, кг

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Гігієнічні  вимоги щодо годівлі тварин.

 

Відповідно до особливостей росту і розвитку молодняка в окремі періоди постембріонального розвитку визначають його-потребу в енергії та основних елементах живлення. При цьому кормовий фактор у зазначені періоди є визначальним у формуванні тварини, створенні передумов для значно повнішого виявлення генетичного потенціалу організму.

Загальну добову потребу  в енергії для молодняка, що росте, визначають шляхом суми необхідних витрат енергії на підтримування життя та формування відповідного приросту маси.[19]