Охрана труда на рабочем месте

Вібрація-це механічний коливальний рух системи з пружними зв’язками. За способом передачі на тіло людини розрізняють загальну та місцеву (локальну) вібрацію. Загальна вібрація передається на тіло людини, яка сидить або стоїть, переважно через опорні поверхні — сидіння, підлогу. Локальна вібрація передається через руки працюючих при контакті з ручним механізованим інструментом, органами керування машинами та обладнанням, деталями, які обробляються тощо. Можлива також одночасна дія загальної та локальної вібрації. 

Рис. 4.2. Класифікація виробничої вібрації

Під час дії вібрації на організм людини спостерігаються зміни в діяльності серцевої та нервової систем, спазм судин, зміни у суглобах, що призводить до обмеження їх рухомості. У разі нетривалої вібрації працівник передчасно втомлюється, при цьому знижується продуктивність його праці. Тривала дія вібрації може спричинити професійне захворювання — вібраційну хворобу. Під час розвитку цієї хвороби з'являється оніміння, відчуття повзання мурашок, біль у суглобах тощо. Слід зазначити, що ефективне лікування вібраційної хвороби можливе лише на ранній стадії її розвитку. Особливо небезпечна вібрація робочих місць з частотою, яка є резонансною частоті коливання окремих органів чи частин тіла людини, що може призвести до їх механічного пошкодження. Для більшості внутрішніх органів людини частота власних коливань становить 6—12 Гц. Ступінь та характер впливу вібрації на організм людини залежить не лише від виду та параметрів, а також і від напрямку її дії. 

          Розрізняють гігієнічне та технічне нормування вібрації. При гігієнічному нормуванні регламентуються відповідні умови щодо захисту від вібрації людини, а при технічному — щодо захисту машин, устаткування, механізмів та ін. від дії вібрації, яка може призвести до їх пошкодження чи передчасного виходу з ладу. Основними нормативними документами з охорони праці щодо вібрації є ГОСТ 12.1.012-90 та ДСН 3.3.6.039-99.

             Дія вібрації на організм людини залежить від таких її характеристик: інтенсивності, спектрального складу, тривалості впливу, напрямку дій.

Заходи та засоби захисту від вібрації

Заходи та засоби захисту від вібрації за організаційною ознакою поділяються на колективні та індивідуальні. Колективні заходи та засоби віброзахисту можна поділити за такими напрямами:

— зниження вібрації у джерелі її виникнення;

— зменшення параметрів вібрації на шляху її поширення від джерела;

— організаційно-технічні заходи;

— лікувально-профілактичні заходи.

Зменшення вібрації у джерелі її виникнення досягається шляхом застосування таких кінематичних та технологічних схем, які усувають чи мінімально знижують дію динамічних сил.

Контакту працівника з віброоб'єктом, а відтак і шкідливої дії вібрації можна уникнути шляхом використання дистанційного керування, автоматичного контролю та сигналізації, а також застосування захисного огородження. Якщо цього досягти неможливо, то необхідно при контакті працівника з віброоб'єктом домогтися зменшення параметрів вібрації на шляху її поширення від джерела змушувальної сили. Це можна здійснити за допомогою вібропоглинання, віброгасіння та віброізоляції.

                           

                                          3. Електробезпека

 

      Сучасне виробництво органічно пов’язане з широким застосуванням електроенергії, особливо це стосується технологічного і транспортного устаткування. У процесі роботи з     електричними установками, приладами і агрегатами необхідно дотримуватись вимог електробезпеки, які є системою організаційних і технічних заходів і засобів. Лише в такий спосіб  можна забезпечити людей від шкідливого і небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги та статичної електрики.

           Електричним  струмом називають всякий упорядкований  рух носіїв електричних зарядів.

     Електричні приміщення залежно від характеру навколишнього середовища та заходи електронебезпеки поділяють на приміщення з підвищеною небезпечністю(1), особливо небезпечні (11) та без підвищеної небезпечності(111).

    Технічні засоби захисту від ураження електричним струмом поділяють на колективні та індивідуальні засоби, які попереджують доторкання до

 елементів електромережі, що  перебуває під напругою, і засоби, які забезпечують від ураження, якщо доторкання все ж таки відбулося.

     До основних способів  і засобів електрозахисту належать:

• ізоляція струмопровідних частин та її безперервний контроль;
• установка обмежувальних пристосувань;
• попереджуюча сигналізація та блокування;
• використання знаків безпеки і попереджувальних плакатів;
• використання малих напруг;
• електричне розділення мереж;
• захисне заземлення;
• занулення;
• захисне відімкнення;
• засоби індивідуального електрозахисту.

До роботи з електроустановками допускають осіб, які не мають медичних протипоказань і пройшли інструктаж та навчання безпечних методів праці,

перевірку знань правил безпеки та інструкцій відповідно до займаної посади стосовно виконуваної роботи з присвоєнням відповідної кваліфікаційної групи з техніки безпеки. Для досягнення безпечності робіт на діючих електроустановках виконуються такі організаційні заходи:

• призначення осіб відповідальних за організацію і ведення робіт;
• оформлення наряду або розпорядження на ведення робіт;
• здійснення допуску до проведення робіт;
• організація нагляду за проведенням робіт;
• оформлення закінчення робіт;
• перерви у роботах;
• переведення на інші робочі місця.

 

         Перелік робіт, які вимагають допуску, встановлюються галузевою  нормативно-технічною документацією.

Проведення робіт на струмопровідних частинах, що перебувають під напругою або поблизу них, здійснюються за нарядом не менше ніж двома особами, з застосуванням електрозахисних засобів під безперераним наглядом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                  

 

                                        4. Пожежна безпека

 

Пожежа – це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі і просторі та створює загрозу життю і здоров’ю людей, навколишньому середовищу.

Основним нормативним документом, що регламентує вимоги щодо пожежної безпеки є Закон України “Про пожежну безпеку”.

Основними причинами пожеж на виробництві є:

• необережне поводження з вогнем;
• незадовільний стан електротехнічних пристроїв та порушення правил їх монтажу та експлуатації;
• порушення режимів технологічних процесів;
• несправність опалювальних приладів;
• невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної безпеки;
• коротке замикання.

 

 

З метою попередження пожежі необхідно: проводити інструктажі з пожежної безпеки; дотримуватись правил протипожежної безпеки; перевіряти електрообладання.

На даній виробничій дільниці необхідно дотримуватись наступних правил пожежної безпеки:

• забороняється палити на робочому місці;
• забороняється залишати без догляду ввімкнені електроприлади;
• забороняється зберігати на робочому місці легкозаймисті речовини у великій кількості.

 

  З метою своєчасного оповіщення, на дільниці необхідно встановити протипожежну сигналізацію. Проходи та запасні виходи повинні бути вільними. Пожежний щит повинен розміщуватись в доступному місці та містити первинні засоби пожежогасіння: вогнегасник, лопату, відро, простирадло, ящик з піском. Відповідальний за пожежну безпеку керівник виробничої дільниці.

 

 

Список літератури

 

1. Закон України «Про охорону праці». — Постанова Верховної Ради       України від 14 жовтня 1994 р. / Законодавство України про охорону праці (в 3-х томах). — Т. 1. — К, 1995. — С. 3—29.

2.В.П.Кучерявий, Ю.Є. Павлюк « Охорона праці», навч. посібник – Львів:

Оріяна- Нова, 2007.- 368 с.

3. Закон України „Про пожежну  безпеку”

4. Жидецький В.Ц., В.С. Джигирей “Основи охорони праці” – Вид. 2-е, стериотипне. – Львів: Афіша, 2000. – 348 с.

5. Сидоров Ю. І., Чуєшов В. І., Новіков В. П.; Процеси і апарати хіміко-фармацевтичної промисловості.- Вінниця: НОВА КНИГА, 2009. – 816 с.