Конституционное право Украині

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 30 Октября 2013 в 14:16, контрольная работа

Описание работы

Конституційно-правовий статус людини і громадянина - це встановлена конституцією та іншими законами система юридичних параметрів, яка визначає фактичне становище людини і громадянина у суспільстві на конкретному етапі суспільно-політичного розвитку держави [10].
Єдиної точки зору щодо складових цього поняття немає. Однак найоптимальнішим, на наш погляд, є підхід російського дослідника В.В.Невинського, який до елементів конституційно-правового статусу людини і громадянина відносить:

Содержание работы

Розділ 1. Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні ......... 3
Розділ 2. Конституційно-правові основи організації і здійснення державної влади в Україні ………………………………………………………….…………………… 6
Розділ 3. Задача №1 ….………..……………….......................................................... 12
Розділ 4. Задача №2 ….………..……………….......................................................... 13
Розділ 5. Тестове питання …….……………….......................................................... 14
Список використаних джерел ..................................................................................... 15

Файлы: 1 файл

Конституцион право Украини.doc

— 106.00 Кб (Скачать файл)

Ознакою державних органів  є те, що кожний має притаманну лише йому внутрішню структуру. Важливою рисою державного органу є територіальний масштаб межі його діяльності. Діяльність органу держави базується на застосуванні методів переконання та примусу.

Нарешті, відповідальному  видові державних органів притаманні власні форми організації, методи діяльності. Кожний з державний органів має власне майно. І насамкінець найголовніше – усі державні органи мають статус юридичної особи. Узагальнивши основні риси, які характеризують сутність державного органу, можна дати загальне його поняття.

Державний орган України (громадянин або колектив громадян) – це відносно відокремлена частина єдиної системи органів державної влади, побудованої за конституційним принципом розподілу влади, який створюється у певному, визначеному законом порядку і здійснює завдання та функції на підставі державно-владних повноважень, власної компетенції; його особовий склад об'єднується правовими зв'язками в одне ціле (якщо це не одноособовий орган) і діє на певній території за допомогою визначених форм організації та методів діяльності.

Центральні органи державної  влади – це ті органи держави, повноваження і діяльність яких поширюються на всю територію держави; а також  на тих її громадян, які перебувають  за межами країни [12. с.289].

Єдність системи цих  органів базується на принципах цілісності України, розмежуванні предметів відання між органами державної влади і водночас на їх взаємозв'язку один з одним, взаємодії та взаємозалежності, тобто між ними існує щільний організаційно-правовий зв'язок.

Будучи побудованою  за принципом розподілу влади єдина система органів державної влади складається передусім із органів трьох видів. Згідно із ст.6 Конституції України, розрізняють органи законодавчої, виконавчої і судової влади. Кожний з цих видів є підсистемою єдиної системи державних органів України.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент  – Верховна Рада України. Він є  представницьким органом, тому обирається безпосередньо народом на основі загального, рівного, прямого виборчого  права шляхом таємного голосування.

Верховна Рада є загальнонаціональним представницьким органом державної влади, оскільки вона представляє увесь Український народ – громадян України всіх національностей і виступає від імені всього народу. Це випливає як з Преамбули Конституції та її змісту, так і з назви парламенту – "Верховна Рада України".

Колегіальний характер Верховної Ради як парламенту України  полягає насамперед у її складі та порядку роботи. Верховна Рада складається  із 450 депутатів і є повноважною  за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу. Рішення Верховної Ради приймаються на її пленарних засіданнях шляхом голосування, закони та інші акти Верховна Рада приймає більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією.

Виборчий характер українського парламенту, як і парламентів інших країн, полягає в тому, що він формується виключно шляхом виборів народних депутатів. Ці вибори є, як правило, вільними і демократичними. Вони проводяться на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Характерною ознакою  парламенту, відображеною у багатьох його конституційних дефініціях і наукових визначеннях, є представницький характер цього органу.

Мандат депутата ґрунтується  на певному взаємозв'язку волі депутата і виборців. Зміст мандата визначається не волею виборців, а юридичним режимом, встановленим конституцією і законами щодо статусу депутата. Верховна Рада України конституційно не визначена як представницький орган державної влади, хоча її представницький характер випливає з відповідно визначених представницьких мандатів народних депутатів.

Відомий вчений-юрист М.Цвік зауважує, що Верховна Рада України і Президент України "обираються народним голосуванням, і в цьому розумінні в рівній мірі є представниками народу".

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ЗАДАЧА №1

 

Міським народним судом  міста М. був винесений вирок  про позбавлення громадянина  Носова громадянства України. Підставою  для позбавлення громадянства суд  визначів проживання протягом останніх восьми років поза межами території  України і наклепницькі виступи проти України в пресі. 
 Проаналізуйте ситуацію згідно Закону України «Про громадянство України».

 

Рішення:

Згідно ст.19 Закону України «Про громадянство України» підставами для втрати громадянства України є [1]:

1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.

Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України  для набуття громадянства іншої  держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.

2) набуття особою громадянства  України на підставі статті 9 цього  Закону внаслідок обману, свідомого  подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;

3) добровільний вступ  на військову службу іншої  держави, яка відповідно до  законодавства цієї держави не  є загальним військовим обов’язком  чи альтернативною (невійськовою) службою.

Рішення Міського народного суда міста М. є не правомірним.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 4

ЗАДАЧА №2

 

Український крейсер  знаходився в італійському порту. В  одній з кают моряки, вільні від  вахти, вживали спиртне і між  двома чоловіками – Фоменком і Носачем виникла сварка, в ході якої Носач одержав тяжкі тілесні пошкодження. Фоменко ознайомився з законодавством України і Італії і вирішив, що краще бути притягнутим до кримінальної відповідальності в Італії, бо за скоєне ним правопорушення відповідальність в цій країні менш серйозна. Дайте правову оцінку цій ситуації.

 

Рішення:

Український військовий корабель в італійському порту згідно закону є об’єктом, що прирівнюється до території України [3] і якщо на його борту скоєно злочин, то відповідальність передбачається тільки згідно українського законодавства [8]. Спроби Фоменка не мають перспективи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 5

ТЕСТОВЕ ПИТАННЯ:

 

Яким є державний  устрій України з урахуванням  Автономної Республіки Крим?

А. федеративний,

Б. унітарний, [6]

В. конфедеративний.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

  1. Закону України «Про громадянство України» № 2235-III від 18.01.2001р. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua   
  2. Закон України «Про державну службу» № 3724-XII від 16.12.93р. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua  
  3. Закон України «Про державний кордон України» N 1778-XII від 04.11.91 р. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
  4. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» № 2866-IV від 08.09.2005р. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua 
  5. Конституційне право України : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. В. П. Колісника та Ю. Г. Барабаша. -X.: Право, 2008. - 416 с.  
  6. Конституція України № 254к/96-ВР від 28.06.1996р. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
  7. Кравченко В. В. Конституційне право України : навч. посіб. / В.В Кравченко. - вид. 6-те, випр. та доповн. - К.: Атіка, 2009. - 608 с.
  8. Кримінальний кодекс України № 2341-III від 05.04.2001 р. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
  9. Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Конституційне право України : підручник / В.Ф. Погорілко, В.Л. Федоренко. - К.: Правова єдність, 2010. - 432 с.
  10. Совгиря О.В., Шукліна Н.Г. Конституційне право України : навч. посібник / О.В. Совгиря, Н.Г. Шукліна. — К.: Юрінком Інтер, 2008. — 632 с.
  11. Теліпко В. Е. Конституційне та конституційно-процесуальне право України : навч. посіб. / В.Е. Теліпко. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 568 с.
  12. Фрицький О.Ф. Конституційне право України : підручник / О.Ф. Фрицький. — К: Юрінком Інтер, 2002. - 536 с.
  13. Шляхтун П. П. Конституційне право України : підручник / П.П. Шляхтун. - К.: Освіта України, 2008. - 592 с.
   


Информация о работе Конституционное право Украині