Умови укладення шлюбу

Данілова Марина О-12

Умови укладення шлюбу

Шлюб є початком і ядром сім'ї, він пов'язаний переважно з народженням дітей та їх вихованням, а тому держава не може залишити його поза правовою регламентацією в противагу дружбі, яка такій регламентації не підлягає.

Філологічні корені терміну «шлюб» ідуть в глибину віків. На давньоросійській мові слово «брачити» означало відбирати хороше і відкидати погане. Тому надалі і виникла деяка двозначність слова «брак»: і в сімейному праві, і в простій мові - «забракований товар». Більш влучним є позначення шлюбного союзу в українській мові терміном «шлюб», який походить з давньослов'янського слова «сьлюбь» значення якого цілком зрозуміле.

Говорячи про правовий смисл поняття «шлюб», потрібно підкреслити ряд конкретних ознак.

Перше: шлюб - це союз жінки і чоловіка, який знаходиться під захистом держави. Це не договір, не угода, а союз.

Друге: шлюб - вільний моногамний союз. Вступ до шлюбу є добровільним і вільним, крім того, це одношлюбний союз, на відміну від юридичне оформлених полігамних шлюбів в країнах, де панує мусульманська релігія і допускається багатоженство.

Третє: шлюб - рівноправний союз жінки і чоловіка. Вступаючі до шлюбу користуються між собою рівними як в особистих, так і в майнових відносинах, правами.

Четверте: шлюб - це союз, що укладається у встановленій державою формі, тобто державні органи, які реєструють шлюбний союз, пред'являють до нього ряд вимог, про які буде сказано нижче.

П'яте: шлюб - в принципі, довічний союз, спрямований на утворення сім'ї, народження та виховання дітей, члени якого пов'язані взаємною моральною і матеріальною підтримкою.

Таким чином з вищеперерахованих ознак можливо дати таке визначення шлюбу.

Шлюб - це вільний, рівноправний і, в принципі, довічний союз жінки і чоловіка, який укладається у встановленому законом порядку, має метою створення сім'ї.

Характерними особливостями шлюбу є взаємна любов, моральна і матеріальна підтримка, спільне виховання дітей. Наше суспільство вимагає від своїх членів дотримуватися правил моралі в питаннях шлюбу та сім'ї. Для укладення шлюбу законодавством встановлені певні умови. До таких умов відносяться взаємна згода осіб, які укладають шлюб, і досягнення ними шлюбного віку.

Взаємна згода на вступ до шлюбу передбачає вільне волевиявлення жінки і чоловіка на реєстрацію шлюбу, тобто відсутність при цьому будь-якого насильства фізичного або психологічного, погрози з боку батьків, родичів та інших осіб.

Другою умовою вступу до шлюбу є досягнення певного шлюбного віку. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо підвищення шлюбного віку» і з 8 квітня 2012 року встановлено новий шлюбний вік.

Законом, зокрема, встановлюється шлюбний вік для чоловіків та жінок у вісімнадцять років. До прийняття цих змін шлюбний вік для жінок становив 17 років, для чоловіків - 18.

Передбачено також, що за рішенням суду може бути надано право на шлюб також особі, яка досягла 16 років, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Раніше діяла норма законодавства щодо встановлення виключного мінімального шлюбного віку на рівні 14 років.

Метою даного закону є запровадження більш цивілізованого і відповідального ставлення підростаючого покоління до шлюбно-сімейних відносин. З точки зору готовності до сімейного життя за критеріями фізичної, моральної та соціальної зрілості і жінки, і чоловіки повинні мати рівні права на санкціонований вступ до шлюбу, тому встановлено однаковий шлюбний вік для чоловіків та жінок на рівні 18 років. Зокрема, подібний принцип діє у Швейцарії, Швеції, Польщі, Болгарії, Росії, Білорусі та багатьох інших країнах.

Насамперед особам, котрі бажають створити сім’ю у віці до 18 років необхідно знати, що вони можуть звернутись із відповідною заявою до місцевого суду, який виступаючи як орган правосуддя, наділений повноваженнями діяти від імені держави і після з’ясування наявності підстав для задоволення поданої заяви, надає право на шлюб. У таких ситуаціях суд здійснює контрольну функцію права на шлюб, віднесену виключно до його компетенції.

Але, в якому б віці в шлюб особи не вступали, вони повинні бути готові до сімейного життя, готові брати на себе сімейні обов’язки, нести відповідальність, дбати одне про одного, забезпечувати належний матеріальний рівень та благополуччя молодої сім’ї.

У відповідності з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України особи, які вступили до шлюбу до досягнення повноліття, набувають права і обов'язки в повному обсязі з часу вступу до шлюбу.

Наше законодавство не встановлює максимального віку для вступу до шлюбу. Не має значення і велика різниця в віці осіб, що вступають до шлюбу.

Використані джерела:

1.  www.ua-reporter.com

2.  www.ukrreferat.com