Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров’я

За порушення Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» у 2002 р. надійшло 28 316 справ, що на 20,3 % менше, ніж у 2003 р., та кількість осіб, щодо яких розглянуто справи, – 28307; у 2003 р. надійшло 35 527 справ, що на 19,8 % менше, ніж у 2004 р., та кількість осіб – 35 527; у 2004 р. – 44 254 справи, що на 26, 5 % менше, ніж у 2005 р., та кількість осіб – 44 254; у 2005 р. – 60 140 справ, що на 7,4 % менше, ніж у 2006 р., та кількість осіб – 59 276; у 2006 р. – 64 937 справ, що на 6,7 % менше, ніж у 2007 р. та кількість осіб – 64 919; у 2007 р. кількість справ становила 69 531 та кількість осіб – 69 531 , у 2008 р. – 50 350 справ, що на       27,6 % менше, ніж у 2007 р., та кількість осіб – 50 350; у 2009 р. – 50 083 справи.

Кількість осіб, щодо яких розглянуто справи, загалом  відповідає кількості справ, які надійшли за звітний період.

Проаналізувавши підрахунки, можна зробити висновок, що упродовж звітного періоду – з 2002 по 2009 р. – високими показниками визначаються надходження справ та кількістю осіб, щодо яких розглянуто справи за порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, також за незаконні вироблення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах ,причому спостерігається стрімке зростання показників за дане правопорушення з року в рік. Надходження справ та кількість осіб, щодо яких розглянуто справи за порушення Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», характеризується зростанням до 2004 р. з 2004 р. по 2007 р. ці показники були сталими і у 2008 р. дещо знизились.

На основі наукових положень щодо адміністративної відповідальності загалом, під адміністративною відповідальністю за порушення в галузі охорони здоров’я населення  слід розуміти  сукупність адміністративних правовідносин, які виникають у зв”язку із застосуванням уповноваженими органами (посадовими особами) до осіб, які вчинили адміністративний проступок в галузі охорони здоров’я населення, передбачених нормами адміністративного права особливих санкцій – адміністративних стягнень, передбачених  главою 5 КУпАП або в  окремому законодавчому акті, які виконані правопорушником, або застосовані уповноваженим органом (посадовою особою) щодо правопорушника.

Найбільш повну та точну характеристику практики застосування адміністративної відповідальності в галузі охорони здоров’я населення можна отримати тільки шляхом аналізу узагальнення статистичних даних щодо усієї сукупності конкретних випадків і застосування протягом певного періоду. Такий аналіз дає змогу усунути всі випадкові факти і виявити закономірності зазначеного процесу. Зокрема, він дає змогу визначити правові приписи, які найбільш повно реалізуються на практиці, встановити малозастосовувані, не сприйняті практикою приписи, розробити обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення нормативно-правової базиа адміністративної відповідальності  в галузі охорони здоров’я населення. Більше того, саме, проаналізувавши ці дані, можна визначити не теоретичну, а реальну – практичну сутність та роль адміністративної відповідальності за правопорушення в галузі охорони здоров’я в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Отже, адміністративне правопорушення має притаманні тільки йому юридичні ознаки. До них необхідно віднести: протиправність, винність і відповідальність (адміністративне стягнення).

Адміністративне правопорушення завжди є протиправним, тобто ця дія чи бездіяльність чітко заборонена відповідною нормою адміністративного законодавства. Доцільно зазначити, що правові норми, за порушення яких настає адміністративна відповідальність, урегульовані не тільки нормами адміністративного права, а й іншими галузями права, а саме: цивільного, трудового, земельного тощо (порушення правил охорони праці — трудове право; агрохімічних норм — земельне право). Діяння, яке не є протиправним, не може утворювати адміністративного правопорушення і відповідно тягти за собою адміністративну відповідальність. 
 
Наступною ознакою є вина, тобто психічне ставлення особи до її поведінки та наслідків. Вина виступає у двох формах: у вигляді умисної та необережної. Ступінь вини береться до уваги під час накладання стягнення, звільнення від адміністративної відповідальності. Відсутність вини виключає визнання діяння адміністративним порушенням. 
 
Важливою юридичною ознакою адміністративного правопорушення є те, що за його скоєння настає тільки адміністративна відповідальність. Тобто, якщо за порушення норм загальнообов'язкового характеру, що діють в управлінні та інших сферах, адміністративної відповідальності не передбачено, то воно не визнається адміністративним правопорушенням

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

1.       Адміністративні правопорушення в Україні та кількість осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності у 2002 році : статистичний бюлетень  (ф. 1-АП). – К., 2003. – 153 с.

2.       Адміністративні правопорушення в Україні та кількість осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності у 2003 році : статистичний бюлетень (ф. 1-АП). – К., 2004. – 175 с.

3.       Адміністративні правопорушення в Україні та кількість осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності у 2004 році: статистичний бюлетень (ф. 1-АП). – К., 2005. – 116 с.

4.       Адміністративні правопорушення в Україні та кількість осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності у 2005 році : статистичний бюлетень (ф. 1-АП). – К., 2006. – 169 с.

5.       Адміністративні правопорушення в Україні та кількість осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності у 2006 році : статистичний бюлетень (ф. 1-АП). – К., 2007. – 169 с.

6.       Адміністративні правопорушення в Україні та кількість осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності у 2007 році : статистичний бюлетень (ф. 1-АП). – К., 2008. – 179 с.