Мікроклімат виробничих приміщень

  Параметри мікроклімату  спричиняють суттєвий вплив на  продуктивність праці та на  травматизм.

 

 

 

 

 

 

 

3. Визначення параметрів мікроклімату та прилади для їх вимірювання

 

   Для визначення  температури повітря у виробничих  приміщеннях використовуються звичайні  ртутні і спиртові термометри, термопари або термоанемометри.  Найчастіше температуру повітря  визначають за сухим термометром  психрометра.

   В приміщеннях,  де є значні джерела променистого  тепла, для більш точного визначення  фактичної температури повітря  застосовується подвійний термометр,  який складається з двох термометрів  - один з зачорненим термобалоном, а другий - з посрібленим. Посріблений  відбиває променисте тепло і  реагує на конвективне, а зачорнений - реагує на променисте і мало  реагує на конвективне.

    Швидкість руху  повітря в приміщеннях вимірюють  приладами: анемометрами, термоанемометрами,  анемометрами (крильчастими,   індукційними  та чашковими). Відносну вологість  повітря визначають стаціонарними  або аспіраційними психрометрами.  Психрометри складаються із сухого  та вологого термометрів. Резервуар  вологого термометра міститься  у зволоженому середовищі. За  різницею показників термометрів,  користуючись психрометричною таблицею, визначають відносну вологість.

    Для реєстрації  атмосферного тиску застосовують  барометри. Найбільш поширеними  в промисловості і в побуті  є барометри анероїди. При необхідності  реєстрації параметрів мікроклімату  протягом часу вживають самописні  прилади: термографи, гігрографи, барографи  та ін.

   Відносну вологість  можна визначати приладами - гігрометрами. Принцип їх дії базується на  здатності деяких матеріалів  змінювати свою пружність в  залежності від вологості повітря.  Цю здатність має волосся людини  і тварини, натуральна шкіра,  деякі синтетичні матеріали. Промисловістю  випускається гігрометр сорбційний  типу ГС-210, який вимірює відносну  вологість в межах 15...100% і має  похибку 3%.

      При вимірюванні  в приміщеннях малих швидкостей  руху повітря можна користуватися  кататермометром (від 0, 02 до 1 м/с). Це спиртовий термометр, шкала  якого поділена на три градуси  (35...38°С). Для визначення швидкості  руху кататермометр підігрівають  у воді з температурою 65...75°С  доти, доки спирт із термобалона  заповнить капіляр і підніметься  до половини верхнього розширення. Після цього кататермометр виймають  з води, протирають насухо і  підвішують в зоні, де треба  визначити швидкість руху повітря.  За секундоміром фіксують час  охолодження приладу від 38 до 35°С. З таблиці або графіку,  що до-дається до приладу, визначають  фактичну швидкість руху повітря.

    В приміщеннях  зі значним живленням тепла  для визначення енергетичної  освітленості, що створюється за  рахунок нагрітих поверхонь обладнання, приладів, що опалюють та освітлюють, сонячного випромінювання, що проникає  крізь віконні прорізи, застосовують  прилади: радіометри (РОТС-11), спектрорадіометри  (СПР) та інспекторські до-зиметри  (ДОИ-1). Вони вимірюють поверхневу  щільність пото-ку енергії, Вт/м2.

    Для визначення  температури нагрітих поверхонь  використовують контактні термометри (ЭТП-И),   термоперетворювачі опору  (ТХК, ММТ) та ін.

   Відносна вологість   на практиці найчастіше визначається  з психрометричної таблиці за  показаннями психрометра. Для  цього треба знати різницю  між температурами сухого tc і  вологого tв термометрів. Більш  точну відносну вологість можна  розрахувати за психромет-ричною  формулою. Відносну вологість можна  також легко визначити з діаграми  стану вологого повітря (1-d або  1-х діаграма).

    Після визначення  фактичних значень параметрів  мікроклімату їх порівнюють з  нормативними значеннями. При їх  розбіжності вживають заходів  щодо нормалізації фактичних  параметрів.

 

 

4. Заходи по  нормалізації мікроклімату

 

     Найчастіші  причини відхилення параметрів  мікроклімату від нормативних  — це надходження надлишкового  тепла в повітря виробничого  приміщення або водяної пари  від працюючого обладнання та  різних джерел випаровування.  Заходи захисту від тепловипромінювань  можна поділити на чотири групи:  а) усунення джерела тепла;  б) захищення від тепловипромінювання;  в) полегшення тепловіддачі від  тіла людини в оточуюче середовище; г) індивідуальний захист від  теплового впливу.

    Усунути джерело  тепловиділення можна зміною  технологічного процесу, наприклад  заміною пічного обігріву на  елек-тричний, заміною розмірів  тепловипромінюючих поверхонь та  ін. Захистити виробниче середовище  від надмірного радіаційного  та конвективного тепла, що  надходить від нагрітих поверхонь  обладнання, можна за рахунок  теплоізоляції цих поверхонь.  В приміщеннях, де є можливість  ураження людини електричним  струмом і температура повітря  може досягати 30°С і вище (приміщення  особливо небезпечні і підвищеної  небезпеки за класифікацією "Правил  улаштування електроустаткування" - ПУЕ), температура на поверхні  теплоізоляції не допускається  більше 45°С. (За технікою безпеки,  щоб уникнути опіків, температура  гарячих   поверхонь у виробничій  зоні дії працюючих не повинна  перевищувати 45оС.) Захист від прямої  дії теплового випромінювання  здійснюється екрануванням - встановленням  термічного опору на шляху  теплового потоку. Екрани досить  різноманітні, за принципом дії  бувають поглинаючими І відбиваючими  про-меневе тепло. Вони можуть  бути стаціонарними і пересув-ними. Екрани захищають людину не  тільки від теплових про-менів,  а й оберігають від дії іскор  і розжарених та гарячих бризок  виплесків рідин та викидів  шлаків та окалини.

     Для зменшення  вологості в виробничих приміщеннях  слід уникати технологічних процесів, де є відкриті поверхні рідин,  з яких вони випаровуються.  Технологічне обладнання повинно  бути герметизоване, а для видалення  пари — обладнане витяжками.  Як засіб видалення вологи  із повітря приміщення використовується  вентиляція. В приміщеннях, де  діють оп-тимальні норми мікроклімату, слід встановлювати апарати для  кондиціювання повітря.

    Полегшенню тепловіддачі  від тіла людини сприяє підвищення  швидкості руху повітря, що  омиває тіло. Здійснюється це  за допомогою вентиляційних систем.

   При необхідності  виконання робіт в зоні підвищеної  температури повітря або в  гарячих реактивних зонах обладнання (ремонт топкових камер, котлів, печей, сушарок та ін.) користуються  засобами індивідуального захисту  від інфрачервоних випромінювань  - термозахисним одягом, ізолюючими  апаратами органів дихання, спеціальними  рукавичками, касками тощо.

  Створення оптимальних  метеорологічних умов у виробничих  приміщеннях є складною задачею,  вирішити яку можна наступними  заходами та засобами:

   Удосконалення технологічних  процесів та устаткування. Впровадження  нових технологій та обладнання, які не пов'язані з необхідністю  проведення робіт в умовах  інтенсивного нагріву дасть можливість  зменшити виділення тепла у  виробничі приміщення. Наприклад,  заміна гарячого способу обробки  металу — холодним, нагрів полум'ям  — індуктивним, горнових печей  — тунельними.

  Раціональне розміщення  технологічного устаткування. Основні  джерела теплоти бажано розміщувати  безпосередньо під аераційним  ліхтарем, біля зовнішніх стін  будівлі і в один ряд на  такій відстані один від одного, щоб теплові потоки від них  не перехрещувались на робочих  місцях. Для охолодження гарячих  виробів необхідно передбачити  окремі приміщення. Найкращим рішенням  є розміщення тепловипромінюючого  обладнання в ізольованих приміщеннях  або на відкритих ділянках.

 

  Автоматизація та  дистанційне управління технологічними  процесами. Цей захід дозволяє  в багатьох випадках вивести  людину із виробничих зон, де  діють несприятливі фактори (наприклад  автоматизоване завантаження печей  в металургії, управління розливом  сталі).   Раціональна вентиляція, опалення та кондиціювання повітря.  Вони є найбільш розповсюдженими  способами нормалізації мікроклімату  у виробничих приміщеннях. Так  зване повітряне та водоповітряне  душування широко використовується  у боротьбі з перегріванням  робітників в гарячих цехах.

  Забезпечити нормальні  теплові умови в холодний період  року в надтогабаритних та  полегшених промислових будівлях  дуже важко і економічно недоцільно. Найбільш раціональним варіантом  в цьому випадку є застосування  променистого нагрівання постійних  робочих місць та окремих дільниць. Захист від протягів досягається  шляхом щільного закривання вікон,  дверей та інших отворів, а  також влаштуванням повітряних  і повітряно-теплових завіс на  дверях і воротах.

  Раціоналізація режимів  праці та відпочинку досягається  скороченням тривалості робочої  зміни, введенням додаткових перерв, створенням умов для ефективного  відпочинку в приміщеннях з  нормальними метеорологічними умовами.  Якщо організувати окреме приміщення  важко, то в гарячих цехах  створюють зони відпочинку —  охолоджувальні альтанки, де засобами  вентиляції забезпечують нормальні  температурні умови.

  Для робітників, що  працюють на відкритому повітрі  зимою, обладнують приміщення  для зігрівання, в яких температуру  підтримують дещо вищою за  комфортну.

   Застосування теплоізоляції  устаткування та захисних екранів  В якості теплоізоляційних матеріалів  широко використовуються: азбест, азбоцемент, мінеральна вата, склотканина, керамзит, пінопласт.

   На виробництві  застосовують також захисні екрани  для відгородження джерел теплового  випромінювання від робочих місць.  За принципом захисту щодо  дії тепла екрани бувають відбиваючі, поглинаючі. відвідні та комбіновані.  Хороший захист від теплового  випромінювання здійснюють водяні  завіси, що широко використовуються  в металургії.

   Використання засобів  індивідуального захисту. Важливе  значення для профілактики перегрівання  мають індивідуальні засоби захисту.  Спецодяг повинен бути повітро-  та вологопроникним (бавовняним, з льону, грубововняного сукна), мати зручний покрій. Для роботи  в екстремальних умовах застосовуються  спеціальні костюми з підвищеною  теплосвітловіддачею. Для захисту  голови від випромінювання застосовують  дюралеві, фіброві каски, повстяні  капелюхи; для захисту очей —  окуляри — темні або з прозорим  шаром металу, маски з відкидним  екраном. Захист від дії зниженої  температури досягається використанням  теплого спецодягу, а під час  опадів — плащів та гумових  чобіт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

   Суттєвий вплив  на стан організму працівника, його працездатність здійснює  мікроклімат (метеорологічні умови)  у виробничих приміщеннях, під  яким розуміють клімат внутрішнього  середовища цих приміщень, що  визначається діючою на організм  людини сукупністю температури,  вологості, руху повітря та  теплового випромінювання нагрітих  поверхонь.

   На відміну від  мікроклімату житла та громадських  споруд, мікроклімат виробничих  приміщень характеризується значною  динамічністю і залежить від  коливань зовнішніх метеорологічних  умов часу доби та пори року, теплофізичних особливостей технологічною  процесу, умов опалення та вентиляції.

  Мікроклімат виробничих  приміщень, в основному, впливає  на тепловий стан організму  людини та її теплообмін з  навколишні середовищем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Катренко Л.А., Кіт Ю.В., Пістун І. П. Охорона праці. Курс лекцій. Практикум: Навч. посіб. – Суми: Університетська книга, 2009. – 540 с.
2. Ткачук К. Н., Халімовський М. О., Зацарний В. В. та ін. Основи охорони праці: Підручник. – 2-ге вид., допов. і перероб. – К.: Основа, 2006. – 444 с.
3. Протоєрейський О. С, Запорожець О. І. Охорона праці в галузі: Навч. посіб. – К.: Книжкове вид-во НАУ, 2005. – 268 с.
4. Основи охорони праці: Підручник / За ред. проф. В.В.Березуцького – Х.: Факт, 2005. – 480 с.
5. http://base.safework.ru/iloenc   Энциклопедия по охране и безопасности труда МОТ.
6. http://base.safework.ru/safework    Библиотека безопасного труда МОТ.
7. Охорона праці в будівництві: Навч. посіб. посібник / за редакцією Коржика Б.М. і Іванова В.М. – Харків: Форт, 2010. – 388 с.
8. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я».