Різниця між термінами адмінюстиція та адмінсудочинство

Треба зазначити, що не тільки ці передумови стосуються реалізації права на пред'явлення адміністративного позову. Важливим питанням є також додержання порядку реалізації цього права. Недодержання таких правил також тягне несприятливі наслідки для особи, що звернулася до суду.

Такими правилами є: додержання вимог до позовної заяви, встановлених ст. 106 КАС України; подання позовної заяви особою, яка має адміністративну  процесуальну дієздатність.

Згідно зі ст. 48 КАС  України, адміністративна процесуальна дієздатність належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь, крім того, адміністративна процесуальна дієздатність належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам); наявність у представника належних повноважень (якщо позовну заяву подано представником); подання позовної заяви з додержанням правил про підсудність, встановлених статтями 18-21 КАС України.

Зазначимо також, що звернення до адміністративного суду повинно відбуватися у встановлені в Кодексі строки (ст. 99 КАС України).

Звернення до адміністративного  суду з наявністю всіх передумов  права на пред'явлення   адміністративного  позову,   а  також   з   додержанням порядку реалізації цього права та прийняття судом позову до свого провадження викликає певні правові наслідки.

Адміністративний позов  подається до адміністративного  суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або  його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою. Позовна заява повинна бути оформлена належним чином з дотриманням усіх вимог, встановлених законодавцем.

Провадження в адміністративному  суді ініціюється шляхом звернення  до нього з позовом про захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Таким чином, звернутися до адміністративного суду може особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, або суб'єкт владних повноважень у випадках, встановлених законом. Аналіз положень КАС України дає підстави стверджувати, що адміністративний суд не має права ініціювати процес. Проте суд наділено повноваженням відкривати провадження в адміністративній справі.

Таке провадження може розпочинатися адміністративним судом  не інакше як за наявності всіх необхідних передумов права на пред'явлення  адміністративного позову, а також  додержання порядку реалізації цього  у, а також додержання порядку  реалізації цього права.

Після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, чи є підстави для повернення позовної заяви або  відмови у відкритті провадження  в адміністративній справі. Так потребує перевірки: чи подана позовна заява  особою, яка має адміністративну  процесуальну дієздатність; чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 КАС України; чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду. Перелік, наданий у ч. 1 статті, що коментується, не є вичерпним.

У разі додержання всіх вимог, встановлених законодавством і відсутності  перешкод, передбачених статтями 108 і 109 КАС України, суддя приймає позовну заяву І відкриває на її підставі провадження в адміністративній справі.

Для вирішення питання  про відкриття провадження в  адміністративній справі законодавцем встановлено для судді процесуальний  строк — протягом  трьох  днів  з дня  надходження позовної заяви до адміністративного суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків позовної заяви, у разі залишення  позовної  заяви без руху, та не пізніш наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті,  інформації  про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Про початок провадження  в адміністративній справі суд постановляє  ухвалу. У статті, що розглядається, встановлюються реквізити ухвали про  відкриття провадження у справі. В ухвалі повинні відбиватися: найменування адміністративного суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження в адміністративній справі, номер справи; ким і до кого пред'явлено адміністративний позов; зміст позовних вимог; дата, час і місце попереднього судового засідання, якщо суд вважає його проведення необхідним; про позиція відповідачу подати в зазначений строк письмові заперечення проти позову та докази, які у нього є; яким складом суду розглядатиметься справа. Можливість оскарження ухвали про відкриття провадження у справі законом не передбачається, оскільки винесення такої ухвали не перешкоджає правам інших осіб на судовий захист.

Суддя у разі, коли існують  підстави для відмови у відкритті  провадження у справі, постановляє  ухвалу про відмову у відкритті провадження. Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.

Після прийняття ухвали про відкриття провадження в  адміністративній справі її копія невідкладно  надсилається особам, які беруть участь у справі, разом з інформацією про їхні процесуальні права і обов'язки. Відповідачам надсилаються також копії позовної заяви та доданих до неї документів.

 

 

 

 

Висновок

 

Отже, розглянувши історичний аспект становлення інституту адміністративного судочинства, його засади,а також окремі положення організації даного судочинства,можемо тезово вивести

 

протягом історично  тривалого процесу розвитку адміністративне  судочинство перетерпіло немало змін, в тому числі і концептуальних. Сьогодні воно ставиться поряд з кримінальним,цивільним та конституційним;

 

принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах  є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного  процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі, гласність і відкритість адміністративного процесу, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, обов’язковість судових рішень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Завдання

Студент філологічного факультету університету Олександр Петренко звернувся до міського комісаріату за місцем знаходження гуртожитку із проханням поставити його на військовий облік у зв'язку з переїздом на навчання до міста. Одночасно подав посвідчення про приписку з відміткою про зняття з військового обліку за попереднім місцем проживання. Відповідальний службовець комісаріату відмовився ставити його на військовий облік, оскільки О.Петренко не надав довідки з університету, що він дійсно є студентом і має право на забезпечення гуртожитком. В університеті відповіли, що таку довідку О.Петренку зможуть видати лише через два тижні, коли з відпустки вийде працівник, що відповідає за ведення обліку студентів.

О. Петренко оскаржив бездіяльність міського військового комісаріату до адміністративного суду щодо не взяття його на військовий облік , оскільки внаслідок такої бездіяльності з'являються підстави для притягнення О.Петренка до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку (стаття 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Крім того, за відсутності відповідного запису у посвідченні про приписку він не зможе звернутися до паспортного столу для реєстрації свого нового місця проживання.

Суд, розглянувши адміністративний позов, відмовив у його задоволенні, зіславшись на те, що жодного права О.Петренка військовий комісаріат не порушив, адже стати на військовий облік є обов'язком, а не правом призовника.

Чи допустив військовий комісаріат порушення прав, свобод чи інтересів О.Петренка?

Чи може суд надавати захист інтересам особи?

Чи правильне рішення ухвалив суд? Підготуйте консультацію, як діяти О.Петренку далі.

 

 

Відповідно до частин 1, 3 стаття 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»  від 04.04.2006 № 3597 військовий облік поділяється на облік призовників і облік військовозобов'язаних. Військовий облік усіх призовників і військовозобов'язаних ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Статтею 37 зазначеного  Закону регламентований порядок  взяття та зняття з обліку. Так взяттю на військовий облік призовників  та військовозобов'язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України на  військовий облік призовників, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.

Пунктом 30 Інструкції з  військового обліку військовозобов'язаних і призовників на підприємствах, установах, організаціях і навчальних закладах, затвердженої наказом Міністра оборони України від 27 червня 1995 року N 165, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 20 листопада 1995 р. за N 414/950 встановлено, що призовники зобов'язані особисто з'являтися в рай(міськ)військкомат для зняття з військового обліку і в триденний строк з дня прибуття на нове місце проживання стати на військовий облік.

Відповідно до п. 35 вказаної Інструкції військовозобов'язані і  призовники за порушення правил військового обліку, встановлених статтями 33 - 38, 42 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", а також за неявку на виклик до військкомату без поважних причин, за навмисне псування і недбале зберігання військових квитків та посвідчень про приписку до призовних дільниць, що призвело до їх втрати, за несвоєчасне повідомлення в обліковий орган, де стоять на військовому обліку, даних про зміну адреси місця проживання, освіти, місця роботи і посади несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Аналогічні норми містяться  у Правилах військового обліку громадян України, затверджених наказом Міністра оборони України від 27 червня 1995 року N 165. Пунктом 5 Правил визначено, що призовники зобов'язані особисто з'являтися в районний (міський) військкомат для зняття з військового обліку і в триденний строк з дня прибуття на нове місце проживання стати на військовий облік.

Згідно пункту 10 Правил військового обліку громадян України  військовозобов'язані і призовники за порушення правил військового обліку, встановлених пп. 2 - 5 Правил, а також за неявку на виклик у військкомат без поважних причин, за навмисне псування чи недбале зберігання військових квитків і посвідчень про приписку до призовних дільниць, що призвело до їх втрати, за несвоєчасне повідомлення в обліковий орган, де стоять на військовому обліку, даних про зміну адреси, освіти, місця роботи чи посади підлягають попередженню або штрафу, який накладає в адміністративному порядку районний (міський) військовий комісар згідно з чинним законодавством.

Про накладання адміністративного  стягнення військовий комісар доводить до відома керівника підприємства, установи, організації, колгоспу, навчального  закладу за місцем роботи (навчання) військовозобов'язаного чи призовника.

Аналізуючи наведені норми, я дійшов висновку, що відповідальний службовець комісаріату, який відмовив Петренку О. у взятті на військовий облік з причини ненадання довідки з університету, що він є студентом і має право на забезпечення гуртожитком, діяв незаконно, оскільки відмова у взятті на військовий облік, з будь-яких підстав,  не передбачена Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 04.04.2006 № 3597.

Враховуючи викладене, я переконаний, що військовий комісаріат порушив права, свободи та інтереси О. Петренка.

Приписами статті 2 Кодексу  адміністративного судочинства  України визначено, що завданням  адміністративного судочинства  є захист прав, свобод та інтересів  фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів  з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,  їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі  законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Тому, суд повинен надавати захист інтересам особи.

Рішення про відмову  у задоволенні позову винесено з  порушенням матеріального права.

О. Петренку необхідно  в 10-денний строк необхідно оскаржити постанову суду в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції. Додатково подати новий позов з вимогами зобов’язати військовий комісаріат взяти його на військовий облік.