Приватизація державного майна

- Закон України "Про особливості  приватизації майна в агропромисловому  комплексі" від 10 липня 1996 р.;

- Закон України "Про особливості  приватизації підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України" від 18 травня 2000 р.;

- Заісон України "Про особливості  приватизації об'єктів незавершеного  будівництва" від 14 вересня  2000 р.;

- Державна програма приватизації, що розробляється Фондом державного  майна України і затверджується  Верховною Радою України законом  України один раз на три  роки не пізніше як за місяць  до затвердження Державного бюджету  України на відповідний рік,  але до початку наступного  бюджетного року та діє до  затвердження чергової Державної програми приватизації. Державна програма приватизації вноситься на розгляд Верховної Ради України одночасно з проектом Державного бюджету України на відповідний рік.

Саме  ці закони становлять фундамент приватизаційного законодавства, на якому базується  велика кількість нормативно-правових документів різної юридичної сили.

У законодавстві про приватизацію окремо можна виділити нормативні акти, які регулюють порядок створення  і діяльності фінансових посередників. Це, зокрема:

- Декрет Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства" від 17 березня 1993 р., який визначає поняття довірчого товариства, особливості його створення та діяльності;

- Положення про інвестиційні фонди  та інвестиційні компанії, затверджене  Указом Президента України від  19 лютого 1994 р., яке визначає поняття  інвестиційних фондів та інвестиційних  компаній, порядок створення та  умови їх діяльності, здійснення  державного контролю, а також  заходи щодо захисту інтересів  їх учасників; 

- Положення про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації  та приватизації, затверджене Указом  Президента України від 11 травня 1994 р., яким визначено порядок  створення та діяльності холдингових  компаній, що створюються в процесі  корпоратизації та приватизації  підприємств, виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність із законодавством України.

Крім  зазначених документів, законодавство  про приватизацію охоплює постанови  Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативні акти про приватизацію, прийняті Фондом державного майна України самостійно чи разом з іншими органами. Перелік цих актів досить значний.

2. Об'єкти приватизації

Правовою  основою регулювання об'єктів  приватизації є ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підпри-

ємств (малу приватизацію)", розділ І Державної  програми приватизації на 2000-2002 роки, нормативні акти Кабінету Міністрів України, що регулюють приватизацію окремих категорій об'єктів.

Завдяки правовому регулюванню об'єктів вирішуються принципові питання приватизації:

визначається, яке саме державне майно - засоби виробництва - підлягає приватизації, у якій послідовності (пріоритети приватизації), за яких умов, якими способами приватизуються різні групи об'єктів;

визначаються  групи і види об'єктів, приватизація яких здійснюється за погодженням з  Кабінетом Міністрів України;

встановлюються  переліки груп і видів об'єктів (у  тому числі конкретні об'єкти), що не підлягають приватизації;

затверджуються  переліки підприємств, приватизацію майна яких доцільно здійснити із залученням іноземних інвестицій.

Об'єкт  приватизації з точки зору права  власності - це майно підприємств, що перебуває в державній, республіканській (Автономна Республіка Крим) і комунальній власності.

Відповідно  до Державної програми приватизації на 2000- 2002 роки об'єкти класифікуються таким чином:

Група А - цілісні майнові комплекси  державних, орендних підприємств та структурні підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства (далі - цілісні майнові комплекси підприємств), у тому числі у процесі реструктуризації державних підприємств із середньообліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств (далі - ВАТ), а також готелі, об'єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально-визначене майно (у тому числі таке, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ, будівлі, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням арбітражного суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном); майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси.

Група В - цілісні майнові комплекси  підприємств з середньо-обліковою чисельністю працюючих понад 100 осіб та вартість основних фондів яких достатня для формування статутних фондів ВАТ; акції ВАТ, випуск яких зареєстрований або продаж акцій яких розпочався до набрання чинності цією Програмою (крім підприємств групи Г); акції ВАТ, створених на базі підприємств агропромислового комплексу, в разі якщо вартість основних фондів достатня для формування статутного фонду ВАТ.

Група Г - цілісні майнові комплекси  підприємств або пакети акцій ВАТ, що на момент прийняття рішення про приватизацію посідають монопольне становище на загальнодержавному ринку відповідних товарів і послуг або мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.

Група Д - об'єкти незавершеного будівництва, законсервовані об'єкти.

Група Е - акції (частки, паї), що належать державі  у статутних фондах господарських  товариств (у тому числі підприємств з іноземними інвестиціями), розташованих на території України або за кордоном.

Група Ж - незалежно від вартості об'єкти охорони здоров'я, освіти, культури, мистецтва та преси, фізичної культури і спорту, телебачення та радіомовлення, видавничої справи, а також об'єкти санаторно-курортних закладів, профілакторії, будинки і табори відпочинку (за винятком об'єктів санаторно-курортних  закладів і будинків відпочинку, які перебувають на самостійних балансах), у тому числі об'єкти соціально-побутового призначення, що перебувають на балансі підприємств, у разі невключення їх до складу майна, що передається в комунальну власність або приватизується, крім об'єктів, які не підлягають приватизації відповідно до ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

У зв'язку з завершенням у 1998 р. етапу  приватизації з використанням приватизаційних  паперів та сертифікатів, що видавалися на суму індексації грошових заощаджень громадян України в установах  Ощадного банку України і колишнього Укрдержстраху, група Б при класифікації об'єктів приватизації в Державній програмі приватизації починаючи з 1999 року не передбачається.

Правова класифікація об'єктів на групи А-Ж здійснена для того, щоб залежно від групи об'єкта визначати спосіб його приватизації.

3. Суб'єкти приватизації

Коло  суб'єктів приватизації визначає ст. 6 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" у формі вичерпного переліку, до якого входять: державні органи приватизації, покупці (їх представники), посередники.

Систему державних органів приватизації визначено в законодавчому порядку.

Державну  політику у сфері приватизації здійснюють Фонд- державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній

республіці  Крим, що становлять єдину систему  державних органів приватизації в Україні.

Відповідно  др ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим мають діяти на основі Закону України "Про Фонд державного майна України" та інших законів України з питань приватизації. Проте на сьогодні такий закон не прийнято, а тому правовий статус Фонду державного майна України визначається Тимчасовим положенням про Фонд державного майна України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 7 червня 1992 р. (із змінами та доповненнями).

У ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" зазначено, що Фонд державного майна України підпорядкований, підзвітний і підконтрольний Верховній Раді України. Ця норма також була предметом розгляду Конституційного Суду України, який у рішенні від 1 липня 1998 р. відзначив, що відповідно до ст. 13 чинної Конституції Верховна Рада України не є єдиним суб'єктом права державної власності. За Конституцією Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону. Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна. У зв'язку з цим Конституційний Суд України визнав неконституційним положення абзацу 2 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Державні  органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження:

o змінюють у процесі приватизації  організаційну форму підприємств, що перебувають у державній власності;

o здійснюють повноваження власника  державного майна у процесі приватизації;

o виступають орендодавцем майна,  що перебуває у державній власності,  згідно із законодавством;

o продають майно, що перебуває  у державній власності, у процесі  його приватизації, включаючи майно  ліквідованих підприємств, об'єктів незавершеного будівництва та колишнє військове майно, що набуло статусу цивільного, а також акції (частки, паї), Що належать державі у майні господарських товариств;

o створюють комісії з приватизації;

o затверджують плани приватизації  майна, що перебуває у державній  власності, плани розміщення акцій  акціонерних товариств у процесі  приватизації;

o розробляють проекти державних  програм приватизації і подають  їх на затвердження Верховній  Раді України; 

o укладають угоди щодо проведення  підготовки об'єктів до приватизації та їх продажу;

o укладають угоди щодо проведення  експертної оцінки вартості об'єктів  приватизації;

o здійснюють ліцензування комісійної, представницької та комерційної  діяльності з приватизаційними  паперами;

o виступають з боку держави  засновником підприємств із змішаною формою власності;

o беруть участь у розробці міжнародних  договорів України з питань  державної власності та її  використання;

o здійснюють захист майнових прав  державних підприємств, організацій, установ, а також акцій (часток, паїв), що належать державі, на території України та за її кордоном;

o контролюють виконання умов договорів  купівлі-продажу державного майна.

Державні  органи приватизації здійснюють інші повноваження, передбачені Законом  України "Про приватизацію державного майна", іншими законами України з питань приватизації.

Державні  органи приватизації не мають права  втручатися в діяльність підприємств, за винятком випадків, передбачених законодавством України та установчими документами цих підприємств.

Органи  приватизації в Автономній Республіці Крим діють у межах повноважень, визначених Фондом державного майна України, і повноважень, делегованих Верховною Радою Автономної Республіки Крим щодо розпорядження майном, що належить Автономній Республіці Крим.

Органи  приватизації в Автономній Республіці Крим з питань приватизації майна, що належить Автономній Республіці Крим, підзвітні та підконтрольні Верховній Раді Автономної Республіки Крим.

Продаж  майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та їм підпорядковані, підзвітні і підконтрольні.

Регіональні відділення Фонду державного майна  України та представництва Фонду  державного майна України в районах  та містах діють на підставі положень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. № 412.

Державні  засоби виробництва, що підлягають приватизації, є особливим товаром, покликаним забезпечувати не лише потреби приватизації, а й суспільні потреби у продукції, роботах і послугах. Тому законодавець спеціально регулює коло осіб, які можуть виступати покупцями в угодах приватизації, та деталізує ряд елементів правового становища покупця як суб'єкта приватизації.

Визначено загальне коло осіб, які можуть бути покупцями. Це:

- громадяни України, іноземні громадяни,  особи без громадянства;

- юридичні особи, зареєстровані  на території України; 

- юридичні особи інших держав.

Також визначено вичерпний перелік осіб, які не можуть бути покупцями.

Стосовно  фізичних осіб йдеться про працівників державних органів приватизації.

Стосовно  юридичних осіб діють такі обмеження:

- не можуть бути покупцями юридичні  особи, у майні яких частка  державної власності перевищує  25 відсотків;