Ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій. Види ліцензій і квот

1. Основи регулювання  зовнішньоекономічної діяльності.

2.Органи регулювання  зовнішньоеконоімчною діяльністю, їх види і компетенція.

3. Ліцензування і квотування  зовнішньоекономічних операцій. Види  ліцензій і квот.

 

1. Об'єктивними підставами регулювання зовнішньоекономічної діяльності є ймовірність вішикнення суперечностей між інтересами суб'єктів ЗЕД (зокрема, щодо отримання максимального прибутку) та публічними інтересами і пов'язана з цим потреба забезпечення балансу цих інтересів за допомогою правових засобів.

Відповідно до ст. 7 Закону України  «Про зовнішньоекономічну діяльність»  регулювання ЗЕД в Україні  здійснюється згідно з іфинципами, визначеними у ст. 2 цього Закону, з метою:

- забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього 
ринку Україні;

стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, у  тому числі зовншшьоекономічних  зв'язків суб'єктів ЗЕД України;

створення найбільш сприятливргх умов для

залучення економіки  України в срістему світового  поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Регулювання ЗЕД в  Україні здійснюється:

а) Україною як державою в особі її органів в межах їх компетенції;

б) недержавними органами управління економікою (товарними, 
фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, 
спілками та іншими організаціями коопераційного типу), що діють на 
підставі їх статут них документів;

в) самими суб'єктами ЗЕД на підставі відповідних координаційних угод, 
що укладаються між ними.

Таким чином, залежно  від суб'єкта регулювання слід розрізняти державне та недержавне регулювання ЗЕД.

Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється за допомогою системи засобів такого регулювання, а саме:

законів України;

передбачених в законах України  актів тарифного і нетарифного  регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;

економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;

- рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються 
за їх статутними документами в межах законів України;

угод, що укладаються між суб'єктами ЗЕД і які не суперечать законам України.

Перелік засобів регулювання ЗЕД  є вичерпним. Забороняється регулювання  ЗЕД прямо не передбаченими законом  актами державних і не державних органів.

Стаття 7 Закону України «Про зовнішньоекономічну  діяльність» закріплює засади, завдяки  яким досягається відповідність  регулювання ЗЕД правовому господарському порядку України. Однак наразі повноцінна участь України у світових економічних  процесах потребує відповідності такого регулювання і світовому економічному правопорядку. Міжнародною організацією, яка розробляє та запроваджує глобальні правіша торгівлі між країнами, забезпечує її розвиток та передбачуваність, є Світова організація торгівлі (СОТ). Наразі членами СОТ є 149 країн, на частку яких припадає понад 95% обсягів світової торгівлі. Головною умовою набуття членства в СОТ є відповідність національного законодавства принципам та нормам, які містяться в угодах СОТ і спрямовані на забезпечення кожному її членові безпечного й передбачуваного міжнародного торговельного середовища, а також продовження лібералізації торгівлі, сприяння економічному зростанню і розвиткові. З огляду на те, що Україною прийняті зобов'язання щодо гармонізації національного законодавства з нормами та вимогами угод СОТ, відповідність принципам цієї міжнародної організації виступає системною вимогою до регулювання (передусім державного) ЗЕД.

 

2. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство економіки України, Державна митна служба України та інші органи відповідно до їх компетенції, визначеної ст. 9 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Найвищим органом, який здійснює державне регулювання ЗЕД, є Верховна Рада України. До повноважень Верховної Ради України належать: прийняття законів з питань ЗЕД; визначення засад зовнішньої політики; надання у встановлений законом строк згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та їх денонсація (ст. 85 Конституції України). Виключно законами України визначаються, зокрема: статус іноземців; засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної та іноземних валют на території України; порядок утворення та функціонування вільних та інших спеціальних зон (ст. 92 Конституції України).

Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення зовнішньої політики держави; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; організовує і забезпечує здійснення ЗЕД України, митної справи; спрямовує і координує роботу органів виконавчої влади в галузі ЗЕД (ст. 117 Конституції України); укладає міжурядові договори України з питань ЗЕД у вішалках, передбачених Законом України «Про міжнародні договори України»; приймає рішення про введення режиму ліцензування і квотування експорту (імпорту) за поданням Міністерства економіки України з визначенням списку конкретних товарів, що підпадають під такти режим, і строків дії такого режиму (це повноваження прийняте відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. № 6-93 «Про квотування і ліцензування експорту товарів (робіт, послуг)»); забезпечує виконання рішень Рада Безпеки Організації Об'єднаних Націй з питань ЗЕД.

Національний банк України представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків; здійснює валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію на здійснення валютних операцій; забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами (ст. 7 Закону України від 20 травня 1999 р. «Про Національний банк України»).

Функції центрального органу7 виконавчої влади в галузі ЗЕД спершу виконувало Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України (МЗЕЗТорг). Відповідно до Указу Президента України від 15 грудня 1999р. №15 73/99 МЗЕЗТорг України був ліквідований з передачею його функцій Міністерству економіки України. Указом Президента України від 21 серпня 2001 р. № 724/2001 Міністерство економіки України було перейменовано у Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, а Указом від 20 квітня 2005 р. № 677/2005 - знову у Міністерство економіки України.

Згідно з Положенням про Міністерство економіки України, затвердженим Указом Президента України  від 23 жовтня 2000 р. № 1159/2000, Міністерство здійснює такі функції у сфері ЗЕД:

а) іфограмно- координаційні, зокрема:

забезпечує реалізацію державної зовнішньоекономічної політики, розробляє концепцію та стратегію  розвитку зовнішньоекономічного потенціалу України, механізмів державного регулювання зовнішніх економічних зв'язків; аналізує стан і прогнозує тенденції розвитку вітчизняних товарних ринків та вплив на них світових ринків;

проводить постійний  моніторинг розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, аналізує ефективність експорту та імпорту, розробляє та забезпечує реалізацію заходів щодо розвитку і поліпшення структури експорту та імпорту; розробляє рекомендації для відповідних галузей економіки з урахуванням кон'юнктурних змін світового ринку; бере участь у складанні зовнішньоторговельного і платіжного балансів;

готує пропозиції та здійснює заходи щодо встановлення системи тарифного та нетарифного регулювання ЗЕД;

б) регуляторні та реєстраційно-дозвільні, зокрема: 
здійснює ліцензування зовнішньоекономічних операцій; 
визначає рівень індикативних цін та публікує їх перелік;

застосовує до суб'єктів  ЗЕД України та іноземних суб'єктів господарювання спеціальні санкції, передбачені ст. 37 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

проводить реєстрацію представництв іноземних суб'єктів господарювання та узагальнює інформацію про їх діяльність;

забезпечує державне регулювання у сфері здійснення українських інвестицій у не грошовій формі за кордон;

Органи державного регулювання  ЗЕД України можуть створювати свої територіальні підрозділи (відділення), якщо це випливає з їх компетенції, яка визначається законами України та положеннями про ці органи. Дії зазначених підрозділів (відділень) не повинні суперечити нормативним актам місцевих рад, за винятком випадків, коли такі дії передбачені або випливають із законів України (ст. 10 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

 

3. Ліцензування зовнішньоекономічних операцій є адміністративним, нетарифним методом державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і являє собою комплекс дій органу виконавчої влади з надання дозволу на здійснення суб'єктом ЗЕД експорту (імпорту) товарів.

З огляду на те, що ліцензування зовнішньоекономічних операцій здатне справляти значний обмежувальний  вплив на міжнародну торгівлю, його застосування підлягає жорсткій регламентації в рамках СОТ. Так, Угода про процедури ліцензування імпорту встановлює, що ліцензування імпорту повинне бути простим, прозорим та передбачуваним. Зокрема, ця Угода:

зобов'язує органи державної  влади публікувати достатню інформацію щодо цілей та процедур надання ліцензій;

встановлює порядок  повідомлення СОТ державами-членами  у разі впровадження нових або  зміни існуючих процедур ліцензування імпорту;

встановлює загальні критерії оцінки компетентними органами заявок на отримання ліцензій.

Порядок ліцензування зовнішньоекономічних операцій, що встановлений ст. 16 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», наближений до вимог СОТ (зазначена  стаття була викладена у новій  редакції Законом України № 1315-ІУ від 20 листопада 2003 р. на виконання Програми заходів щодо завершення вступу України до СОТ, затвердженої Указом Президента України від 5 лютого 2002 р. № 104) та передбачає здійснення ліцензування експорту (імпорту) товарів у двох формах:

1) У формі автоматичного ліцензування.

Автоматичне ліцензування — це комплекс дій органу

виконавчої влади з  надання суб'єкту ЗЕД дозволу  на здійснення протягом визначеного  періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлюються квоти (кількісні або інші обмеження). Автоматичне ліцензування не справляє обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню.

2) У формі неавтоматичного  ліцензування.

Неавтоматичне ліцензування - це комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб'єкту ЗЕД дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких встановлюються певні квоти. Неавтоматичне ліцензування використовується в разі встановлення квот на експорт (імпорт) товарів. Експортною (імпортною) квотою є граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території України (імпортувати на територію України) протягом встановленого строку та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях.

Ліцензування експорту (імпорту) товарів  запроваджується в Україні в разі:

значного порушення рівноваги  щодо певних товарів на внутрішньому ринку;

необхідності забезпечення захисту  життя, здоров'я, людини, тварин або  рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралі, національного  багатства художнього, історичного чи археологічного значення або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної безпеки;

експорту імпорту дорогоцінних  металів, крім банківських металів;

необхідності застосування заходів  захисту вітчизняного товаровиробника;

необхідності авторських прав;

необхідності України.

Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, у тому числі  встановлення квот, приймається Кабінетом  Міністрів України за поданням Міністерства економіки України з визначенням списку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підпадає під режим ліцензування, періоду дії цього режиму та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару.

У разі застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних  заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника рішення про запровадження режиму ліцензування приймається Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі.

Ліцензії видаються Міністерством  економіки України, а також у  межах наданих ним повноважень - відповідним республіканським органом Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом обласної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій на підставі заявок суб'єктів ЗЕД, що подаються за формою, встановленою Мінекономіки.

У разі запровадження режиму автоматичного  ліцензування заявка на одержання ліцензії та інші необхідні документи можуть подаватися в будь-який робочий день до митного оформлення товарів. Строк видачі ліцензії не повинен перевищувати 10 робочих днів від дати одержання заявки та інших необхідних документів, що відповідають установленим вимогам.