Контрольная работа по дисциплине "Административное право"

 

 

Донецький університет економіки та права

 

Навчальна дисципліна: «Адміністративна відповідальність»

Напрям підготовки:  0304 „Право”

Спеціальність:  6.030401 „Правознавство”

 

Семестр 9   Курс V   Навч. рік 201_/201_

 

ДОМАШНЯ ПИСЬМОВА КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

ВАРІАНТ №4

 

Завдання №1

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. Дайте відповіді на питання.

 

1. Система адміністративних стягнень та їх характеристика.

Адміністративні стягнення, їх система та види містяться в різноманітних нормативно-правових актах публічної адміністрації. В той самий час більш системно вони зосереджені в КУпАП.

Зокрема, попередження (ст. 26 КУпАП) застосовується як самостійна міра за вчинення незначних адміністративних порушень, а також щодо осіб, які вперше вчинили проступок і при цьому мають позитивні характеристики. Зміст попередження як міри адміністративного стягнення полягає в офіційному, від імені держави, осудженні протиправного діяння органом публічної влади й у попередженні правопорушника про неприпустимість таких дій надалі. Воно розраховане на виховний ефект і не зачіпає ні майнових, ні інших прав порушника1.

Як і будь-яке інше стягнення, попередження потребує юридичного оформлення у вигляді винесення письмової постанови, що відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виконується органом (посадовою особою), який виніс постанову, шляхом оголошення постанови порушнику. Якщо постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виноситься під час відсутності порушника, йому вручається копія постанови в порядку і строки, передбачені ст. 285 КУпАП. Поряд із цим законодавець передбачає можливість фіксації попередження в іншій установленій законом формі. Також ст. 306 КУпАП визначає, що за вчинення порушень, передбачених статтями 116 КУпАП (порушення правил по охороні порядку і безпеки руху на річковому транспорті і маломірних суднах), 11 б2 КУпАП (порушення правил, що забезпечують безпеку експлуатації суден на внутрішніх водних шляхах), 117 КУпАП (порушення правил користування річковими і маломірними суднами), адміністративні стягнення у вигляді попередження на місці оформляються способом, встановленим Міністерством внутрішніх справ України або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту. До попередження, як і до будь-якого основного стягнення, може бути застосоване додаткове стягнення. Усні попередження посадових осіб не можуть розглядатися як стягнення.

Попередження як адміністративне стягнення слід відрізняти від попередження як запобіжного заходу протиправної поведінки та усного зауваження.

Штраф (ст. 27 КУпАП) - це грошове стягнення, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених законодавством України.

Необхідно наголосити, що це виключно грошове стягнення, яке є домінуючим видом, що передбачений як єдиний або альтернативний захід відповідальності за більшість адміністративних правопорушень.

Штраф - найбільш поширений вид адміністративного стягнення майнового характеру. Він накладається на правопорушників в адміністративному або судовому порядку у випадках і межах, передбачених законом. Розмір штрафу визначається переважно щодо офіційно встановленого розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян або, в окремих випадках, у кратному розмірі до вартості проїзду. Щодо посадових осіб, на відміну від громадян, чинним законодавством встановлені більш високі розміри стягнень.

Адміністративні штрафи можуть встановлюватись у відносно визначеному розмірі (за наявності верхньої межі - ст. 211і КУпАП) та з визначенням верхньої та нижньої межі (ст. 173 КУпАП).

Таким чином, створюються умови для накладення стягнень, виходячи із самого виду правопорушення, з урахуванням особи, майнового стану винного. Крім цього, на розмір штрафу впливає вид суб'єктів правопорушення (громадяни, посадові особи тощо), посада суб'єкта, який накладає штраф, або вид органу влади.

При врегулюванні розмірів адміністративних штрафів законодавець підвищує їх за необхідності посилення відповідальності за повторність вчинення правопорушень: зростають штрафні санкції" передбачені за розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв та появу у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п'яному вигляді (ст. 178 КУпАП); порушення працівниками підприємств, установ, організацій правил зберігання або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів (ст. 195 КУпАП); азартні ігри, ворожіння в громадських місцях (ст. 181 КУпАП); порушення правил торгівлі і надання послуг працівникам торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю (ст. 155 КУпАП) тощо.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

В адміністративному провадженні штраф застосовується виключно як грошове стягнення, хоча в історії адміністративно-штрафної практики України відомі й інші його форми, наприклад натуральний штраф (зерном, картоплею) в сільській місцевості.

Отже, штраф в адміністративно-деліктній практиці - домінуюча форма адміністративної відповідальності, оскільки він передбачений як єдиний або альтернативний захід стягнення за більшість адміністративних правопорушень, що містяться в Особливій частині КУпАП.

При вчиненні однією особою двох або більше правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне з них окремо. Якщо особа вчинила кілька правопорушень, справи про які одночасно розглядається одним і тим же органом, стягненна накладається в межах санкції, встановленої за серйозніше правопорушення з числа вчинених. До основного може бути приєднано одне з додаткових стягнень.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через 2 місяці з дня вчинення правопорушення. Якщо правопорушення триваюче — через 2 місяці з дня його виявлення. Якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду чи судді, стягнення може бути накладено не пізніш як через 3 місяці з дня його вчинення. Адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом 3 місяців з дня виявлення, але не пізніше 1 року з дня його вчинення. Якщо в діях порушника немає складу злочину, і в порушенні кримінальної справи відмовлено (або її було закрито), але є ознаки адміністративного правопорушення, стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

Особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню, якщо протягом року не вчинить нове адміністративне правопорушення чи злочин.

Якщо в результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду, то при стягненні адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної чи міської ради може покласти на винного зобов'язання відшкодувати шкоду, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя районного у місті, міського чи міськрайонного суду — незалежно від розміру шкоди, крім випадку, коли шкоду заподіяно неповнолітнім. В цьому випадку, якщо розмір шкоди не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а неповнолітній має самостійний заробіток, суддя має право покласти на нього відшкодування заподіяної шкоди або зобов'язати своєю працею усунути її. В усіх інших випадках питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства.

2. Характеристика адміністративних правопорушень, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних і психотропних речовин.

Під незаконним обігом наркотичних засобів розуміють протиправні дії щодо незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

   Наркотичними  визнаються тільки засоби (речовини) одурманюючої дії, які внесені  Комітетом з контролю за наркотиками  при Міністерстві охорони здоров'я  України до Списку наркотичних  засобів. Споживання наркотиків  достатньо швидко призводить  до незворотної фізичної, психічної  та моральної деградації людини  як результат психофізіологічної  залежності від них.

   Найбільша  суспільна небезпека поширення  наркотичних засобів полягає  в тому, що особи, які споживають  їх, здатні до вчинення тяжких  й особливо тяжких злочинів. Так, протягом 2004 р. наркоманами чи особами, що перебували в стані наркотичного  сп'яніння, вчинено 15 932 злочини, серед  яких: крадіжок - 3015, грабежів - 261, розбоїв - 82, вбивств - 45.

   Загальний  показник реєстрації злочинш, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків, у 2004 р. становив 65 740 злочинів, серед яких було розслідувано 64 504 злочини.

   Структура  злочинності, пов'язаної з незаконним  обігом наркотиків, у 2004 р.:

   - незаконне  виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання  чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх  аналогів (ст. 307 КК України) - 17 768 злочинів, з них збут - 16 754;

   - викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення  наркотичних засобів, психотропних  речовин, їх аналогів чи заволодіння  ними шляхом шахрайства або  зловживання службовим становищем (ст. 308 КК України) - 404 злочини;

   - незаконне  виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання  наркотичних засобів, психотропних  речовин або їх аналогів без  мети збуту (ст. 309 КК України) - 36 084 злочини;

   - схиляння  до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх  аналогів (ст. 315 КК України) - 815 злочинів, із них неповнолітніх - 255;

   - організація  або утримання місць для незаконного  вживання, виробництва чи виготовлення  наркотичних засобів, психотропних  речовин або їх аналогів (ст. 317 КК України) - 2708

злочинів, із них для виробництва та виготовлення - 1077.

   Рівень  злочинності, пов'язаної з незаконним  обігом наркотиків, у 2004 р. становив 9,5 злочинів на 10 000 населення.

   У 2004 р. в Україні органи внутрішніх  справ провели 5693 оперативні закупівлі, 243 контрольні поставки. Протягом 2004 р. було вилучено наркотиків:

   - опію - 117 кг;

   - гашишу - 2,5 кг;

   - марихуани - 7358 кг;

   - героїну - 1,7 кг;

   - кокаїну - 5,28 кг;

   - амфітаміну "Екстазі" - 40 103 дози;

   - ЛСД-156 доз;

   Загалом - 26 539 кг.

За своєю конструкцією злочин, передбачений ч. 1 ст. 305, належить до злочинів з формальним складом. Він є закінченим із моменту фактичного незаконного переміщення через кордон вказаних предметів. Кримінальна відповідальність настає за сам факт незаконного переміщення цих предметів через кордон, незалежно від того, чи зміг винний розпорядитися ними чи ні.

 

З суб’єктивної сторони контрабанда вчиняється у формі прямого умислу, за якого особа усвідомлює не тільки факт переміщення предмета злочину через митний кордон, а й бажає цього.

 

Мотиви контрабанди можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. Найчастіше контрабанда здійснюється з користі, для наживи, передачі наркотиків іншим особам, з метою збуту тощо.

 

Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа.

 

Частина 2 ст. 305 передбачає відповідальність за вчинення контрабанди повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також якщо предметом цих дій були особливо небезпечні наркотичні засоби чи психотропні речовини або наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори у великих розмірах.

 

Повторність має місце, якщо контрабанда здійснюється хоча б удруге, незалежно від того, була чи не була особа судимою за перший злочин.

 

Вчинення контрабанди

 

за попередньою змовою групою осіб має місце, якщо у вчиненому брали участь дві або більше осіб, які заздалегідь домовилися про спільне її вчинення (див. ч. 2 ст. 28). Поняття особливо небезпечних наркотичних засобів, поняття великого й особливо великого розмірів розглядалися в § 1 цього розділу.

У частині 3 ст. 305 передбачено відповідальність за контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, вчинену організованою групою (див. ч. 2 ст. 28), а також якщо предметом контрабанди були наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори в особливо великих розмірах.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 305 — позбавлення волі на строк від трьох до восьми років із конфіскацією наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що були предметом контрабанди; за ч. 2 ст. 305 — позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років із конфіскацією наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 305 — позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років із конфіскацією наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією майна.