Офісні сексуальні домагання: як їх кваліфікувати

Доповідь

на тему

 

Офісні сексуальні домагання: як їх кваліфікувати?

 

Студентка юридичного факультету

Київського національного  університету ім. Т. Шевченка

4 курс 1 група

Цінеман Радмила Янівна

 

На сьогоднішній день тема сексуального домагання на робочому місці визнаються актуальною  проблемою для багатьох країн світу. Так, європейська статистика країн свідчить, що майже 20-25 % жінок хоч раз ставали жертвами сексуальних домагань на роботі. Наприклад, рівень сексуальних домагань на робочому місці у Фінляндії складає 15%, у Великобританії – 14%, в той час як в Італії – 4%.¹ Експерти пов’язують різницю в показниках з різним рівнем обізнаності щодо проблеми.

Що являють  собою сексуальні домагання?

Працівники різних сфер зайнятості по-різному відносяться до розуміння  цієї проблеми: деякі з них  вважають, що сексуальні домагання – це систематична небажана поведінка сексуального характеру, інші - що це небажані сексуальні пропозиції або примушування до вступу у сексуальні відносини; треті - погоджуються, що це поведінка, коментарі або сексуальні контакти, що здатні принизити або образити працівника/працівницю. Не дивлячись на те, що розуміння більшості робітників є вірним, та не відрізняється від визначеного законодавством змісту «сексуальних домагань», далеко не кожний має уявлення про механізм захисту від таких дій.

Закон України  «Про забезпечення рівних прав і можливостей  жінок та чоловіків» від 2005 р. дає визначення «сексуальних домагань», як дій сексуального характеру, що виражені словесно (у вигляді погроз, залякувань, непристойних зауважень) або фізично (у вигляді доторкань, поплескувань), що принижують чи ображають осіб, які перебувають у відносинах трудового,  службового, матеріального чи іншого підпорядкування.² При цьому багато вчених відзначають, що закон не повністю відображає всі аспекти домагань на робочому місці.

Комітет експертів міжнародної  організації праці навів низку  прикладів сексуальних домагань, що використовуються в трудових відносинах як стосовно жінок, так і стосовно чоловіків. До них належать образи, некоректні коментарі, жарти, інсинуації та коментарі з приводу одягу, психіки, віку або сімейної ситуації, поблажливе чи батьківське ставлення, яке має сексуальний відтінок і підриває гідність людини, недоброзичливі запрошення чи прохання прихованого  або явного характеру, що можуть супроводжуватися погрозами, хтиві погляди, інші жести, пов'язані із сексуальністю, фізичний контакт, який не є необхідністю .³ На відміну від цього, ні КК Україні, ні Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків», ні Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 5 «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» не визначають коло дій, які можуть бути розцінені як примушування до вступу в статевий зв'язок.⁴

Окрім визначення поняття «сексуальних домагань» вищезазначений закон також передбачає шляхи оскарження дискримінації за ознакою статі та сексуальних домагань, та порядок відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заданих внаслідок такої дискримінації. Ці статті встановлюють, що Жертвою сексуального домагання може бути як жінка, так і чоловік. За даними Американської комісії з дотримання рівноправності при працевлаштуванні, у 2006 році представники «сильної статі» подали понад 1,8 тисячі скарг на сексуальні домагання. А згодом їх кількість збільшилась до 2 тисяч.

Закон встановлює право звертатися зі скаргою до Уповноваженого Верховної  Ради України з прав людини, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань рівних прав та можливостей  жінок і чоловіків, уповноважених  осіб (координаторів) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок  і чоловіків в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, правоохоронних органів держави  та суду. У випадку, якщо внутрішні  засоби правового захисту вичерпані, або якщо застосування таких засобів  невиправдано затягується, закон наділяє  кожну особу правом надсилати  повідомлення про порушення рівності прав та можливостей жінок та чоловіків  до Комітету ООН з ліквідації дискримінації  щодо жінок.

«Сексуальні домагання» та «примушування до вступу в статевий зв'язок»: різні чи тотожні поняття?

Проте, якщо звернутися до Кримінального  Кодексу України, можна помітити, що поняття «сексуальні домагання» в ньому не вживається. Здебільшого вона замінюється на «примушування до вступу у статевий зв'язок» (ст. 154 КК України) та розуміється як взаємозамінне та рівнозначне. На думку представників Запорізького національного університету, ці поняття взаємодоповнюють один одного і співвідносяться між собою як загальне та спеціальне. ⁵

Це можна обґрунтувати певними відмінностями у суб’єктному складі вчинення сексуального домагання та примушування до вступу в статевий зв'язок. Так, суб’єктом примушування до вступу в статевий зв'язок може бути лише особа від якої жертва матеріально або службово залежна. Суб’єктом сексуальних домагань може бути як начальник жертви, так і підлегла особа, колега жертви, особа, з якою у жертва склалися ворожі стосунки в трудовій сфері, або навіть будь-яка інша особа, яка вчиняє небажанні дії сексуального характеру стосовно жертви.⁶

Наступною характерною відмінністю  між сексуальним домагання та примушуванням до вступу в статевий зв'язок є те, що сексуальне домагання  може мати місце без економічних  наслідків або звільнення. ⁷Тобто особа, яка вчиняє сексуальне домагання не обов’язково повинна загрожувати жертві звільненням, втратою житловою площі або створювати інші несприятливі умови.

За КК України примушування до вступу в статевий зв'язок вчиняється через вплив на волю потерпілої особи  у формі погрози здійснення або  фактичне здійснення дій, які ставлять її в гірше матеріальне чи службове становище або іншим чином  суттєво погіршуються інтереси такої  особи (позбавлення матеріальної допомоги або надбавок за працю, переведення  на нижче оплачувану роботу).⁸

Пропозиції  вступити в статевий зв’язок, настійливі прохання, поєднані з обіцянками створити кращі матеріальні чи службові умови (наприклад, призначити на більш високо-оплачувану посаду), наданням подарунків і пільг, домагання, які не поєднуються з погрозами використати залежність і тим самим завдати істотних неприємностей і втрат, не утворюють складу злочину, передбаченого ст.154 КК. Такі дії складу злочину, передбаченого ст. 154 КК, не містять.  У подібних випадках вплив на волю людини позбавлений характеру примушування, а тому більш доречно вести мову про переконання, не про вимушеність вступу у статевий зв’язок, а про вигідність такої поведінки. Відсутнє примушування в плані відповідальності за ст. 154 КК і тоді, коли висловлюється погроза вчинити стосовно особи законні дії (наприклад, притягнути її до дисциплінарної відповідальності).

Ще однією відмінністю  є те що у випадку сексуальних  домагань, винна особа може не мати на меті вступ у статевий зв'язок із жертвою, що є обов’язковим для  кваліфікації злочину за ст. 154 КК України

Таким чином «сексуальні домагання» - це психічний або фізичний вплив на особу, з боку роботодавця, так і колеги, або іншої особи у вигляді словесних образ, жартів сексуального характеру, пропозицій або вимог щодо надання сексуальних послуг, які не є бажаними та принижують людську гідність.

Примушуванням до вступу в статевий зв'язок – це кримінально-каране діяння, яке вчиняється шляхом протиправного психічного впливу на жінку чи чоловіка з використанням матеріальної чи службової залежності потерпілої особи з тим, щоб примусити її вступити у статевий зв'язок.⁹

Отже, сексуальне домагання згідно з наведеними прикладами може виражатися у примушуванні до вступу в статевий зв'язок (ст.154 КК України). А примушування до вступу в статевий зв'язок завжди буде сексуальним домаганням.

Підсумовуючи можна сказати, що законодавство України має  багато прогалин у сфері визначення поняття «сексуальні домагання». Оскільки не відбиває конкретні дії, що можуть бути розцінені як примушування до вступу у статевий зв'язок. А також  не встановлює механізми захисту  та шляхи профілактики і попередження таких ситуацій.

У зв’язку із цим, варто:

• Створити комплексну державну політику проти дискримінації на робочому місці, зокрема через проведення широких інформаційних кампаній;
• Здійснити інформаційно-просвітницьку роботу з представниками профспілкових об’єднань, об’єднаннями роботодавців щодо захисту інтересів потерпілих від сексуальних домагань;
• Розробити механізм реалізації положень Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок» в частині подання скарг щодо сексуальних домагань на робочому місці.

 

 

Використана література:

 

1. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III
2. Кримінальний Кодекс України: Науково – практичний коментар/ [Баулін Ю. В., Борисов В. І., Гавриш С. Б. та ін..]; за заг. ред. Сташиса В. В., Тація В. Я. – К.: Концерн «Видавничий дім «Ін Юре», 2003. – 1196 с.
3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 5 «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» // Вісник верховного суду України. - 2008. - № 7. – С. 3.
4. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 08.09.2005 № 2866-IV
5. Пилипенко В. М. Сексуальне домагання: проблеми визначення та кваліфікації / В. М. Пилипенко // Науковий вісник національної академії внутрішніх справ України. – 2005. - № 6. – С. 204-211.
6. М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010
7. Плутицька К.М., До питання співвідношення понять «примушування до вступу в статевий зв’язок» та «сексуальне домагання», - Право України, № 17, - 2010

¹ Режим доступу: http://gurt.org.ua/

² Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 08.09.2005 № 2866-IV

³ Режим доступу: http://www.gender.ilo.org.ua

⁴ Пилипенко В. М. Сексуальне домагання: проблеми визначення та кваліфікації / В. М. Пилипенко // Науковий вісник національної академії внутрішніх справ України. – 2005. - № 6. – С. 204-211.

⁵ Плутицька К.М., До питання співвідношення понять «примушування до вступу в статевий зв’язок» та «сексуальне домагання», - Право України, № 17, - 2010

⁶ Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 5 «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» // Вісник верховного суду України. - 2008. - № 7. – С. 3.

⁷ Плутицька К.М., До питання співвідношення понять «примушування до вступу в статевий зв’язок» та «сексуальне домагання», - Право України, № 17, - 2010

⁸ М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010

⁹   Кримінальний Кодекс України: Науково – практичний коментар/ [Баулін Ю. В., Борисов В. І., Гавриш С. Б. та ін..]; за заг. ред. Сташиса В. В., Тація В. Я. – К.: Концерн «Видавничий дім «Ін Юре», 2003. – 1196 с.