Авторське право в мережі Інтернет: проблеми захисту

Авторське право  в мережі Інтернет: проблеми захисту

Будяк Денис Олександрович

Криворізький  національний університет, електротехнічний факультет. III курс

Чорнодід Ганна Сергіївна

В процесі глобалізації та всеохоплюючої інтеграції розробляються все нові види зв’язку, обміну інформацією, комунікації та інше. 1 січня 1983 року всі ці потреби поєдналися в одній глобальній мережі загального доступу під назвою Інтернет. Жоден із винаходів досі не змінював уявлень людини про навколишній світ так, як Інтернет, що спричиняє неконтрольований рух інформації, обсяг якої постійно збільшується. Для кожної людини з’явилася можливість отримати практично необмежений доступ до інформації, при цьому кількість часу і зусиль, затрачених на її пошуки, зменшились до мінімуму.

На сьогодні найпоширенішим порушеннями авторського права  є правопорушення, пов’язані з  незаконним використанням виключних майнових прав авторів творів та незаконне розповсюдження творів.

Зберігаючи твір у вигляді  файлу, публікуючи його в Інтернеті, багато хто не замислюється над тим, що доступність і простота копіювання дає можливість незаконно використовувати  праці автора іншими людьми. Причиною порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності зумовлені простотою та легко доступністю отримання того чи іншого матеріалу в всесвітній мережі, а також не бажання або відсутністю змоги користуватися цим матеріалом в законний спосіб.

Регулювання правових відносин в сфері авторського права  мережі Інтернет, здійснюється Цивільним кодексом та Законами України «Про авторське право та суміжні права», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних», а також деякими нормативними документами міжнародного значення.

Відповідно до статті 41 Конституції  України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї  інтелектуальної, творчої діяльності. Стаття 54 гарантує громадянам свободу  літературної, художньої, наукової і  технічної творчості, захист інтелектуальної  власності, їхніх авторських прав, моральних  і матеріальних інтересів, які виникають  у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Йдеться мова, що кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може використовувати або поширювати їх без згоди, за винятками, встановленими законом. Міжнародна практика показує, захисту авторського права виключно в межах держави недостатньо. Тому цивілізовані держави активно розвивають міжнародне співробітництво в даній галузі. Україна також приймає участь в понад 15 міжнародних конвенцій та договорів у сфері інтелектуальної власності.

Але не зважаючи на кількість  міжнародних та власних правових актів, договорів, законів, проблема захисту авторського права в мережі Інтернет на території нашої держави вирішується епізодично та поверхнево.

Перш за все це пов’язано  зі специфічністю об’єкта правового  регулювання, його цифровою формою. Наразі всі заходи спрямовані на перешкоджання широковживаного способу незаконного копіювання і розповсюдження з подальшим використанням об’єктів авторського права. Насамперед це  яскраво виражено по відношенню до книжок, статей, комп’ютерних програм або баз даних, музичних творів, відеоматеріалів.

Зазвичай відповідальність за розміщену на сайті інформацію несе провайдер, власник домену або  хостингу. Втім, здійснювати перевірку всього контенту на його відповідність встановленим нормам і на предмет дотримання авторського права фізично не можливо.

Притягнення до відповідальності здійснюється лише після звернення особи, авторське право якої було порушено, до суду. Це досить ускладнює процес перешкоджання незаконного копіювання, розповсюдження та використання об’єктів інтелектуальної власності. Друга проблема, яка може виникнути, це мінімальна кількість особистих даних, яку необхідно вказувати при реєстрації сайту (прізвище, ім’я, по-батькові, адреса електронної пошти). Більше того, достовірність цих даних є сумнівною, тому що не відбувається перевірка особистості користувача реєстратором. Відповідно при зверненні до суду з позовом, не буде впевненості, що особа є власником сайту, порушника авторського права.

В силу стрімкого розвитку мережі Інтернет, постійно з’являються все  нові  об'єкти авторського права, охорона яких за чинним законодавством, досить скрутна.

Одним з важливих питань залишається – визначення правової природи основного компонента всесвітньої мережі, котрий використовуються у кожному сайті – файлу HTML (від англ. HyperText Markup Language – мова розмітки гіпертексту), що втілює в собі відразу декілька об'єктів інтелектуальної власності. HTML представляє собою не тільки комп'ютерну програму, але з точки зору зовнішнього оформлення, ще й літературний твір, твір художника, дизайнера і т.п. Жоден з існуючих способів охорони не враховує повною мірою специфіку HTML.

Більш складною є проблема використання так званих Java applets-програм, написаних мовою Ява (Джава), призначених для роботи в Інтернет. Особливості функціонування програм, написаних мовою Java полягають у тому, що програма існує весь час як некомпільованний текст. При запуску через Інтернет програму, написану мовою Java, користувач копіює на свій комп'ютер не тільки ту програму, яку він запускає, але і компонент, необхідний для компіляції і запуску виконуваної програми безпосередньо на комп'ютері користувача. Таким чином використовується відразу декілька програм, що охороняються авторським правом.

Великого розмаху також набрали  так звані торрент трекери та файлообмінники, котрі дозволяють завантажувати на власний хостинг різноманітні файли, які в свою чергу являються інтелектуальною власністю і підпадають під захист авторського права. Обмежений контроль або повна його відсутність за обігом завантажуваних файлів в даних ресурсах веде до тотальних порушень. Прикладом є закриття в лютому 2012 року найбільшого українського сервісу зберігання інформації ex.ua в рамках розслідування кримінальної справи за часиною 2 статті 176 КК України (порушення авторських і суміжних прав) за обвинуваченням в піратстві.

Таким чином, можна зробити  висновок, що розвиток глобальних комп’ютерних мереж сприяє виникненню проблеми дотримання прав інтелектуальної власності. Адже, Мережа цілковито складається із різноманітних інформаційних джерел, що містять у собі об’єкти авторського  права. Всі вони надзвичайно уразливі, тому що в  Інтернеті практично все знаходиться в режимі відкритого доступу та вільно копіюється.  Тому, оскільки порушене питання продовжує існувати у світі в цілому. Ми можемо спираючись на досвід та ефективність іноземного законодавства, а також судову практику, вдосконалювати існуючі норми і закони, враховуючі власні особливості та потреби у вирішенні проблеми, за рахунок чого побудувати власну модель урегулювання питань пов’язаних з інтелектуальною власністю в рамках українського сектору мережі Інтернет.