Види підприємств за законодавством України

Об'єднання підприємств утворюється  для вирішення спільних економічних  та соціальних завдань його учасників.

Об'єднання підприємств несе в  собі значний потенціал високоефективного  господарювання у будь-яких соціально-економічних  умовах. Проте у період панування планової економіки таке об'єднання, як правило, призводило до створення додаткової керівної структури між підприємством та міністерством (главком), що, з одного боку, підтримувало збиткові підприємства, а, з іншого — маскувало реальне становище на підприємствах, що входили до об'єднання. Внаслідок цього складалася перекручена картина економічних здобутків.

В той же час створення об'єднань сприяло розвитку прямих довгострокових господарських зв'язків, полегшувало  вирішення проблем щодо сумно звісного товарного дефіциту, допомагало налагоджувати більш ритмічну роботу підприємств. Стимулом до об'єднання була й існуюча вже тоді пряма залежність матеріального заохочення працюючих від рівня рентабельності, адже, зазвичай, забезпечення рівня рентабельності загалом по об'єднанню давало можливість преміювати всіх без винятку працівників підприємств, що входили до нього.

На практиці більш зацікавленими  в об'єднанні є такі підприємства, які нещодавно були приватизовані  і потребують термінової організаційної, матеріально-технічної та фінансової допомоги. Об'єднуються і підприємства, що раніше працювали в тісній кооперації з суб'єктами господарювання, зв'язки з якими порушились і які не змогли самостійно адаптуватися до нових умов роботи.

Мотивом до об'єднання виступає і необхідність фінансової підтримки на стадії модернізації виробництва, перепрофілювання, перепідготовки кадрів, інвестування заходів, в тому числі рекламних, щодо виходу на зовнішній ринок без збільшення кількості працівників адміністрації підприємства. Іноді підприємству є економічно вигіднішим увійти до об'єднання з науковим центром, ніж залучати на договірній основі до виконання науково-дослідних і пошукових робіт сторонню організацію. Особливо, якщо це стосується довгострокових, проте перспективних і прибуткових у майбутньому проектів. Проведення силами власного об'єднання робіт із розробки та виробництва нових видів продукції або опрацювання винаходів з принципово нових технологій у разі успішної реалізації проекту дає не тільки прибутки, а й права на "ноу-хау".

Важливим є і те, що в умовах неплатежів і складної процедури  отримання банківського кредиту  підприємство, що увійшло до об'єднання, як правило, отримує додаткові шанси  на більш вигідних умовах залучити інвестиції у свій розвиток.

Нарешті, робота в межах великого об'єднання сприяє створенню позитивного  іміджу підприємства у ділових колах, дозволяє використовувати його фірмове  ім'я на ринках України та за кордоном, що є також важливою обставиною в  умовах зростаючої конкуренції.

Таким чином, об'єднання підприємств  в умовах перехідного до ринку  періоду з його ускладненнями  і значними комерційними ризиками є  позитивним процесом. Очевидним є  і те, що з часом цей процес стане більш глибоким та набуватиме нового змісту — об'єднання підприємств утворюватимуться переважно на основі приватної власності з метою більш ефективного функціонування капіталу та використання всіх видів ресурсів, а також для вирішення глобальних, транснаціональних програм.

Об'єднання підприємств можуть утворюватися на невизначений строк або діяти як тимчасові об'єднання. Тимчасовість функціонування об'єднання може бути обумовлена як спливом певного строку, встановленого засновниками в установчих документах, так і досягненням відповідної мети, що була ними поставлена, а, відтак, недоцільністю подальшого його існування.

Учасники об'єднання підприємств  можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо). Це майно передається  об'єднанню його учасниками у господарське відання або в оперативне управління на основі установчого договору чи рішення про утворення об'єднання. Вартість майна об'єднання відображається у його балансі.

Об'єднання підприємств не відповідає за зобов'язаннями його учасників, а підприємства-учасники не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено установчим договором або статутом об'єднання. Іншими словами, відповідальність підприємств — членів об'єднання за зобов'язаннями (договорами та ін.) останнього може наставати лише в разі наявності відповідного положення в установчих документах об'єднання.

Згідно зі ст. 119 ГК України залежно  від порядку заснування можуть утворюватися об'єднання підприємств таких  видів: господарські об'єднання або  державні чи комунальні господарські об'єднання.

Господарським об'єднанням визнається об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність. Вони діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками.

Згідно зі ст. 122 ГК України господарські об'єднання мають вищі органи управління (загальні збори учасників) та утворюють  виконавчі органи, передбачені статутом господарського об'єднання.

До компетенції вищого органу господарського об'єднання належить: затвердження статуту господарського об'єднання та внесення змін до нього; вирішення питань про прийняття в господарське об'єднання нових учасників та виключення учасників з його складу; утворення виконавчого органу господарського об'єднання відповідно до його статуту чи договору; вирішення фінансових та інших питань відповідно до установчих документів господарського об'єднання.

Виконавчий орган господарського об'єднання (колегіальний чи одноособовий) вирішує питання поточної діяльності, які відповідно до статуту або договору віднесені до його компетенції.

Державне (комунальне) господарське об'єднання  — об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування. Воно діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Управління державним (комунальним) господарським об'єднанням здійснюють правління об'єднання і генеральний  директор об'єднання, який призначається  на посаду та звільняється з посади органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання. Склад правління визначається статутом об'єднання. Порядок управління державним (комунальним) господарським об'єднанням визначається статутом об'єднання відповідно до закону.

Законодавством України  передбачено особливий порядок управління державним (комунальним) господарським об'єднанням в оборонно-промисловому комплексі. Державний  концерн  "Укроборонпром" є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. До складу Концерну входять державні підприємства оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенні підприємства, на основі фінансової залежності від одного або групи  учасників  Концерну, який виконує  функції  із забезпечення  науково-технічного і виробничого розвитку, а також провадить інвестиційну, фінансову, зовнішньоекономічну та інші види діяльності.

Як господарські об'єднання, так  і державні (комунальні) господарські об'єднання існують в певних організаційно-правових формах.

Так, господарські об'єднання утворюються  як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом:

асоціація — договірне об'єднання, створене з метою постійної координації  господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Така координація може здійснюватися, наприклад, у формі централізованого забезпечення членів асоціації текстами нормативних актів; забезпечення взаємодії з органами державної влади і управління; сприяння підвищенню кваліфікації і професіоналізму спеціалістів підприємств-членів; ознайомлення громадськості з діяльністю підприємств-членів, надання їм рекламно-інформаційної підтримки та ін.

Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств — учасників асоціації. Згідно ч.3 ст.13 Закону України "Про банки і банківську діяльність" асоціація (спілка)  банків є договірним об'єднанням банків і не має права втручатися у діяльність банків - членів асоціації (спілки). Про теж саме йдеться і в п. 1.4 Статуту асоціації українських банків, "членство в Асоціації не накладає на її членів ніяких обмежень щодо комерційної, громадської та будь-якої іншої діяльності, що не заборонена законом". За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями;

корпорація — договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів  підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації;

консорціум — тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської  мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо).

Консорціум використовує кошти, якими  його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної  програми, а також кошти, що надходять  з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

В Україні поширення набули саме банківські консорціуми — тимчасові  об'єднання банків, які створюються  для координації дій при проведенні різного роду банківських операцій, або для кредитування однієї, але великої угоди і засновані банками на паритетних засадах (п. 2 Положення про порядок здійснення консорціумного кредитування, затв. постановою правління Національного банку України від 21 лютого 1996 р. № 37). Після повного погашення кредиту, відсотків та інших платежів, що належать банківському консорціуму, він ліквідується або реорганізується в об'єднання іншого виду; концерн — статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Специфічним видом об'єднання підприємств  є холдинг (холдингова компанія). Відповідно до ст. 126 ГК України холдинговою  компанією визнається публічне акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності).

Державні холдингові компанії утворюються органами, уповноваженими управляти державним майном, та/або державними органами приватизації.

Єдиним акціонером державної холдингової  компанії від моменту її утворення до завершення процедури приватизації або припинення є держава.

Ініціатором утворення державної холдингової компанії в процесі корпоратизації може бути: державне підприємство; орган, уповноважений управляти державним майном.

Ініціатором утворення державної  холдингової компанії в процесі приватизації може бути: державний орган приватизації; підприємство, щодо якого прийнято рішення про приватизацію; господарські товариства, утворені в процесі корпоратизації.

Порядок утворення державних холдингових компаній затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Ст.1 Закону України від 15.03.2006 №3588-IV "Про холдингові компанії в Україні" визначено що, Державна керуюча холдингова компанія - державна холдингова компанія, корпоративним підприємством якої може бути інша державна холдингова компанія чи господарське товариство, холдинговий корпоративний  пакет  акцій (часток, паїв) якого належить державі. Засновником та єдиним акціонером Державної керуючої холдингової компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України.

З метою захисту прав держави  як власника у Державній керуючій холдинговій компанії створюється  наглядова рада.

Ліквідація холдингової компанії здійснюється згідно  із законодавством, а також у разі:

ліквідації всіх корпоративних  підприємств холдингової компанії та залишення у статутному капіталі холдингової компанії холдингового  корпоративного пакета акцій (часток, паїв) тільки одного корпоративного підприємства;

скасування відповідним органом Антимонопольного комітету України або Кабінетом Міністрів України дозволу на концентрацію, узгоджені дії суб'єктів господарювання;

прийняття загальними зборами акціонерів холдингової компанії рішення про її ліквідацію.

Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання — комбінат, трест тощо (ч. 6 ст. 120 ГК України).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Підприємства з іноземними інвестиціями та іноземні підприємства

На даний час законодавством України такий вид підприємства як підприємство з іноземними інвестиціями. Це підприємство, в статутному капіталі якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс(ст.116 ГК України, ст.1 Закону України"Про режим іноземного інвестування"). Тобто цінності,  що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту є іноземними інвестиціями.