Загальні принцип організації і структури цивільної оборони України

 

План

 

1.Загальні принцип організації і структури цивільної оборони України

2. ЗАКОН І ПОЛОЖЕННЯ  ПРО ЦИВІЛЬНУ ОБОРОНУ УКРАЇНИ,  її РОЛЬ, МІСЦЕ І ЗАВДАННЯ В  СТРУКТУРІ ЗАХОДІВ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ ДЕРЖАВИ

3.ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ НА ОБ'ЄКТАХ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Загальні принцип організації  і структури цивільної оборони  України

Загальне керівництво  Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на: Кабінет  Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду Міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно  від форм власності і підпорядкування.

Начальником Цивільної оборони  України є прем'єр-міністр України, а його заступником — керівник центрального органу виконавчої влади  з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення  від наслідків Чорнобильської катастрофи; начальником Цивільної оборони  Автономної Республіки Крим є Голова Ради Міністрів АР Крим; начальниками Цивільної оборони згідно з адміністративно-територіальним устроєм України є голови місцевих державних адміністрацій; начальниками цивільної оборони в міністерствах, інших центральних органах виконавча  влади, на підприємствах, в установах  та організаціях є їх керівники.

Безпосереднє виконання  завдань Цивільної оборони здійснюється постійно діючими органами управління у справах цивільної оборони, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій  та службами ЦО.

Завдання, функції та повноваження органів управління у справах  цивільної оборони визначаються Законом України "Про Цивільну оборону України" і Положенням про органи управління у справах Цивільної оборони, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Органи управління у справах  цивільної оборони, які входять  до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.

Закон та Положення про  цивільну оборону визначають повноваження органів державної виконавчої влади  та управління, керівництва підприємств  установ та організацій незалежно від форм власності і підпорядкування та обов'язки посадових осіб з питань Цивільної оборони.

Кабінет Міністрів України:

— забезпечує здійснення заходів  щодо попередження надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;

— розподіляє міста та території  за групами, а юридичних осіб —  за категоріями, щодо реалізації заходів  з цивільної оборони;

— створює резерви засобів  індивідуального захисту і майна  цивільної оборони, матеріально-технічних  та інших фондів на випадок надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи, а також визначає їх обсяг і  порядок використання;

— вживає заходів щодо забезпечення готовності органів управління у  справах цивільної оборони, сил і засобів цивільної оборони до дій в умовах НС;

— створює єдину систему  підготовки органів управління у  справах Цивільної оборони, сил  Цивільної оборони та населення  до дій в умовах надзвичайних ситуацій;

— визначає порядок створення  спеціалізованих, професійних та невоєнізованих пошуково-рятувальних формувань;

— задовільняє мобілізаційні  потреби військ, органів управління у справах Цивільної оборони  та установ цивільної оборони.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада Міністрів  АР Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах своїх  повноважень забезпечують вирішення  питань цивільної оборони, здійснення заходів щодо захисту населення  і місцевостей під час надзвичайних ситуацій, сприяють органам управління у справах цивільної оборони  у виконанні покладених на них  завдань.

Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи:

— забезпечує здійснення державної  політики у сфері ІДО, захисту  населення і місцевостей від  наслідків надзвичайних ситуацій, попередження цих ситуацій;

— організовує розроблення  і здійснення відповідних заходів  Цивільної оборони;

— керує діяльністю підпорядкованих  йому органів управління у справах  цивільної оборони та спеціалізованих  формувань, військами цивільної  оборони;

— здійснює контроль за виконанням вимог цивільної оборони, станом готовності сил і засобів цивільної  оборони, проведенням рятувальних  та інших невідкладних робіт у  разі виникнення надзвичайних ситуацій;

— координує діяльність центральних органів виконавчої влади, Ради Міністрів АР Крим, місцевих держадміністрацій, виконавчих органів  місцевого самоврядування та юридичних  осіб щодо ліквідації наслідків НС, проведення пошуку і рятування людей;

— здійснює оповіщення населення  про загрозу виникнення надзвичайної ситуації, забезпечує належне функціонування відомчих, територіальних і локальних  систем оповіщення;

— здійснює навчання населення, представників органів управління і сил Цивільної оборони з  питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях;

— організовує фінансове  і матеріально-технічне забезпечення військ ЦО, пошуково-рятувальних та інших підпорядкованих йому спеціалізованих  формувань;

— створює згідно із законодавством підприємства з виробництва спеціальної  та аварійно-рятувальної техніки, засобів  захисту населення і контролю тощо.

Керівництво підприємств, установ  і організацій незалежно від  форм власності і підпорядкування  забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи Цивільної оборони і несе, пов'язані з цим, матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, які передбачені законодавством України.

Радіаційні, хімічні і  вибухонебезпечні підприємства додатково  створюють локальні системи виявлення  загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого  ураження, а також запроваджують  інженерно-технічні заходи, що зменшують  ступінь ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати  щодо їх здійснення в обсягах, передбачених відповідними нормативно-правовими  актами.

Власники потенційно-небезпечних  об'єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого  ураження від наслідків аварій на цих об'єктах.

 

 

 

2. ЗАКОН І ПОЛОЖЕННЯ  ПРО ЦИВІЛЬНУ ОБОРОНУ УКРАЇНИ,  її РОЛЬ, МІСЦЕ І ЗАВДАННЯ В  СТРУКТУРІ ЗАХОДІВ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ ДЕРЖАВИ

 

Техногенне, екологічне та природне становище України рік від  року стає складнішим, зростає його негативний вплив на населення та навколишнє середовище. Тому, з набуттям Україною незалежності, враховуючи досвід економічно розвинутих країн, було розпочато  законодавче оформлення Цивільної  оборони, як державної системи органів  управління та сил для організації  і здійснення заходів щодо захисту  населення від впливу наслідків  надзвичайних ситуацій.

При розробці Закону України "Про Цивільну оборону України" та "Положення про ЦО України" основна увага зверталася на досягнення наступних напрямків:

— Закон та Положення повинні враховувати світовий досвід побудови і здійснення заходів Цивільної оборони і повною мірою відповідати Женевській (1949 р.) Конвенції "Про захист жертв війни";

• відповідність системи захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій до умов, потреб і можливостей держави;
• відповідність організаційної структури створюваної системи до конституційної побудови державної виконавчої влади і прийнятого законодавства України з питань оборони, державної безпеки та надзвичайного стану;

— забезпечення високої реальної готовності органів управління, сил Цивільної оборони до дій за призначенням та високої ефективності цих дій.

Певною мірою вдалося  досягти того, що Цивільна оборона  України відповідає умовам, які витікають  з аналізу можливих надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Прийняття Закону "Про  Цивільну оборону України" є наслідком  клопіткої роботи фахівців штабів Цивільної  оборони на чолі зі штабом ЦО України  та зацікавлених міністерств і відомств. Протягом року було опрацьовано декілька варіантів документів і 28 жовтня 1992 року Верховна Рада України розглянула і схвалила "Концепцію Цивільної  оборони України", та в першому  читанні Закон України "Про  Цивільну оборону України", який було прийнято остаточно лише З лютого 1993 р. З надрукуванням його в періодичних  виданнях 6 березня 1993 року Закон вступив  у дію.

Закон складається з преамбули та п'яти розділів, до складу яких входять 17 статей. За обсягом це невеликий документ, однак за змістом — дуже об'ємний, так як він коригує діяльність з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій.

У преамбулі проголошено: "Кожен має право на захист свого життя і здоров"я від  наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права  від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Держава як гарант цього  права створює систему Цивільної  оборони, яка має на меті захист населення  від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру".

Тобто, держава не тільки проголошує право населення на захист свого життя і здоров'я в  умовах НС, але і гарантує це право, створюючи загальну систему захисту  населення, систему цивільної оборони. Систему Цивільної оборони складають:

• органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях; — органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і підпорядкування;

— сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО;

• фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

— системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;

— Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

— курси та навчальні  заклади підготовки та перепідготовки фахівців і населення з питань ЦО;

— служби Цивільної оборони.

У статті 2 Закону підкреслено, що заходи цивільної оборони поширюються  на всю територію України, всі  верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом".

Закон, і особливо, Положення  про Цивільну оборону, конкретніше  розкривають сутність завдань ЦО Основйимй завданнями цивільної оборони України є:

 — запобігання виникненню  надзвичайних ситуацій техногенного  походження і запровадження заходів  щодо зменшення збитків та  втрат у разі аварій, катастроф,  вибухів, великих пожеж та стихійного  лиха;

• оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку; .

 — захист населення  від наслідків аварій, катастроф,  великих пожеж, стихійного лиха  та застосування засобів ураження;

 — організація .життєзабезпечення  населення під час аварій, катастроф,  стихійного лиха та у воєнний  час;

• організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;
• створення систем  аналізу і прогнозування управління, оповіщення та зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженнями, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів;