Готування до злочину та його види

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г. С. СКОВОРОДИ

 

Кафедра кримінально – правових дисциплін

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

 

ГОТУВАННЯ ДО ЗЛОЧИНУ І ЗАМАХ НА ЗЛОЧИН

 

 

 

 

 

 

Виконавець: студент I курсу ІПО

Кузьменко В.В.

Науковий керівник: __________________________________________________________

 

 

 

 

 

 

 

Харків – 2013

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………3

1. Готування до злочину та його види ………………………………...5

2. Замах на злочин та його види……………………….…………...…..6

3. Добровільна відмова від вчинення злочину……………………...…8

Висновки ……………………………………………………………..….18

Література ……………………………………………………………….20

 

Вступ

Злочином визнається передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння або бездіяльність, що вчинене суб’єктом злочину (ч. 1, ст. 11 Кримінального кодексу України) . За загальним правилом, такі діяння посягають на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок. Кримінальний закон, таким чином, встановлює, що злочин - це діяння людини, і що це діяння - суспільно небезпечне, що воно посягає на основні цінності суспільства, і нарешті, кримінальний закон дає вичерпний перелік заборонених діянь.

Однак на практиці складаються ситуації, коли з тих чи інших причин злочинні наміри особи не були доведені до кінця. У цьому випадку, для охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин небезпеку становлять не тільки закінчені, тобто повністю здійснені злочини, а й навмисні дії, які виявляються в створенні умов для майбутнього скоєння злочину, а також безпосередньо спрямовані на вчинення злочину, але які не привели до його завершення з причин, що не залежать від волі винного.

Такого типу дії становлять суспільну небезпеку, за них кримінальним законом (ст. 16 Кримінального Кодексу) передбачена кримінальна відповідальність.

Готування до злочину і замах на злочин в кримінальному праві України виступає як стадії вчинення умисного злочину. Під стадіями скоєння злочину мається на увазі – етапи розвитку злочинної діяльності , які різняться між собою ступенем реалізації злочинного  умислу і полягають, зокрема у готуванні до злочину, замаху на його вчинення та виконанні закінченого злочину.

Актуальність дослідження питань, що стосуються розвитку умисної кримінальної діяльності, обумовлюється необхідністю неухильного дотримання законності та охорони конституційних прав та свобод громадян. Крім того правильне визначення стадій вчинення злочину, готування до злочину і замах назлочин, важливе для відмежування закінченого злочину від незакінченого і, відповідно, для правильної кваліфікації вчиненого, а також для визначення ступеня суспільної небезпеки вчинених дій і особистості винного, оскільки, закінчений злочин є більш небезпечним, ніж замах, замах є більш небезпечним ніж готування, тощо. Крім того, встановлення конкретної стадії дає змогу індивідуалізувати покарання, яке призначається винному.

Метою є вірне визначення стадій вчинення злочину, зокрема, готування до злочину та замах на злочин, важливе відмежування закінченого злочину від незакінченого і, відповідно, для вірної кваліфікації вчиненого, а також для визначення ступеня суспільної небезпеки вчинених дій і особистості винного.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Готування до злочину та  його види 

 

Злочин окрім змістовних характеристик, якими є його ознаки та склад злочину, має і інші характеристики, які пов’язані з розвитком його в часі. Це визначає існування в кримінальному праві відповідного правового інституту – стадій вчинення злочину – який являє собою спеціальні випадки скоєння злочину.

Інститут стадій вчинення злочину досить давно відомий як у теорії кримінального права, так і у законодавчій практиці, хоча, як наголошують дослідники, формування цього інституту належить до ХІХ – ХХ століття.

Вперше нормативну відповідальність за вчинення дій, які утворюють попередню стадію злочинного діяння, була передбачена у французькому законодавстві часів Великої Французької революції (1791р.).

3 часом це  положення було перейнято італійським, бельгійським та германським  законодавством.

Першим вітчизняним нормативним актом, який виділив стадії скоєння злочину, було «Уложение о наказаниях уголовных и исправительных» 1845р. При цьому виділялись такі стадії — виявлення наміру, готування, замах та вчинений злочин.

Одним з перших хто дослідив стадії скоєння злочину, зокрема і готування до злочину, був професор В.Л.Спасович.

В дореволюційній науці кримінального права, готування до злочину розглядалося, як окрема стадія скоєння злочину, якій передував намір.           Питанню про зміст та характеристику стадій вчинення злочину були присвячені праці вітчизняних вчених криміналістів: А.Н. Трайніна, М.Д. Шаргородського, М.Д. Дурманові, І.С. Тишкевича, А.А. Піонтковського та ін.

У радянському законодавстві питання про відповідальність за вчинення дій на різних стадіях розвитку злочину вперше знайшло своє нормативне вирішення у «Руководящих началах по уголовному праву РСФСР» 1919р. Розділ четвертий був спеціально присвячений стадіям вчинення злочину. При цьому виділялись три стадії — готування, замах та закінчений злочин. За загальним правилом дії, що утворювали будь-яку з цих стадій, тягнули кримінальну відповідальність. При цьому на рівень покарання не впливав рівень реалізації (стадія) злочинного наміру.

Кримінальний кодекс РРСФР 1922 р. суттєво змінив підходи до кримінально-правової оцінки стадій та їх караності. Визначаючи вже відомі стадії вчинення злочину, КК РРСФР встановлював, що, за загальним правилом, готування до злочину не є караним. За ним слідувала кримінальна відповідальність лише у випадках, коли ці дії утворювали самостійний склад злочину.

Однак, у 1923 р. дії, що утворювали готування до злочину, стали караними, хоча, як зазначають дослідники, за їх скоєння передбачались найлегші види покарання – висилка, заборона займати ту чи іншу посаду або займатися тою чи іншою діяльністю або промислом.

КК РРСФР 1926 р. та КК УРСР 1927р. вже детально регулювали як поняття стадії розвитку злочинної діяльності, зокрема готування до злочину та караність за це діяння.

Так, КК УРСР (ст.15, 16) визначав види стадій та встановив покарання за дії, що утворювали кожну з них.

Основи кримінального законодавства Союзу РСР i союзник республік від 25 грудня 1958 р. та КК України 1960 р. в якості стадії скоєння злочину визначали готування до злочину (ст. 17 КК України). При цьому поняття закінченого злочину нормативно не було врегульовано, а виводилось виключно теоретично. Питання про караність готування до злочину законодавчо не закріплювалась. Однак, готування до злочину каралось більш м’яко, ніж замах.

Кримінальне законодавство України — Кримінальний кодекс від 05 квітня 2001 року – пішов набагато далі, як у закріпленні стадій, так i у визначенні караності діянь, що їх утворюють.

Різноманіття умисної злочинної діяльності передбачає і різноманіття діянь, що утворюють готування до злочину, тому їх перелік у нормі права в зв'язку із цим — неможливий. Тому законодавець, визначаючи цю стадію попередньої злочинної діяльності, застосовує її узагальнені характеристики («підшукування», «пристосування», «змова», «усунення перешкод»), залишаючи простір для визнання інших видів поведінки, спрямованої на підготовку до вчинення злочину («також інше навмисне створення умов для вчинення злочину»).

Вказані види поведінки утворюють наступні форми готування до злочину:

• Підшукування засобів чи знарядь для вчинення злочину;

• Пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину;

• Підшукування співучасників злочину;

• Змова на вчинення злочину;

• Усунення перешкод вчиненню злочину;

В узагальненій формі готування до злочину визначається, як умисне створення умов для вчинення злочину. При цьому вжите в ч. 1 ст. 14 слово «інше» означає, що кожний із названих вище конкретних різновидів підготовчих діянь є одночасно і окремим проявом навмисного створення умов для вчинення злочину.

Підшукування засобів чи знарядь вчинення злочину.

Підшукування створюють будь-які дії, спрямовані на придбання засобів чи знарядь вчинення злочину. Ними можуть бути їх купівля, викрадення, обмін та ін. дії, внаслідок яких знаряддя та засоби вчинення, злочину потрапляють у розпорядження злочинця. Під засобами розуміють предмети матеріального світу, які застосовуються при вчиненні злочину для його полегшення чи прискорення (підроблені документи для шахрайського заволодіння майном, транспортні засоби для перевезення членів злочинної групи або викраденого майна, відмички або ключі для проникнення у житло з метою вчинення крадіжки тощо). Знаряддя — це предмети, які безпосередньо використовуються для виконання об’єктивної сторони злочину, зокрема для заподіяння суспільне небезпечних наслідків (наприклад, зброя, якою заподіюються смерть чи тілесні ушкодження потерпілому). При так званому посередньому вчиненні злочину своєрідним знаряддям можуть визнаватися особи, які через певні психічні хвороби або недосягнення певного віку кримінальній відповідальності не підлягають.

Пристосування засобів чи знарядь вчинення злочину.

Поняттям пристосування охоплюється також виготовлення засобів і знарядь вчинення злочину. У разі, коли дії з придбання, виготовлення чи пристосування відповідних предметів самі по собі є злочинними, вони потребують самостійної правової оцінки, а все вчинене — кваліфікації за сукупністю злочинів. Наприклад, купівля пістолета з метою вчинити вбивство утворює готування до вбивства і склад незаконного поводження зі зброєю (ст. 263 ККУ).

Вищевказані форми готування були відомі і Кримінальному Кодексу 1960 р. КК України 2001 року визначив, як це вже зазначалось, і інші види поведінки, які утворюють готування до злочину.

Підшукування співучасників злочину.

Підшукування співучасників утворюють будь-які дії (вербування, найм, залучення шляхом погроз, підкупу), спрямовані на підбір співучасників злочину, незалежно від того, яку роль вони повинні виконувати. Як видно з тексту закону, в ньому мова йде виключно про підшукування співучасників, однак це положення слід тлумачити розширено: цю форму готування до злочину утворюють також дії, спрямовані на підбір осіб, які можуть бути використані в процесі вчинення злочину або після його закінчення без ознайомлення їх з наміром вчинення злочину (наприклад: підбір осіб, які можуть бути використані для приховування злочину і т. ін.).

 

 

 

Змова на вчинення злочину.

Особливим видом підшукування співучасників є змова на вчинення злочину, яка полягає в досягненні домовленості про спільне вчинення злочину з однією чи групою осіб.

У випадках, передбачених Особливою частиною КК, такі види готування, як підшукування співучасників та змова на вчинення злочину, можуть утворювати самостійні склади злочину, які передбачені, наприклад, ст. ст. 109 (« Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади »), 255 (« Створення злочинної організації»), 392 (« Дії, що дезорганізують роботу виправних установ»).

Усунення перешкод вчиненню злочину.

Усунення перешкод — це дії чи бездіяльність, які полягають в усуненні перепон, що заважають реалізації злочинного наміру (наприклад, залишення відкритими дверей сховища з метою полегшення вчинення з нього крадіжки, вимкнення охоронної сигналізації, отруєння сторожової собаки).

 

Склад готування до злочину передбачає:

1. Фактично вчинене особою діяння містить об’єктивні ознаки, передбачені ч.1 ст.14, - воно є конкретним проявом створення умов для вчинення закінченого злочину певного виду.

2. Підготовче діяння завжди вчиняється особою з прямим умислом. Зміст такого умислу включає: 1) усвідомлення особою того, що діяння яке нею здійснюється створює умови для вчинення закінченого злочину певного виду; 2) бажання особи вчинити таке діяння; 3) бажання особи в майбутньому використати створені (створювані) нею умови для вчинення фактичного злочину певного виду.

3. Фактично вчинене особою діяння, як конкретний прояв створення умов для вчинення закінченого злочину певного виду не містить жодної ознаки об’єктивної сторони складу такого закінченого злочину. Саме цим готування до злочину як стадія незакінченого злочину відрізняється від замаху на злочин.

4. Припинення, зупинення або закінчення особою підготовчого діяння не поєднується з добровільною відмовою від доведення злочину до кінця: на момент припинення чи зупинення підготовчого діяння всупереч волі особи у неї зберігаються як бажання довести до кінця створення умов для вчинення закінченого злочину певного виду, так і бажання вчинити такий злочин в майбутньому; з моменту закінчення підготовчого діяння у особи зберігається бажання використати вже створені умови для вчинення закінченого злочину певного виду в майбутньому; якщо ж особа припинила підготовче діяння з власної волі або після його закінчення вирішила відмовитися від подальшого вчинення злочину, причиною такого припинення чи рішення має бути усвідомлення неможливості доведення злочину до кінця;

5. Фактично вчинене особою діяння не є готуванням до злочину невеликої тяжкості або не може розглядатись як діяння, яке через малозначність не становить суспільної небезпеки.

У кожному випадку застосування ч.1 ст.14 мають бути встановлені всі ознаки складу готування до злочину. При цьому правозастосовчі органи повинні конкретно визначити і вказувати у відповідному процесуальному документі яке саме діяння вони вважають умисним створенням умов для вчинення злочину і чому припинення, зупинення або закінчення такого діяння не може розглядатись як добровільна відмова від доведення злочину до кінця.

Створення умов для вчинення закінченого злочину певного виду за своїми об’єктивними ознаками являє собою такий вплив особи на зовнішні для неї обставини, який, зокрема : а) робить вчинення злочину певного виду принципово можливим; б) полегшує вчинення закінченого злочину певного виду; в) підвищує вірогідність настання бажаного для особи злочинного результату; г) сприяє ухиленню особи від кримінальної відповідальності за вчинення закінченого злочину певного виду.

Готування до закінченого злочину певного виду може виразитись як у будь-якому окремому з наведених вище варіантів впливу особи на зовнішні для неї обставини, так і в поєднанні кількох таких варіантів. При цьому за змістом ч.1 ст.14 поняттям « створення умов для вчинення злочину» охоплюється як процес впливу особи на зовнішні для неї обставини, так і результат такого впливу. Тому, за загальним правилом, уже початок вчинення підготовчого діяння за наявності інших необхідних ознак містить склад готування до злочину. Якщо ж конкретний зміст прямо зазначеного в ч.1 ст.14 підготовчого діяння передбачає досягнення певного результату, відсутність такого результату не дозволяє інкримінувати особі даний різновид підготовчого діяння. В цьому випадку особі має бути інкримінований інший різновид підготовчого діяння, який не передбачає обов’язкового досягнення певного результату.