Управління внутрішніх справ України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП

 

Права людини унікальні за характером, важливістю та обсягом соціально-гуманітарних проблем. Вони визначають статус людини у будь-якому суспільстві і є конструктивним засобом здійснення цивілізованої діяльності людей, задоволення їх інтересів та потреб.

Свідоцтвом прагнення до формування правової держави, утвердження демократичних принципів в житті суспільства є проголошення Конституцією України (ст.3) відповідно до Декларації прав і свобод людини, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Фактично всі внутрішні та зовнішні функції держави безпосередньо або опосередковано спрямовані на зміцнення і вдосконалення загально соціальних гарантій прав людини та громадянина. Згідно з цим певні державні органи й інші владні суб’єкти на виконання норм Конституції більш конкретно і предметно в своїй діяльності мають реалізовувати дані положення Основного Закону. Це передусім стосується органів влади та управління різних ступенів, а також посадових осіб, починаючи з Президента України як глави держави. Забезпечення реалізації та охорони прав і свобод особи здійснюється через більшість їх різноманітних функцій, включаючи правоохоронну.

 Особливе місце в цій системі  займає МВС України, яка має  складну систему сфери діяльності. Вона включає в себе певні  групи суспільних відносин, що  пов’язані з захистом особи та держави від злочинів й інших посягань, і містить забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, захист об’єктів незалежно від форм власності; розкриття і розслідування злочинів; забезпечення дотримання правил перебування в Україні іноземців і осіб без громадянства; виправлення і перевиховання засуджених та ін. Хоча ці види суспільних відносин   взаємопов’язані, вони не є ідентичними та характеризуються специфічними рисами та ознаками. Це в свою чергу визначає відмінність в основних видах діяльності органів МВС України (адміністративна, оперативно-розшукова, кримінально-процесуальна, виконання покарання); різновиди складових систем  органів внутрішніх справ (міліція, органи попереднього слідства, державна протипожежна служба та ін.); розподіл компетенції між міліцейськими структурами (підрозділи охорони громадського порядку, по боротьбі з економічними злочинами, кримінального пошуку, державної автомобільної інспекції та інші); різноманітність форм, методів їх роботи, заходів, що вживаються.

Існуючі відмінності не впливають на загальну оцінку діяльності органів МВС України як правоохоронної. Правозахисна орієнтація більшості їх функцій закономірна й обумовлена вирішенням переважно охоронних завдань, а також стосовно прав та свобод людини і громадянина окремо. Це невипадково, оскільки основу прав та свобод становлять важливі для особи блага у економічному, політичному, духовному та особистому житті, а більшість злочинів і адміністративних порушень, з якими ведуть боротьбу органи внутрішніх справ, безпосередньо чи опосередковано зазіхають на ці блага. Від ефективної боротьби залежить можливість користування ними особою, реальність і міцність їх прав та свобод, тобто те, що впливає на рівень демократизму, благополуччя та стабільності суспільства, на законність і правопорядок.

Рівень розвитку свободи та демократії у суспільстві визначається не тільки формальним визнанням влади прав та свобод людини, включаючи офіційне приєднання до міжнародно-правових документів, що їх регламентують, але й багатьма іншими факторами. Одним з найважливішим серед них є наявність діючого, ефективного соціально-юридичного механізму реалізації прав та свобод, що містить гарантії їх забезпечення і захисту. У цьому механізмі вагоме місце, згідно з специфікою діяльності, займають правоохоронні органи, зокрема органи внутрішніх справ.

 

I. ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ ТА ФУНКЦІЇ  УПРАВЛІННЯ  ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Центральним органом державної виконавчої влади у сфері внутрішніх справ є Міністерство внутрішніх справ України (МВС України).

Правові основи організації діяльності МВС України визначаються Конституцією України, чинним законодавством України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України.

Загальними функціями для всіх міністерств України, в тому числі і для МВС, є забезпечення проведення в життя державної політики у відповідних сферах; сприяння підприємствам і організаціям у питаннях встановлення і стабілізації господарських зв'язків, у тому числі зовнішньоекономічних; взаємодія з іншими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також здійснення передбачених законодавством функцій щодо діяльності підлеглих структур, підприємств і організацій.

Специфічні завдання, функції та методи діяльності МВС України встановлюються спеціальним положенням про нього.

Міністерство внутрішніх справ України реалізує державну політику у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, організує та координує діяльність органів внутрішніх справ з боротьби зі злочинністю, з охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки.

У межах своїх повноважень Міністерство організує виконання актів законодавства України і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією; узагальнює практику застосування актів законодавства з питань, що входять до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

1. Основні завдання та функції  МВС України

Основними завданнями МВС України є:

• організація і координація діяльності органів внутрішніх справ із 
  захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки;
• участь у розробці і реалізації державної політики щодо боротьби зі 
  злочинністю;
• забезпечення запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і 
  розслідування, розшук осіб, які вчинили злочини, вжиття заходів до усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;
• організація охорони та оборони внутрішніми військами особливо 
  важливих державних об'єктів;
• забезпечення реалізації державної політики з питань громадянства;
• забезпечення проведення паспортної, реєстраційної та міграційної 
  роботи;
• організація роботи, пов'язаної із забезпеченням безпеки дорожнього руху;
• здійснення на договірних засадах охорони майна всіх форм власності;

— визначення  основних напрямів удосконалення роботи  органів 
внутрішніх справ, надання їм організаційно-методичної та практичної допомоги;

• забезпечення додержання законності в діяльності осіб рядового і 
  начальницького складу органів внутрішніх справ, працівників і військовослужбовців системи Міністерства;
• підготовка органів внутрішніх справ та внутрішніх військ для інтеграції України до Європейського Союзу.

Отже, основні завдання МВС України випливають із загальних завдань, покладених на органи внутрішніх справ. У цих основних завданнях програмується зміст керівництва внутрішніми справами, здійснюваного МВС України, та головні напрями діяльності Міністерства.

Ці завдання виконуються Міністерством через керовані ним органи на місцях (органи внутрішніх справ) шляхом реалізації наступних основних функцій:

1. організація роботи по охороні громадського порядку на вулицях, майданах, у парках, скверах та інших громадських місцях, запобіганню та припиненню адміністративних правопорушень і забезпеченню провадження у справах про них, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ;
2. організація профілактичних і оперативно-розшукових заходів щодо запобігання, виявлення, припинення і розкриття злочинів, провадження дізнання і попереднього слідства у справах про злочини, розслідування яких законом покладено на органи внутрішніх справ;
3. здійснення спеціальних заходів забезпечення безпеки працівників суду, органів прокуратури, внутрішніх справ, митних органів, органів державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, Антимонопольного комітету України, їх близьких родичів, а також заходи безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві;
4. проведення роботи по виявленню, розкриттю і розслідуванню злочинів, що мають міжрегіональний і міжнародний характер, боротьба з організованою злочинністю та наркобізнесом і злочинами в сфері економіки;
5. забезпечення профілактики правопорушень;
6. запобігання дитячої безпритульності та правопорушенням серед неповнолітніх;
7. розшук громадян у випадках, передбачених законодавством та міжнародними угодами;
8. ведення оперативно-пошукового та криміналістичного обліку;
9. проведення експертиз у кримінальних справах і криміналістичні дослідження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності;
10. організація додержання законодавства про паспорти, в'їзд в Україну і виїзд з України громадян, перебування на її території іноземних громадян і осіб без громадянства;
11. забезпечення функціонування дозвільної системи  здійснення контролю за придбанням, зберіганням, носінням і перевезенням зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин, щодо зберігання і використання яких встановлено спеціальні правила, та за відкриттям і функціонуванням об'єктів, де вони використовуються;
12. забезпечення реєстрації й обліку автомототранспортних засобів, та безпеки дорожнього руху;
13. здійснення державного пожежного нагляду, пожежну охорону населених пунктів і об'єктів;
14. організація на договірних засадах охорони майна всіх видів власності;
15. здійснення заходів щодо врятування людей, охорони їхньої безпеки, забезпечення громадського порядку, збереження майна у разі стихійного лиха, аварій, пожеж, катастроф та щодо ліквідації їх наслідків;
16. здійсненні заходів по охороні навколишнього природного середовища;
17. забезпечення режиму воєнного або надзвичайного стану в разі його оголошення на території України або в окремих місцевостях;

Слід зазначити, що до недавнього часу однією з важливішою функцією органів внутрішніх справ була функція забезпечення виконання кримінально-виконавчого законодавства, та організація роботи установ по виконанню покарань.  Але з набуттям чинності Указу Президента України "Про утворення Державного департаменту України з питань виконання покарань" від 22.04.98 р. № 344/98 та Указу Президента України від 12.03.99 р. № 248/99, на базі Головного управління виконання покарань Міністерства внутрішніх справ України, що ліквідовано, утворено Державний департамент України з питань виконання покарань як центральний орган виконавчої влади.  Це був один із кроків, що направлений на реалізацію Концепції розвитку системи Міністерства внутрішніх справ, затвердженої Постановою КМ України від 24.04.96 р. № 456.

Зміст діяльності МВС України як центрального органу державного управління в галузі внутрішніх справ полягає у: розробці загальних проблем підвищення ефективності забезпечення громадського порядку в державі, здійсненні кадрової політики, підготовці, навчанні і вихованні кадрів, їх облікові і розподілі між територіальними та транспортними органами, галузевими службами; організації управління очолюваної ним системи, розробці та організаційному забезпеченні управлінських рішень, перспективних і поточних планів; здійсненні їх чіткого функціонування; оперативному  керівництві  відповідними  підпорядкованими  органами, підрозділами й установами, визначенні ефективних засобів і методів їх діяльності.

2. Головні напрями діяльності МВС України

Відповідно до основних завдань здійснюються і головні напрями діяльності МВС України.

У сфері охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю МВС України забезпечує реалізацію державної політики з цих питань, визначає основні напрями діяльності підпорядкованих органів, підрозділів і установ та ефективні засоби й методи виконання покладених на них завдань; організує роботу органів внутрішніх справ з охорони громадського порядку на вулицях, майданах, у скверах, парках та інших громадських місцях, запобігання та припинення адміністративних правопорушень і забезпечення провадження у справах за ними (розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ); накопичує й аналізує інформацію щодо злочинів, вчинених у громадських місцях, масових безлад, групових хуліганських проявів, щодо ефективності діяльності підрозділів патрульно-постової служби і підрозділів органів внутрішніх справ з питань раціонального використання сил і засобів та управління ними при охороні громадського порядку в містах, інших населених пунктах; взаємодіє із заінтересованими органами державної виконавчої влади в розробці та організації виконання планів охорони громадського порядку під час проведення важливих подій громадсько-політичного, культурного і спортивного характеру, особливо у разі проведення заходів з масовим перебуванням людей; проводить перевірку оперативно-службової діяльності підрозділів патрульно-постової служби міліції і «Беркут»; вивчає практику взаємодії з народними дружинами та іншими громадськими формуваннями з охорони правопорядку на вулицях і в громадських місцях; координує діяльність галузевих служб Міністерства з виконання чинного протиалкогольного законодавства; організує роботу медичних витверезників; забезпечує профілактику правопорушень; вносить до центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ і організацій подання щодо необхідності усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень, організує проведення серед населення роз'яснювальної роботи з питань охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю; організує вжиття заходів щодо врятування людей, охорони їхньої безпеки, забезпечення громадського порядку, збереження майна у разі стихійного лиха, аварій, катастроф та ліквідації їх наслідків; разом з органами державної виконавчої влади організує підготовку проектів законодавчих і нормативних актів з питань охорони громадського порядку; забезпечує високу бойову і мобілізаційну готовність органів внутрішніх справ і військ внутрішньої охорони; бере відповідно до закону участь у забезпеченні режиму воєнного або надзвичайного стану в разі його оголошення на території України або в окремих місцевостях.