Поняття безпеки, небезпеки, ризику та причини травмування людини

Такий поділ причин небажаних подій носить умовний характер. Адже предметна діяльність - процес s якому тісно переплітаються чинники зовнішнього середовища і особисті якості людини, тому причини реалізації небезпеки в небажану подію можуть бути як об'єктивними так і суб'єктивними і система "людина -середовище" при розслідуванні повинна розглядатися як одна цілісна система. Такий підхід дасть змогу комплексно вирішувати необхідні профілактичні заходи.

Суспільство сприймає ризик  та небезпеку суто індивідуально  і суб'єктивно. Людина дуже по різному сприймає події які трапляються рідко. але супроводжуються великою кількістю жертв. Щоденно на виробництві гине 5—7 чоловік, а цілому від різноманітній небезпек втрачають життя десятки людей. Однак ці дані менше вражають людину ніж ті коли вона почує, що з одній катастрофі загинуло одночасно 15-20 чоловік.

Небезпека в будь-якій сфері діяльності має кількісну  характеристику та залежність від багатьох чинників, які постійно змінюються в часі. Одним з найбільш характерних  проявів небезпеки є ризик. Ризик дії чи ризик без дії в тій чи іншій формі є наявним в 90% причин аварій та травм на виробництві.

У вересні 1990 року в м. Кельні відбувся Перший Всесвітній конгрес  з питань безпеки життєдіяльності  Він проходив під гаслом "Життя  у безпеці". Спеціалісти з різних країн світу в своїх повідомленнях та доповідях частіше всього оперували такими поняттями як "ризик". У спілкуванні між людьми можна часто почути такі вислови як "ризик - благородна справа" або "боягузи не ризикують".

В процесі діяльності незалежно від складності завдання можна виділити декілька загальних рис:

• кожне завдання, що вимагає вирішення має набір альтернатив, з
• яких особа, що приймає рішення повинна зробити обґрунтований вибір
• прийняти той чи інший варіант дій;
• кожний варіант дій має відповідні наслідки для особи, яка приймає
• рішення;

- кожний наслідок має  для цієї особи відповідну  цінність чи вигоду.

При прийнятті рішень, пов'язаних з ризиком, поряд з  об'єктивними умовами обставин важливе  значення мають індивідуальні риси тієї особи, яка йде на ризик, її особисті характеристики та здібності.

В довіднику С. Ожегова  ризик пояснюється як "можлива  небезпека" або як "вчинок у  надії на щасливий вихід". Таке трактування  дає можливість розцінювати "ризик" як вчинок, який здійснюється а умовах невизначеності. Невизначеність в цьому випадку може мати дві категорії:

1. Людина ризикує, щоб досягти бажаної мети.
2. Людина ризикує, щоб уникнути фізичної небезпеки.

Отже, ризик може виступати  в різних якостях:

1. Ризик як небезпечна умова ( небезпеки системи, середовища).
2. Ризик як вчинок (небезпечна дія людини як елемента системи).

Прикладом цього може бути робота монтажника - висотника. Маючи  всі засоби захисту ця діяльність відноситься до категорії небезпечних  робіт, тому, що її виконання носить елементи ризику. Це буде ризик як небезпечна умова.

Прикладом ризику як вчинку може бути те, що монтажник навмисно порушує правила безпеки; працює без засобів захисту в надії, на те що все минеться. Існує визначення, що небезпека - це обставини негативного  характеру, які можуть реалізуватися в небажану подію, а ризик - статистична частота ймовірності їх виникнення, це кількісна характеристика небезпек.

Ризик визначається як відношення тих чи інших небажаних наслідків  за одиницю часу до можливого числа  полін.

Таким чином, поняття про ризик включає а себе комбінацію двох компонентів: наслідки небажаних подій до частоти виникнення цих подій.

Ризик буває індивідуальний та соціальний. Індивідуальний ризик - це відповідна небезпека для окремого індивіду. Соціальний ризик - це ризик для групи людей.

В структурі предметної діяльності ризик може виконувати різноманітні психологічні функції Він може бути метою діяльності людини. Це такий  ризик коли людина хоче створити про  себе бажану думку або показати іншим, що вона не боїться фізичної небезпеки. Ризик може виступати в ролі мотиву. Це трапляється тоді коли людина без особливої необхідності вибирає небезпечний спосіб діяльності. Ризикує заради того, щоб отримати гострі відчуття, задоволення від ризику.

Існують різні прояви ризикових дій: навмисні, мотивовані і немотивовані, реальні та уявні. Психолога вважають, що в тій чи іншій мірі потреба до ризику - є у кожної людини. Навіть робиться спроба пояснити це з фізіологічної точки зору. Є думка про те, що в організмі людини є особливий фізіологічний апарат, який формує емоції задоволення і страждання. Цей апарат має систему підвищення задоволення та систему мінімізації страждання.

Коли виникає небезпечна ситуація вважається, що власне друга  система є джерелом отримання  позитивних емоцій (покалічили трохи, могло бути гірше). Психологи вважають, що коли система тривалий час була бездіяльною, тоді у людини виникає потреба до небезпеки, щоб дати вихід енергії, яка накопичилась в другій системі, що призведе до позитивних емоція. насолоди за рахунок "лоскотання нервів".

В трактовці поняття  про ризик існує два принципово різних підходи: європейський та американський.

Європейський підхід трактує ризик як чинник фізичної небезпеки - як приваблюючий спосіб виконання  праці з наявністю фізичної небезпеки. Цей підхід використовується при вивченні питань безпеки праці

Американський підхід трактує  ризик як азартний процес, коли людина вибирає більш складний шлях для  досягнення мети, замість більш гарантованого  та безпечного. Цей підхід використовується для оцінки поведінки людини в умовах невизначеності, коли існують різні шанси на успіх чи невдачу які залежать від випадкового чи альтернативного вибору.

Обидва підходи в  трактовці ризику страждають односторонністю: перший не враховує момент досягнення мети, другий - момент небезпеки.

Тільки єдність цих  походів може зробити ризик особливим  видом поведінки.

Необхідно враховувати  те, що метою діяльності є не тільки факт отримання бажаних результатів, але і досягнення їх без шкоди  для здоров'я та життя людини. В небезпечних ситуаціях важливою якістю людини є стратегія її поведінки Поведінка людини в цих умовах має більше значення ніж схильність людини до самозбереження, що проявляється в умовах фізичної небезпеки.

Ризикова поведінка  може бути виправданою тоді коли вона спрямована на досягнення суспільно значимої мети, а у всіх інших випадках є не припустимою. Неприпустимий ризик - це бажання отримати насолоду від переживання небезпеки, або задовольнити

Характерною рисою осіб здатних до такого ризику є перебільшення своїх можливостей.

Для характеристики ступеня  та рівня ризику існує таке поняття  як "маргіналій впевненості" - це запас безпеки та впевненості  у своїх діях, коди людина здійснює вибір в умовах небезпеки.

Цей показник є чисто  суб'єктивний, він формується у людини на базі уяви про діючу небезпеку та життєвий досвід. Наприклад, коли людина тримає в руках предмет, тоді надлишкова сила руки порівняно з вагою цього предмету буде запасом, який називають "маргінадієм впевненості".

До чинників ризику якими  може супроводжуватися предметна, діяльність можна віднести:

1. Відсутність відповідних засобів праці (інструментів, відповідного устаткування і т. ін.)
2. Недостатню надійність технічних систем (інструменти, обладнання непридатні або знаходяться у неробочому стані).
3. Недоліки у проектуванні споруд, будівель, робочих місць, технологічних процесів.
4. Відсутність засобів захисту.
5. Особисті якості людини.

Небезпечні ситуації частіше всього виникають тоді коли не виявлені чинники ризику, не проаналізовані причини ризикованої поведінки робітників. Поведінка людини в небезпечній ситуації залежить від об'єктивних умова ситуації та адекватного відображення цих умов у її свідомості.

Ступінь адекватності відображення людиною небезпечних ситуацій залежить від її особистих якостей, від характеру нервової системи, від недооцінки або переоцінки існуючої небезпеки.

Особисті властивості  людини, соціальні та виробничі умови  формують свідоме порушення вимог  безпеки та причини ризикової  поведінки людини. Сюди можна віднести:

І. Економію сил - де потреба зберегти енергетичні ресурси організму. З цієї причини людина не користується засобами захисту, пропускає деякі операції, що не впливають на кінцевий результат або зибирає більш небезпечні пози чи рухи.

1. Економію часу - це прагнення виконати завдання так. щоб
2. скоріше піти додому. За рахунок збільшення темпів роботи, чи
3. пропусків окремих операцій і т. ін.
4. Адаптацію до небезпек - це здатність людини привикати до
5. засобів і предметів праці і недооцінювати небезпеку або
6. втрачати пильність.
1. Самоствердження в очах колективу — це бажання сподобатися ризиковими діями при "ходінні по лезу ножа". Самоствердження у власних очах та переоцінка своїх можливостей.
2. Дотримування групових норм трудового колективу де порушуються вимоги безпеки. Людина яка дотримується норм безпеки в такому колективі буде "білою вороною".
3. Орієнтацію на ідеали. Відомо, що ідеалами можуть бути порушники вимог безпеки. При відсутності досвіду людина наслідує свій ідеал і сама стає порушником правил.
4. Схильність до ризику та звичку працювати з порушеннями, що може стати причиною реалізації небезпеки а небажану подію.

9. Стресовий стан під  впливом якого людина погано  володіє собою, і в складних  обставинах порою здійснює серйозні  помилки.

Причини порушень правил безпеки за своєю сутністю фактично спрямовані на пошук найбільш легких шляхів для здійснення діяльності та задоволення своїх потреб.

Крім цих суб'єктивних причин існують; об'єктивні чинники  виробничих обставин які створюють  умови для небезпечних дій. Сюди можна віднести: відсутність належного контролю за дотриманням норм безпеки; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки обладнання та засобів захисту, що дають можливість виконувати роботу небезпечними методами.

З метою запобігання  порушень правил безпеки предметну  діяльність слід організувати так, щоб у людини не було можливості вибору між небезпечним і безпечним способом її виконання. Профілактичні заходи стосовно попередження ризикової поведінки та порушення правил безпеки повинні включати два головних напрямки. Перший напрямок - це технічні та організаційні заходи, спрямовані на вдосконалення виробничого процесу, технологічного обладнання та. виключення будь-якого вибору двояким чином виконувати роботу (з дотриманням чи порушенням правил безпеки). Другий - посилення виховної, пропагандистської та учбової роботи, спрямованої на формування у працюючих необхідної поведінки та почуття власної відповідальності за стан безпеки.

 

 

 

 

 

Література

1. Александровский Ю.А. и др. Психогенны в экстремальных условиях. - М.: Медицина, 1991
2. Безопасность жизнедеятельности.: Уч. пособие под ред. О.Н. Русака С- Пб., 1992
3. Волович В. Г. Человек в экстремальных условиях природной среды. - М.; Мысль, 1983
4. Васильев В.Н. Здоровье и стрессы, 1991.
5. Котик М.А. Психология и безопасность. - Таллин: Валгус, 1971.
6. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. Навч. посібник. К.,1999.
7. Піскун І.П. безпека життєдіяльності. - Суми, 1999.
8. Охорона праці (за ред. В.М. Ярошевської). - К.,1993.
9. Ярошевська В.М-, Ярошевський М.М., Москальов І.В, Безпека життєдіяльності, -К.Д997.