Податкові ставки та їх визначення

 

Зміст

 

1 Податкові ставки та їх визначення 3

2 Прямі податки  та їх види 5

3 Регулююча функція податків та її зміст 8

Список використаної літератури 10

 

 

1 Податкові ставки та їх визначення

Податковим законодавством України передбачено встановлення твердих (чітко зафіксованих у твердій грошові сумі з фізичної одиниці оподаткування або в часинах неоподатковуваного мінімуму) і відносних (затверджених у відсотковому вимірі щодо об'єкта оподаткування) ставок оподаткування. Тверді ставки застосовують для нарахування акцизного збору з тютюнових виробів, алкогольних напоїв, автомобілів, нафтопродуктів, податку з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів, імпортного та експортного мита, держаного мита тощо. Значно ширшим є діапазон дії відсоткових податкових ставок, які поширюються на всі інші податки. У практиці оподаткування розрізняють такі різновиди відсоткових ставок:

● пропорційні, які не залежать від податкової бази та є єдиними  щодо всієї її величини. Відповідають засадам рівності платників, рівнонапруженості оподаткування, істотно спрощують процес адміністрування податків;

● прогресивні, коли ставка зростає в міру збільшення оподатковуваного доходу.

Може застосовуватися  проста (підвищені ставки стосуються всього об'єкта податку) та ступінчаста (підвищені ставки встановлюються до тієї величини податкової бази, яка перевищує інтервальні обмеження) шкала прогресії;

● регресивні, за яких податки  зменшуються із збільшенням податкової бази.

Зазвичай, встановлюються щодо майнових податків, створення і нагромадження багатства.

Характеристика ставок оподаткування ґрунтується на методах їх формування. Останні покладено в основу того чи іншого способу нарахування податку. А саме:

1. Прогресивне оподаткування  пов'язане з поняттям дискреційного  доходу, який використовується платником  відповідно до власних потреб і інтересів. Обчислити суму дискреційного доходу можна як різницю між сукупним валовим доходом і величиною законодавчо визначеного неоподатковуваного мінімуму. На практиці дискреційний дохід виступає об'єктом оподаткування, який реально відображає межі реалізації інтересів платника залежно від розміру доходів.

2. Оподаткування доходів  за пропорційними ставками має  певні переваги.

По-перше, чим більший  об'єкт податку, тим нижчою може бути податкова ставка, що є важелем зростання економічних стимулів. По-друге, використання підвищених ставок, як це має місце за прогресивного оподаткування, призводить до ухилення від оподаткування, "тінізації" доходів суб'єктів підприємництва, що, природно, скорочує бюджетні надходження, а нерідко викликає дефіцит державних доходів. По-третє, множинність ставок за прогресивного методу оподаткування на певному рівні робить невигідним отримання високих доходів і підриває стимули до зростання власних фінансових ресурсів.

Методологія встановлення податкових ставок є найскладнішою та водночас найважливішою проблемою податкового адміністрування. Рівень та механізм застосування ставок оподаткування має забезпечувати потреби фіску, не порушуючи при цьому соціальної, економічної, політичної гармонії суспільних інтересів. Як свідчить фіскальна практика, податкові ставки встановлюються головним чином емпіричним методом, рідше – на основі економіко-математичних розрахунків та моделей.

 

 

 

 

2 Прямі податки  та їх види

Кожний вид податків має  свої специфічні риси та функціональне  призначення і посідає окреме місце в податковій системі. Роль того чи іншого податку характеризується його приналежністю до певної групи  у відповідності з існуючою класифікацією  податків.

За формою оподаткування  податки поділяються на дві групи: прямі і непрямі.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і  сплачуються за рахунок їхніх  доходів, а сума податку безпосередньо  залежить від розмірів об'єкта оподаткування.

Прямі і непрямі податки  утворюють бюджет певної країни. Податки у структурі бюджету країни становлять 60-70%, решта припадає на інвестиції, позики, дотації.

До прямих податків належать податки з таких доходів, як заробітна  плата, прибуток, відсоток, а також  з таких видів майна, як земля, будівлі, цінні папери. Прямий податок  з юридичних осіб - податок на прибуток підприємств (фірм, компаній, корпорацій), їх майно, на землю (земельний). Прямий податок з фізичних осіб - подохідний і помайновий податки з населення, податки на спадок і дари, транспортні засоби.

Розглянемо коротко сутність кожного виду податків з юридичних  осіб. Першим видом прямого податку  є податок на прибуток.

Податок на прибуток підприємств  і організацій - податок на доходи юридичних осіб, який вилучається  за прогресивною шкалою оподаткування.

Прогресивний податок - податок, ставка якого зростає у міру зростання  величини оподатковуваного доходу.

Оподатковується цим податком чистий прибуток підприємства, який визначають як суму валової виручки за винятком усіх витрат і збитків. Іншими словами, об'єктом оподаткування є прибуток, отриманий від реалізації продукції, основних фондів та іншого майна і  доходів, за винятком суми витрат, які  виникають при здійсненні цих  операцій.

Водночас оподаткування  тієї частини прибутку, яка розподіляється на дивіденди, здійснюється по різному. В одних країнах (Швеція, Швейцарія, США, Україна тощо) ця сума спочатку оподатковується податком на прибуток підприємства, а потім - ще Й особистим  подохідним податком на фізичних осіб, тобто підлягає подвійному оподаткуванню. В інших державах (Австрія, Канада, Японія тощо) акціонери частково звільняються від сплати податків на дивіденди, незалежно від оподаткування цієї частини доходу податком на прибутки підприємств. У деяких країнах (Франція, Великобританія тощо) податок на прибуток підприємств частково зараховується при оподаткуванні дивідендів.

Величина податків на прибуток підприємств може зменшуватися на величину законодавчо встановлених податкових пільг і знижок.

Податкові пільги - часткове або повне звільнення окремих  категорій фізичних та юридичних  осіб від сплати податків.

Так, у США налічується  майже 100 податкових пільг та знижок, які надаються різним видам підприємств, передусім дрібним, з метою стимулювання процесу впровадження нових досягнень  науки і техніки, створення нових  робочих місць та ін. Завдяки цьому  реалізується насамперед стимулююча функція  податків, яка здійснюється також  внаслідок прогресивного характеру  оподаткування прибутків підприємств. Наприклад, у США прибуток підприємств  до 50 тис. дол. оподатковується за ставкою 15% від 50 до 70 тис. - за ставкою до 25% і  понад 75 тис. дол. - за ставкою 34%. В Україні  прибуток підприємств оподатковується  за ставкою 30%. Податок на додану вартість - 20%. У новому податковому кодексі  передбачено скорочення його до 18%. Загалом в Україні з доходу підприємств вилучається понад 80%. Податок на фонд зарплати приблизно 40- 41%. У новому податковому кодексі  планується певне зниження податкового  тиску на підприємства.

Досвід розвинутих країн  світу свідчить, що податки відіграють стимулюючу роль тоді, коли максимальна  ставка на прибуток не перевищує 35%. У разі перевищення цієї ставки стимулююча функція податків пригнічується, а посилюються соціальна, регулююча. Загалом порушується оптимальне співвідношення між функціями. Аналогом податку на прибутки підприємств у США є податок на прибуток корпорацій.

Стимулююча функція податків значно посилюється у разі надання  державою податкових кредитів, відстрочки від сплати податків тощо. Основним видом податкових кредитів є інвестиційний  кредит - знижка загальної суми податку  на прибуток, яка залежить від частки реінвестованого прибутку, тобто  додаткових інвестицій до раніше інвестованих.

Відстрочка від сплати податків надається, як правило, новоствореним  підприємствам. Так, у Франції новостворені акціонерні компанії перші два роки повністю звільняються від сплати податків, після цього до початку шостого  року оподатковується лише 25% прибутків.

Другим видом прямих податків з підприємств і організацій  є помайновий податок, який вилучається з майна підприємства і надходить у федеральний (центральний) та місцевий бюджети. Ставки цього податку у розвинутих країнах світу невисокі. Так, у ФРН вони становлять 0,6% від сукупної вартості всіх видів майна, причому за вартості майна менше 20 тис. марок цей податок не вилучається.

Третім видом податків з юридичних осіб є поземельний  податок, тобто податок на земельні ділянки, які належать підприємствам  і організаціям. Від сплати його звільняються лікарні, державні установи, церква та деякі інші організації.

Помайновий і поземельний види податків становлять податок на власність, який у деяких розвинутих країнах світу вилучається муніципальними органами залежно від величини вартості (а отже пропорційно).

 

 

3 Регулююча функція податків та її зміст

У сучасних умовах податки  виконують дві основні функції: фіскальну і регулюючу.

Сутність регулюючої функції  податків полягає в тому, що вони впливають на різні види діяльності їх платників. Так, податки істотно  впливають на відтворення, стимулюючи або стримуючи темпи його розширення, збільшуючи або зменшуючи накопичення  капіталу, підвищуючи або знижуючи платоспроможний попит населення  тощо. У цьому зв'язку держава  спроможна свідомо використовувати  податки з метою регулювання  відповідних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства.

Регулююча функція реалізується шляхом впливу податків на економічний  та соціальний розвиток окремих галузей  економіки, регіонів, підприємств. Вона пов'язана з вирішенням таких  питань: визначення об'єкта оподаткування  і методики його розрахунку, визначення джерел сплати податків, встановлення розміру ставок податків та методики їх розрахунку, встановлення термінів сплати податків, надання податкових пільг, застосування штрафним санкцій  за порушення податкового законодавства  суб'єктами господарювання.

 

Слід зауважити, що функції  податків діють одночасно і взаємоузгоджено, їх не можна протиставити одна одній. Неможливо також розмежувати податки на суто фіскальні й регулюючі, бо без фіскальної їх дії не може бути й регулюючої.

Застосування податків як фінансових регуляторів надзвичайно  складне і важливе, оскільки вони торкаються всіх сфер життя як платника податків, так і суспільства загалом. Ефективність застосування податків залежить від їх реальності: об'єкта оподаткування, розміру ставок, податкових пільг, сталості законів про оподаткування тощо, тобто від сталості й реальності податкового механізму, податкової системи. Тому в умовах ринкової економіки  завданням держави в галузі податків є створення такої системи  оподаткування та умов для платників  податків, які б сприяли підвищенню ефективності виробництва і збільшенню доходів бюджету, що дало б змогу  державі якнайкраще виконувати свої функції.

Отже, податки слугують вагомим  інструментом фіскальної політики, що акумулюють кошти для виконання державою основних її функцій. Організація порядку справляння та адміністрування податків залежить як від виокремлених елементів податку, так і основних принципів оподаткування. Водночас для встановлення ставки оподаткування ми пропонуємо застосовувати комплексну методику, яка б поєднувала кількісні та якісні характеристики інтуїтивного та емпіричного методів оподаткування, а також економіко-математичного моделювання. Такий підхід забезпечить ефективність фіскальної політики, зумовить згладжування вад ринкового саморегулювання, створення додаткових стимулів зростання підприємницької, ділової, інвестиційної активності, вирішення проблем мотивації праці, зниження рівня безробіття та підвищення соціального захисту населення.

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. БашнянинГ.І. Ефективність фіскально-економічної політики в трансформаційній економіці / Г.І. Башнянин, В.І. Блонська, С.С. Гринкевич та ін. – Львів : Вид-во ЛКА, 2008. – 200 с.

2. ВасиликО.Д.Податкова система України : навч. посібн. / О.Д. Василик. – Львів : ВАТ "Поліграфкнига", 2004. – 478 с.

3. ІвановЮ.Б. Податкова система : підручник / Ю.Б. Іванов, А.І. Крисовантий, О.М. Десятнюк. – К. : Вид-во "Акіна", 2006. – 920 с.

4. МельникВ.М. Генеза теорій податків / В.М. Мельник // Фінанси України. – 2004. – № 8. – С. 42-53.

5. СамураЮ.О. Регулювання фіскальних систем в економіках перехідного типу/ Ю.О. Самура. – Львів : Вид-во ЛьвівськоїКА, 2003. – 200 с.

6. Податковий кодекс України, 2011