Цілі і завдання міжнародної морської організації

ЗМІСТ

ВСТУП.............................................................................................................

1. Історія створення Міжнародної  Морської Організації, її цілі  і завдання................................................................................................................

2. Участь України в Міжнародній  Морській Організації.............................

ВИСНОВОК........................................................................................................

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Міжнародна морська організація є спеціалізованою установою Організації Об'єднаних Націй, діяльність якої спрямована на скасування дискримінаційних дій, що зачіпають міжнародне торговельне судноплавство, а також прийняття норм (стандартів) по забезпеченню безпеки на морі і запобіганню забрудненню з суден довкілля, в першу чергу, морського. ЇЇ основна роль полягає у створенні нормативно-правової бази для судноплавної галузі, яка є справедливою і ефективною, повсюдно прийнятною і універсально реалізованою.

Міжнародна Морська Організація була створена як перший міжнародний орган, який повинен займатись виключно морськими питаннями. Важливі завдання Організації відображені в її девізі: «Безпечне, захищене і ефективне судноплавство за умови чистих океанів».

Станом на 2014 рік Міжнародна Морська Організація налічує 170 держав-членів і 3 асоційовані члени. Така кількість учасників є надзвичайно важливим елементом оцінки місця організації в системі міжнародних відносин. Адже, вступаючи в організацію, держави підтримують її цілі, беруть на себе зобов’язання і налагоджують ефективні механізми співпраці.

Безпека, охорона на морі, запобігання забруднення – це основні цілі, які ставить перед собою Міжнародна Морська Організація, в умовах сучасних міжнародних відносин досягнення цих цілей є надзвичайно важливим. Якщо зважати на міжнародний характер сфери судноплавства, діяльність саме міжнародної організації буде більш ефективною, а ніж діяльність чи рішення, які приймаються державою, в односторонньому порядку і без узгодження позицій з іншими учасниками міжнародних відносин.

 

 

 

 

1. Історія створення Міжнародної Морської Організації, її цілі і завдання

 

У 1948 році на конференції ООН була прийнята Конвенція, яка започаткувала створення Міжурядової морської консультативної організації в якості першого міжнародного органа, який повинен займатись виключно морськими питаннями. Конвенція набула чинності 17 березня 1958 року, і створена організація почала свою практичну діяльність. На 9-ій сесії Асамблеї цієї організації (Резолюція A.358(IX)) її назву було змінено. Це було пов'язано з тим, що слово "консультативна" тлумачилося як обмежена в повноваженнях і відповідальності організація, а слово "міжурядова" викликало недовіру і підозри. Тому нова назва - Міжнародна Морська Організація (ІМО) була необхідна для підвищення статуту Організації як міжнародної, відповідальної за впровадження різних міжнародних конвенцій і створення норм і стандартів, що стосуються охорони людського життя на морі і охороні морського середовища від забруднення. З 22 травня 1982 року діє її нинішня назва.

Протягом десятилітнього періоду між тим, коли була прийнята Конвенція і коли вона вступила в силу, увагу міжнародного співтовариства привернули і інші проблеми, що стосувались безпеки, проте мали кілька аспектів. Однією з найбільш важливих була загроза забруднення моря з кораблів, особливо забруднення нафтою, яка перевозиться танкерами. Міжнародна Конвенція з цього питання була прийнята в 1954 році, у січні 1959 року ІМО прийняла на себе відповідальність за впровадження цієї конвенції і прийому нових членів.

Основні функції Міжнародної Морської Організації :

1) є консультативною і дорадчою організацією;

2) несе відповідальність за організацію забезпечення безпеки на морі і захисту довкілля, а також вирішення юридичних питань, пов'язаних з міжнародним судноплавством;

3) сприяє полегшенню взаємодії урядів держав з технічних питань для досягнення найвищих стандартів в області безпеки на морі і запобігання забрудненню;

4) приймає і удосконалює обов'язкові до виконання і рекомендаційні міжнародні конвенції, кодекси, резолюції, протоколи, циркуляри і рекомендації.

Згідно з Конвенцією 1948 року про створення Міжнародної Морської Організації, її цілями були визначені наступні:

1) забезпечення механізму для співробітництва урядів у сфері урядового регулювання і заходів, що стосуються всякого роду технічних питань, що торкаються міжнародного торговельного судноплавства: заохочення і сприяння прийняттю всіма країнами високих практично можливих норм у питаннях, що стосуються безпеки на морі, ефективності судноплавства, запобігання забрудненню із суден морського середовища і боротьби з ним, і розгляд адміністративних і правових питань, пов'язаних з цілями, викладеними в цій статті;

2) заохочення усунення дискримінаційних заходів і зайвих обмежень з боку урядів, що стосуються міжнародного торговельного законодавства, з тим, щоб світова торгівля могла без дискримінації користуватися послугами судноплавства: сприяння і заохочення, що здійснюються урядом з метою розвитку свого національного судноплавства та з метою безпеки, не є самі по собі дискримінацією за умови, що такі сприяння і заохочення не ґрунтуються на заходах, розрахованих на обмеження свободи для суден усіх прапорів брати участь у міжнародній торгівлі;

3) забезпечення розгляду Організацією будь-яких питань, що стосуються судноплавства, і впливу судноплавства на морське середовище, які можуть бути передані їй будь-яким органом або спеціалізованою установою і впливу судноплавства на морське середовище, Організації Об'єднаних Націй;

4) забезпечення обміну інформацією між урядами з питань, що розглядаються Організацією.

Організація є єдиною спеціалізованою установою Організації Об’єднаних Націй, яка має свою штаб-квартиру в Сполученому Королівстві. В листопаді 2012 року Міжнародна Морська Організація налічувала 170 держав-членів і 3 асоційовані члени. ІМО складається з Асамблеї, Ради, Секретаріату і Комітетів. Керівний орган ІМО - Асамблея - у складі представників усіх держав-членів скликається один раз на два роки. Перша сесія Асамблеї тоді ще ІМКО відбулася в січні 1959 року. Асамблея обирає Раду з 40 членів, яка збирається двічі на рік. Рада ІМО є Виконавчим органом. У період між сесіями Асамблеї Рада виконує робочі функції організації, координує роботу комітетів. Рада складається за принципом балансу між державами-судновласниками і державами - вантажовласниками. Держави-члени обираються в Раду Асамблеєю. Держави розділені на три великі групи: 10 провідних морських держав, 10 інших держав, значних з точки зору міжнародної морської торгівлі, і 20 морських держав, обраних в Раду з метою забезпечення географічного представництва різних регіонів світу.

Окрім Асамблеї у межах ІМО діють 5 комітетів:

- Комітет з безпеки на морі (Maritime Safety Committee, MSC - КБМ);

- Комітет із захисту морського середовища (Marine Environment Protection Committee, MEPC - КЗМС);

- Юридичний комітет (LEG - ЮРКОМ);

- Комітет з технічної співпраці (КТС);

- Комітет з полегшення формальностей  судноплавства (FAL) а також 9 підкомітетів (у складі КБМ або КЗМС) і  секретаріат на чолі з Генеральним  секретарем.

ІМО є технічною організацією, велика частина її роботи проводиться в декількох комітетах і підкомітетах. Найстарішим з них є Комітет з безпеки на морі (КБМ). У листопаді 1973 року Асамблея створила Комітет із захисту морського середовища (КЗМС). Він відповідає за координацію діяльності організації по запобіганню забруднення морського середовища кораблями і боротьбу з такими діями.

Юридичний Комітет створювався з метою розгляду юридичних проблем, які виникли в результаті аварії Торрі Каньон, але після цього випадку почав працювати на постійній основі. Він відповідає за розгляд будь-яких юридичних питань, що входять в компетенцію Організації.

Комітет з технічної співпраці відповідає за координацію діяльності Організації з питань технічної допомоги в сфері морської безпеки, особливо надавання допомоги країнам, що розвиваються.

Комітет з полегшення формальностей судноплавства відповідає за діяльність і функції ІМО, що стосуються полегшення міжнародного морського судноплавства. Діяльність цього Комітета спрямована на полегшення формальностей і документації, які потребують суди при підході і відході суден з портів чи інших терміналів.

Всі Комітети є відкритими для участі всіх урядів-членів на рівній основі. Також є кілька підкомітетів, назви яких вказують на питання, якими вони займаються: безпеки і судноплавства; радіозв’язку, пошуку і порятунку; перевезення небезпечних вантажів; протипожежного захисту та ін.

Секретаріат ІМО складається з Генерального Секретаря ІМО - головного адмінистративного посадовця організації - і персоналу Секретаріату. Генеральний Секретар ІМО призначається Радою зі схвалення Асамблеї. Структура Секретаріату спрямована на забезпечення діяльності основних органів організації. Обов'язок Секретаріату - підготовка і ведення усієї документації організації. Усі нормативні і правові документи, підготовлені в підкомітетах і розглянуті на сесіях комітетів розглядаються і приймаються, як правило, на чергових сесіях Асамблеї Організації. Найбільш серйозні, стратегічні рішення можуть прийматися рішеннями Дипломатичних Конференцій.

Рішення ІМО оголошуються у формі Резолюцій Організації, до яких при необхідності можуть додаватися знову прийняті документи (кодекси, циркулярні листи, поправки до діючих документів - конвенції, кодексу і так далі). З урахуванням обумовлюваних умов і термінів набуття чинності такі обов'язкові рішення повинні впроваджуватися Адміністраціями. Рішення Асамблеї ІМО, які не змінюють або доповнюють прийняті конвенції, носять рекомендаційний характер і можуть виконуватися національними морськими адміністраціями шляхом включення рішень (чи створення на їх основі власних рішень) в національне законодавство.

Міжнародна Морська Організація сприяла прийняттю близько 50 конвенцій і протоколів, а також більш ніж 1000 кодексів і рекомендацій, які стосуються безпеки і охорони на морі, запобігання забрудненням і іншими питаннями, що стосуються цієї сфери.

Діяльність Міжнародної Морської Організації спрямована в 4 напрямках:

1) Безпека;

2) Охорона на морі;

3) Запобігання забруднення;

4) Інші питання, що стосуються судноплавства.

Безпека мореплавання - найважливіша мета ІМО, тому досить характерно, що перша конференція, скликана в 1960 році, стосувалась саме цієї проблеми. Ця конференція прийняла Конвенцію по охороні людського життя на морі (СОЛАС), яка вступила в силу в 1965 році. Конвенція СОЛАС охопила широке коло заходів, спрямованих на підвищення безпеки судноплавства. Вони включали протипожежний захист, рятувальні засоби, безпеку мореплавства.

Протягом наступних декількох років з середини 60-х років XX століття ІМО представила ряд заходів, спрямованих на запобігання аваріям танкерів, а також мінімізацію наслідків цих аварій. Вона також зайнялася питаннями погроз довкіллю, викликаними рутинними діями, такими як чищення нафтових танків, а також скидання відходів машинних приміщень - по тоннажу вони викликають більш велику загрозу ніж випадкове забруднення. Найважливішою з цих заходів стала Міжнародна конвенція по запобіганню забруднення з суден (International Convention for the Prevention of Pollution from Ships, MARPOL - МАРПОЛ), прийнята в 1973 році, і змінена Протоколом 1978 року (МАРПОЛ 73/78). Вона охоплює не лише випадкові і/або експлуатаційні забруднення довкілля нафтопродуктами, але також і забруднення моря хімікаліями, вантажами в пакетованій формі, стічними водами, сміттям і забруднення повітряного середовища.

Успіхи, досягнуті в технології зв'язку, дали можливість зробити серйозні удосконалення в морській системі рятування при лиху. У 70-х роках XX століття було введено в дію глобальну систему пошуку і рятування при лиху. Тоді ж була створена Міжнародна пересувна супутникова організація (International Mobile Satellite Organization, INMARSAT - ІНМАРСАТ), яка серйозно поліпшила умови передачі радіо- і інших сполучень з/на судна, що знаходяться в морі.

ІМО завжди надавала великого значення підготовці суднового персоналу, тому в 1978 році була скликана конференція, яка прийняла Міжнародну конвенцію про підготовку і дипломування моряків та несення вахти. Конвенція вступила в силу в 1984 році. Вона вперше встановила, прийняті на міжнародному рівні, мінімальні стандарти для екіпажів. В 1995 Конвенція була переглянута з метою надати організації право на ряд процедур по підготовці і контролю кадрів. Поправки вступили в силу в 1997 році.

Питання охорони на морі вперше зайняло важливе місце в діяльності ІМО в жовтні 1985 року, коли був захоплений італійський круїзний лайнер. ІМО прийняла резолюцію про міри по запобіганню незаконних актів проти безпеки суден, пасажирів та екіпажів. В березні 1988 року була прийнята Конвенція по боротьбі з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства (Конвенція БНА). Надзвичайно важливим було прийняття Міжнародного кодексу по охороні суден і портових засобів. Цей кодекс встановив ряд вимог, що стосуються забезпечення безпеки на суднах і портах. Також Організація прийняла цілий ряд найважливіших міжнародних конвенцій, резолюцій, кодексів і рекомендацій, спрямованих на забезпечення безпеки мореплавства і охорону довкілля. Основна мета цих документів - підвищення безпеки мореплавства шляхом обов'язкового застосування єдиних для усіх встановлених стандартів як при управлінні суднами з берега, так і в процесі їх експлуатації екіпажами.

2. Участь України в Міжнародній  Морській Організації

 

Україна стала членом Міжнародної морської організації (ІМО) 28 березня 1993 року (постанова ВРУ від 04.02.94р. № 3938). За час свого членства Україна приєдналася до 17 правових документів ІМО, і ця робота триває.

За 2003 рік членський внесок України до Міжнародної морської організації IMO склав 43,657 фунтів стерлінгів.

Державний департамент морського та річкового транспорту Україні було створено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2000 року. Однією з найважливіших ділянок роботи Департаменту є впровадження Міжнародного кодексу з охорони суден і портових об'єктів (Кодекс ISPS) в морську галузь України. Ці міжнародні документи вводять у морську галузь України нову сферу діяльності - забезпечення і підтримування морської безпеки ("морська безпека" - комплекс заходів, а також людські і матеріальні ресурси, які призначені та застосовуються для підтримування стану захищеності інтересів особи, суспільства і держави суден, вантажу та інфраструктури портів від піратства, тероризму та актів незаконного втручання в їх діяльність).