Трудовий договір та його функції

Загальні підстави передбачені  ст. 40 КЗпП України. До них належать:

а) зміни в організації  виробництва та праці, у тому числі  ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства (установи, організації), скорочення чисельності або штату  працівників;

б) виявлення невідповідності  працівника займаній посаді або виконуваній роботі;

в) систематичне невиконання  працівником трудових обов'язків  без поважних причин;

г) прогул без поважних причин, у тому числі відсутність  на роботі більше трьох годин протягом робочого дня;

ґ) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців унаслідок тимчасової непрацездатності;

д) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував  цю роботу;

е) поява на роботі в  нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

є) учинення розкрадання  за місцем роботи (у тому числі дрібного) майна власника.

До додаткових підстав  припинення трудового договору з  ініціативи власника згідно зі ст. 41 КЗпП України належать: а) одноразове грубе  порушення трудових обов'язків керівником підприємства (установи, організації), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, його заступниками, службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; б) дії з вини працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника; в) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного із продовженням даної роботи; г) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих установленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Специфіка застосування власником тієї чи іншої підстави загального чи додаткового характеру потребує обов'язкового додержання спеціального порядку припинення трудового договору, до якого належать різні вимоги залежно від підстави звільнення. Наприклад, у разі розірвання трудового договору за п. 1 ст. 40 КЗпП України "зміни в організації виробництва і праці" — власник зобов'язаний:

а) особисто попередити працівника про це під розписку в обумовлений  у законі строк;

б) урахувати переважне  право працівника залишитись на роботі;

в) запропонувати працівникові іншу роботу;

г) отримати попередню  згоду профкому на звільнення працівника.

До четвертої групи  підстав припинення трудового договору належать вимоги третіх осіб, які не є стороною трудового договору. Такими особами є профспілкові органи; судові органи; військові комісаріати; батьки або особи, які їх замінюють, але тільки стосовно неповнолітніх працівників.

При цьому слід зауважити, що профспілкові органи мають право  порушувати питання про припинення трудового договору не з будь-яким працівником, а лише з керівником, який порушує законодавство про працю та не виконує зобов'язань за колективним договором.

У разі припинення трудового  договору не з вини працівника законом  гарантується виплата вихідної допомоги, тобто відповідної грошової суми. Зокрема, ст. 44 КЗпП України передбачає, що вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку виплачується в разі припинення трудового договору в таких випадках:

а) відмови працівника від переведення на роботу до іншої  місцевості разом із підприємством  чи від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП України);

б) звільнення працівника з роботи з ініціативи власника у  зв'язку зі змінами в організації  виробництва та праці (п. 1 ст. 40 КЗпП України);

в) виявлення невідповідності  працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП України);

г) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував  цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП України);

ґ) порушення власником  або вповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного або трудового договору.

Вихідна допомога виплачується в розмірі не менше двомісячного середнього заробітку в разі призову  або вступу працівника на військову  службу чи направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. З ст. 36 КЗпП України). У розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку вихідна допомога виплачується в разі звільнення через порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про охорону праці, умов колективного договору з цих питань (статті 38,39 КЗпП України).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

             Список використаної літератури:

 

1. Закон України "Про трудовий договір".
2. Закон України "Про трудові колективи".
3. Н. Б. Болотіна, Г. І. Чанишева «Трудове право України». Підручник

Київ Знання 2001 

4. Правознавство - Олійник А.Ю., 2009р.