Класифікація злочинів

Необхідність  керуватись при виясненні ознак  злочину не тільки диспозиціями Особливої  частини кримінального законодавства, але положенням норм Загальної частини  з очевидністю виявляється, як тільки виникає питання про підстави кримінальної відповідальності за незакінчену злочинну діяльність і за співучасть в злочині. Як і в інших випадках, тут єдиною підставою кримінальної відповідальності являються дії особи, яка готується до злочину або співучасника в ньому, які утворюють передбачений у ньому склад злочину . Склад злочину в таких випадках складається з ознак, вказаних законодавцем у відповідній нормі Загальної частини і в диспозиції статті Особливої частини, яка передбачає інкримінує мий злочин. В іншому і при незакінченій злочинній діяльності, і при співучасті яких-небудь суттєвих особливостей в формулюванні питання про підстави кримінальної відповідальності не має.

Склад злочину, являючись правовою формою злочину, являє собою законодавчий опис. Звідси, якщо злочин - конкретний акт людської поведінки, явище соціальної дійсності, то склад злочину - це поняття чисто правове (2). Кожний злочин в тому виді, в якому воно вказується в законі, характеризується множиною індивідуальних особливостей або ознак. Не має абсолютно однакових злочинів. Разом з тим всі злочини, незалежно від їх індивідуальних особливостей, володіють типовими ознаками, загальними для всіх злочинів.

Поняття злочину  і складу злочину тісно пов'язані. Поняття злочину розкриває, чому те чи інше діяння являється небезпечним для нашого суспільства і для встановленого в ньому правопорядку; склад злочину визначає сукупність тих ознак, які згідно закону характеризують дане діяння як визначений конкретний злочин. Таким чином, склад злочину безпосередньо пов'язує суспільно-небезпечне діяння з кримінальним законом.

Вчення про  склад злочину та про злочин виконує  дві основні практичні функції. По-перше, на основі складу злочину  виясняється наявність або відсутність  злочину як соціального явища. По-друге, склад злочину кладеться в основу відмежування одних злочинів від інших, тобто на основі вчення про склад злочину здійснюється кваліфікація злочинів.

 

Висновок.

     Підсумовуючи все сказане, хотілося б зазначити, що вивчення та дослідження злочину, на сьогодні, залишається одним із першочергових завдань науки кримінального права.

Саме від  того, як повно та точно будуть вивчені  та досліджені всі питання, пов'язані  із вивченням та дослідженням злочину  і буде залежати благополуччя нашої держави.

Це також  забезпечить швидке виявлення та притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні злочину та виключить  випадки притягнення до кримінальної відповідальності невинних осіб.

На сьогодні наукове вчення про злочин ще не повністю відображає всі особливості практичного застосування норм кримінального права, зокрема в частині встановлення складу злочину, а тому воно потребує негайного та постійного вдосконалення.

Однією з  необхідних умов по вдосконаленню наукового  вчення про злочин є усунення всіх неточностей та протиріч у внутрішньому змісті кримінально-правових норм.

На сьогодні майже всі питання, пов'язані із злочином вивчаються та досліджуються  наукою кримінального права, оскільки в нашій державі не існує повного  нормативного закріплення даного питання.

І тому саме вдосконалення  чинного кримінального законодавства, а також прийняття принципово нових кримінальних законів, які  б повніше висвітлювали юридичну сутність злочину та складу злочину  та закріплювали б нормативне визначення складу злочину, залишається першочерговим завданням, яке стоїть, на сьогодні, перед нашою державою.

Від вирішення  цього завдання залежить подальший  розвиток України в галузі забезпечення правопорядку на своїй території  та забезпечення дійсної охорони прав та законних інтересів громадян, що, як відомо, є одним із головних обов'язків нашої держав.

Тому виконуючи  свої обов*язки Верховна Рада України, сьомою сесієї, прийняла новий „Кримінальний  кодекс України”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                              Список використаної літератури

         1.  Конституція України  28 червня 1996р.

2.  Кримінальний  кодекс України 5 квітня 2001р.

3. П.С. Матишевський  „Кримінальне право України”, - К.,- 1999.

4. Л.П. Брич, В.О.  Навридський „Кримінально-правова  кваліфікація”, „Ухилення від оподаткування в Україні”, - К., - 2000.

5. „Право України”  №2, -К., - 2000.

6. „Право України”  №7, -К., - 2001.

7. Коржанський  М.Й. Науковий коментар Кримінального  кодексу України, -К., 2001.