Акредитив. Ращеты акредитивов

 

Аккредитив. Расчеты  аккредитивами 

 

Аккредитив - это наиболее безопасная и востребованная форма  расчетов между продавцом и покупателем. Аккредитивная форма расчетов представляет собой способ безналичных расчетов между контрагентами, при котором банк плательщика (банк-эмитент) по поручению приказодателя (плательщика по аккредитиву) берет на себя обязательство произвести расчет с бенефициаром (получателем средств по аккредитиву) обозначенной в аккредитиве суммы по представлении бенефициаром в банк документов в соответствии с условиями аккредитива в указанные в тексте аккредитива сроки, или оплатить, акцептовать или учесть переводной вексель, или предоставить полномочия другому банку (исполняющему банку) произвести lfyyst платежи или оплатить, акцептовать или учесть переводной вексель.

Аккредитивы, используемые во внутрироссийских расчетах, пока не получили должного распространения, однако по мере совершенствования нормативной  базы, в первую очередь Положения  “О безналичных расчетах в Российской Федерации”, и приближения к международным  стандартам практика применения данных аккредитивов будет расширяться. Зато по внешнеторговым контрактам аккредитивы  используются значительно чаще. Ведь данная форма расчетов предлагает участникам внешнеторговой сделки наиболее широкие  возможности для выбора инструментов платежа: немедленный платеж по предоставлению документов, платеж с рассрочкой, акцепт тратт, негоциация документов, а также  использования аккредитива: перевод  аккредитива другому или другим бенефициарам, переуступка выручки  по аккредитиву.

При этом аккредитивная форма  является максимально выгодной для  экспортера, так как кроме платежного обязательства контрагента по контракту  возникает самостоятельное обязательство  банка произвести платеж по аккредитиву. Однако при сравнении таких форм расчетов по импортному контракту, как  предоплата или аккредитив, обнаруживается ряд преимуществ использования  аккредитивной формы расчетов и  для клиента-импортера: осуществление  платежа только против документов, удостоверяющих произведенную отгрузку товара или оказание услуги, тщательная проверка таких документов независимыми и компетентными банковскими  специалистами.

Кроме того, в соответствии с положениями валютного регулирования  в РФ при открытии импортного аккредитива  существуют льготы при покупке иностранной  валюты, отсутствует необходимость  дополнительного резервирования рублевых сумм.

Документарные аккредитивы  как инструменты финансирования

Документарный аккредитив в  настоящее время является самой  распространенной в практике международной  торговли формой расчетов, самым действенным и разносторонним инструментом обеспечения платежей. Он используется на протяжении многих лет и был адаптирован, чтобы отвечать специальным требованиям различных торговых операций. Помимо платежной, аккредитив может выполнять и кредитную функцию, по аккредитивным схемам возможно получение средств для завершения экспортных операций или кредитов до поступления выручки от реализации импорта.

Возможность варьирования различными условиями оплаты по аккредитиву  позволяет устанавливать продавцу привлекательные цены и увеличивать  объемы продаж.

Подчинение аккредитивов Унифицированным правилам и обычаям  для документарных аккредитивов, утверждаемых Международной торговой палатой в Париже, позволило создать  четко трактуемый инструмент, не зависящий  от противоречия законодательств стран партнеров по контракту.

Принципиальная схема  использования аккредитива

- При подписании контракта  продавец и покупатель включают  аккредитив как способ оплаты, оговаривают его условия.

- Покупатель подает заявление,  на основании которого его  банк открывает аккредитив. В  случае необходимости аккредитив  подтверждается банком продавца  или любым первоклассным банком.

- При открытии аккредитива  средства клиента депонируются  в банке, либо клиент кредитуется  за счет собственных средств  банка или ресурсов инобанка (в двух последних случаях МПБ принимает риск оплаты на себя).

- Продавец отгружает товар,  отправляет товарораспорядительные  документы в банк и получает  оплату.

- Покупатель получает  документы и товар.

Основные преимущества документарных  аккредитивов:

- применимость в качестве  инструмента обеспечения при  операциях практически со всеми  странами мира;

- высокая степень защиты  от рисков для всех участников  сделки;

- гибкость в отношении  условий платежа;

- возможность использования  в качестве средства краткосрочного  финансирования;

- быстрое и беспрепятственное  осуществление платежа;

- альтернатива авансовому  платежу;

- международная правовая  надежность.

Преимущества аккредитивных  схем для российского импортера:

- дешевле, чем денежный  кредит

- не требует соблюдения  временных рамок отгрузки как  при авансовой системе оплаты

- оплата осуществляется  только по факту отгрузки или  даже с отсрочкой, контроль  банка за выполнением условий  поставки в рамках полномочий  по аккредитивам

- при подтверждении первоклассным  банком интересы продавца защищены  на 100%, что позволяет снизить цену  на продукцию

- открытие аккредитивов, подтвержденных западными банками,  нивелирует контрактный и страновой риски сделки (инструмент широко используется в международной торговле, быстрая процедура оформления)

В реальной практике используются только безотзывные аккредитивы, означающие твердое обязательство банка-эмитента оплатить документы. Вопрос подтверждения  остается на усмотрение сторон по контракту. В российской практике подтверждение  иностранным банком требуется в  большинстве случаев.

Наиболее распространенный вид аккредитивов, используемый российскими  компаниями, это аккредитив с платежом по предъявлении. Аккредитивы с акцептом тратт и рассрочкой платежа являются видом товарного кредита. Аккредитив с “красной оговоркой” предполагает аванс продавцу на финансирование производства или приобретение товара.

При отсутствии возможности  получения товарного кредита  в виде отсрочки платежа, возможна организация  финансирования в форме аккредитива  с пост-финансированием.

Итак, аккредитив, это поручение  банка плательщика, банку получателя средств, производить по распоряжению и за счет средств клиента платежи физическому или юридическому лицу в пределах обозначенной суммы и на условиях, указанных в поручении. Расчет по одному аккредитиву осуществляется только с одним получателем средств.

При расчетах аккредитивами, очень важно правильно выбрать  вид аккредитива. Открытие аккредитива  осуществляется банками по поручению  плательщика, следовательно, и вид  аккредитива, как правило, предлагает в проекте договора плательщик. Банками  могут открываться следующие  виды аккредитива:

Отзывной аккредитив — аккредитив, который может быть отозван (аннулирован) плательщиком или банком, выписавшим его. В международной практике отзывные аккредитивы не применяются. (Более не используется. см. статья 3 Унифицированных правил и обычаев для документарных Аккредитивов]], публикация Международной торговой палаты №600, редакция 2007г.)

Безотзывный аккредитив — аккредитив, который не может быть отозван (аннулирован).

Аккредитив с красной  оговоркой — аккредитив, согласно которому банк-эмитент уполномочивает исполняющий банк произвести аванс на оговоренную сумму до представления торговых документов. Во времена, когда аккредитивы выпускались в виде письма банка, такая оговорка, в силу своей особой важности, выделялась в документе красным цветом, откуда и название. В настоящее время аккредитивы выпускаются преимущественно по телекоммуникациям, поэтому данный термин следует рассматривать, как профессиональный жаргон.

Аккредитив покрытый (депонированный) — аккредитив, при открытии которого банк-эмитент перечисляет за счет средств плательщика или предоставленного ему кредита сумму аккредитива (покрытие) в распоряжение исполняющего банка на весь срок действия аккредитива. Покрытый аккредитив применяется в расчетах на территории Российской Федерации. В международных расчетах банки действуют в соответствии с межбанковскими соглашениями, согласно которым покрытие либо отсутствует (чистая кредитная линия), либо размещается в согласованных формах (депозиты, ценные бумаги или иные активы). (Данный термин тсутствует в международной практике).

Аккредитив непокрытый (гарантированный) — аккредитив, при открытии которого банк-эмитент предоставляет исполняющему банку право списывать средства с ведущегося у него корреспондентского счета в пределах суммы аккредитива или договаривается с исполняющим банком об иных условиях возмещения средств уплаченных бенефициару. В международной практике термины непокрытый или гарантированный не используются в виду того, что таковыми является абсолютное большинство аккредитивов.

Аккредитив подтвержденный — аккредитив, при котором исполняющий банк принимает на себя обязательства произвести платеж указанной в аккредитиве суммы независимо от поступления средств от банка, где был открыт А.п.

Аккредитив револьверный — аккредитив, открываемый на часть суммы платежей и автоматически возобновляемый по мере осуществления расчетов за очередную партию товаров. А.р. открывается при равномерных поставках, растянутых во времени, с целью снижения указанной в нем суммы.

Аккредитив циркулярный — аккредитив, позволяющий получить деньги в пределах данного кредита во всех банках-корреспондентах банка, выдавшего своему клиенту этот аккредитив.

Резервный аккредитив, иначе  именуемый аккредитив Stand-By - разновидность банковской гарантии, носящей документарный характер (т.е. допускающей представление документов иных, чем требование платежа) и подчиняющейся документам Международной торговой палаты для аккредитивов. Резервные аккредитивы используются для финансирования международной торговли со странами, где запрещено использование банковских гарантий в торговых сделках (США), запрещен документарный характер гарантий, или при осуществлении операций с международными организациями (Европейский банк реконструкции и развития, Мировой банк и др.)

Аккредитив кумулятивный - в случае такого аккредитива приказодателю разрешается неистраченную сумму денег текущего аккредитива зачислить к сумме нового, который открывается в том же самом банке, в тоже время как за некумулятивным аккредитивом неистраченная сумма возвращаются банку-эмитенту для начисления на текущий счет приказодателя.

Аккредитив c пост-финансированием (отсрочкой оплаты).

Получатель средств по аккредитиву, может отказаться от использования  аккредитива до истечения срока  его действия, если возможность такого отказа предусмотрена условиями  аккредитива. Кроме того, условиями  аккредитива может быть предусмотрен акцепт уполномоченного плательщиком лица.

Порядок расчета аккредитивами  устанавливается в основном договоре, где обязательно отражаются следующие  условия:

- наименование банка-эмитента,

- наименование банка,  обслуживающего получателя средств,

- наименование получателя  средств,

- сумма аккредитива,

- вид аккредитива,

- способ извещения получателя  средств об открытии аккредитива,

- способ извещения плательщика  о номере счета для депонирования  средств, открытого исполняющим  банком,

- срок действия аккредитива,  представления документов, подтверждающих  поставку товаров (выполнения  работ, оказания услуг), и требования  к оформлению указанных документов;

- условия оплаты (с акцептом  или без акцепта);

- ответственность за неисполнение (ненадлежащее исполнение) обязательств.

В основной договор могут  быть включены иные условия, касающиеся порядка расчетов по аккредитиву. Например, допускаются частичные платежи  по аккредитиву. 
Платеж по аккредитиву производится в безналичном порядке путем перечисления суммы аккредитива на счет получателя средств.

И пожалуй самое главное, за нарушения, допущенные при исполнении аккредитивной формы расчетов, банки несут ответственность в соответствии с законодательством. Учитывая это, становится понятно, что банку-исполнителю не выгодно принимать недооформленные документы, подтверждающие поставку товара, выполнения работы или оказания услуги.

 

 

Основні форми міжнародних розрахунків 
Першочерговою і необхідною умовою здійснення будь-якої зовнішньоторгової операції, як уже відзначалося, являється зовнішньоторговий контракт. Одна з важливих вимог при його складанні - визначення валютно-фінансових умов угоди. 
Валютні умови нараховують такі позиції: валюта ціни; валюта платежу; курс перерахунку валют у валюту платежу; обмовки, що захищають сторони від ризику втрат. 
Фінансові умови включають такі позиції, як умови розрахунків; заходи проти необґрунтованої затримки платежу; форми розрахунків; засоби розрахунків. Дослідження валютно-фінансових умов зовнішньоторгового контракту показало, що при здійсненні зовнішньоторгової операції дуже важливий правильний вибір форми розрахунків, оскільки дозволяє учасникам угоди знижувати витрати і ризик, пов'язаний з невиконанням протилежною стороною своїх обов'язків по контракт). 
Форми розрахунків - це регульовані законодавством країни-учасника розрахунків способи виконання через банк грошових зобов'язань підприємств. 
В Україні міжнародні розрахунки здійснюються в порядку, встановленому законодавством країни, а також правилами, прийнятими в міжнародній банківській практиці. 
Виходячи з міжнародної торгової і банківської практики, виділяють 4 основні форми розрахунків: авансовий платіж, інкасо, акредитив і відкритий рахунок. Включення в цю класифікацію розрахунків з допомогою чеків, банківських переказів і векселів вважається недоцільним. Дані платіжні інструменти швидше являються способами платежу, за допомогою яких проходить реалізація основних розрахункових форм. 
Кожна форма міжнародних розрахунків в тій чи іншій мірі пов'язана з ризиком для експортера й імпортера. Це залежить від багатьох факторів - від виду товару, ступеня взаємної довіри партнерів, їх платоспроможності, надійності банків, залучених до даної угоди і т. д. Тому кожен учасник угоди прагне відстояти ту форму розрахунків, яка являється для нього більш вигідною і в меншій мірі пов'язана з ризиком. 
Авансовий платіж. Аванс - це грошова сума чи майнова цінність, передана покупцем продавцю до відвантаження товару в рахунок виконання зобов'язань по контракту. 
Аванс відіграє в даному випадку двояку роль. З одного боку, імпортер з допомогою авансу кредитує експортера, а з другого - забезпечує виконання своїх зобов'язань по контракту. 
Аванс може бути наданий в грошовій і товарній формах. Останній передбачає передачу імпортером експортеру сировинних матеріалів чи комплектуючих виробів, необхідних для виготовлення замовленого обладнання. Аванс в грошовій формі передбачає виплату покупцем узгоджених в контракті сум в рахунок платежів за умовами договору до відвантаження товару (надання послуг), а інколи навіть до початку виконання контракту. 
В світовій практиці авансові платежі використовуються у випадках: 
1) коли продавець сумнівається в платоспроможності покупця; 
2) коли політична і (чи) економічна обстановка в країні покупця нестабільна; 
3) при постачанні дорогого обладнання; 
4) при поставці товарів стратегічного призначення; 
5) при тривалих строках здійснення контракту. 
Аванс може надаватися як на повну вартість, так і в вигляді певного відсотку від неї. Його величина залежить від мети авансу, характеру товару, його новизни, вартості і строків виготовлення. В світовій практиці авансові платежі зазвичай складають 10-30% суми контракту. 
Погашається аванс шляхом заліку при поставці товару. Ця умова повинна бути зафіксована в контракті. 
Авансові платежі як форма міжнародних розрахунків більш вигідні експортеру і менше - імпортеру. Для імпортера вона являється ризиковою формою розрахунків, тому імпортер наполягає на виставленні на свою користь гарантії першокласного банку (гарантії повернення авансу чи гаранти належного виконання контракту). 
В міжнародній практиці авансові платежі, головним чином часткові, одержали достатній розвиток. Однак в даний час, особливо в країнах Західної Європи, вони не користуються широкою популярністю. Більша кількість угод укладається на умовах розстрочки платежу. 
Інкасова форма розрахунків. Використання даної форми розрахунків регулюється "Уніфікованими правилами по інкасо", прийнятими Міжнародною торговою палатою в 1978 році (публікація МТП №322). 
Інкасо - це банківська розрахункова операція, засобом якої банк за дорученням свого клієнта одержує на основі розрахункових документів належні йому кошти від платника за відвантаженні на його адресу товари або за надані йому послуги і зараховує ці кошти на його рахунок в банку. 
В здійсненні інкасової операції при міжнародних розрахунках приймають участь: імпортер (платник); експортер (довіритель); банк імпортера (інкасуючий чи представницький банк); банк імпортера (банк ремітент). 
Інкасова форма розрахунків об'єднується з акцептною формою. Акцепт -згода платника на оплату документів рахунку. При акцептній формі розрахунків товари відвантажуються негайно, не чекаючи оплати покупцем товару. Покупець оплачує товар після одержання розрахункових, документів, на випадок порушення постачальником умов договору, вокупцеві може відмовитися від оплати товару. При порушенні договору постачальник має право застосувати до нього санкції. 
Інкасо може бути чистим і документальним. Чисте інкасо - це інкасо фінансових документів, не супроводжене комерційними документами (переказні й прості векселі, чеки та ін.). Документальне інкасо - це інкасо фінансових документів, супроводжених комерційними документами (рахунки, страхові документи та ін.), а також інкасо тільки комерційних документів. 
Документальне інкасо в міжнародній торгівлі являє собою зобов'язання банку одержати за дорученням експортера від імпортера суму платежу за контрактом проти передачі останнього товарних документів і перерахувати її експортеру. 
1. Експортер відвантажує товари на адресу покупця у відповідності до умов договору. 
2. Експортер підготовляє своєму банку пакет товаросупроводжуючих документів та інкасове доручення. 
3. Банк-ремітент, перевіривши відповідність наданих документів, перерахованих в інкасовому дорученні, відправляє їх разом з інкасовим дорученням банку імпортера. 
4. Банк імпортера віддає одержані документи імпортеру. 
5. Інкасуючий банк одержує платіж від імпортера. 
6. Сума платежу переводиться банком покупця банку продавця. 
7. Банк - ремітент зараховує гроші на рахунок експортера. Інкасові операції порівняно прості і недорогі для контрагентів. Разом з тим вони мають серйозні недоліки, які різко знижують переваги в розрахунках по експорту. Одним з таких недоліків являється розрив у часі між відвантаженням товару, передачею документів у банк імпортера й одержанням платежу (інколи від кількох тижнів до кількох місяців), що, звичайно, затримує оборотність коштів експортера. 
Акредитивна форма розрахунків. Акредитив являє собою письмове зобов'язання банку провести за проханням і у відповідності до вказівок імпортера платіж експортеру проти набору документів, що повністю відповідають умовам акредитиву. 
В акредитивній операції беруть участь: імпортер, який дає доручення своєму банку на відкриття акредитива (наказодавець акредитива), бенефіціар (зазвичай експортер), на користь якого відкривається акредитив; банк, що виставив акредитив (банк-емітент); банк, через який здійснюється платіж на користь бенефіціара (виконуючий банк). 
Документальний акредитив являється найбільш вигідною формою розрахунків для експортера, дякуючи надійності платежу і більш швидкому одержанню експортної виручки. 
В міжнародній торговій і банківській практиці використовуються єдині стандартизовані процедури і правила використання документальних акредитивів. Ці процедури були сформульовані Міжнародною торговою палатою (МТП) в Уніфікованих правилах і звичаях для документальних акредитивів (УПДА), до яких приєдналася більшість банків світу. УПДА періодично переглядаються. В даний час діє редакція правил 1993 р. (публікація МТП №500). 
1. Експортер відправляє імпортеру товару факс про готовність товару до відвантаження і просить виставити на його користь акредитив. 2. Імпортер дає вказівки своєму банку відкрити акредитив на користь бенефіціара у себе чи за кордоном. 
3. Банк імпортера повідомляє експортера про відкриття акредитива і відправляє акредитивний лист, в якому докладно викладені умови акредитива. 
4. Банк експортера повідомляє бенефіціару про відкриття на його користь акредитива і про умови цього акредитива. 
5. Експортер відвантажує на адресу покупця товари у відповідності до умов договору. 
6. Продавець передає виконуючому акредитив банку товаросупроводжуючі документи. 
7. Виконуючий банк перевіряє відповідність наданих товаросупроводжуючих документів умовам акредитива й відправляє їх банку-емітенту. 
8. Банк імпортера також перевіряє документи і тоді перераховує відповідну суму валюти на кореспондентський рахунок виконуючого банку. 
9. Виконуючий банк зараховує відповідну суму валюти на рахунок бенефіціара. 
10. Банк імпортера відправляє товаросупроводжуючі документи разом з акредитивним листом імпортеру. 
11. Імпортер, одержавши документи, перевіряє їх відповідність умовам акредитива і приймає для акцепта. Якщо зауважень немає, банк списує гроші з рахунку наказодавця по акредитиву й відправляє останньому виписку. При здійсненні міжнародних розрахунків на основі акредитива сторонам даного механізму, особливо бенефіціару, важливо звертати увагу на види акредитива. Розрізняють такі види акредитива: відзивні і безвідзивні; підтверджені й непідтверджені; перевідні (трансферабельні); револьверні (встановлюючі); покриті й непокриті. 
Відкритий рахунок. При розрахунках по відкритому рахунку контрпартнери ведуть взаємний облік сум поточної заборгованості. Експортер відвантажує товар імпортеру, відправляє на його адресу товаросупроводжуючі документи і заносить суму заборгованості в дебет рахунку, відкритого на ім'я імпортера. Останній здійснює такий же запис в кредит рахунку експортера. Після оплати товару експортер й імпортер здійснюють компенсуючі проведення. 
Особливості даної форми розрахунків: 
1) передбачає ведення контрагентами великого обсягу роботи; 
2) товаросупроводжуючі документи поступають прямо до імпортера, мимо банку, в зв'язку з чим весь контроль за своєчасністю платежів лягає на плечі учасників угоди; 
3) рух товару передує руху валютних коштів. 
Порядок погашення заборгованості по відкритому рахунку залежить від домовленості сторін угоди. 
Платіж по відкритому рахунку в більшій мірі вигідний імпортеру, оскільки відсутній ризик оплати недоставленого товару, а відсотки за користування кредитом не знімаються. 
Для експортера цей платіж являється самою ризикованою формою розрахунків, оскільки в нього немає ніяких гарантій, що покупець врегулює свою заборгованість в узгоджений строк. 
Платежі у формі відкритого рахунку займають сьогодні міцні позиції в торгівлі багатьох країн світу, особливо Західної Європи (до 60% всіх платежів). 
На жаль, в українській практиці, як і в інших постсоціалістичних країнах, розрахунки по відкритому рахунку не одержали достатнього розповсюдження. Це пов'язано в значній мірі з низькою платіжною дисципліною, недостачею інформації про фінансове становище фірм, відсутністю законодавчої бази для проведення розрахунків в цій фірмі. 
Ми вважаємо, що з розширенням зовнішньоекономічної діяльності підприємств, поглибленням теоретичних знань працівників даної сфери прийде й досвід у виборі найбільш оптимальних форм і умов платежу у відповідності до світових стандартів, частково, країн ЄС. Ключові поняття: міжнародні розрахунки, валютний курс, конвертованість валюти, валютні умови контракту, фінансові умови контракту, форми платежу, способи платежу, авансовий платіж, інкасова форма платежу, документальний акредитив, платіж по відкритому рахунку, виконуючий банк, інкасуючий банк, банк-ремітент, банк-емітент, експортер-бенефіціар, експортер-довіритель.