Авторское право

Порівняльна характеристика патентного та авторського прав[1, с. 188-189].

Патентне право	Авторське право
Регулює відносини з приводу створення та використання винаходів, промислових зразків, корисних моделей тощо	Регулює відносини з приводу створення та використання творів науки, літератури та мистецтва
Об’єкт патентного права — зміст технічного рішення	Об’єкт авторського права — художня форма, мова, що визначає оригінальність твору
Пов'язане з великою ймовірністю створення ідентичних продуктів незалежними один від одного суб'єктами	Пов’язане з малою ймовірністю створення ідентичних продуктів незалежними один від одногосуб'єктами
Потребує перевірки на відповідність певним ознакам обороноздатності об’єкта: новизні, неочевидності, промисловій придатності та відповідності суспільним інтересам і нормам моралі	Виникає безпосередньо з моменту вираження твору в певній об'єктивній формі, незалежно від його призначення, способу, форми вираження, наукової чи літературної цінності
Потребує спеціальної реєстрації та офіційних охоронних документів (патентів)	Не потребує реєстрації та дотримання наперед визначених формальностей
Об’єкти патентного права існують в обмеженій кількості, одо забезпечує їх рідкісність; вони матеріалі зуються а предметах, технологіях	Об'єкти авторського права фіксуються на матеріальних носіях і можуть тиражуватися в необмеженій кількості; у процесі їх купівлі-продажу передається обмежена частина правомочностей, що забезпечує їх рідкісність

 

3. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА ВИДИ АВТОРСЬКОГО ПРАВА

3.1.Основні принципи авторського права.

До основних принципів авторського  права відносяться:

• свобода творчості (вільний вибір теми, сюжету, жанру, форми втілення твору, самостійне вирішення питання щодо його оприлюднення);
• невідчужуваність особистих немайнових прав автора (права авторства, права на ім’я, на захист репутації);
• свобода авторського договору (відсутність жорсткої регламентації відносин автора з користувачами, вільне волевиявлення сторін);

̶поєднання особистих інтересів автора та суспільних інтересів (визначення розумних меж права автора на використання власного твору з метою забезпечення умов доступу всіх членів суспільства до загальнолюдської інтелектуальної скарбниці) [1, с. 198].

 

3.2. Особисті немайнові авторські права.

Особисті немайнові права  належать тільки автору твору. Майнові  права можуть передаватися автором  третім особам на підставі авторського договору з метою одержання винагороди. Для прикладу наведемо досвід відомих художників-мультиплікаторів Юрія Норштейна і Франчески Ярбусової, які продали за певну суму грошей права на використання зображень усіх персонажів свого мультфільму російській Фінансовій корпорації «Открытие». Авторські права набули чинності з 1 вересня 2012 р. і діятимуть протягом року з моменту придбання. Передбачається, що зображення Їжачка, Ведмедика, Конячки, Сови та інших персонажів з’являться на дебетових і кредитних картках.

Як вже зазначалося  у роботі, для виникнення і здійснення авторських прав не вимагається виконання будь-яких формальностей. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використати спецзнак охорони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору і складається з трьох частин:

- латинської літери С, вписаної у коло - ©;

- особи, яка має авторське  право;

- року першої публікації  твору.

Та особа, яка має авторське право на твір може його зареєструвати в офіційних державних реєстрах протягом строку охорони авторського права. Державній реєстрації можуть бути піддані свідчення про авторство на обнародуваний чи необнародуваний твір, факт і дата опублікування твору та договори, які зачіпають права автора на твір [6, с. 49].

Авторські свідотства в україні  видаються в Державній службі інтелектуальної власності. Про реєстрацію прав автора видається свідоцтво (див додаток 1). При виникненні спору державна реєстрація визнається судом як юридична презумпція авторства, тобто вважається дійсною, якщо в судовому порядку не буде доведено інше.

Особисті немайнові права  захищають зв'язок особистості автора з його твором. Їх неможливо оцінити  у грошовому еквіваленті, вони є невідчуженими й від них не можна відмовитися. До особистихнемайнових прав належать:

• Право на авторство – тільки справжній творець може називати себе автором твору, а всі інші особи, що використовують твір, зобов'язані зазначати ім'я його автора. Право авторства засвідчує факт створення твору конкретною особою, а це має значення для суспільної оцінки як твору, так і особи автора. Для прикладу порушення права авторства можна навести судовий процес, що відбувся у Бєларусі. Художник Алесь Рязанов і поет Віктор Марковєц заявили що логотип компанії МТС є копією їхнього проекту Яйцеквадрати. Позивачі довели що товарний знак МТС із зображенням білого яйця в червоному квадраті, що почав використовуватися на території Білорусії після ребрендинга навесні 2006 року порушує їхні авторські права. За їх словами логотип МТС відтворює їх Яйцеквадрати що були створені ще в 1992 році. Апеляційна рада Національного центру інтелектуальної власності Білорусії визнала недійсною реєстрацію товарного знаку компанії МТС.
• Право на авторське ім’я – у разі будь-якого використання твору обов’язковим є зазначення імені автора.  З цього правила є лише один вийняток: якщо твір образотворчого мистецтва або фотографічний твір використовується у промисловості..

Зазвичай автори публікують свої твори під власним ім'ям, тобто вказують своє прізвище та ініціали. Поряд з цим автору надано право випускати свої твори під псевдонімом або анонімно, як наприклад сучасна письменниця Джоан Роулінг пише свої твори під псевдонімом Дж.К.Роулінг, яким намагається видавати себе за чоловіка.

Право на вибір способу зазначення імені, а також на розкриття псевдоніма або аноніма є особистим правом автора. Лише у випадку, коли автор у своєму творі порушив чиїсь права, на вимогу слідчих органів або суду видавництво, редакція газети чи театр, яким відоме справжнє ім'я автора, можуть розкрити його псевдонім чи анонім.

• Право на захист репутації автора. Автору належить особисте немайнове право перешкоджати будь-якому перекручуванню, зміні його твору або іншому зазіханню, що може нашкодити його честі та репутації. При виданні, публічному оповіщенні або іншому використанні твору забороняється без згоди автора вносити які-небудь зміни в самому творі, його назві й позначенні імені автора. Забороняється без згоди автора додавати до твору при його виданні ілюстрації, передмови, післямови, коментарі, а також які-небудь пояснення. За типовими видавничими договорами малюнок і навіть колір обкладинки можна зробити лише за згодою автора.Приклад: розпочався судовий процес між представниками Китаю та Швейцарії. Китайці побудували магазин з точною копією дизайну, оформлення вивіски, кольорів і схеми розміщення залів меблевих магазинів шведської роздрібної мережі IKEA, над чим працювали дизайнери цієї компанії.Єдиною відмінністю між цими магазинами, за словами покупців у китайській IKEA зали набагато акуратніші, товари викладені як слід.
• Право на обнародування твору. За законом право на обнародування твору ̶    це дія, що робить твір доступним для публіки, якими б засобами це не досягалося.

Зазначене право є істотним особистим немайновим правом. Його ще називають правом випуску твору  у світ. Відповідно до чинного законодавства твір вважається випущеним у світ (опублікованим, обнародуваним), якщо він виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню або будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб.

Твір може бути випущений у світ різними способами, але важливим є те, що його зміст повідомлений невизначеному колу осіб. Спосіб випуску твору у світ залежить від його форми, характеру. Не вважається випуском у світ (опублікуванням) інформація про твір з викладенням його короткого змісту або повідомлення вузькому колу осіб (наприклад, коли поет прочитає свій вірш у колі друзів, композитор виконає сонату на сімейному вечорі).

Право першого опублікування  твору належить лише автору. Тільки він вирішує, чи готовий твір до випуску у світ. Порушення цих прав дає автору підставу вимагати виплати гонорару або відшкодування завданих збитків, а також вжиття інших заходів аж до вилучення твору і заборони виходу його у світ.Право на обнародування твору містить у собі право на відкликання, тобто право відмовитися від раніше ухваленого рішення про публічне сповіщення. Право на відкликання може бути реалізоване в будь-який час після того, як автор погодився на обнародування твору або сам його обнародував[6, с. 49-50].

 

3.3. Майнові права автора

Передусім автору чи іншій особі, що має авторське право, належить виключне право на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне право - право, коли жодна особа, крім тієї, якій належить авторське право або суміжні права, не може використовувати твір, не маючи на те відповідного дозволу (ліцензії), за винятком випадків, установлених Законом “Про авторське право та суміжні права”.

Закон надає автору чи іншій особі, що має авторське право, виключне право дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів, тобто виготовлення примірників твору в будь-якій матеріальній формі, у тому числі у звуко- і відеозапису, а також запис твору або фонограми для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (включаючи цифрову), оптичній або іншій формі, яку читає машина. Наприклад нещодавно пісня «Белая сирень» написана композитором Володимиром Євзеровим стала предметом суперечки про авторські права.

Привід для сперечання дала литовська  співачка Інга Валінскієне записавши  новий диск на якому є її нова пісня Божественная зима, що власне і є перейменованою копією «Белой сирени».

2) публічне виконання творів.Прикладом порушення цього права можна назвати неправомірні дії китайських виробників дитячих іграшок, які імпортували  до Росії. Роботи Смарті виконували пісні із авторського доробку радянських композиторів, а саме твори Володимира Шаїнського, Григорія Гладкова, Олексія Рибнікова та ін.. Фірма-імпортер не укладала угоди з жодним із композиторів чи їх спадкоємців. Тому вона має сплатити штраф;

3) публічний показ  ̶  будь-яку демонстрацію оригіналу або примірника творів, виконань, передач організацій мовлення безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру тощо (за винятком передач в ефір чи по проводах) або за допомогою інших пристроїв чи процесів невизначеному колу осіб;

4) будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи по проводах вже переданих в ефір творів, якщо воно здійснюється іншою організацією;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів. Яскравою демонстрацією відстоювання цього права можна назвати події, що відбувалися навколо автора книг про Гаррі Поттера Джоан Роулінг.  Вона відстояла свої авторські права в американському суді. Британська письменниця добилася заборони на публікацію енциклопедії про казковий світ її творів.Окружний суд Манхеттена визнав незаконною публікацію американця Стіва Вандера Арка. Письменник  склав 400-сторінкову енциклопедію про заклинання зілля та чарівних істот які згадуються в книгах Джоан Роулінг;

7) розповсюдження творівшляхом продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в найом чи у прокат та іншої передачі до першого продажу примірників твору;

8) імпорт примірників творів.

Зазначений перелік не є вичерпним. Автор має право  дозволяти або забороняти використовувати  свій твір і іншими способами.

Разом з тим законодавство  певною мірою обмежує виключне право  автора на використання твору. Використання твору без згоди автора називається  вільним використанням. Дозволяється в окремих випадках вільне використання творів без згоди автора і без виплати йому авторської винагороди і вільне використання твору без згоди автора, але з виплатою йому авторської винагороди.

Право на авторську  винагороду ‒ це основне майнове право автора чи іншої особи, що має авторське право. Підставою для винагород є факт використання твору будь-яким способом. Основні правові форми використання творів є, власне, виключним правом дозволяти або забороняти ті чи інші дії. Найчастіше вживаються обнародування і опублікування творів.

Конкретними юридичними фактами, що породжують у автора чи іншої  особи, яка має авторське право, право на винагороду, можуть бути:

а) авторський договір (видавничий, постановчий, сценарний, художнього замовлення тощо);

б) факт позадоговірного  використання твору, коли не вимагається  згода автора, але передбачена  виплата авторської винагороди;

в) неправомірне використання твору.

Винагорода, одержана автором  чи іншою особою, яка має авторське  право, є, по суті, винагородою за працю, вкладену у створення твору. Вона може бути у формі заробітної плати або авторського гонорару. Можливе поєднання цих форм оплати.

За винятком випадків, коли допускається використання твору без згоди автора і без виплати йому авторської винагороди, винагорода має виплачуватися за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у вигляді одноразового платежу (одноразова винагорода), у формі відрахувань (відсотків) за кожний проданий примірник чи кожне використання твору або складатися із змішаних платежів[6, с. 53-56].