Організована злочинність

 

План

Вступ..........................................................................................................2

1 Поняття та ознаки організованої злочинності…………………..….3

2  Складові організованої злочинності……………………………..…8

 Висновок…………………………………………………….12

Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

        Проблема організованої злочинності - одна з найбільш гострих, які вимагають якнайшвидшого вирішення проблем, що стоять перед російським суспільством і державою. Подібна актуальність даного соціально-кримінологічного явища зумовлена насамперед тим, що організована злочинність являє собою виключно небезпечне явище, яке, на жаль до не давнього часу не зустрічало в нашій країні гідного протидії.  
Зростаючі масштаби організованої злочинності є реальною загрозою для безпеки держави і суспільства, тому що вона посилює свої позиції через монополізацію багатьох видів протиправної діяльності, використовуючи відсутність надійних механізмів захисту народжуються ринкових відносин, активно впроваджується в нові економічні структури, прагне зберегти панівне становище в розподільчій сфері, заблокувати процес реформ. У ряді місць злочинні формування, користуючись безкарністю, а часом і потуранням правоохоронних органів, діють усе більш нахабно і зухвало, перетворюючи великі території в свої вотчини. Вони контролюють такі прибуткові види протиправної діяльності, як наркобізнес, проституція, азартні ігри, нелегальна торгівля зброєю, спекуляція, вимагання та ін Примітивні злочини поступаються місцем великомасштабних злочинних акцій, глибокому проникненню через корумповані зв'язки в економіку і фінансову систему, спробам чинити прямий вплив на політику держави в цій сфері.  
        Подібна ситуація склалася багато в чому через недостатню наукового опрацювання проблеми боротьби з організованою злочинністю, відсутність інших уявлень про стратегію такої боротьби, а також правових концепцій та відповідних наукових рекомендацій з виявлення, розслідування і попередження організованої злочинної діяльності.  

   

Поняття та ознаки організованої злочинності

Успішна боротьба зі злочинністю  передбачає глибоке вивчення злочинів різних категорій з розкриттям їх рівня, структури, динаміки, причин і  умов їх вчинення, а також розробку на цій основі системи ефективних заходів профілактики.

Організована злочинність  становить значну небезпеку для  суспільства, особливо коли воно знаходиться  у стані реформування та розбудови державно-правової системи. Саме така, сприятлива для організованої злочинності, ситуація містить у собі загрозу її проникнення практично у всі сфери суспільних відносин, галузі господарювання та управління.

Буквальне тлумачення терміну  “організована злочинність” дозволяє віднести до цієї категорії будь-який злочин з елементами організації  його підготовки та вчинення (злочин може бути організовано як однією особою, так і групою осіб). Думка пересічного громадянина, особливо того, який особисто зазнав втрат від протиправних (злочинних) дій відносно цієї проблеми, проста: “Назви мені факт вчинення злочину, який не готується і не організовується. Такого, практично, немає”.

І він, в чомусь, правий. Адже його особливо не турбують наукові  перипетії навколо цієї проблеми. Він впевнений лише в тому, що права і свободи як громадянина  суверенної держави,, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави [1].

У цьому контексті наукова  кримінологічна думка дещо інша. У  процесі протистояння із суспільством організована злочинність розвивається й удосконалюється. Їй вдалося відшукати  таку форму буття, яка робить її мало вразливими антикриміногенними заходами держави та суспільства.

Чітко визначилися і сформувалися два напрями такої еволюції:

максимальна прибутковість  і вигідність злочинної діяльності; 2) забезпечення максимальної безпеки стосовно державних заходів нейтралізації та переслідування.

На підтримку цієї гіпотези не можна погодитися із висновками про те, що організована злочинність не вписується в рамки групової і рецидивної злочинності, відомої чинному законодавству. За своєю суттю – це надзвичайно негативне самостійне явище, яке виникло у процесі розвитку самої злочинності. Вона є злиттям рівних видів злочинів в єдину кримінальну діяльність. При цьому окремі суспільно-небезпечні діяння є лише певними операціями більш складної злочинної діяльності. Тут наявна система багаторівневих усталених злочинних зв’язків, що призводять до концентрації злочинності [2].

Еволюція злочинності  за такою спрямованістю призвела до формування та виникнення своєрідного кримінального феномена, який особливо яскраво проявив себе в кінці другого тисячоліття.

Забезпечення безпеки  розвитку, невразливості функціонерів злочинного середовища [3], надприбутковості і злочинної діяльності досягається  різними шляхами та формами, найхарактерними серед яких є:

підрив економічного потенціалу конкурента (організація підпалів, підривів, стану банкрутства);

відкрите залякування, погрози  вбивством, викрадення (акції, спрямовані на створення обстановки страху);

фізичне знищення (вчинення вбивств, які переростають на “серійні” стосовно учасників угруповань, конкурентів);

корупція та шантаж (забезпечення безпеки від державного контролю та переслідування).

Розробка цієї дифеніції  має не тільки наукове, але й суттєве  практичне значення, тому що невизначеність значно ускладнює підготовку й застосування адекватних заходів протидії організованій злочинності, зміст і сутність якої має відобразитися в конкретному визначенні. Поняття організованої злочинності вкрай важливе і для законодавця, оскільки тільки на його основі можна здійснювати ефективну політику криміналізації діяльності структур мафіозного типу [4].

Найбільш гостро ця проблема постає в процесі притягнення  до відповідальності представників  вищих керівних ланок організованих  угруповань, які залишаються не тільки в тіні, але й “недоторканними”. Віднайти законодавчі форми, які б дозволяли позбавити таких осіб “недоторканності” – головне завдання розробки ефективних заходів у боротьбі з організованою злочинністю.

Закон України “Про організаційно-правові  основи боротьби з організованою  злочинністю” від 30 червня 1993 р. визначає у ст. 1 організовану злочинність  як сукупність злочинів, що вчиняються у зв’язку зі створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань.

Але законодавча дифеніція  організованої злочинності викликає низку не безпідставних зауважень  з боку окремих науковців і  практиків. Так, звертається увага  на недостатню визначеність термінів, як то у зв’язку зі створенням та діяльністю організованих злочинних  угруповань [5], що розуміти під “організованими злочинними угрупованнями” [5].

Не існує єдиної думки  щодо визначення поняття цього особливо-небезпечного соціального явища і серед представників міжнародної кримінологічної спільноти. І не зважаючи на те, що експертами ООН запропоновано розуміти під організованою злочинністю відносно велику групу стійких, керованих злочинних формувань, які займаються злочинною діяльністю в корисливих інтересах і утворюють систему захисту від соціального контролю з використанням таких протизаконних дій, як насильство, залякування, корупція та крадіжки в особливо великих розмірах [6], це поняття є не цілком прийнятним для всіх країн.

1. Вітчизняні вчені-кримінологи А. Ф. Зелінський, М. Й. Коржанський, автори монографії “Корислива злочинна діяльність”, розглядають організовану злочинність як сукупність злочинів, вчинених групами, що мають всі ознаки
2. організації (статус, мету діяльності, керівника, підрозділи матеріального забезпечення, гроші, приміщення, транспорт тощо) [7].
3. Аналізуючи зазначені поняття, можна дійти висновку, що різні вчені-кримінологи в якості головних відокремлювали найрізноманітніші ознаки організованої злочинності. Спробу їх узагальнення та синтезу здійснив німецький кримінолог Г. Шнайдер. Такими ознаками він назвав:
4. 1) задовольняє потреб населення організованою злочинністю у нелегальних товарах та послугах;
5. 2) проведення діяльності раціонально та планово (злочинні дії визначаються з міркувань незначного ризику і значного прибутку);
6. 3) організація групи будується за жорстким розподілом ролей;
7. 4) формування своєї системи цінностей професіоналами – представниками організованої злочинності;,
8. 5) знаходження будь-якого злочинного синдикату знаходиться в підпорядкуванні невеликої групи, яка планує і веде пошук можливостей для злочинних діянь, розраховує ступінь ризику, вартість і вигідність злочинних проектів, контролює їх виконання. Маючи в своєму розпорядженні значні фінансові можливості, злочинна конфедерація може не поспішати у виборі мети та проведенні операції (лише тоді натискає на курок, коли злочинне діяння пов’язане із мінімальним ризиком);
9. 6) дотримання злочинною організацією своїх основних принципів (безперечна лояльність всіх членів, заборона на різноманітні злочинні дії без наказу керівництва);
10. 7) грунтування своєї діяльності на нейтралізації державного кримінального переслідування, яка досягається шляхом ізольованості керівної ланки від виконавців, а також в результаті систематичного підкупу представників влади [8].

Таким чином, організовану злочинність, на нашу думку, можна визначити як сукупність передбачених кримінальним законом суспільно небезпечних  діянь, які вчиняються учасниками організованих  груп на певній території чи у сфері діяльності, з метою отримання максимального прибутку чи іншої зацікавленості з мінімальним ризиком до викриття.

 

 

 

 

 

 

 

 

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Складові організованої  злочинності

 Структура організованої  злочинності

На міжнародному семінарі ООН з питань боротьби з  організованою злочинністю в  Суздалі в 1991 році організована злочинність  була визначена як «відносно масова сукупність стійких і керованих співтовариств злочинців, що займаються злочинами як промислом і створюють системою захисту від соціального контролю з використанням таких протизаконних засобів, як насильство, залякування, корупція і великомасштабні розкрадання». Організовану злочинність експерти ООН розділяють на декілька видів.

1. Мафіозні родини, що існують за принципом ієрархії. Вони мають свої внутрішні  правила життя, норми поведінки  і відрізняються великою кількістю протиправних дій.

2. Професіонали. Члени  таких організацій об'єднуються з метою виконання певного злочинного задуму. Організації такого роду непостійні і не мають такої жорсткої структури, як організації першого виду. До групи професіоналів відносять фальшивомонетників, формування, які займаються крадіжками автомобілів, вимаганням і т.д. Склад професійної злочинної організації може постійно змінюватися і її члени можуть брати участь у різних однотипних злочинних діях.

3. Організовані  групи, що контролюють певні  території.

Можна класифікувати  організовану злочинність і по сферах прояву:

- Організована злочинна  діяльність, що реалізується в сфері економіки.

- Організована злочинна  діяльність, що реалізується в сфері управління.

- Організована злочинна  діяльність, що реалізується в  соціальній сфері.

Саме ця класифікація покликана зіграти позитивну  роль у формуванні методик розкриття  і розслідування організованої  злочинної діяльності, структури  правоохоронних органів, покликаних боротися з цим явищем.

Існує також розподіл організованої злочинності по етнічних, культурних і історичних зв'язках. Виділення  цих типів організованих злочинних  груп не завжди означає наявність  чітких кордонів між ними. Майже кожне організоване співтовариство злочинців можна розглядати як носій багатьох сукупних ознак. Організованій злочинності властиво швидке пристосування, адаптація форм її діяльності до національної політики, карного правосуддя і до захисних механізмів різних держав.

 Ознаки організованої  злочинності

Відповідно до Закону України "Про організаційно-правові  основи боротьби з організованою  злочинністю" від 10 червня 1993 року під організованою злочинністю розуміється сукупність злочинів, що вчиняються у зв'язку з створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань.

Види та ознаки цих  злочинів, а також кримінально-правові  заходи щодо осіб, які вчинили такі злочини, встановлюються Кримінальним кодексом України.

Перша ознака організованої  злочинності- наявність об'єднання  осіб для систематичного заняття  злочинами з вираженою ієрархією, суворою дисципліною і стійкою системою карних традицій.

Рівень організованої злочинності умовно ділиться на примітивний, середній і високий. Примітивний - менш небезпечний, тому що носить локальний характер і не має зв'язку з чиновниками органів влади і управління.

Середні і високий  рівні схожі. Для них характерні:

- Між ватажком  і виконавцем існують проміжні  ланки.

- Наявність підрозділів, що спеціалізуються на різних видах діяльності.

- Зв'язок з чиновниками  органів влади і управління.

- Для високого  рівня - організація стосунків між різними групами і координація їх дій.

Друга ознака організованої  злочинності- економічна. Головна мета систематичного порушення закону - збагачення, нагромадження капіталу, із чим нерозривно пов'язана діяльність щодо легалізації капіталів, отриманих злочинним шляхом (відмивання грошей).

Третя ознака організованої  злочинності - корупція.

 Суб'єкти та  об'єкти організованої злочинності

Суб'єкти організованої  злочинності розділяють:

- за розміром (група,  формування, організація, співтовариство), а засоби масової інформації  додають - мафія (організація загальнонаціонального  масштабу) і "супермафія" (міжнародні організації, уже транснаціональні корпорації, в яких границя між легальним і кримінальним бізнесом нерідко розмита).

- за місцем базування (наприклад, у Києві - троєщинська, борщагівська та інші; у Москві - солнцевська, долгопрудненська і так далі),

- за етнічною  ознакою (переважно національний  склад): слов'янські, грузинські, чеченські,  дагестанські, інгушські, вірменські, азербайджанські, в'єтнамські, китайські.).

До прийнятих  в практиці можна додати й інші критерії - за внутрішньою структурою (її розвиненістю), за зовнішніми зв'язками (із корумпованими чиновниками, із легальним  бізнесом.) та інші.

Об'єкти організованої  злочинності: стратегічні ресурси (нафта, метал), наркотики, зброя, але головний об'єкт - люди, власники, із яких можна "качати" гроші. Їхній бізнес, власність настільки  ж різноманітні, як і вся економіка (промисловість, сільське господарство, сфера послуг і т.п.). Істотну роль грає форма власності: державна, приватна, акціонерна, іноземна, спільне володіння, тому що при пануючому менталітеті легше грабувати недержавні середні і дрібні фірми. Головна для організованої злочинності характеристика - прибутковість об'єкта. Остання пов'язана із суперечливістю економічних стосунків (сильні перепади цін, інфляція, курс долара), недосконалістю законодавства, високим попитом на заборонні послуги тощо.