Автор работы: Пользователь скрыл имя, 04 Декабря 2014 в 22:40, реферат
Описание работы
Основними напрямами духовної творчості народу є наукова діяльність, література і мистецтво. Результати цих видів творчої діяльності, невичерпні за формами, прийомами, способами об'єк-тивного вираження духовного багатства людини, є предметом правової охорони.
Содержание работы
Вступ 1. Поняття і джерела авторського права. 2. Об'єкти авторського права. 3. Суб'єкти авторських відносин. 4. Суб'єктивне авторське право, його зміст і межі. 5. Особливості і види договірних відносин у галузі реалізації результатів творчої діяльності. 6. Поняття і види авторських договорів. 7. Зміст авторських договорів. Практична частина Висновки Список використаних першоджерел
6. Винагорода за використання
твору належить співавторам у
спільних частках, якщо в угоді
не передбачається інше (ст.12 Закону
про авторське право).
Від співавторства слід відрізняти співробітництво, за
яким кілька авторів беруть участь у створенні
колективної праці за завдан-ням певної
організації. Ця колективна праця не є
єдиним цілим. Авторське право на колективний
твір належить юридичній особі.
Не визнається співавтором, а отже, і
суб'єктом авторського права і той, хто
надавав авторові технічну допомогу (друкарки,
креслярі, стенографісти тощо).
Працівники вищих навчальних закладів,
науково-дослідних установ, підприємств
та інших організацій часто створюють
тво-ри у порядку виконання службових
обов'язків чи службового завдання. У цих
випадках особисті немайнові права належать
тільки авторам зазначених творів. Виключне
право на викорис-тання твору належить
особі, з якою автор перебуває у трудових
відносинах (роботодавцю), якщо інше не
передбачено догово-ром. Виключне право
на використання твору охоплює усі май-нові
права автора. Отже, усі вони належать
роботодавцю, але за таких умов: 1) твір
створено за договором між автором і робото-давцем,
тобто не на підставі трудового договору
(контракту), а саме на підставі договору
між автором і роботодавцем про ство-рення
твору; 2) автор працює у роботодавця за
наймом, тобто за трудовим договором (контрактом)
(ст.20 Закону про авторське право).
Розмір авторської винагороди за створення
і використання твору, створеного за договором
з автором, який працює за най-мом, та порядок
її виплати встановлюється у договорі
між авто-ром і роботодавцем.
Суб'єктом
похідного авторського права може
стати будь-яка фізична чи юридична особа,
до якої авторське право перейшло на підставі
цивільної угоди відповідно до статті
27 Закону про авторське право. Крім того,
авторське право може перейти від автора
чи іншої особи, яка має авторське право,
до інших фізич-них та юридичних осіб або
до держави в порядку спадкування (ст.25
Закону про авторське право). Спадкоємці
мають право захищати авторство на твір
і протидіяти перекрученню, спотво-ренню
чи іншій зміні твору, а також будь-якому
іншому пося-ганню на твір, що може завдати
шкоди честі та репутації автора.
Відповідно до статті 24 згадуваного Закону
авторське право діє протягом усього життя
автора і 50 років після його смерті. Проте
із загального правила цією самою статтею
передбачено винятки: 1) строк охорони
творів, створених у співавторстві, діє
протягом усього життя і 50 років після
смерті останнього співавтора; 2) строк
охорони творів посмертно реабілітованих
авторів діє протягом 50 років після їх
реабілітації; 3) твір, який уперше було
опубліковано після смерті автора, але
в межах ЗО років після смерті, діє протягом
50 років від дати опублікування твору;
4) для творів, які були обнародувані анонімно
або під псевдонімом, авторське право
діє протягом 50 років від дати обнародування.
В усіх зазначених випадках чинність
авторського права почи-нається з 1 січня
року, наступного за роком, в якому мали
місце зазначені юридичні факти.
Право авторства, право на ім'я і право
протидіяти перекручен-ню, спотворенню
чи іншій зміні твору або будь-якому іншому
посяганню на твір, що може завдати шкоди
честі та репутації автора, охороняються
безстрокове.
Твори, на які авторське право скінчилося
або які ніколи не охоронялися на території
України, вважаються суспільним над-банням.
Твори, які стали суспільним надбанням,
можуть вільно використовуватися будь-якою
особою без виплати авторської вина-городи.
Проте таке використання може здійснюватися
лише відповідно до вимог Закону про авторське
право. Мають збері-гатися право авторства,
право на ім'я, право протидіяти будь-якому
перекрученню, спотворенню чи іншій зміні
твору, а та-кож будь-якому іншому посяганню
на твір, що може завдати шкоди честі і
репутації автора.
Кабінету Міністрів України надано право
встановлювати ви-плати спеціальних відрахувань
за використання на території Ук-раїни
творів, які стали надбанням суспільства.
4. Суб'єктивне
авторське право, його зміст і межі.
Особа, яка має авторське право або будь-яку
виключну правомочність на твір, може
його зареєструвати в офіційних державних
реєстрах протягом строку охорони авторського
права. Дер-жавній реєстрації можуть бути
піддані свідчення про авторство на обнародуваний
чи необнародуваний твір, факт і дата опублі-кування
твору та договори, які зачіпають права
автора на твір.
Державну реєстрацію здійснює Державне
агентство України з авторських і суміжних
прав в установленому порядку. Про ре-єстрацію
прав автора видається свідоцтво. При
виникненні спо-ру державна реєстрація
визнається судом як юридична презумп-ція
авторства, тобто вважається дійсною,
якщо в судовому по-рядку не буде доведено
інше.
Особисті
(немайнові) права автора - це право
авторства, пра-во на авторське ім'я, право
на недоторканість твору і право на обнародування
твору.
Право
авторства полягає в тому, що тільки
справжній творець вправі називати себе
автором твору, а всі інші особи, що вико-ристовують
твір, зобов'язані зазначати ім'я його
автора. Право авторства закріплює факт
створення даного твору конкретною особою,
а це має значення для суспільної оцінки
як твору, так і особи автора.
Зазначення імені автора при використанні
твору обов'язкове в усіх випадках, за
одним винятком: якщо твір образотворчого
ми-стецтва або фотографічний твір використовується
у промисло-вості. У цих випадках ім'я автора
не згадується з чисто техніч-них причин.
Право
на авторське ім 'я дає авторові змогу
випустити свій твір за власним ім'ям,
умовним (псевдонім) або взагалі без зазначен-ня
імені (анонімно).
У більшості випадків автор публікує
свої твори під власним ім'ям, тобто вказує
своє прізвище та ініціали. Поряд з цим
стат-тею 13 Закону про авторське право
автору надано право випус-кати у світ
свій твір під псевдонімом або анонімно.
Право на вибір способу зазначення імені,
а також на розкрит-тя псевдоніма або аноніма
є особистим правом автора. Лише у випадку,
коли автор у своєму творі порушив чиїсь
права (на-приклад, образив когось), на
вимогу слідчих органів або суду видавництво,
редакція газети чи театр, яким відоме
справжнє ім'я автора, можуть розкрити
його псевдонім чи анонім.
Право
на недоторканість твору визначається
як право проти-діяти будь-якому перекрученню,
спотворенню чи іншій зміні твору або
будь-якому іншому посяганню на твір, що
може за-шкодити честі і репутації автора.
Це означає, що при виданні, публічному
виконанні або будь-якому іншому використанні
твору забороняється без дозволу автора
та його правонаступників вносиги будь-які
зміни як до самого твору, так і до його
назви та позначення імені автора. Не допускається
також без дозволу автора супроводжувати
видаваний твір ілюстраціями, передмо-вами,
післямовами, коментарями, будь-якими
іншими пояснен-нями, доповнювати або
скорочувати твір. За типовими видавни-чими
договорами малюнок і навіть колір обкладинки
можна зро-бити лише за згодою автора.
Крім того. Закон (п.4 ст.13) надає право
автору протидіяти будь-якому іншому посяганню
на твір, що може зашкодити честі і репутації
автора. Зазначимо, що право на недоторканість
твору є особистим немайновим правом,
але відповідно до статті 25 Закону про
авторське право спадкоємці також наділяються
цим правом. Відповідно до статті 26 згадуваного
Закону особи, які використовують твори,
що стали суспільним надбанням, зо-бов'язані
також дотримуватись вимог недоторканості
твору, ви-кладених у пункті 4 статті 13.
Контроль за дотриманням вимог недоторканості
твору здійснює Державне агентство України
з авторських і суміжних прав.
Право автора на недоторканість полягає
і в тому, що переклад твору іншою мовою
з метою випуску у світ допускається лише
за згодою автора або його правонаступників
і на підставі дого-вору. Переклад може
здійснюватись лише за умови збереження
цілісності та змісту твору.
Право на обнародування твору. За законом
про авторське право обнародування твору
- це дія, що робить твір доступним для
публіки, якими б засобами це не досягалось.
Зазначене право є істотним особистим
немайновим правом. Його ще називають
правом випуску твору у світ. Відповідно
до Закону твір вважається випущеним у
світ (опублікованим, обна-родуваним),
якщо він виданий, публічно виконаний,
публічно показаний, переданий по радіо
чи телебаченню або будь-яким способом
повідомлений невизначеному колу осіб.
Твір може бути випущений у світ різними
способами, але істот-ним є те, що його
зміст повідомлений невизначеному колу
осіб. Спосіб випуску твору у світ залежить
від його форми, характеру. Письмові твори
(наукові, художні, драматичні, музично-драма-тичні
тощо) випускаються у світ шляхом видання;
твори обра-зотворчого мистецтва - шляхом
їхнього показу на виставках, розміщення
в музеях для загального огляду. Скульптури,
наприк-лад, виставляють на площах, вулицях,
у пам'ятних місцях тощо. Музичні твори
можна випустити у світ шляхом публічного
ви-конання, передання по радіо чи телебаченню
або шляхом ви-дання.
Не вважається випуском у світ (опублікуванням)
інформація про твір з викладенням його
короткого змісту або повідомлення вузькому
колу осіб (наприклад, коли поет прочитає
свій вірш у колі друзів, композитор виконає
сонату на сімейному вечорі).
Право першого опублікування твору належить
самому автору. Тільки він вправі вирішувати,
чи готовий його твір до випуску у світ.
Порушення цих прав дає автору підставу
вимагати виплати. гонорару або відшкодування
завданих збитків, а також вжиття інших
заходів аж до вилучення твору і заборони
випуску його у світ.
Майнові права автора чи іншої особи,
що має авторське право. Передусім автору
чи іншій особі, що має авторське право,
нале-жить виключне право на використання
твору в будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне
право - право, коли жодна особа, крім
тієї, якій на-лежить авторське право або
суміжні права, не може використо-вувати
твір, не маючи на те відповідного дозволу
(ліцензії), за винятком випадків, установлених
Законом про авторське право (про винятки
з цього загального права йтиметься нижче).
Закон надає автору чи іншій особі, що
має авторське право, виключне право дозволяти
або забороняти:
1. Відтворення
творів, тобто виготовлення одного
або більше примірників твору в будь-якій
матеріальній формі, в тому числі у звуко-
і відеозапису, а також запис твору або
фонограми для тимчасового чи постійного
зберігання в електронній (включаю-чи
цифрову), оптичній або іншій формі, яку
читає машина. При-мірник - це результат
будь-якого відтворення твору.
2. Публічне
виконання і публічне сповіщення творів. Публіч-не
виконання - це подання творів, виконань,
фонограм, пере-дач організації мовлення
шляхом декламації, гри, співу, танцю та
іншим способом як безпосередньо (у живому
виконанні), так і за допомогою будь-яких
пристроїв і процесів (за винятком пе-редачі
в ефір чи по проводах) у місцях, де присутні
чи можуть бути присутніми особи, які не
належать до звичайного кола сім'ї або
близьких знайомих сім'ї, незалежно від
того, чи присутні вони в одному місці
і в один і той же час або в різних місцях
і в різний час.
Публічне сповіщення (сповіщення для
загального відома) - така передача в ефір
чи по проводах зображень і (або) звуків
творів, виконань фонограм, передач організацій
мовлення, коли зазначені зображення чи
звуки можуть бути сприйняті невизна-ченим
колом осіб.
3. Публічний
показ - будь-яка демонстрація оригіналу
або примірника творів, виконань, передач
організацій мовлення безпосередньо або
на екрані за допомогою плівки, слайда,
теле-візійного кадру тощо (за винятком
передач в ефір чи по прово-дах) або за
допомогою інших пристроїв чи процесів
невизначе-ному колу осіб.
4. Будь-яке
повторне публічне сповіщення в ефірі
чи по проводах вже переданих в ефір творів, якщо
воно здійснюється іншою організацією.
5. Переклади
творів. Автор оригіналу може сам перекласти
свій твір іншою мовою (авторський переклад).
За наявності автор-ського перекладу ніхто
інший не може перекладати цей твір тією
самою мовою. Від авторського перекладу
слід відрізняти автори-зовані переклади,
тобто схвалені автором,
6. Переробки,
адаптації, аранжування та інші подібні
зміни творів.
7. Розповсюдження
творів шляхом продажу, відчуження іншим
способом або шляхом здавання в найом
чи у прокат та іншої передачі до першого
продажу примірників твору.
8. Здавання
в найом після першого продажу, відчуження
іншим способом примірників аудіовізуальних
творів, музичних творів у нотній формі,
а також творів, зафіксованих на фонограмі
або у формі, яку читає машина.
9. Імпорт
примірників творів.
Зазначений перелік не є вичерпним. Автор
має право дозволя-ти або забороняти використовувати
свій твір і іншими способа-ми.
Разом з тим Закон певною мірою обмежує
виключне право автора на використання
твору. Використання твору без згоди автора
Закон називає вільним використанням.
Дозволяється в окремих, зазначених у
Законі, випадках вільне використання творів без згоди
автора і без виплати йому авторської
винагоро-ди і вільне використання твору
без згоди автора, але з виплатою йому
авторської винагороди.
Без згоди автора або іншої особи, що
має авторське право, але з обов'язковим
зазначенням імені автора і джерела запозичення
допускається:
1) використання цитат (коротких
уривків) з опублікованих творів;
2) використання літературних і
художніх творів як ілюстрацій
у виданнях, у передачах мовлення, у
записах звуку або зобра-ження навчального
характеру;
3) відтворення у пресі, передача
в ефір або інше публічне по-відомлення
опублікованих у газетах чи журналах статей
з поточ-них економічних, політичних, релігійних
питань, або передача в ефір творів такого
самого характеру, якщо це спеціально
не за-боронено автором;
4) відтворення з метою висвітлення
поточних подій засобами фотографії
або кінематографії, передача в
ефір або інше публіч-не повідомлення
творів, побачених або почутих під час
перебігу таких подій;