Адміністративна відповідальність

Адміністративна відповідальність

Зміст

 

1. Поняття і підстави  адміністративної відповідаль-ності. 

 

2. Характеристика адміністративних  стягнень.

 

3. Види адміністративних  стягнень.

 

4. Використана література 

 

1. Поняття і підстави  адміністративної відповідаль-ності.  Адміністративна відповідальність - це специфічне реагування держави  на адміністративне правопорушення, що полягає в застосуванні  уповноваженим органом або посадо-вою  особою передбаченого законом  стягнення до суб'єкта правопорушення.

 

Як явище правової дійсності  вона характеризується двома видами ознак. По-перше, це ознаки, властиві юри-дичній відповідальності в цілому (основні); по-друге, озна-ки, що відмежовують адміністративну  відповідальність від інших видів  юридичної відповідальності (похідні).

 

Основні ознаки адміністративної відповідальності по-лягають у тому, що вона:

 

1) є засобом охорони  встановленого державою право-порядку; 

 

2) нормативно визначена  і полягає в застосуванні (реа-лізації)  санкцій правових норм;

 

3) є наслідком винного  антигромадського діяння;

 

4) супроводжується державним  і громадським осудом правопорушника  і вчиненого ним діяння;

 

5) пов'язана з примусом, з негативними для правопо-рушника  наслідками (морального або матеріального  ха-рактеру), яких він має зазнати; 

 

6) реалізується у відповідних  процесуальних формах. Похідні ознаки  адміністративної відповідальності  ви-значаються її юридичною природою.

 

Тривалий час у правовій науці підставою адміністратив-ної  відповідальності вважалася протиправна  винна дія або бездіяльність, що порушує встановлене адміністративно-правовою нормою правило, але за своїм характером і на-слідками не тягне за собою  кримінального покарання.

 

Отже, першим вихідним моментом була теза про те, що порушення правил поведінки, встановлених будь-якою адміністративно-правовою нормою, тягне за собою адмі-ністративну  відповідальність. Друге вихідне  положення полягало в тезі про  те, що притягнення до адміністратив-ної  відповідальності можливе тільки при  порушенні норми адміністративного  права. Проте сучасна юридична практи-ка довела, що ці відправні позиції  не завжди вірні. Дослі-дження Інституту  адміністративної відповідальності свід-чать про те, що вона настає, по-перше, при  порушенні не всіх, а тільки певної групи адміністративно-правових норм, і, по-друге, при порушенні норм не тільки адмініст-ративного права.

 

Це пояснюється специфікою адміністративного права, що, як відомо, регулює суспільні відносини, які  виника-ють у сфері виконавчо-розпорядчої  діяльності держави. Внаслідок багатоманітності суспільних відносин, які вини-кають  у даній галузі, всі норми адміністративного  права утворюють кілька груп. Це такі, що:

 

закріплюють порядок утворення  і правове положення суб'єктів;

 

визначають форми і  методи управлінської діяльності;

 

встановлюють порядок  проходження державної служ-би, права  й обов'язки державних службовців;

 

визначають способи і  порядок забезпечення законності в  державному управлінні;

 

регулюють управління окремими галузями (соціально-культурною, адміністративно-політичною тощо), дер-жавними функціями і  територіями;

 

встановлюють права і  обов'язки різних категорій фізич-них  осіб у сфері виконавчої і розпорядницької  діяль-ності держави.

 

Як правило, адміністративна  відповідальність настає за порушення  найменшої частини адміністративно-правових норм, а саме за порушення фізичними  особами деяких обов'язків у сфері  державного управління, тобто за вчи-нення  адміністративних правопорушень (проступків).

 

Щодо основної маси норм адміністративного  права, то порушення встановлених ними правил тягне дисциплінар-ну відповідальність. Більш того, у ряді випадків окремі ка-тегорії фізичних осіб (наприклад, військовослужбовці) при вчиненні адміністративних правопорушень підлягають дисциплінарній відповідальності, тоді як за загальним  пра-вилом встановлена відповідальність адміністративна (ст. 15 КпАП).

 

Таким чином, не всяке порушення  правил, встановле-них адміністративно-правовою нормою, спричиняє адмі-ністративну  відповідальність. Адміністративну  відпові-дальність тягне порушення  тільки тієї норми адміністра-тивного  права, що охороняється адміністративними  санкціями.

 

До того ж, адміністративна  відповідальність може на-ставати не тільки за порушення правил, встановлених ад-міністративно-правовою нормою, а  й за порушення норм інших галузей  права. Зокрема, ст.51 Кримінального  кодек-су передбачає можливість притягнення  до адміністратив-ної відповідальності особи, що здійснила злочин, який не має великої суспільної небезпеки.

 

Викладене дозволяє визначити, що похідними ознака-ми адміністративної відповідальності будуть такі:

 

1. її підставою є не  тільки адміністративне правопору-шення  (проступок), а й порушення норм  інших галузей права, у випадках, прямо передбачених чинним законо-давством.

 

2. Вона полягає в застосуванні  до винних адміністра-тивних стягнень. У ст. 23 КпАП зазначено, що адміністра-тивне  стягнення є мірою відповідальності.

 

3. Право притягнення до  адміністративної відповідаль-ності  надано багатьом державним органам  та їх посадовим особам. Серед  них - органи державної виконавчої  влади, місцевого самоврядування, суди (ст. 213 КпАП). Повний їх перелік  міститься в розділі 111 (статті 218-244) КпАП.

 

4. Законодавством встановлено  особливий порядок притягнення  до адміністративної відповідальності (скла-дання протоколу, збір і  оцінка доказів, винесення поста-нови  тощо).

 

5. Адміністративна відповідальність  урегульована нор-мами адміністративного  права, що містить переліки  адмі-ністративних стягнень та  органів, уповноважених їх засто-совувати.

 

6. Право встановлення адміністративної  відповідаль-ності має досить  широке коло суб'єктів: Верховна  Рада;

 

Президент; Кабінет Міністрів; міністерства, що наділені правом затвердження загальнообов'язкових правил (на-приклад, Міністерство охорони здоров'я затверджує сані-тарні правила, Міністерство транспорту - правила корис-тування транспортними  засобами і т. д.); обласні. Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, що прий-мають рішення, які передбачають адміністративну  відпові-дальність за їх порушення (з питань боротьби зі стихійни-ми лихами, епідеміями, епізоотіями) і затверджують пра-вила, за порушення яких передбачена  відповідальність ст. 152 (порушення  правил благоустрою), ст. 159 (пору-шення  правил торгівлі на колгоспних ринках), ст. 182 (по-рушення тиші в громадських  місцях) КпАП; районні, ра-йонні в  містах Києві і Севастополі державні адміністрації, які приймають рішення, що передбачають адміністративну відповідальність за їх порушення (з питань боротьби зі стихійними лихами, епідеміями, епізоотіями).

 

Реальна юридична відповідальність настає за наявності трьох підстав: нормативної, складовою частиною якої є норма, що закріплює склад; фактичної (правопорушення);

 

процесуальної (правозастосовчий, юрисдикційний акт).

 

Система правових норм, які  регулюють застосування адміністративних стягнень, є нормативною основою  адмі-ністративної відповідальності.

 

За змістом їх можна  поділити на три види:

 

а) матеріально-правові, що закріплюють  загальні пи-тання адміністративної відповідальності (завдання і сис-тема законодавства про адміністративні  правопорушен-ня, підстави і суб'єкти відповідальності, система адміністративних стягнень та ін.); склади адміністративних проступків;

 

б) адміністративно-процесуальні, що закріплюють про-вадження у справах  про адміністративні правопорушення;

 

в) організаційні, що закріплюють  порядок створення, правове становище, підвідомчість суб'єктів адміністратив-ної  юрисдикції.

 

Норми, що встановлюють адміністративну  відповідаль-ність, розосереджені в  різних кодексах і нормативних ак-тах. Основним їхнім джерелом є Кодекс України про адмі-ністративні  правопорушення. Паралельно з ним  діють Митний, Лісовий, Повітряний кодекси; закони "Про над-звичайний стан", "Про охорону державного кордону", "Про боротьбу з корупцією" та ін., що містять норми, яки-ми встановлюється адміністративна відповідальність.

 

Так, законом "Про надзвичайий  стан" встановлена ад-міністративна  відповідальність за порушення особою ре-жиму надзвичайного стану (ст. ЗО) і злісне багаторазове порушення  цього режиму (ст. 31). Законом "Про  державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" встановлена  відповідальність за адміністративні  правопорушення, пов'язані з діяльністю на ринку цінних паперів (ст. 13).

 

Усі разом вони становлять законодавство про адмініст-ративні  правопорушення.

 

У 60-х і 70-х роках учені-адміністративісти  провели ве-лику роботу по розробці основних положень про адмініст-ративну  відповідальність і підготували  проекти кодифіко-ваних актів, її результатом стало прийняття 7 грудня 1984 p. Кодексу про адміністративні  правопорушення (введено в дію  з 1 червня 1985 p.), що діє і сьогодні, прав-да, зі значними змінами і доповненнями. Він містить по-над 330 статей, об'єднаних  у 33 глави і 5 розділів.

 

У І розділі КпАП викладені  загальні положення і завдан-ня законодавства  про адміністративні правопорушення.

 

Розділ II "Адміністративне  правопорушення і адмініст-ративна  відповідальність" складається із загальної й особ-ливої частин. У Загальній частині вміщено  загальні поло-ження про поняття  адміністративного правопорушення, суб'єктів відповідальності і форми  їх провини, адміністративні стягнення і правила їх накладення. В Особливій час-тині, що складається з 11 глав, описано діяння, що визна-ються адміністративними правопорушеннями, або, інши-ми словами, закріплені склади проступків. Кожна стаття Особливої частини закріплює не тільки конкретний склад, а й санкцію за його вчинення.

 

У III розділі КпАП перелічуються  органи і посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністратив-ні правопорушення. Спеціальна глава цього  розділу вста-новлює, які види справ  може розглядати кожний орган (посадова особа), тобто регулює підвідомчість  справ.

 

Цілі, принципи, повноваження учасників провадження у справах  про адміністративні правопорушення закріплені в IV розділі КпАП. Тут  же містяться положення про поря-док  здійснення адміністративного розслідування  і розгляду справ, оскарження прийнятих  постанов.

 

Останній, V розділ КпАП називається "Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень". У ньому  сконцентровані норми, якими регулюється  вико-нання кожного з існуючих стягнень.

 

Необхідно зазначити, що адміністративні  проступки здебільшого вчиняються в один час, а розглядаються в  ін-ший. Між днем учинення діяння і  днем притягнення до відповідальності за це діяння проходить певний термін, протягом якого може змінитися законодавство. Якщо ста-ра норма скасована, виникає  питання, якою нормою по-трібно керуватися: тією, що діяла на момент учинення, або  тією, що діє на момент розгляду справи.

 

Це питання вирішується  по-різному, виходячи з мате-ріальних і процесуальних норм.

 

За загальним правилом, особа, що вчинила адміністра-тивне  правопорушення, підлягає відповідальності на підс-таві законодавства, що діє  під час і за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 8 КпАП).

 

Тому акти, що встановлюють або посилюють відпові-дальність, зворотної сили не мають і можуть застосовува-тись лише щодо діянь, вчинених після вступу цих актів у законну  силу. Гуманізм адміністративного права  проявля-ється у встановленому  законом винятку із загального правила, відповідно до якого норми, що пом'якшують  або скасовують відповідальність, мають  зворотну силу, тобто поширюються  і на правопорушення, вчинені до вступу та-ких норм у силу (ч. 2 ст. 8 КаПА).

 

2. Характеристика адміністративних  стягнень. Сут-ність і мета адміністративного  стягнення зафіксовані в ст. 23 КпАП. У ній підкреслюється, що  адміністративне стягнення є  мірою відповідальності і застосовується  з ме-тою виховання особи, яка  вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів,  а також запобіган-ня вчинення  нових правопорушень. 

 

Ст. 24 КпАП установлює такі види адміністративних стягнень; 1) попередження; 2) штраф; 3) сплатне вилучен-ня предмета; 4) конфіскація предмета; 5) позбавлення  спе-ціального права; 6) виправні роботи; 7) адміністративний арешт.

 

До осіб, які не є громадянами  України, може бути застосоване адміністративне  видворення за межі України (ст. 24 КпАП і ст. 32 Закону "Про правовий статус іно-земців").

 

Усі названі стягнення  тісно пов'язані між собою й  утворюють єдину систему, їх насамперед об'єднує загальна мета: захист правопорядку, виховання осіб, що учинили адміністративні  проступки, у дусі дотримання законів, а також попередження вчинення нових  проступків як сами-ми правопорушниками, так і іншими особами.