Тварини як особливий суб'єкт цивільних правовідносин

Введення 

Найчастіше цивільні правовідносини визначають як засноване на нормах громадянського закону правовідносини, що складається з приводу матеріальних і нематеріальних благ, учасники якого, володіючи правовою автономією і майновою відособленістю, виступають як юридично рівних носіїв прав і обов'язків.  
Об'єктом цивільних правовідносин є те благо, з приводу якого виникає цивільне правовідношення і щодо якого існують суб'єктивне право і відповідний йому обов'язок.  
Об'єкти цивільних правовідносин можна розділити на чотири групи: 1) майно, 2) дії (роботи і послуги); 3) результати інтелектуальної (творчої) діяльності; 4) нематеріальні блага.  
Під терміном "майно" в цивільному праві мають на увазі: річ або сукупність речей, що знаходяться у володінні у власника; об'єднання мають грошову оцінку як речей, так і майнових прав; майнові права та обов'язки спадкодавця, які переходять до спадкоємців.  
У всіх випадках право на майно поширюється не тільки на речі, але і на належні доходи й інші права.  
Під речами розуміються матеріальні об'єкти зовнішнього світу. До них відносяться як предмети матеріальної та духовної культури, тобто продукти людської праці, так і предмети, створені самою природою і використовуються людьми у своїй життєдіяльності - земля, корисні копалини, рослини, тварини і т.п.  
Держава встановлює правила поведінки людей при використанні тієї або іншої речі. У зв'язку з цим з'являється термін "правовий режим речі". Він є умовним і означає не властивості речі, а визначає, яким має бути поведінка людей щодо речі.  
Правовий режим речей є однією з головних підстав їх класифікацій, необхідних при визначенні обсягу і змісту прав і обов'язків учасників цивільних правовідносин.  
Особливим об'єктом цивільних правовідносин є тварини. 

 
1. Тварини як особливий суб'єкт цивільних правовідносин  

У зв'язку зі збільшенням  кількості домашніх тварин, що знаходяться  у власності громадян, а також  можливих угод, об'єктами яких є тварини, стало необхідним введення в новий Цивільний Кодекс статті про тварин як про об'єкт цивільних прав, якої не було у старому Цивільному кодексі.  
Відповідно до ч.1 ст.180 Цивільного Кодексу України, тварини є особливим об'єктом цивільних прав і на них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Передбачено встановлення Законом необхідних спеціальних правил поводження з тваринами.  
На даний момент у законодавстві існує ряд законів, присвячених тварині і навколишнього світу, в яких містяться статті, встановлюють їх правовий режим, тобто особливий порядок придбання права власності і розпорядження тваринами як об'єктами цивільних прав.  
За Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження» термін «тварини» має таке значення:  
тварини - біологічні об'єкти, що належать до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові.  
Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» був прийнятий у 2006 році(зі змінами на 16.10.2012 р). Цей Закон спрямований на захист тварин від страждань і загибелі внаслідок жорстокого поводження з ними, захист їх природних прав та укріплення моральності й гуманності суспільства і встановлює особливості права власності та інших речових прав на тварин як на особливий об'єкт цивільних прав.  
Особливий порядок придбання у приватну власність, користування і розпорядження встановлено на тварин, занесених до Червоної книги України і регламентується Законом України «Про Червону книгу України». Тварини, занесені до Червоної книги України, можуть бути предметом цивільного обороту лише у випадках і порядку, встановлених законом.  
Правовий режим диких тварин, які перебувають у стані природної волі, а також тварин, вирощених у неволі, в штучно відтворених умовах та іншими не забороненими законом способами, встановлюється Законом України «Про тваринний світ». 

 
2. Загальний правовий режим тварин як об'єктів цивільних прав  

Відповідно до статті 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» передбачено, що:  
1. Право власності або інші речові права особи, яка утримує тварину, обмежені обов'язком дотримання норм і вимог цього Закону;  
2. Право власності та інші речові права на тварин у разі жорстокого поводження з ними можуть бути припинені за рішенням суду шляхом їх оплатного вилучення або конфіскації;  
3. Угоди, укладені особою, яка не досягла 18 років, з набуття або передачі права власності або іншого речового права на тварин, можуть бути визнані недійсними за рішенням суду, якщо такі угоди укладені без згоди батьків цієї особи або осіб, які їх замінюють;  
4. Шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, що містить його.  
Стаття 13 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» регламентує умови деяких договорів, предметом яких є тварини: при купівлі-продажу тваринного продавець тварини зобов'язаний забезпечити покупця достовірною інформацією про вид, породу, стан здоров'я та інші якості тварини, а також про умови його змісту.  
Якщо продається дика тварина з числа видів, занесених до Червоної книги України або підлягають охороні відповідно до чинних міжнародних договорів України, інша дика тварина, продавець тварини зобов'язаний також надати покупцеві документ, що засвідчує законність придбання такої тварини у власність. Встановлено також, що дарування тварин допускається після попереднього погодження з майбутнім власником. 

3. Правовий режим тварин, занесених до Червоної книги України, як об'єктів цивільних прав 

Особливі правила поводження існують по відношенню до тварин, занесених  до Червоної Книги України. Закон про Червону книгу України приймається раз на 10 років.  
Червона книга України - офіційний державний документ, який містить анотований перелік рідкісних і перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу у межах території України, її континентального шельфу та морської економічної зони, а також узагальнені відомості про поширення, сучасний стан цих видів, причини скорочення чисельності, та заходи щодо їх збереження та відтворення.  
Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території Україні. На сьогодні до Червоної книги України занесено 826 видів рослин і грибів та 542 види тварин. 

Чинний Закон України  «Про Червону книгу України» був  прийнятий 7 лютого 2002 року (зі змінами від 16.10.2012р).

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Червону книгу України» із змінами, внесеними згідно із Законом N 5456-VI ( 5456-17 ) від 16.10.2012 , дозвіл на право приватної власності фізичних або юридичних осіб на тварин, які є об'єктами Червоної книги України видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику  у  сфері  охорони навколишнього природного середовища відповідно до З.У. про «Черовону книгу України». Законність такого придбання у власність повинна бути підтверджена відповідними документами  
 
  Основні вимоги  щодо  використання  об'єктів Червоної  книги  
України встановлюються цим Законом,  законами України "Про охорону  
навколишнього  природного середовища" ( 1264-12 ),  "Про тваринний  
світ"  (  2894-14  ),  "Про рослинний  світ"  (  591-14  ),  "Про  
природно-заповідний  фонд України" ( 2456-12 ), "Про захист тварин  
від     жорстокого     поводження"    (    3447-15    ),    іншими  
нормативно-правовими актами. 
Відповідно до ст.19 З.У. про «Червону книгу України», «Умови спеціального використання об'єктів Червоної книги України»,  
Спеціальне   використання  (добування,   збирання)   об'єктів Червоної книги України здійснюється у виняткових випадках  лише  у наукових  і  селекційних  цілях,  у  тому  числі  для розмноження, розселення і розведення у штучно створених  умовах,  а  також  для відтворення  популяцій  за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного  середовища,  на підставі рішень Національної комісії з питань   Червоної   книги  України,  прийнятих  відповідно  до  її повноважень.

4. Тваринний світ Україна і право власності на тварин, які перебувають у стані природної волі..  

Право власності на об'єкти тваринного світу визначається ст.5 Закону України «Про тваринний світ» (В і домості верховної Ради (ВВР), 2002, N 14, ст.97): 

Об'єкти тваринного світу, які перебувають у стані волі на території України, її континентального шельфу та морської економічної зони, є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені всього українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Кожен громадянин має право користування об'єктами тваринного світу відповідно до закону.

Об'єкти тваринного світу в Україні можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності і перебувають під охороною держави незалежно від форми права власності на них.  
Стаття 7 Закону України «Про тваринний світ», «Право приватної власності на об'єкти тваринного світу», визначає, що об'єкти тваринного світу, вилучені із стану природної  волі, розведені  (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі або набуті іншим не забороненим законом шляхом, можуть перебувати у приватній власності юридичних та фізичних осіб.

Законність придбання тварини (крім отриманих у порядку загального використання) повинна бути підтверджена документами, що підтверджують законність вилучення цих тварин з природного середовища, факту купівлі-продажу, обміну, отримання у спадок і т.п, які видаються в установленому законом порядку.

Право приватної власності на об'єкти тваринного світу може бути припинена у разі жорстокого поводження з твариною, встановлення заборони на перебування в приватній власності даного виду тварини, а також в інших випадках, передбачених законом, - відповідно до ст.8 Закону України «Про тваринний світ ».

Закон встановлює та гарантії захисту прав власників і користувачів об'єктів тваринного світу. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про тваринний світ» шкоду, заподіяну власникам і користувачам об'єктів тваринного світу, підлягає відшкодуванню відповідно до закону, а у разі припинення права приватної власності фізичної або юридичної особи, йому надається рівноцінна можливість здійснення свого права.

Набуття права власності на бездоглядну домашню тварину

Законадавець не визначає яка тварина є бездоглядною, тому слід вважати, що бездоглядною домашня тварина стає у тих випадках, коли вона вибуває з володіння власника або особи, якій вона була передана у володіння, проти їх волі й до моменту затримання не знаходиться у господарстві іншої особи.

Особа, яка затримала  бездоглядну домашню тварину, не стає її власником. Вона може залишити таку тварини в себе на утриманні та у користуванні лише на час розшуку власника. Згідно зі ст 340 ЦКУ Особа,   яка   затримала   бездоглядну   домашню  тварину, зобов'язана негайно повідомити про це  власника  і  повернути  її. Якщо   власник бездоглядної  домашньої тварини або місце його перебування невідомі,  особа,  яка затримала тварину,  зобов'язана протягом  трьох днів заявити про це міліції або органові місцевого самоврядування, який вживає заходів щодо розшуку власника.

Також згідно зі ст 341 ЦКУ  якщо особа протягом  шести  місяців  з  моменту  заявлення  про затримання  бездоглядної  робочої  або  великої  рогатої  худоби і

протягом двох  місяців  -  щодо  інших  домашніх  тварин не  буде виявлено їхнього власника або він не заявить  про  своє  право  на них,  право  власності  на ці тварини переходить до особи,  у якої вони були на утриманні та в користуванні. А у разі відмови особи від набуття права власності на неї , ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено. 
Нормативні джерела:  
Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» № 3447-IV від 21 лютого 2006 року.  
Закон України «Про тваринний світ» № 2894-III від 13.12.2001 (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 14, ст.97)  
Закон України "Про Червону книгу України" № 3055-III від 07.02.2002 (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 30, ст.201) 

Цивільний Кодекс України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356) Цивільне та сімейне право України. - Харків: Одіссей, 1999