Актуальні проблеми доказування в кримінальному процесі

Ст. 366 КПК регламентує питання про таємницю нарадчої кімнати, на якому слід зупинитися детальніше. Вирок є законним та обґрунтованим лише тоді, коли винесений відповідно до норм КПКУ з додержанням всіх принципів судочинства. Одним із них є незалежність суду під час прийняття рішення. Форма реалізації цього принципу передбачає, що вирок постановляється в окремому приміщенні – нарадчій кімнаті, вхід до якої в ідеалі має заборонятись усім особам, крім суддів, що брали участь у певному судовому засіданні. Законодавча регламентація вказаної норми є обмеженою та не відповідає на низку запитань, які виникають у зв’язку з аналізом норми кримінально-процесуального законодавства щодо таємниці наради суддів.

Проаналізувавши дефініції терміна «таємниця наради суддів», наведені в декількох юридичних словниках, доходимо висновку, що суттєвих відмінностей у тлумаченнях немає. У кримінальному судочинстві таємниця наради суддів – це передбачений законом порядок, згідно з яким нарада суддів при постановленні вироку проводиться в ізольованому приміщенні – нарадчій кімнаті, в якій можуть перебувати лише судді, що входять до складу суду в цій справі.

М.Й. Штефан визначає термін «нарадча кімната» як окреме приміщення суду, призначене для обговорення суддями наслідків розгляду справ і постановлення у них рішень. Це визначення спонукає до нових запитань і не може вважатися повним. Так, не зрозуміло, чи буде законним рішенням, винесене в кабінеті судді.

Якщо трактувати це визначення дослівно, то прийняття рішення суддею у своєму кабінеті – це порушення таємниці наради. Проте зауважимо, що в більшості судів районного рівня кімнати для наради суддів існують як формальність, а рішення приймаються в кабінетах. У нарадчих кімнатах, як правило, немає техніки, необхідної для підготовки рішення, тому судді користуються власними кабінетами. При постановленні вироків у кримінальних справах у кабінеті судді можуть бути присутні секретар судового засідання, помічник судді та навіть інші особи.

Дивує те, що КПК містить неузгоджені позиції щодо конкретизації поняття «нарадча кімната». Так, ст. 367 проекту Кодексу зберігає існуючі недоречності щодо регулювання таємниці нарадчої кімнати. Крім того, вважаємо помилковою ч. 2 ст. 360 проекту КПК. Так, вказана частина містить положення про те, що під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні. Вважаємо, що це обмеження має бути ширшим, адже вплив на суддю можуть здійснювати інші особи, які не брали участі в судовому засіданні.

Проблемним є встановлення факту того, що до нарадчої кімнати ніхто, окрім суду, не заходив. Фактично рішення суду може готуватися декілька днів. Законодавством не встановлено, як визначити, чи заходили до нарадчої кімнати інші особи, хоча ст. 367 КПКУ містить положення про те, що в нарадчій кімнаті може знаходитися лише суд. Крім того, неможливо визначити, який саме суддя знаходився в нарадчій кімнаті. Так, до неї може зайти інший суддя, і прослідкувати за тим, щоб заходив визначений суддя, неможливо. Отже, це питання також необхідно вирішити.

Особливі порядки провадження в суді першої інстанції

Ще одним нововведенням КПК України є можливість прийняття судового рішення у спрощеному порядку, який являє собою процедуру розгляду матеріалів кримінального провадження по суті без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Для цього на завершальному етапі досудового розслідування, а саме під час складання обвинувального акта слідчим, його затвердження та надсилання до суду прокурором, останнім вноситься відповідне клопотання. Однак воно може вноситись лише за умови, що підозрюваний беззаперечно визнав своєю вину, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду.

Дана новація дозволяє уникнути необґрунтованого затягування кримінального провадження та у найкоротші строки прийняти рішення і привести його до виконання.

На сьогодні дані норми поки що не застосовуються, адже Закон «Про Кримінальні проступки» ще не прийнятий. Кримінальним проступком буде визнаватися передбачене законом України про кримінальні проступки діяння (дія або бездіяльність), що не містить великої суспільної небезпеки, вчинене осудною особою, яка досягла на момент вчинення проступку шістнадцятирічного віку, та за яке не передбачене покарання у вигляді позбавлення волі.

До того ж, нововведення щодо кримінальних проступків стосуються і відповідальності за їх вчинення, яка за своєю природою не повинна мати наслідком судимість. Засудження особи за вчинення кримінального проступку не впливатиме на реалізацію в подальшому особою своїх прав. З іншого боку, обвинувачена у вчиненні кримінального проступку особа отримає всі процедурні права і гарантії кримінального процесу, і до неї неможливо буде застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Новим поняттям виступає також інститут суду присяжних, який за клопотанням обвинуваченого може скликатись при розгляді особливо тяжких кримінальних справ.

Зі змісту ст. 383-391 КПК можна дійти висновку, що процедура провадження у суді присяжних детально врегульована. Разом із тим підхід до регламентації цього провадження є принципово невірним. Пояснюється це тим, що відповідно до ч.3 ст.382 КПК усі питання, пов’язані з судовим розглядом, професійні судді і присяжні вирішують спільно. За схожою процедурою раніше розглядалися кримінальні справи професійними суддями за участю народних засідателів. Тому у КПК необхідно врегулювати порядок кримінального провадження таким чином, щоб формою реалізації повноважень суду присяжних було лише вирішення питання про факт – про винуватість або невинуватість обвинуваченого, а також чи заслуговує він пом’якшення чи обтяження покарання. Саме така форма є класичною для інституту суду присяжних.

ВИСНОВКИ

Новий Кримінальний процесуальний кодекс України відзначився значною кількістю нових положень, зокрема у судовому провадженні у судах першої інстанції, які пов’язані зі скороченням його термінів, обмеженням сваволі суду, розширенням прав і свобод як потерпілого, так і обвинуваченого. Враховуючи новели кримінально-процесуального кодексу можна визначити мету зміни процедури судового провадження – це мінімізація строків судового розгляду за умови забезпечення прав учасників провадження.

Але нові норми зумовили появу непорозумінь щодо їх застосування, прогалин та суперечок. Зазначені проблеми слід усувати шляхом внесення змін до КПК. Потреба в цьому кроці існує вже зараз, оскільки зазначені та інші проблеми можуть зустрічатись у практичній діяльності.

При цьому в провадженні по кримінальних справах завжди повинні відображатися базові принципи і гарантії прав його учасників, які в тій чи іншій формі і надалі повинні бути збережені законодавцем при регламентації розгляду справ на судовій стадіях кримінального процесу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Кримінальний процесуальний  кодекс України: чинне законодавство  на 19 листопада 2012 року. – К.: Паливода  А.В., 2012. – 382с.

2. Лист ВССУ 26.11.12 №1735/0/4-12 «Про деякі питання застосування розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України» // rada.gov.ua

3. Лист ВССУ від 05.10.2012 №223-1446/0/4-12 «Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» // rada.gov.ua

4. Григор’єва І.В. Особливості судового розгляду за новим КПК України (тези виступу) // Режим доступу:

 http://nsj.gov.ua/nsj.gov.ua/training/judjes/kpk5/

5. Острійчук О. Деякі особливості судового розгляду за новим Кримінально процесуальним кодексом України // Юридична газета. – 27 листопада 2012р. – №48. – С.35-36

6. Щерба В.М. Провадження в суді присяжних за новим КПК України // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2012. - № 3 (58)