Интелектуальная собственность

1. Сутність  та структура інтелектуального  капіталу

Інтелектуальна власність у  широкому розумінні означає закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.

Інтелектуальна діяльність - це творча діяльність, а творчість - це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю. Чим вищий інтелектуальний потенціал індивідуума, тим цінніші результати його творчої діяльності - інтелектуальна власність.

Суб'єктивне право  інтелектуальної власності —  це право його суб'єкта на володіння, користування і розпорядження належним йому відповідно до закону результатом  інтелектуальної діяльності. [24. – C. 157]

З розвитком інформаційного постіндустріального суспільства в економічній науці з’явилось нове поняття – “інтелектуальний капітал”. Інтелектуальний капітал – є новим й водночас складним поняттям, що породжує суттєві відмінності в трактуванні його економістами.

На превеликий жаль, сьогодні існують  досить суперечливі висловлювання  та трактування науковців з приводу  розуміння сутності інтелектуального капіталу. З одного таку ситуацію можна  пояснити новизною даної проблематики та змінами в сутності суспільно-економічного розвитку останніх десятиліть.

В умовах інформаційного постіндустріального  суспільства змінюється форма та структура таких базових економічних  категорій, як власність та капітал. З одного боку прослідковується процес розпилення власності, з іншого – з’являються нові її форми. Становлення та розвиток інтелектуального капіталу, найширше поширення інформації та знань, інформаційних технологій зумовлює появу нового поняття “інтелектуальна власність”

Інтелектуальний капітал, як самостійне поняття в економічній теорії та практиці з’явилось не так давно – наприкінці ХХ століття. Проте, вже сьогодні досить активно використовується економістами в обґрунтуванні суспільно-економічних процесів сучасності.

Передумови до появи інтелектуальної  власності з’явились давно. Ще 1474 року Венеціанський закон містить згадки першого системного підходу в охороні винаходів у формі патенту, який передбачав виключне право окремої особи, що є першою спробою обмежити суспільні інтереси. У XVI столітті Англія вже мала патентну систему, а законодавчий акт щодо монополій, прийнятий у 1624 році, був першим письмовим законом, який забезпечував надання монопольного права на винахід на обмежений період часу. 1788 року в Сполучених Штатах Америки було прийнято Конституцію, що містила спеціальні положення відносно патентів й охорони винаходів шляхом надання винахідникам виключних прав. Невдовзі, 1791 року патентний закон з’явився у  Франції. Протягом кінця XVIII та XIX століття  Європа переживає значні зміни, що проявились у бурхливому розвитку міст, будівництва залізниць, поширення інвестицій та капіталу. Події кінця XIX століття, що проявились у широкомасштабній індустріалізації спонукали багато країн до прийняття перших патентних законів про охорону авторських прав.

Щодо структурного капіталу, то до його складу, на думку авторів, входять технічне і програмне забезпечення, організаційна структура, патенти, торговельні марки і все те, що дає можливість працівникам компанії реалізовувати свій виробничий потенціал. Структурний капітал також включає відносини, що склалися між компанією та її клієнтами. На відміну від людського капіталу, структурний капітал може бути власністю компанії, а відтак і об'єктом купівлі-продажу. [21. – C. 60]

У структурі інтелектуального капіталу можна виокремити такі складові:

1. Людський капітал — накопичені в результаті інвестицій та втілені у працівниках компанії знання, практичні навички, творчі здібності, досвід, загальна культура, моральні цінності та ставлення до справи. У постіндустріальну епоху людський капітал стає системоутворюючим фактором у структурі інтелектуального капіталу.

На відміну  від фізичного капіталу людський капітал: є невіддільним від індивіда, невідчужуваним, не може бути власністю  компанії та виступає скоріше тимчасово  залученим засобом, подібним до боргових зобов'язань, випущених акцій, він є нематеріальним, невідчутним, таким, що не піддається традиційним вартісним оцінкам. Сучасні дослідники виокремлюють базову вартість людського капіталу (дисконтовану ринкову вартість майбутнього доходу, на яку орієнтується індивід, здійснюючи інвестиції у свою освіту, підвищення кваліфікації, охорону здоров'я тощо) і його потенційну вартість, на яку орієнтується підприємець, який наймає робітників, орендуючи їхній людський капітал, він є неліквідним, таким, що не зберігається, оскільки його невикористання у поточному періоді призводить до непоправних втрат; не може бути скопійований або відтворений у жодній іншій організації,він поєднує якості інвестування і споживання, оскільки інвестиції в освіту, підвищення кваліфікації, охорону здоров'я невіддільні від витрат на споживання,він приносить дохід від використання безпосередньо індивідам-власникам, оскільки не може бути об'єктом застави або відчуження і не є власністю компанії у традиційному розумінні.

2.   Структурний капітал — все те, що дає змогу співробітникам компанії реалізувати свій потенціал: технічне і програмне забезпечення, організаційна структура, патенти, торговельні марки і знаки обслуговування, відносини з клієнтами тощо.

На відміну від людського капіталу структурний капітал у цілому або його окремі частини, може бути скопійований, відтворений, відчужений на користь іншого суб'єкта господарювання. Вартість структурного капіталу набуває відображення у балансі фірми у вигляді статей капіталізованих витрат на науково-дослідні та конструкторські розробки, на придбання прав інтелектуальної власності (ліцензій, патентів, баз даних) тощо. Таким чином, саме структурний капітал найбільше співвідноситься з поняттям нематеріальних активів.

Відповідно  до зазначеного підходу структурний  капітал поділяється на клієнтський  та організаційний.

Клієнтський капітал (ринковий, брендовий) — це відносини із замовниками і покупцями, що сприяють успішній реалізації вироблених компанією товарів і послуг (клієнтська база підприємства, яка є своєрідним продуктом його діяльності).

До клієнтського капіталу належать: патенти, ліцензії, товарні знаки та знаки обслуговування; комерційна мережа розширення збуту товарів і послуг, ділові зв'язки з постачальниками, договори маркетингового і технологічного співробітництва, слава, популярність, репутація клієнтів тощо.

Важлива роль клієнтського капіталу наочно виявляється  у функціонуванні фінансових підприємств, особливо страхових компаній, динаміка і масштаб діяльності яких суттєво залежать від портфеля замовлень. Важливо підкреслити, що сучасні фірми докладають значних зусиль для завоювання та утримання своїх клієнтів. Так, Internet Explorer фірми Microsoft, надає споживачам безплатне програмне забезпечення системи електронної пошти Eudora, формуючи таким чином власний капітал зв'язків. У сучасних дослідженнях використовується також термін "релятивний капітал", який охоплює відносини фірми не лише з покупцями її продукції, а й з інвесторами, постачальниками, акціонерами, органами влади тощо.

3. Організаційний капітал — систематизована і формалізована компетентність компанії (поінформованість, обізнаність, авторитетність), а також організаційні можливості та системи, які посилюють її творчі можливості. До організаційного капіталу належать: інформаційні ресурси, електронні мережі, організаційна структура, ефективне управління, сприйнятливість до змін, нововведень, інтелектуальна власність (авторські права, технічне і програмне забезпечення, комп'ютерні програми, бази даних тощо).

Організаційний капітал  включає такі складові:

а) інноваційний капітал  — здатність компанії до оновлення, нововведень (захищена комерційним  правом інтелектуальна власність, інші нематеріальні активи і цінності);

б) процесний капітал  — системи виробництва, збуту, післяпродажного обслуговування тощо.

Отже, інтелектуальний  капітал є складним системним  утворенням, яке можна структурувати  за різними критеріями. Це багатоаспектне поняття, яке об'єднує об'єкти інтелектуальної  власності, знання, вміння і навички працівників, різноманітні системи, мережі, процедури, які при включенні до господарського обігу приносять дохід. Водночас складові інтелектуального капіталу неоднорідні. Одні з них є породженням людського інтелекту, інші створюють специфічні умови його застосування із метою підвищення конкурентоспроможності компанії. Разом з тим необхідно зазначити, що інтелектуальний капітал не існує поза контекстом, стратегією розвитку організації, оскільки найважливішою конкурентною перевагою постіндустріального бізнесу є здатність до інновацій та уміння пристосовуватись до умов, що швидко змінюються. Базилевич !!!Розд. 7. П. 7.6