Авторское право

2). Авторське право (далі –  АП) — набір виключних прав, які дозволяють авторам літературних, мистецьких та наукових творів отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності. АП історично виникло внаслідок потреби захистити права авторів літературних творів та творів мистецтва; нині АП поширюється фактично на будь-які результати творчої діяльності, включаючи комп'ютерні програми, бази даних, фільми, фотографії і скульптури, архітектурні проекти, рекламні проспекти, карти і технічні креслення.

Основним положенням АП є монопольне право автора на обнародування твору — дію, завдяки якій твір уперше стає доступним для публіки. За життя автора ніхто, крім самого автора, не вправі вирішувати, чи буде випущено у світ його твір, а якщо буде, то коли і яким чином.

В основі систематизації комплексу прав, які охоплюється поняттям «авторське право», лежить їхній поділ на майновіта немайнові. Ці два види прав відрізняються один від одного тим, що майнові права автор може передати третій особі, а немайнові права автора є його невід'ємними правами — і тому не можуть бути передані будь-кому іншому. Строк тривалості немайнових прав не обмежується, строк тривалості майнових прав встановлюється міжнародними договорами та національним законодавством.

Строк дії авторського права

Відповідно, до українського законодавства АП діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті. Якщо твір оприлюднено анонімно або під псевдонімом, який не прямо асоціюється з конкретною людиною і не є загально відомим, то АП діє лиш протягом 70 років після оприлюднення твору. Якщо твір був створений у співавторстві, АП діє протягом життя його авторів і 70 років після смерті останнього з них.

3). Співвідношення ідеї та втілення ідеї[ред.]

АП захищає матеріальне втілення ідеї, а не саму ідею. Цей принцип є ключовою відмінністю між правовими режимами захисту об'єктів промислової власності та об'єктів авторського права. Філософський аналіз співвідношення ідеї та втілення ідеї вперше здійснив Іммануїл Кант у 1785 році у своєму трактаті «Von der Unrechtmäßigkeit des Büchernachdrucks».

Якщо хтось написав книгу, у якій описано новий спосіб організації книжок на бібліотечній полиці, АП не забороняє читачу книги вільно використати цей спосіб або розповісти про нього іншим. АП охороняє лише конкретний текст книги, у якій описано цей спосіб. Якщо зазначений спосіб відповідає ознакам патентоздатності, особа, що його винайшла, може отримати на нього патент. У цьому випадку охоронятися буде сам спосіб, і його автор отримає можливість дозволяти або забороняти будь-яке використання цього способу. Однак у такому випадку охорона буде отримана із використанням механізмів права промислової власності, а не авторського права.

У окремих випадках ідеї можуть бути втілені лише у один спосіб або обмежену кількість способів. У такому випадку авторське право не може бути застосоване навіть до втілення ідеї. У праві Сполучених Штатів така концепція отримала назву доктрини поєднання, оскільки у цьому випадку відбувається поєднання ідеї та її втілення.

Доктрини першого продажу та вичерпання прав[ред.]

Авторське право не обмежує власника копії твору від продажу належної йому копії, за умови, що ця копія була отримана із дозволу власника прав на твір або у інший передбачений законом спосіб. Отже здійснення повторного продажу книги або компакт-диску, що захищені авторським правом буде вважатися легітимною дією. У праві Сполучених штатів ця юридична концепція отримала назву «доктрина першого продажу». У низці європейських країн її називають вичерпанням прав.

4). 15.2. Реєстрація авторського права     

Не дивлячись на необов'язковість реєстрації авторського права, іноді вона буває дуже корисною. Наприклад, у разі спору про авторство на програму, автором вважатиметься той, кого вказано її автором (так звана презумпція авторства). Іншими словами, якщо хтось вказав себе автором Вашої програми, саме Вам потрібно довести що Ви є її автором.     

У такому випадку доказом Вашого авторства може бути більш рання реєстрація авторського права, яка буде свідчити про те, що на певну дату Ви заявили про свої авторські права.     

Для реєстрації авторського права в Україні, Вам потрібно оформити заяву на реєстрацію, а також подати інші документи, наприклад, квитанції про оплату зборів, роздруковані фрагменти коду, які є достатніми для ідентифікації Вашої комп'ютерної програми.     

Після реєстрації Вам видадуть Свідоцтво про реєстрацію авторського права.     

Якщо Ви створили програму, зробили реєстрацію авторського права, але через деякий час вдосконалили її, то у Вас є декілька варіантів:

1. Зареєструвати авторське право на оновлену програму, при цьому в заяві потрібно вказати що оновлена програма - переробка першої програми.
2. Не реєструвати авторське право, так як реєстрація авторського права не є обов'язковою.

 

     Можливий іще варіант: якщо Ви реєструєте авторське право на програму, знаючи, що вона буде вдосконалена, то якщо це можливо, можна при реєстрації першої версії програми подати ті фрагменти коду, які не будуть змінюватися.     

Говорячи про реєстрацію авторських прав, неможливо не сказати про так звану "міжнародну реєстрацію" авторських прав в US Copyright Office при Бібліотеці Конгресу США. Вартість такої реєстрації достатньо велика, але дуже корисна якщо Ви плануєте поширювати Вашу програму за кордоном або коли за специфікою програми є велика ймовірність порушення Ваших прав за кордоном.

5). 15.7. Розпорядження майновими авторськими правами. Авторські договори     

Майновими авторськими правами можна розпоряджатися, наприклад, передати їх, дозволити користуватися (видати ліцензію). Як правило, розпорядження майновими авторськими правами оформляється договором. Порядок укладання цих договорів визначається Цивільним Кодексом України та Законом Україні «Про авторське право і суміжні права».

Авторський договір за своєю юридичною природою цивільно-правовим договором. Відповідно до ЦКУ використання об’єкту інтелектуальної власності здійснюється іншою особою тільки з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта інтелектуальної власності (крім випадків, встановлених законом). Умови передання майнових прав інтелектуальної власності визначаються договором. 
Авторський договір можна визначити як договір, відповідно до якого автор передає або зобов’язується передати в майбутньому користувачу свої права на використання твору науки, літератури, мистецтва в межах і на умовах, узгоджених сторонами. 
Авторський договір має певні особливості:

1. предметом договору є твори науки, літератури і мистецтва;
2. має цивільно-правовий характер, але йому притаманні і власні особливості;
3. це консенсуальний, взаємний та оплатний договір, авторський договір може бути реальним та безоплатним.

6). Основними договорами є:

• договір про передачу авторських прав, тобто договір, за яким володар майнових авторських прав передає авторські права іншій особі;
• договір про створення на замовлення і використання комп'ютерної програми. Зазначимо, що такий вид договору, хоча і передбачений Цивільним кодексом України, але на практиці використовується рідко. Адже, якщо Ви замовник певного програмного забезпечення, який сенс Вам платити гроші за розробку і лише користуватися комп'ютерною програмою. Як правило, при замовленні створення комп'ютерної програми використовується наступний вид договору - договір про створення і передачу майнових прав на комп'ютерну програму;
• договір про створення і передачу майнових прав на комп'ютерну програму. Цей вид договору прямо не передбачений Цивільним кодексом України, але, як відомо, згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони можуть укласти договір, не передбачений актами цивільного законодавства, але який відповідає загальним принципам законодавства. За цим договором розробник створює комп'ютерну програму і передає майнові авторські права на неї;
• ліцензійний договір - тобто так званий договір на використання комп'ютерної програми. Напевно, самий популярний вид договорів. А якщо точніше, то на практиці звичайно використовується видача ліцензій (а не безпосередньо ліцензійних договорів) на використання комп'ютерної програми.

 

     Ліцензія може бути як самостійним документом, так і складовою частиною ліцензійного договору.     

Основна відмінність ліцензії від ліцензійного договору полягає в тому, що ліцензія - односторонній акт, на відміну від ліцензійного договору, який підписується обома сторонами.     

Крім цих основних договорів, існують і багато інших, наприклад:

• договір про порядок розподілу прав на службові об'єкти інтелектуальної власності. За цим договором роботодавець і працівник (працівники) узгоджують права, створені у зв'язку з виконанням трудового договору;
• договір між співавторами та розподіл майнових авторських прав. Цей договір дуже важливий в тих випадках, коли кілька програмістів працюють над одним програмним продуктом та їхній творчий внесок у розробку програми - абсолютно різний.

7). 15.8. Договір про передачу авторських прав     

За договором  про передачу авторських прав правовласник авторських прав передає майнові авторські права іншій стороні. Дуже часто плутають договір про передачу прав з ліцензійним договором. Основні відмінності:

• За договором про передачу прав автор (чи інша особа) передає права. Тобто в автора цих прав уже немає. Навіть якщо покупець не розрахується за передачу прав, то автор може в судовому порядку вимагати тільки виплатити йому зазначену в договорі винагороду (а також штрафні санкції, якщо вони передбачені договором).
• За ліцензійним договором автор (чи інша особа) дозволяє користуватися правами на певних умовах на певний термін. Якщо користувач не виплатить винагороду, то автор може відкликати ліцензію, адже всі права у нього.

 

     Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути чітко в ньому визначені. Наприклад, не можна прописувати "автор передає авторські права на комп'ютерну програму". Потрібно чітко вказати, що за програма, бажано до договору докласти її детальну специфікацію. Адже в разі чого одна зі сторін завжди може говорити, що їй передавали (або вона передавала) не програму "А", а програму "Б".     

 договору про  передачу майнових авторських прав не впливає на ліцензійні договори, які були укладені раніше.     

Тому перш ніж купити права на програму уточніть у автора чи іншого правовласника, укладав він ліцензійні договори. Природно, не факт що він чесно зізнається, тому можна ще й у договорі прописати, що автор (чи інша особа, яка передає права) гарантує, що ліцензійних договорів до підписання договору про передачу права не укладав (ліцензій не надавав), а також пропишіть відповідальність за недотримання цього пункту договору.      

Це основні аспекти, які потрібно врахувати при укладанні цього виду договору. Також слід зазначити, що договір про передачу авторських прав не підлягає обов'язковій реєстрації, хоча вона можлива, у порядку, аналогічному реєстрації авторських прав.