Злочинні наслідки і кваліфікація злочину

Злочинні наслідки і кваліфікація злочину.

Код 01

ЗМІСТ

Стор.

ВСТУП …....................................................................................................................5

 

РОЗДІЛ 1. ЗЛОЧИННІ НАСЛІДКИ: ПОНЯТТЯ, ТИПОЛОГІЯ, ЗНАЧЕННЯ В КРИМІНАЛІСТИЦІ

1.1. Поняття та види  злочинних наслідків …..............................................7

1.2. Причинний зв'язок  між діянням (дією або бездіяльністю)  і суспільне небезпечними наслідками.........................................................................................15

 

РОЗДІЛ 2. ЗЛОЧИННІ НАСЛІДКИ І ПРИЧИННИЙ ЗВ’ЯЗОК  У ЗЛОЧИНАХ ПРОТИ ЗАГАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

2.1. Загальні положення  щодо кваліфікації злочинів.................................21

2.2. Злочинні наслідки  та об’єктивна сторона складу  злочину.................31

 

РОЗДІЛ 3. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ: ПОНЯТТЯ, ПІДСТАВИ, ПРИНЦИПИ

3.1 Підстави і принципи  кваліфікації злочинів ….....................................33

3.2 Кваліфікація незаконного  заволодіння транспортним засобом..........39

 

ВИСНОВКИ.............................................................................................................45

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................47

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Роль права полягає  у регулюванні та практичному втіленні сторони демократії, що дисциплінує та гарантує дотримання прав і обов’язків, яка набуває в кримінальному праві форму кримінальної відповідальності. Завдання більш повного втілення у всіх сферах суспільних відносин принципу справедливості, безсумнівно, стосується і законодавця, який формулює кримінально-правові норми, і органів, які застосовують ці норми.

Актуальність дослідження. Реалізація ідей справедливості в сфері  кримінальної відповідальності може базуватися тільки на застосуванні «рівної міри», «однакового масштабу» до осіб, які вчинили злочини. При цьому, чим точніша та абсолютніша рівність міри і масштабу, тим ефективніша і справедливіша відповідальність, застосовувана до винної особи. В той же час єдиною однаковою підставою відповідальності в кримінальному праві може бути лише вчинений особою злочин, бо межею його покарання має бути межа його діяння. Межа злочину – його суспільна небезпека. Саме тому виключне значення має дослідження поняття «злочинний наслідок», яке пронизує весь зміст кримінального права.

Проблему злочинних  наслідків та кваліфікації злочинів досліджували такі вчені, як Берзін П.С., Литвин О.П., Михайленко П.П., Нікулін  С.І., Фріс П.Л., Щупаківський Р. та ін. Загальний  огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.

Мета дослідження полягає  в характеристиці злочинних наслідків  та кваліфікації злочинів. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

1. Охарактеризувати поняття  та види злочинних наслідків;

2. Узагальнити інформацію  про злочинні наслідки та основні  проблеми загальної частини кримінального  права України;

3. Проаналізувати злочинні  наслідки і причинний зв’язок  у злочинах проти загальної  безпеки;

4. Визначити підстави  і принципи кваліфікації злочинів;

5. Коротко охарактеризувати  кваліфікацію незаконного заволодіння  транспортним засобом.

Об’єктом дослідження  є ті сфери соціально-правової дійсності, в яких наслідки поведінки людини мають кримінально-правове значення.

Предметом дослідження є злочинні наслідки в механізмі кримінально-правового регулювання, а також особливості кваліфікації злочинів.

Під час вирішення  визначених завдань використовувались  наступні методи дослідження:

1. Загальнонауковий: синтез, аналіз та порівняння наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.

2. Діалектичний метод  використовувався з метою пояснення  виникнення та розвитку певних  поглядів і теорій.

3. Логіко-семантичний  метод сприяв визначенню понять  за допомогою аналізу їх ознак,  відношень між мовними висловами та дійсністю, саме цей метод допоміг визначенню понятійного апарату, що застосовується у дослідженні.

4. Порівняльний метод  був використаний з метою порівняння  поглядів різних науковців на  поняття, що аналізуються в  дослідженні.

5. Метод порівняльного аналізу для порівняння різних нормативно-правових джерел.

Практична цінність роботи полягає в узагальнені знань  про злочинні наслідки та кваліфікації злочину. Дослідження може використовуватися  в навчальних цілях.

У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

 ЗЛОЧИННІ НАСЛІДКИ: ПОНЯТТЯ, ТИПОЛОГІЯ, ЗНАЧЕННЯ В КРИМІНАЛІСТИЦІ

 

1.1 Суспільно небезпечні наслідки: поняття, види, значення

 

 Найважливіша соціальна властивість злочину — його суспільна небезпечність — полягає в тому, що діяння (дія або бездіяльність) посягає на суспільні відносини, охоронювані кримінальним законом, викликає в них певні негативні зміни (шкода, збиток). Механізм порушення об'єкта (суспільних відносин) і заподіяння йому шкоди може бути різним: в одних випадках негативному, руйнівному впливу піддається суб'єкт суспільних відносин (наприклад, при вбивстві — статті 115-119 КК, тілесних ушкодженнях — статті 121-125 КК); в інших — благо, що охороняється правом і в зв'язку з яким існують дані відносини (це насамперед майнові злочини — крадіжка, шахрайство й ін.); по-третє— розривається соціальний зв'язок між суб'єктами відносин (ухилення від призову за мобілізацією — ст. 336 КК, ухилення від сплати аліментів на утримання дітей — ст. 164 КК) тощо. В усіх цих випадках об'єкту кримінально-правової охорони завдається шкода, що і є наслідком злочину.

Суспільно небезпечні наслідки, залежно від характеру і обсягу шкоди, заподіяної діянням об'єкту, можуть бути поділені на наслідки у вигляді реальної шкоди і наслідки у виді створення загрози (небезпеки) заподіяння шкоди. Більшість злочинів заподіюють реальну шкоду. Це типова ситуація. Вбивство, крадіжка, грабіж, хуліганство своїм наслідком мають конкретну і реальну шкоду, що заподіюється відповідному об'єкту кримінально-правової охорони. Разом з тим чинне законодавство в деяких випадках встановлює відповідальність за діяння, що не заподіюють реальної шкоди конкретному об'єкту, однак ставлять його при цьому в небезпеку заподіяння шкоди. Так, порушення працівником залізничного, водного або повітряного транспорту правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також недоброякісний ремонт транспортних засобів, залізничних колій, засобів сигналізації та зв'язку тягне за собою кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 276 КК у разі створення такими діями небезпеки для життя людей, настання інших тяжких наслідків. Так само в ч. 1 ст. 135 КК встановлена відповідальність за завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Причому тут не потрібно настання смерті особи, яку залишили без допомоги, чи настання інших тяжких наслідків (ч. 3 ст. 135 КК). Подібні злочини отримали в літературі назву «делікти небезпеки» («делікти створення небезпеки»). Тут створення небезпеки («загроза заподіяння шкоди») зовсім не означає, що в об'єкті посягання не відбувається негативних змін. При загрозі порушується стан захищеності, безпеки суспільних відносин, поставлених під охорону кримінального закону, порушуються безпечні умови їх функціонування. От чому в деліктах небезпеки реальність створення такої небезпеки протиправною дією чи бездіяльністю, тобто загроза заподіяння шкоди об'єктові, повинна бути встановлена як факт об'єктивної дійсності.

Таким чином, суспільне  небезпечні наслідки можна визначити  як шкоду (збиток), що заподіюється злочинним  діянням суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законам, або як реальну  небезпеку (загрозу) заподіяння такої шкоди.

Наслідки злочину різноманітні і можуть мати місце в різних сферах: економіки, виробництва, прав людини, екології тощо. Усі вони можуть бути поділені на дві великі групи: наслідки матеріального  характеру і наслідки нематеріального характеру.

До матеріальних наслідків  належить шкода, що має особистий (фізичний) характер, наприклад, смерть людини при  вбивстві, тілесні ушкодження (статті 115-119 КК, 121—125 КК). а також майнова  шкода, наприклад, у злочинах проти  власності (розділ VI Особливої частини КК). У свою чергу, злочинні наслідки майнового характеру можуть виражатися у так званій позитивній шкоді чи в упущеній вигоді (неодержані доходи). Позитивна майнова шкода полягає в тому, що майно, яке перебувало у власності чи володінні потерпілого, протиправне вилучається чи знищується або ж пошкоджується. У разі ж упущеної вигоди потерпілий не отримує тієї майнової вигоди, яку він має право отримати за законом, угодою, на іншій правовій підставі. Таким наслідком буде, наприклад, несплата в повному обсязі обов'язкових платежів шляхом заниження вартості будинку, що продається. Тут внаслідок обманних дій продавця і покупця держава не отримує тих грошових сум, які вона повинна була отримати при сплаті платежів у повному обсязі.

Нематеріальні наслідки являють собою такі негативні зміни в об'єкті посягання, що поєднані з порушенням тих або інших інтересів учасників суспільних відносин, охоронюваних кримінальним законом, і, як правило, не пов'язані з фізичним впливом на людину як суб'єкта суспільних відносин чи впливом на матеріальні предмети зовнішнього світу (блага), з приводу яких існують суспільні відносини. Тут може бути виділена шкода інтересам політичним (злочини проти основ національної безпеки України), організаційним (злочини службові, злочини проти правосуддя, суспільної безпеки, суспільного порядку і моральності), соціальний (злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина).

Залежно від виду безпосереднього  об'єкта, якому суспільне небезпечне діяння заподіює шкоду, наслідки можуть бути поділені на основні і додаткові. Так, шкода, що заподіюється службовою особою нормальній діяльності державного апарату при перевищенні влади або службових повноважень (ст. 365 КК), є основною, а шкода, що заподіюється особі, якщо перевищення супроводжується насильством або болісними або такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями (ч. 2 ст. 365 КК), — додатковим наслідком. У той же час додаткові наслідки можуть бути поділені на обов'язкові (додатково обов'язкові), тобто такі, які мають місце завжди, у всіх випадках при вчиненні даного злочину, наприклад, шкода, що заподіюється здоров'ю потерпілого при кваліфікованому грабежі (ч. 2 ст. 186 КК), і факультативні (додатково факультативні), що можуть мати місце, але можуть бути і відсутніми при вчиненні даного злочину, наприклад, шкода особі чи власності при вчиненні хуліганства (ст. 296 КК).

Законодавець користується різними прийомами опису злочинних  наслідків. Так, при крадіжці чужого майна шкода заподіюється власності (ст. 185 КК). Тут вказується один (єдиний) наслідок, що має кримінально-правове значення. В інших випадках у законі вказуються два і більше можливих (альтернативних) наслідків, що виступають обов'язковою ознакою складу злочину. Так, у складі руйнування або пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ч. 1 ст. 277 КК) в альтернативі зазначені такі наслідки, як аварія поїзда чи судна, порушення нормальної роботи транспорту чи створення небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків.

У деяких складах злочинів містяться вказівки на конкретні  наслідки, наприклад, смерть потерпілого  при вбивстві (ст. 115 КК), тілесні ушкодження відповідної тяжкості в складах  злочинів, передбачених статтями 121-125 КК. В інших статтях КК не дано чіткого опису наслідків («тяжкі наслідки», «особливо тяжкі наслідки», «великий збиток» тощо). Отже, тут у законі застосовуються оціночні терміни і поняття, з'ясування обсягу і змісту яких вимагає уточнення і конкретизації по кожній справі.

Настання зазначених у законі наслідків в одних випадках є необхідною ознакою основного (простого) складу закінченого злочину, наприклад, поширення епідемій чи епізоотій, настання інших тяжких наслідків у результаті порушення ветеринарних правил (ст. 251 КК); в інших же — суспільне небезпечні наслідки відіграють роль кваліфікуючої обставини, що обтяжує відповідальність, наприклад, знищення або пошкодження лісових масивів загальнонебезпечним способом, якщо ці дії спричинили загибелі, людей, масову загибель тварин чи інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 245 КК).

Деякі норми КК пов'язують злочинність і караність діяння з обов'язковим настанням певних суспільне небезпечних наслідків. Так, зловживання владою або службовим  становищем тягне за собою кримінальну  відповідальність, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (ч. 1 ст. 364 КК); порушення військовослужбовцем правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, тягає за собою кримінальну відповідальність, якщо такими діями потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження (ч. 1 ст. 414 КК). Інші норми пов'язують караність діяння як з фактичним настанням суспільне небезпечних наслідків, так і з можливістю їх настання. Так, порушення правил ядерної чи радіаційної безпеки тягне за собою кримінальну відповідальність, якщо цими діями була створена загроза загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяна шкода здоров'ю потерпілого (ч. 1 ст. 274 КК),

Суспільне небезпечні наслідки мають важливе значення для конструювання  об'єктивної сторони складу злочину. В одних випадках наслідки включаються  в диспозицію статті Особливої частини  КК як обов'язкова ознака складу злочину, в інших — не включаються. Залежно від цього всі злочини поділяються на дві групи; злочини з матеріальним складом (матеріальні злочини) і злочини з формальним складом (формальні злочини).

Злочини з матеріальним складом —- це такі злочини, для об'єктивної сторони яких закон (диспозиція статті КК) вимагає встановлення не тільки діяння (дії або бездіяльності), але й настання суспільна небезпечних наслідків.

Злочини з формальним складом — це такі злочини, для  наявності об’єктивної сторони яких закон вимагає встановлення лише діяння (дії або бездіяльності). Наслідки цих злочинів хоча і можуть іноді наставати, але перебувають за межами складу злочину. Вони не включаються до об'єктивної сторони складу як обов'язкова ознака і їх встановлення на кваліфікацію злочину не впливає.