Основы гражданской обороны и гражданской защиты в Украине

Рівень розвитку сучасної ракетної техніки дозволяє доставляти засоби масової поразки на величезні відстані за мінімальний час, обчислювальний хвилинами. У цих умовах система спостереження й оповіщення повинна спрацювати швидко, для того щоб встигнути використовувати всі наявні засоби захисту населення від зброї масової поразки.

Оповіщення штабів, служб, формувань і населення про безпосередню погрозу нападу супротивника, а також про радіоактивне, хімічне або бактеріальне зараження здійснюється подачею єдиних сигналів, шляхом позачергового використання всіх наявних засобів зв'язку й провідного оповіщення, звукопідсилювальних станцій і сигнальних засобів.

Найважливішим завданням цивільної оборони є здійснення заходів, щопідвищують стійкість роботи об'єктів промисловості,енергетики,транспорту й зв'язку в умовах ядерного нападу супротивника.

Якщо в мирний час робота народного господарства в основному залежить від наявності в достатніх кількостях необхідних для виробництва видів енергії, а також від своєчасних поставок підприємствам сировини, напівфабрикатів, технологічного устаткування, то у воєнний час до всього цього додається протидія всіх ланок народного господарства руйнуючій дії вражаючих факторів сучасної зброї. Чим вище буде ця протидія, тим стабільніше буде працювати народне господарство у воєнний час.

Ступінь стійкості роботи народного господарства і його галузей обумовлює завчасним проведенням організаційних, інженерно-технічних і технологічних заходів, спрямованих на підтримку й підвищення стійкості роботи як окремих об'єктів, так галузей і народного господарства в цілому.

Великим і складним завданням цивільної оборони є організація й проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відбудовних робіт у вогнищах масової поразки.

До основних рятувальних і невідкладних аварійно-відбудовних робіт ставляться:

 

1. розвідка у вогнищах поразки (зараження) і по сліду руху радіоактивних хмар;
2. локалізація й гасіння пожеж;
3. пророблення проходів і проїздів у завалах;
4. розшук, доставання і транспортування  уражених зі зруйнованих і завалених захисних споруджень, з-під завалів, з палаючих будинків і задимлених приміщень;
5. медична допомога ураженим і евакуація їх з вогнищ поразки в лікувальні установи;
6. локалізація й ліквідація аварій на ушкоджених комунально-енергетичних мережах і лініях, що можуть викликати поразки людей від вторинних факторів;
7. санітарна обробка людей і знезаражування їхнього одягу;
8. знезаражування території,споруджень,транспорту й техніки;
9. невідкладні аварійно-відбудовні роботи на життєво важливих об'єктах і комунікаціях з метою проведення рятувальних робіт.

 

У вогнищах хімічного й бактеріального зараження в основному проводяться роботи з рятування людей і здійснюються невідкладні заходи, пов'язані з обеззаражуванням території, споруджень, транспорту й устаткування.

 

Основні заходи і засоби захисту населення і територій при виникненні надзвичайних ситуацій: радіаційний та хімічний захист

 

Організація заходів радіаційного й хімічного захисту в структурних підрозділах об'єкта здійснюється їхніми керівниками й посадовими особами (працівниками), призначеними в цих підрозділах для проведення повсякденної роботи з ЦО й організації евакуаційних заходів.

 

Протирадіаційний і протихімічний захист (ПР і ПХЗ) - це комплекс заходів ЦО, спрямованих на запобігання або ослаблення впливу іонізуючих випромінювань, ОВ і СДЯВ.

 

ПР і ПХЗ включає наступні заходи:

 

1. виявлення й оцінка радіаційної й хімічної обстановки;
2. розробка й запровадження в дію режимів радіаційного захисту;
3. організація й проведення дозиметричного й хімічного контролю;
4. способи захисту населення при радіоактивному й хімічному зараженні;
5. забезпечення населення у невоєнізованих формувань ЦО засобами ПР і ПХЗ (протигази, засоби захисту шкіри й ін., нагромадження, зберігання, видача);
6. ліквідація наслідків радіоактивного й хімічного зараження (спеціальна санітарна обробка, знезаражування місцевості й споруджень) і інші.

 

Для укриття людей завчасно будуються захисні спорудження: притулки й протирадіаційні укриття.

Притулки забезпечують найбільш надійний захист від всіх вражаючих факторів зброї масової поразки (у тому числі й нейтронного), всіх видів звичайної зброї, а також від шкідливих наслідків застосування ядерної зброї (від високих температур, отрутних димів і пару, обвалів, уламків зруйнованих будинків і т.д.). У притулках можна перебувати тривалий час.

Міри захисту населення при виникненні радіоактивного забруднення

Основними мірами захисту населення при виникненні радіоактивного забруднення є:

 

1. використання колективних і індивідуальних засобів захисту;
2. застосування засобів медичної профілактики;
3. дотримання необхідних режимів поводження;
4. евакуація;
5. обмеження доступу на забруднену територію;
6. виключення споживання забруднених продуктів живлення й води;
7. санітарна обробка людей, дезактивація одягу, техніки, споруджень, території, доріг і інших об'єктів.

Для зменшення впливу РВ при надходженні сигналу «Радіаційна небезпека», необхідно захистити органи подиху від радіоактивного пилу й по можливості укритися в найближчому будинку, найкраще у власній квартирі. Увійшовши в приміщення, зняти й помістити верхній одяг у пластиковий пакет. Провести герметизацію й захист продуктів спожмвання пластиковими пакетами. Зробити запас води в закритих посудинах. При прийманні їжі промивати водою всі продукти, що витримують вплив води.

При необхідності (забруднення приміщення РВ) - захистити органи подиху наявними ЗІЗ (засоби індивідуального захисту).

Приміщення залишати тільки при гострій потребі й на короткий час. При виході захищати органи подиху, а також застосовувати плащі, накидки з підручних засобів, а також табельні засобу захисту шкіри.

Перебуваючи на відкритій місцевості, не знімати ЗІЗ, уникати підняття пилу й рух по високій траві й чагарнику, не доторкатися без потреби до сторонніх предметів. Періодично проводити дезактивацію засобів захисту, а також санітарне збирання відкритих частин тіла.

 

Протихімічний захист

 

Протихімічний захист - це комплекс заходів проведених з метою запобігти або послабити вплив на людей хімічної обстановки. На об'єктах народного господарства заходами протихімічного захисту керує начальник штабу Цивільної Оборони. Безпосереднім проведенням заходів  на об'єктах займаються спеціальні служби ЦО.

 

Завдання протихімічного  захисту:

1. своєчасне виявлення ознак хімічного зараження й оповіщення населення про небезпеку ;
2. захист населення, тварин, продуктів живлення, питної води, матеріальних і культурних цінностей;
3. ліквідація наслідків хімічного зараження.

 

Режими протихімічного захисту:

1. застосування засобів індивідуального захисту, припинення роботи з укриттям населення в захисних спорудженнях;
2. застосування засобів індивідуального захисту й продовження роботи;
3. вивід і вивіз населення із зон хімічного зараження.

Хімічний контроль є складовою частиною комплексу заходів протихімічного захисту й проводиться з метою оцінки працездатності особового складу формувань ГО, робітників та службовців і визначення порядку їхнього використання, обсягів медичної допомоги на етапі евакуації, необхідності й обсягу санітарної обробки людей, дегазації устаткування, техніки, транспортних засобів, засобів індивідуального захисту одягу й ін., можливість використання продуктів живлення, води, фуражу в зонах хімічного зараження й ін..

Вчасно організований і правильно проведений хімічний контроль допоможе забезпечити збереження життєдіяльності й працездатності людей.

Основні способи захисту населення в умовах хімічного зараження:

 

1. оповіщення про небезпеку хімічного зараження;
2. укриття в захисних спорудженнях (притулках);
3. використання засобів індивідуального захисту (протигазів і засобів захисту  шкіри);
4. дотримання режимів поводження (захисту) на заражених територіях;
5. евакуація людей із зони зараження;
6. санітарна обробка людей, дегазація  одягу, територій, споруджень, транспортних засобів, техніки й майна.

При погрозі або при виникненні аварії на хімічно небезпечному об'єкті  відповідно до заздалегідь розроблених планів  проводиться оповіщення працюючого персоналу й проживаючого поблизу населення. Населення по сигналі надягає засоби захисту органів подиху й виходить із зони поразки в зазначений район.

Установлюється оточення зон зараження  й організується регулювання руху. Уражені після надання їм допомоги доставляються в незаражений район, а при необхідності в лікувальну установу. Продукти  споживання й вода, яка знаходилась в зонах зараження, піддаються перевірці на зараження, після чого приймається рішення на їхню дегазацію або знищення.

При виконанні режимів варто пам'ятати, що чим скоріше люди  покинуть заражену місцевість тим менше ймовірність їхнього зараження.

Покидати заражену територію треба швидко, намагаючись не піднімати пил і не доторкаючись до навколишніх предметів. На зараженій території не можна курити, приймати їжу, пити воду.

При виявленні на шкірі (руках, шиї) крапель ОВ (СДЯВ) варто обробити ці місця рідиною з ІПП.

Після виходу з району зараження  необхідно пройти санітарну обробку зі зміною білизни, а при необхідності всього одягу.

Прибути в притулок (укриття) треба до одержання розпорядження на вхід до нього. Коли таке розпорядження надійде,  варто одягти засоби  індивідуального захисту й покинути спорудження, щоб вийти за межі вогнища поразки.

Виходити з вогнища хімічної поразки потрібно по напрямках, позначеним спеціальними покажчиками або зазначеним постами ЦО (міліції). Якщо  немає ні покажчиків, ні  постів, то рухатися треба з урахуванням напрямку вітру й місця розташування вогнища зараження. При необхідності перетинання зони зараження варто рухатися перпендикулярно напрямку вітру. Це забезпечить найшвидший вихід з вогнища поразки, оскільки глибина поширення хмари зараженого повітря (вона збігається з напрямком вітру) у кілька разів перевищує ширину його фронту.

По можливості, варто уникати руху ярами  й лощинами, через луги й болота, у цих місцях можливий тривалий застій  парів отруйних речовин. У містах пари ОР можуть застоюватися в замкнутих кварталах, парках, а також у під'їздах і  на горищах будинків. Заражена хмара в місті поширюється на найбільші відстані по тунелях, вулицям, трубопроводам.

 

Список використаної літератури

 

 

1. Закон України «Про Цивільну  оборону України» № 2974-ХІІ від 3 лютого 1993 р. зі змінами і доповненнями, 1999 р.

2. Положення "Про цивільну оборону  України",  постанова Кабінету  Міністрів України. № 299. - К., 1994.

3. «Розміщення продуктивних сил  України» під. ред. Є. П. Качана, Київ 2001.

4. Джигирей В.С., Жидецький В.Ц. «Безпека  життєдіяльності». - Львів, 2003.

5. Коваленко М.І. «Військова підготовка». Посібник. - К., 2004.

6. Губський А.І. Громадянська оборона. Для пед. ін-тів. - Львів., "Ластівка", 2005. - 216 с

7. Демиденко Г. П. Захист об'єктів  народного господарства від зброї масового ураження. - К., 2001.