Криминализация и декриминализация преступлений

Суд не може не враховувати зазначені в законі обставини, які пом'якшують покарання. Так, наприклад, суд не може не врахувати як обставину, яка пом'якшує, щире каяття винного. Це прямо передбачено п.1 ч. 1 ст. 66.

Обставини, які обтяжують покарання, перераховані в ст. 67.Це:

1) вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;

2) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою;

3) вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату;

4) вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку;

5) тяжкі наслідки, завдані злочином;

6) вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані;

7) вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

8) вчинення злочину щодо особи, яка перебувала в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного;

9) вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;

10) вчинення злочину з особливою жорстокістю;

11) вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;

12) вчинення злочину загальнонебезпечним способом;

13) вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

Частина 3 ст. 67 не надає суду права при призначенні покарання за злочин вважати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в ч.І цієї статті. Перелік цих обставин є вичерпним і розширенню ні за яких умов підлягати не може.

Тим часом у практиці нерідко є спроби розширити перелік обставин, що обтяжують, за рахунок таких, як, наприклад, невизнання підсудним своєї вини, відмова давати показання, відсутність щирого каяття у вчиненому злочині тощо. Така практика неприпустима. Встановлюючи вичерпний перелік обставин, які обтяжують покарання, закон (ч. 2 ст. 67) надає суду право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати будь-яку із зазначених у ч. 1 ст. 67 обставин, за винятком обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 7, 9, 10, 12, такою, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку. Так, суд може не визнати повторність злочину обставиною, що обтяжує, через тривалий розрив у часі між злочинами, які її утворюють.

У зв'язку з характеристикою обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, великого значення набуває мотивування покарання в судовому вироку. Стаття 334 КПК зобов'язує при винесенні вироку мотивувати обране судом покарання і вимагає, щоб суд наводив у вироку мотиви обраної міри покарання. Мотивування покарання повинно бути конкретним, відповідати принципу індивідуалізації покарання. Не можна визнати задовільними такі мотивування покарання у вироку, як, наприклад: "При обранні міри покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, а також дані про особу", "ступінь винності і дані, що характеризують особу підсудного" тощо. Обставини, які обтяжують покарання, повинні наводитися у формулюваннях, зазначених у відповідних пунктах ст. 67, із конкретизацією стосовно справи, яка розглядається. Необхідність такої конкретизації полягає в тому, що ряд обставин описується в законі в узагальненому вигляді (наприклад, вчинення злочину неповнолітнім; заподіяння злочином тяжких наслідків тощо). Зазначені в законі обставини, що пом'якшують, також необхідно наводити у формулюваннях тексту ст. 66, а не зазначені в законі, але ті, що враховуються судом, повинні викладатися чітко і конкретно, щоб було зрозуміло, чому суд дійшов висновку про призначення винному менш суворого покарання.

У вироку суд має право посилатися як на мотив обрання ним певної міри покарання тільки на ті обставини, які були досліджені і підтверджені в судовому засіданні. Таким чином, будь-які з обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання, повинні бути предметом розгляду в судовому засіданні, і лише за умови, що ці обставини будуть із вирогідністю встановлені, підтверджені, вони можуть бути покладені в основу і включені в мотивування вироку [3, стор.108].

Кожна обставина, що пом'якшує та обтяжує, не повинна розглядатися ізольовано, закон орієнтує суд на врахування всіх обставин у їх сукупності, що і є підставою вибору судом конкретної міри покарання. У такій сукупності одна обставина підкріплює другу, друга нейтралізується, третя виступає як більш вагома, четверта - як менш вагома тощо.

Важливе практичне значення при урахуванні обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, має ситуація, коли одна і та ж обставина, як ознака простого або кваліфікованого складу конкретного злочину, водночас передбачена в диспозиції статті Особливої частини і у статтях 66 або 67.

Так, у ст. 116 передбачена відповідальність за вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого. Така обставина і впливає на кваліфікацію вбивства. Але в п. 7 ст. 66 ця ж обставина передбачена як така, що пом'якшує покарання. Чи може суд, кваліфікуючи дії винного за ст. 116, водночас при призначенні покарання визнати таке сильне душевне хвилювання, відповідно до п. 7 ст. 66, як обставину, що пом'якшує покарання? Або: чи може суд, визнаючи особу винною у повторній крадіжці (ч. 2 ст. 185), водночас, при призначенні їй покарання, визнати повторність, відповідно до п. 1 ст. 67, обставиною, що обтяжує покарання? Практика при вирішенні цього питання довго була суперечливою. Новий КК у ч. 3 ст. 66 і ч. 4 ст. 67 вирішив це питання однозначно: якщо будь-яка з обставин, яка пом'якшує або обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз врахувати її при призначенні покарання як таку, що його пом'якшує або обтяжує. І це правильно. Адже, наприклад, врахувати двічі - при кваліфікації злочину і при призначенні покарання - ту саму обставину, що обтяжує, - це значить порушити відомий принцип права: (не можна судити за те саме двічі).

ЗАДАЧА

Іванов, будучи комерційним директором ВАТ "МСК", протягом одного року заволодів комп'ютерною технікою на суму 7 млн. 500 тис. грн., Яку надалі реалізував Зюбоян. Дізнавшись про майбутню інвентаризації, він за підказкою обізнаного особи звернувся до Сидорову, Петрову і Антохіна з проханням допомогти йому вийти з ситуації, заплатити за це по 350 доларів кожному. Щоб полегшити завдання найнятим особам, Іванов влаштував так, що в ніч операції повинна була чергувати сторож Одуванчикова. Він наказав зв'язати останню, але не завдавати їй шкоди, однак не міг передбачити, що вона попросить свого напарника Піддубного на час замінити її. У домовлений час Сидоров, зіткнувшись із сильним чоловіком, який надіслав на нього гвинтівку, і розгубившись, вдарив його кастетом по голові, заподіявши смерть. Після цього Петров з Сидоровим, зламавши замки в приміщенні ВАТ "МСК", вивели з ладу комп'ютерну техніку на суму 1 млн. грн., Імітувавши викрадення решті техніки та комплектуючих вузлів. Антохіна, одягнений в форму співробітника міліції, здійснюючи охорону місця дії, вирішив, що Сидоров та Петров довго "вовтузяться", пішов їх поквапити й не помітив повернення Одуванчіковий, яка, оцінивши ситуацію, що склалася, по стільниковому викликала наряд міліції. Вжитими заходами все, включаючи Антохіна, були затримані на місці події.

Рішення

Дана ситуація характеризується двома злочинами: крадіжка та вбивство з необережності.

Згідно зі ч. 5 ст. 185 КК України, крадіжка, здійснена в особливо великих розмірах або організованою групою, карається позбавленням волі на строк від семи до 12 років з конфіскацією майна.

Згідно ст.. 119 КК України, вбивство, здійснене з необережності, - карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той же строк.

Суб’єкт – Іванов, Сідоров, Петров, Антохін, Одуванчикова, Поддубний.

Суб’єктивна сторона:

-         Згідно ст.. 185 КК України – прямий умисел;

-         Згідно ст.. 119 КК України – побічний умисел.

Об’єкт -  комп’ютерна техніка.

Об’єктивна сторона – закінчена дія.

Мета – заволодіння матеріальними цінностями.

За ознаками та видами об’єктів – злочин проти власності, та проти особи.

За формами вини злочин:

- навмисний – крадіжка;

- необережний – вбивство.

За мотивами вчинення – корисливий.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.       Конституція (основний закон) України від 28.06.1996г. // ВВРУ. -
1996.Харків: Парус-Друк, 2011.-48 с.

2.       Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. // ВВРУ. – Х.: «Одисей», 2009. -304 с.

3.       Кримінальне   право   України:   Загальна   частина:   Підручник   для
студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти/ За ред. професорів М.І. Бажанова,
В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — Київ—Харків: Юрінком Інтер — Право, 2002. -
416 с.

4.       Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України.
Під загальною редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г.  — К., —
"ФОРУМ", 2001., у 2-х ч.

5.       Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5
квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. — К.: Каннов,

2001.              —1104 с.

6.       Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар.—
3-є изд., / Відп. ред. С.С. Яценко.— К.: А.С.К., 2003.—1088с.

7.       Кримінальне право України. Загальна та Особлива частини: Підручник / Під редакцією   заслуженного   діяча  науки   и   техніки   України,   доктора юридичних наук, професора Е.Л. Стрельцова.— X.:  ООО «Одисей», 2002.              — 672 с.

8.              Кримінальне право України. Загал, частина: Підруч. для студентів
юрид. вузів і (рак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Бенювський та ін.; За
ред. П.С. Матишевського та ін. — К.: Юрінком Інтер, 1997. -512 с.