Приватизація земельних ділянок

До клопотання додаються: копії  паспорта заявника та довідки про  присвоєння їй ідентифікаційного коду; графічні матеріали, на яких показано бажане місце розташування земельної  ділянки; згода землекористувача (у  разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших  осіб).

2. Отримання дозволу  на виготовлення проекту землеустрою (п. 7 ст. 118 ЗКУ).

Орган, до якого подано клопотання, розглядає його в місячний строк  і дає дозвіл на виготовлення проекту  землеустрою або дає мотивовану відмову в його наданні. Підставою  для відмови може бути невідповідність  місця розташування земельної ділянки  вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних  планів населених пунктів та іншої  містобудівної документації, схем землеустрою  і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель, проектів землеустрою населених пунктів.

Проект землеустрою розробляється  ліцензованими організаціями. Відомості  про них можна отримати в місцевому  відділі земельних ресурсів. Крім того, сам відділ земельних ресурсів також має право проводити  землевпорядні роботи.

Розробка проекту землеустрою  є платною послугою. Її вартість різна не тільки для різних регіонів України. Вона істотно варіюється навіть у межах одного регіону. Так, наприклад, для Київської області, ціна коливається  в межах від 1 до 3 тис. грн.

Необхідність платити за підготовку проекту землеустрою також розвінчує  міф про "безкоштовної" приватизації.

3. Узгодження проекту  землеустрою (п. 8 ст 118 ЗКУ, Типове положення про комісію з розгляду питань, пов'язаних з узгодженням землевпорядної документації).

Розроблений проект землеустрою подається  до комісії, яка спеціально створюється  районними, міськими у містах Києві  та Севастополі державними адміністраціями  або міськими радами - у містах обласного  значення, для узгодження землевпорядної документації.

До складу комісії входять представники (п. 13 Типового положення.):

• територіального органу Держкомзему (з 19 квітня 2012р. Держземагенство) ;

• органу містобудування та архітектури;

• територіального органу Мінприроди;

• органу охорони культурної спадщини.

Протягом трьох тижнів з дня отримання проекту комісія надає органу виконавчої влади або місцевого самоврядування висновок про погодження проекту землеустрою або про відмову в такому. Підставою для відмови може бути лише невідповідність його положень вимогам закону та нормативно-правових актів.

4. Державна експертиза  проекту землеустрою (п. 8 ст. 118 ЗКУ, ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації").

Після узгодження проекту землеустрою  комісія подає його до органу земельних  ресурсів для проведення державної  експертизи.

5. Прийняття рішення  про затвердження проекту землеустрою  ділянки та надання її у  власність (п. 9 ст. 118 ЗКУ). Таке рішення приймається органом, до якого подавалося клопотання про приватизацію, у двотижневий строк з дня отримання ним узгодженого Комісією проекту землеустрою та позитивного висновку державної експертизи.

6. Виготовлення технічної  документації. Отримання акту. Цей етап повністю аналогічний третього етапу описаної вище процедури приватизації землі, що знаходиться в користуванні заявника.

Приватизацію шляхом виділення  земельної частки (паю) в натурі умовно можна поділити на декілька етапів, зокрема:

І. Підготовчі роботи.

1. Власники земельних сертифікатів  подають заяви до відповідної  ради з проханням виділити  в натурі земельні ділянки  і видати замість земельних  сертифікатів державні акти.

2. Місцеві ради:

а) за результатами розгляду таких  заяв приймають рішення про виділення  земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

б) уточнюють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

в) укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації та/чи сприяють в укладанні таких договорів, якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

г) уточнюють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай) та передають їх землевпорядним організаціям.

II. Польові геодезичні  роботи.

1. Реконструювання місцевості. Землевпорядна  організація уточнює на місцевості  земельні масиви, які підлягають  паюванню, та визначає місця встановлення  межових знаків.

2. Геодезичні роботи. Землевпорядна  організація встановлює межові  знаки на місцевості. Межі земельних  масивів та межові знаки визначаються  в державній системі координат.

3. Кадастрове картографування.  Землевпорядна організація виконує  кадастрову зйомку земельних  масивів, які приватизуються.

III. Розробка проекту організації території земельних часток (паїв).

На підставі виконаної кадастрової  зйомки землевпорядна організація  розробляє проект організації території  земельних часток на території відповідної  ради. Проект розробляється з урахуванням  родючості ґрунтів, рельєфу, шляхової мережі тощо. На проекті організації  території позначаються межі запроектованих земельних ділянок, їх кадастрові номери, площі в фізичних гектарах, лісозахисні  смуги, захисні гідротехнічні споруди  тощо.

IV. Відведення земельних ділянок в натурі та видача державних актів.

Розроблений проект організації території  затверджується рішенням зборів власників  земельних часток (паїв). Землевпорядна  організація виготовляє державні акти, які після реєстрації передаються у відповідну раду для вручення громадянам.

Роз’яснення щодо порядку  приватизації земельних ділянок  та виготовленню технічної документації.

Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені  в одержанні безоплатно у власність  земельної ділянки із земель державної  або комунальної власності для  ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського  господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і  споруд (присадибна ділянка), індивідуального  дачного будівництва, будівництва  індивідуальних гаражів у межах  норм безоплатної приватизації, подають  заяву до відповідної державної  адміністрації або ради за місцезнаходженням  земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація  або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, і в разі згоди  на передачу земельної ділянки у  власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється  за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 677 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" проект відведення земельної ділянки розробляється на основі завдання, затвердженого замовником, що є невід`ємною частиною договору на проведення відповідних робіт. До договору замовник додає вихідну документацію, необхідну для розроблення проекту землеустрою. До договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки додається завдання на виконання робіт, календарний план виконання робіт, протокол погодження договірної ціни, кошторис на виконання робіт.

Виконавець у встановлений договором  строк розробляє проект землеустрою, який включає текстові та графічні матеріали, обов`язкові положення, встановлені завданням на розроблення проекту, інші дані, необхідні для вирішення питання щодо відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства.

Районна, Київська чи Севастопольська  міська державна адміністрація або  сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Відповідно до Наказу Держкомзему від 04.05.99р. №43 технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою включає:

- виписку з рішення відповідної  ради або державної адміністрації  про надання у постійне користування, передачу у власність або продаж  земельної ділянки; 

- заяву власника землі або  землекористувача про складання  державного акта;

- технічне завдання на розробку  технічної документації зі складання  державного акта;

- висновок державного органу  земельних ресурсів Держкомзему  України про наявні обмеження  на використання земельної ділянки;

- висновок органу у справах  будівництва і архітектури про  наявні обмеження на використання  земельної ділянки;

- журнал польових вимірювань

- кадастровий план земельної  ділянки, складений за результатами  зйомки;

- збірний кадастровий план суміжних  землевласників і землекористувачів

- відомість обчислення площі  земельної ділянки;

- відомість обробки теодолітного  ходу та вирахування координат  поворотних точок меж земельної  ділянки. 

Відповідно до Наказу Держкомзему від 04.05.99р. №43 межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами. Крайні поворотні точки кожної межі закріплюються довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, крім випадків збігу вказаних поворотних точок меж з твердими точками на місцевості. Перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив`язкою не менше двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі або до твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і площі ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки. Довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику або користувачу земельної ділянки, про що складається відповідний акт. Акт складається у трьох примірниках, підписується власником або користувачем земельної ділянки, виконавцем робіт і представником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України. Один примірник додається до технічної документації зі складання відповідного державного акта, другий - передається виконавцю робіт, третій - видається разом з державним актом на землю власнику або користувачу земельної ділянки. Власник або користувач земельної ділянки попереджається про відповідальність за порушення чи знищення вказаних знаків.

 

 

 

 

 

На основі аналізу чинного законодавства  та практики його застосування можна  визначити соціально-економічні, нормативно-правові та процесуальні (процедурні) проблеми здійснення громадянами України права на приватизацію земельних ділянок, що значно впливають на ефективність правового забезпечення зазначених процесів в Україні.

Соціально-економічні проблеми

Так, до соціально-економічних проблем  приватизації земель можна віднести наступні:

а) очевидною є соціальна несправедливість встановлених норм безоплатної приватизації. Теоретично, наприклад, кожен громадянин може безоплатно отримати присадибну земельну ділянку розміром до 0,1 га у місті, 0,15 га у селищі або 0,25 в селі (ст. 121 ЗК України). Поза сумнівом, найбільш привабливими є земельні ділянки, розташовані у м. Києві, проте зрозуміло, що всі 48 млн громадян України отримати їх у Києві не зможуть. Таким чином, дехто отримає земельну ділянку в столиці, а дехто — у місті обласного значення, селі або селищі (варто зазначити, що право на приватизацію не пов´язується з місцем проживання конкретної особи). Вартість отриманих земельних ділянок відрізнятиметься у десятки, а може — й сотні разів, проте формально всі громадяни використовують одне й те саме право — на приватизацію земельної ділянки;

б) давно є визнаним та відомим, що безоплатна за законом приватизація земельних ділянок фактично є платною,причому плата може вноситися у різних формах.

в) потребує невідкладного вирішення проблема забезпечення гласності при вирішенні питань приватизації земельних ділянок громадянами України. В чинному земельному законодавстві відсутні критерії, на основі яких має бути прийняте рішення щодо передачі у власність земельної ділянки за наявності заяв від кількох осіб, що призводить до корупції у сфері земельних відносин. Водночас в інших законодавчих актах, які визначають особливості соціального статусу окремих категорій громадян, закріплюються положення,згідно з якими органи державної влади та місцевого самоврядування зобов´язані приймати рішення про надання земельних ділянок таким громадянам за умови, якщо за своїм статусом вони відповідають тим критеріям, які передбачені в законах. Як правило, це пов´язується з реалізацією громадянами права на житло (ветеранів

праці; ветеранів військової служби; ветеранів органів внутрішніх справ  і ветеранів державної пожежної охорони молодих сімей) або спрямоване на захист соціально-незахищених верств населення (осіб,які набули статусу дітей війни; осіб, які евакуйовані або відселені із території, забрудненої внаслідок аварії на ЧАЕС; ветеранів війни; інвалідів із захворюваннями опорно-рухового апарату).