1.Поняття та
ознаки адміністративного примусу
Адміністративний примус - це
особливий різновид державно-правового
примусу, тобто визначені нормами адміністративного
права способи офіційного фізичного або
психологічного впливу уповноважених
державних органів, а у деяких випадках
і громадських організацій, на фізичних
та юридичних осіб у вигляді особистих,
майнових, організаційних обмежень їх
прав, свобод та інтересів у випадках вчинення
цими особами протиправних діянь (у сфері
відносин публічного характеру) або в
умовах надзвичайних обставин в межах
окремого адміністративного провадження
задля запобігання та припинення протиправних
діянь, забезпечення провадження в справах
про правопорушення, притягнення винних
осіб до відповідальності, запобігання
та локалізації наслідків надзвичайних
ситуацій.
Ознаками адміністративного
примусу є:
- він є об'єктивно
необхідним методом, цілеспрямованим
способом поведінки, набором певних дій
і засобів, які повторюються й сприяють
вирішенню завдань соціального, публічного
адміністрування, застосовується на основі
переконання у сфері реалізації завдань
і функцій публічного адміністрування;
- офіційний, державно-владний
характер, застосування його здійснюється
лише від імені держави уповноваженими
державними органами та їх посадовими
особами у процесі реалізації ними державно-владних
повноважень звідси й виникає відповідний
характер примусової діяльності.
- суб'єктами застосування
адміністративно-примусових заходів є,
як правило, органи виконавчої влади.
З метою залучення громадян до охорони
громадського правопорядку держава може
надавати певним громадським формуванням
(наприклад, з охорони громадського правопорядку
і державного кордону) право застосовувати
адміністративно-примусові заходи щодо
фізичних та юридичних осіб за дорученням
держави у встановлених законодавством
випадках і, як правило, під державним
контролем;
- множинність та розмаїття
суб'єктів застосування адміністративно-примусових
заходів на противагу моносуб'єктному
характеру застосування заходів всіх
інших різновидів державно-правового
примусу. Кількість відповідних суб'єктів
постійно змінюється;
- численність осіб,
щодо яких здійснюється застосування
адміністративно-примусових заходів.
Серед них не лише фізичні, а й юридичні
особи різноманітних форм власності та
організаційно-правових форм, в тому числі
і органи виконавчої влади, місцевого
самоврядування;
- відсутність службового
підпорядкування між суб'єктами застосування
адміністративно-примусових заходів (активними
учасниками) та особами, щодо яких здійснюється
застосування зазначених заходів (їх можна
назвати пасивними учасниками відповідних
правовідносин, оскільки саме їх поведінка
є об'єктом певного впливу);
- специфіка юридико-фактичних
підстав застосування. Наявність цієї
ознаки адміністративного примусу слід
особливо виділити, оскільки вона є притаманною
лише для цього виду державно-правового
примусу. А саме, для будь-яких інших видів
державно-примусової діяльності єдиною
юридико-фактичною підставою є протиправне
діяння і за його відсутності немає взагалі
правових підстав для застосування державного примусу. Адміністративно-примусові
заходи можуть застосовуватися як при
вчиненні протиправних діянь, так і при
настанні особливих умов, передбачених
в законодавстві (епідемії, епізоотії,
стихійних лих, катастроф техногенного
характеру та інших надзвичайних обставин),
коли відповідні заходи використовуються
з метою запобігання виникненню тих чи
інших шкідливих (небезпечних) наслідків,
їх локалізації, а також для профілактики
протиправних діянь;
- багатоаспектна цільова
спрямованість адміністративного
примусу. Він передбачає не лише реакцію
на правопорушення, а й їх превенцію, припинення,
запобігання та боротьбу з надзвичайними
подіями. Мета адміністративного примусу
складна, включає в себе кілька складових,
а саме: запобіжно-виховну, припиняючу
та каральну, які деталізуються у запобіганні,
припиненні протиправних діянь та надзвичайних
умов, локалізації їх наслідків, створенні
умов для можливого у майбутньому притягнення
винних осіб до відповідальності, забезпеченні
провадження в справах про правопорушення,
покаранні, перевихованні правопорушників;
- багатоваріантність
зовнішніх форм прояву адміністративного
примусу - психічний або фізичний вплив
у вигляді обмежень особистого, організаційного,
майнового характеру, тобто тих чи інших
несприятливих для особи наслідків, які
є досить різноманітними, що пояснюється
розмаїттям відносин, які охороняються
за їх допомогою, метою, підставами, компетенцією
суб'єктів застосування тощо;
- примусовий характер,
на що вказує вже сама назва, тобто "примушувати,
силувати" особу свідомо здійснити
ті чи інші дії або утриматися від них
всупереч своїм бажанням;
- правовий характер.
Застосування адміністративно-примусових
заходів здійснюється на основі норм права.
2.Поняття адміністративного
стягнення.
Адміністративне стягнення —
це захід відповідальності, що застосовується
з метою виховання особи, яка вчинила адміністративний
проступок, а також попередження вчинення
нових правопорушень як самим правопорушником,
так і іншими особами.
Види адміністративних
стягнень закріплені в Кодексі України
про адміністративні правопорушення.
До них належать:
1) попередження - письмове або в іншій формі офіційне
застереження уповноваженою посадовою
особою громадянина про недопустимість
вчинення ним адміністративних правопорушень;
2) штраф - майнове стягнення, або вилучення в
порушника певної грошової суми на користь
держави;
3) оплатне вилучення
предмета, який був засобом вчинення чи безпосереднім
об'єктом адміністративного правопорушення,
виявляється в його примусовому вилученні
з наступною реалізацією та передачею
одержаної суми власнику за вирахуванням
витрат на реалізацію вилученого предмета;
4) конфіскація предмета,
що був знаряддям вчинення чи безпосереднім
об'єктом адміністративного правопорушення,
виявляється в примусовому невідшкодовуваному
вилученні цього предмета у власність
держави. Конфіскованим може бути тільки
предмет приватна власність порушника,
якщо інше не передбачено законодавчими
актами;
5) позбавлення спеціального
права, наданого даному громадянинові, на строк
до трьох років за грубе чи систематичне
порушення порядку користування цим правом
(стосується тільки права керувати транспортними
засобами та права полювання);
6) виправні роботи призначаються
на строк до двох місяців із відбуванням
їх за місцем постійної роботи особи, яка
вчинила адміністративне правопорушення,
з утриманням до 20% її заробітку у власність
держави. Виправні роботи призначаються
районним (міським) народним судом (народним
суддею);
7) адміністративний арешт встановлюється
і застосовується лише у виключних випадках
за окремі види адміністративних правопорушень
на строк до 15 діб. Адміністративний арешт
призначається районним (міським) народним
судом (народним суддею).
Таким чином,
адміністративні стягнення як вид і міра
адміністративного впливу держави на
осіб, що вчинили правопорушення, закріплюються
главою 3 КУпАП і поділяються на основні
й додаткові і мають на меті виховання
особи, що вчинила правопорушення, інших
осіб для запобігання правопорушень у
майбутньому.
3. Визначте, які
правопорушення передбачена відповідальність
у вигляді позбавлення спеціального
права?
Позбавлення
права займатися певною діяльністю або
виконувати певні види робіт може застосовуватись
при скоєнні таких адміністративних правопорушень:
- грубе порушення правил
полювання (полювання без належного
на те дозволу, в заборонених
місцях, у заборонений час, забороненими
знаряддями або способами (ч.2 ст.85
КУпАП));
- перевищення водіями
транспортних засобів встановлених
обмежень швидкості руху, проїзд
на заборонений сигнал світлофора
або жест регулювальника, порушення
правил обгону і зустрічного
роз'їзду, проїзду перехресть, зупинок
транспортних засобів загального
користування, початку руху, зміни
напрямку руху, проїзду спеціальних
транспортних засобів, недодержання
вимог дорожніх знаків, розмітки
проїзної частини шляхів або
безпечної дистанції, порушення
правил зупинки і стоянки, розташування
транспортних засобів на проїзній
частині, користування зовнішніми
освітлювальними приладами, попереджувальними
сигналами, буксирування механічних
транспортних засобів, перевезення
людей або руху тротуарами
чи пішохідними доріжками, ненадання
водіями транспортних засобів
переваги в русі пішоходам
на нерегульованих пішохідних
переходах, що спричинили створення
аварійної обстановки, тобто примусили
інших учасників дорожнього руху
різко змінити швидкість, напрямок
руху або вживати інших заходів
щодо забезпечення особистої
безпеки або безпеки інших
громадян (ч.4 ст.122 КУпАП);
- участь водіїв мотоциклів
та інших транспортних засобів
у групових (більше двох) пересуванні,
зупинці чи стоянці, що створюють
перешкоди дорожнього руху або
загрозу безпеці руху у містах
та інших населених пунктах (ст.1221
КУпАП);
- невиконання водіями
вимог працівника міліції про
зупинку транспортного засобу, а
також залишення ними на порушення
встановлених правил місця дорожньо-транспортної
пригоди, до якої вони причетні,
або повторне протягом року
вчинення аналогічних дій (ст.1222
КУпАП);
- в'їзд водіїв на залізничний
переїзд на заборонений сигнал
світлофора або жест регулювальника
чи чергового по переїзду, при
закритому шлагбаумі або коли
до переїзду наближається поїзд
і інші порушення правил проїзду
залізничних переїздів, що спричинили
створення аварійної обстановки
або пошкодження транспортних засобів,
вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд
(ст.123 КУпАП);
- порушення водіями транспортних
засобів правил дорожнього руху,
крім передбачених ст.123 КУпАП, ч.
І або ІІ ст.130 КУпАП, що спричинили пошкодження
транспортних засобів, вантажів, шляхів,
шляхових та інших споруд чи іншого майна;
- керування транспортними
засобами (річковими або маломірними
суднами) особами в стані сп'яніння,
передача керування транспортним
засобом особі, яка перебуває
у стані сп'яніння, а так само
ухилення осіб, які керують транспортними
засобами, від проходження відповідно
до встановленого порядку огляду
на стан сп'яніння, а також вчинення
на протязі року аналогічного
правопорушення, крім передачі керування
транспортним засобом особі, яка
перебуває в стані сп'яніння (ст.130
КУпАП);
- ухилення водіїв транспортних
засобів, судноводіїв річкових або
маломірних суден від проходження
відповідно до встановленого
порядку огляду на стан сп'яніння
або аналогічні дії вчинені
особами, які не мають права
керування судном (ст.131 КУпАП);
- самовільне використання
з корисливою метою транспортних
засобів, машин чи механізмів, що
належать підприємствам, установам,
організаціям, а також зберігання
транспортних засобів, що належать
підприємствам, установам і організаціям,
поза встановленими місцями їх
стоянки (ст.132 КУпАП).