Заходи щодо профілактики інфекційного ринотрахеїту котів

Міністерство  аграрної політики і продовольства  України

Луганський  національний  аграрний університет

Кафедра епізоотології, патанатомії та судебної ветеринарії 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

з епізоотології та інфекційних  хвороб тварин

на тему: Заходи щодо профілактики інфекційного ринотрахеїту котів

 

 

 

 

 

                        Роботу виконала:

 студентка 751групи

Васильченко К.М.

Перевірив науковий керівник:

доцент Заболотна В.П.

 

 

 

 

 

 

Луганськ-2012

 

Зміст

Вступ ………………………………………………...…………………………… 3

1. Огляд літератури ……………………………………….………………. 4-8
1. Визначення хвороби ………………………………………………4
2. Епізоотологічні дані……………………………………………….4
3. Етіологія……………………………………………………………5
4. Клінічні ознаки і патологоанатомічні зміни……………………..5
5. Діагностика. Диференційний діагноз…………………………….7
6. Імунітет і вакцино профілактика…………………………………8
7. Профілактика і заходи боротьби………………………………….8
2. Обґрунтування теми курсової роботи ………………………………… 9
3. Епізоотичне обстеження зони обслуговування………………………...10
4. Ветеринарно-санитарна характеристика ………………………………. 10
5. Характеристика епізоотичної ситуації ………………………………… 11
6. Організація і проведення профілактичних щеплень ………………….. 11
7. Висновки ………………………………………………………………… 12
8. Список використаної літератури ………………………………………. 13

Додатки …………………………………………………………………………. 14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Перед спеціалістами ветеринарної медицини стоять великі і відповідальні завдання. Перш за все – попередження і ліквідація інфекційних та інвазійних хвороб домашніх тварин, адже ці хвороби приносять значні економічні і моральні збитки господарствам, державі, власникам. До таких хвороб, відноситься ринотрахеїт.

Останнім часом герпесвірусні  інфекції все більш поширені серед  домашніх кішок. Особливо помітно зростає  захворюваність інфекційним ринотрахеїтом, яким хворіють домашні кішки в незалежності від породи. Майже половина віпадків захворювання припадає на кошенят до 6 місячного віку. Летальність становить 20% [1].

Джерелом збудника є  як хворі, так і перехворілі кішки. Особливості даного захворювання, що є характерною для більшості  герпесвірусних інфекцій, є те, що перехворілі на інфекцію кішки стають латентними вірусоносіями. Саме тому обрана тема профілактики інфекційного ринотрахеїту та аналіз сучасних вакцин, що є у арсеналі лікарів ветеринарної медицини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Огляд літератури
1. Визначення хвороби.

Ринотрахеїт кішок (англ. - Feline viral rhinotracheitis; вірусний ринотрахеїт, герпес кішок) - гостро і хронічно протікає контагіозна хвороба, характеризується лихоманкою, катаральним запаленням верхніх дихальних шляхів і ураженням очей [2,3].

2. Епізоотологічні дані.

Вірусні респіраторні інфекції кішок широко поширені. Хворіють тільки представники сімейства котячих, зокрема  кішки всіх порід незалежно від  віку, однак найбільш чутливі тварини  віком від 2 місяців до 1 року, але кошенята-сосуни іноді мають слабким імунітетом, отриманим від матері. При груповому утриманні хвороба може значно поширюватися і набувати характеру постійної ензоотіі. Захворювання частіше реєструється в холодну пору року і в періоди дощів.

Джерелом збудника інфекції служать хворі тварини і виру-соносітелі. У дихальних шляхах видужали кішок вірус виявляється до 50 днів. Можливо латентне носійство. У кішок збудник може знаходитися на слизових оболонках дихальних шляхів.

Під впливом на організм різних стрес-факторів, особливо застуди, виникає клінічно виражене захворювання. У результаті стресу відбувається реактивація вірусу з наступним виділенням її в навколишнє середовище. Основний спосіб зараження - аерогенний, що сприяє швидкому поширенню хвороби. Вірус передається при контакті від хворих тварин з виділеннями з носа, рота, очей [9].

 

 

3. Етіологія.

Збудник - ДНК-вірус сімейства Heipesviridae. Діаметр віріону 151 ... 225нм. Розмножується в ряді культур клітин, ЦПД настає через 2 ... 3 дні після зараження.

рис.1. Герпесвірус котів

Вірус ринотрахеїт кішок слабоустойчів; у зовнішньому середовищі зберігається декілька днів. При температурі 56 "С інактивується за 20 хв, при 90" С - за 5 ... 10 хв. Розчини гідроксиду натрію, формаліну і фенолу (1 ... 2%-і) інактивують збудник протягом 10 хв. [10].

 

4. Клінічні ознаки і патологоанатомічні зміни.

Інкубаційний період триває 2 ... 10 днів. Хвороба протікає гостро, підгостро, хронічно.

При гострому перебігу клінічні ознаки залежать від шляхів проникнення  вірусу в організм, фізіологічного стану і віку тварини. У кішок реєструють підвищення температури тіла до 40 "С і більше протягом 2 ... 5 днів. Потім розвиваються кон'юнктивіт та риніт. У перші дні хвороби відзначають рясне серозно-слизуваті витікання з носа, що переходить іноді в серозно-фібринозне (рідко з домішкою крові) і фібринозно-гнійне. Слизові оболонки носа, глотки, гортані різко набряклі, набряклі, часто гиперемовані («червоний ніс»). У пацієнтів розвивається задишка (вони дихають відкритим ротом), відзначаються рясна салівація, захриплість голосу, кашель. На поверхні носа і на слизовій оболонці з'являються білий наліт, некротичні кірки, під якими утворюються виразки. При пальпації в області гортані і трахеї відзначається сильна болючість, кішки проявляють занепокоєння. Прийом їжі і води утруднений. У деяких випадках хвороба може супроводжуватися ураженням травного тракту. При цьому посилюється блювання, з'являється діарея.

Ринотрахеїт може ускладнюватися бронхітом і пневмонією. При затяжному  перебігу уражається ЦНС. У вагітних кішок відбувається аборт.

Одужання настає через 7 ... 10 днів від початку хвороби. Летальність, незважаючи на важкий перебіг захворювання, невисока. Якщо патологічний процес затягується, то розвивається атонія кишечника, з'являються замки. З ускладнень крім бронхіту та пневмонії слід відзначити виразковий кератит і виразки шкіри. Більшість кішок, що перехворіли гостро, стають вірусоносіями. У стресових ситуаціях імунітет у тварини слабшає, і зі слиною починає виділятися вірус. Знову можуть розвинутися легкі симптоми респіраторного захворювання тривалістю 10 ... 14 днів, в окремих випадках хвороба затягується на кілька тижнів і проявляється рідкісним кашлем і непостійним нежиттю.

Кішки з явищами виразкового  стоматиту або пневмонії часто  гинуть. [4,5].

У разі хвороби, що закінчилася  смертю, як правило, відзначають фібринозний ринотрахеїт, гостру пневмонію, тонзиліт, кон'юнктивіт, рідше кератит та стоматит. При розтині полеглих кішок в носових ходах знаходять гнійно-фібринозний ексудат, що закриває всю порожнину носа. Під ексудатом слизова оболонка шорстка, червоного кольору, місцями мучений. Подібним чином виглядає і слизова оболонка трахеї. Мигдалини збільшені, пронизані крововиливами. Заглоткові і підщелепні лімфатичні вузли збільшені, набряклі, пофарбовані в червоний колір. Пневмонія реєструється у двох варіантах. При герпетичній формі переважають некротичні процеси і серозно-фібринозна ексудація. У частках легень знаходять численні ущільнені вогнища сіро-червоного кольору. З поверхні розрізу в цих ділянках легкого виділяється трохи каламутній се-ровато-червоної рідини. При інших формах, коли герпесвірусна інфекція ускладнена бактеріями або коками, ураження носять характер катарально-фібринозно-гнійного бронхопневмонії. При цьому з поверхні розрізу легенів і бронхів виділяється густий сірувато-білий ексудат, що нагадує слиз і гній [3].

 

5. Діагностика. Диференційний діагноз.

Діагноз встановлюють на підставі епізоотологічних, клінічних, патологоанатомічних даних і  результатів лабораторних досліджень (виявлення внутрішньоядерних включень у мазках витікань з рота, носа, очей і виділення вірусу в культурі клітин). Для уточнення діагнозу ставлять реакцію нейтралізації (РН) в культурі клітин нирки або легкого кошенят, а також враховують виборчу сохраняемость вірусу при різних температурах.

При диференційній діагностиці слід мати на увазі, що у кішок причиною респіраторних поразок крім вірусу ринотрахеїту можуть бути пікорнавіруси, реовіруси, мікоплазми, Хла-мідії. Диференціюють хвороба в основному від каліцівіроза і мотлох-діоза. При деякій схожості цих інфекцій для хламідіозу більш типово прояв у вигляді лише кон'юнктивіту, а для каліцівіроза - стоматиту. Часто ринотрахеїт кішок виникає в змішаній формі з ка-ліцівірусной інфекцією і панлейкопенії [7,8].

 

 

6. Імунітет і вакцино профілактика.

Для штучного активного імунітету використовують комбіновані (асоційовані) вакцини - «Мультіфел-3» (проти панлейкопенії, ринотрахеїту та каліціві-Руснів інфекції кішок), «Мультіфел-4» (проти панлейкопенії, ринотрахеїту та каліцівірусной інфекції і хламідіозу котів), Нобівак трикет та ін.. (Додаток 1,2). Для серопрофилактики застосовують препарати «Вітафел» і «Вітафел-С».

Загальна профілактика інфекційних хвороб кішок, у тому числі ринотрахеїту, включає дотримання санітарних норм їх змісту, повноцінне годування, регулярне проведення дегельмінтизації та боротьбу з ектопаразитами, виключення контакту з бродячими тваринами. Потрібно по можливості уникати переохолодження, не поїти кішок холодною водою, виключати стресові ситуації, дезінфікувати приміщення і предмети догляду [8,10].

7. Заходи боротьби.

Хворих та підозрілих на захворювання рінотрахеі-том кішок  ізолюють і лікують, інших вакцинують. Для знищення вірусу у зовнішньому  середовищі проводять дезінфекцію  розчинами хлораміну, гідроксиду натрію або калію та ін.. [5].

 

 

 

 

 

 

2. Обґрунтування  теми курсової роботи.

Останнім часом є  великий інтерес до розведення чистопородних  тварин, що супроводжується їх постійним  експортом та імпортом, що значною  мірою ускладнює епізоотичну  ситуацію по інфекційним хворобам. 

Розповсюдженню збудника серед популяції домашніх кішок сприяє концентрація тварин у розплідниках з їх розведення, перегрупування, виставки, в`язки та інші, які супроводжуються стресами. І вірус реактивується з латентного стану, та виділяється у зовнішню середу з носовими, очними, вагінальними виділеннями, а також зі слиною.

Велику роль відіграє специфічна профілактика, бо імунізовані  тварини легше переносять інфекцію. Але імунізація не виключає латентного вірусоносійства.

Саме тому темою курсової роботи ми обрали профілактику ринотрахеїту домашніх кішок в межах протиепізоотичної діяльності ПНВП «Полівет» Артемівського району м. Луганськ.

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Епізоотичне обстеження зони обслуговування.

ПНВП «Полівет» знаходиться  за адресою: м. Луганськ, вул. Ліньова, 106. Будівля розташована відокремлено від житлових будинків, біля траси. До лікарні веде асфальтований під’їзний шлях, напроти входу є стоянка для  автомобілів.

Проводиться постійно прибирання, знераження відпрацьованого біоматеріалу.

Дана територія м. Луганськ протягом останніх п’яти років вважається благополучною щодо гостро інфекційних інфекційного ринотрахеїту кішок. Благополуччя досягається шляхом проведення протиепізоотичних заходів: діагностичних досліджень, лікувально профілактичної та ветеринарно-санітарної робіт.

 

4. Ветеринарно-санитарна характеристика.

Колектив лікарів клініки складається з головного лікаря, одного лікаря ветеринарної медицини, одного фельдшеру, адміністратору та однієї прибиральниці.

Лікарня складається  з таких відділів:

• операційна
• прийомний кабінет
• кабінет для працівників
• ветеринарна аптека та магазин зоотоварів.

Перераховані відділи  відповідають типовим нормам проектування та будівництва. Щорічно проводиться  ремонт приміщень. В кожному кабінеті є умивальники, лікарня постійно забезпечена гарячою водою за рахунок бойлеру. В приміщені встановлено центральне опалення, примусова вентиляція, централізована каналізація.

Ветеринарно-санітарні  об`єкти відповідають встановленим вимогам.

 

5. Характеристика епізоотичної ситуації.

Ринотрахеїт за час проходження практики в ПНВП «Полівет» випадків ринотрахеїту не було. Вакциновано за цей період було 15 тварин, вакциною «Нобівак Трикет» (від ринотрахеїту, каліцивірозу, пан лейкопенії кішок). Вік тварин, яким було зроблено щеплення – від 2 місяців до 4 років.

Сусідні райони м.Луганська також вважаються благополучними по цьому захворюванню.