Отвецтвенность за нарушение налогового законодательства

1.1 Поняття відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства

    Інтенсивний розвиток ринкових механізмів вимагає перетворення всіх елементів системи оподаткування. З'являються нові податки, механізми їх обчислення і сплати, конкретизуються повноваження органів влади різноманітних рівнів і компетенції. З'являється податкова поліція, принципово змінюється набір і зміст функцій, що виконують контрольно-ревізійні управління. Подібні зміни пов'язані з необхідністю підсилення контролюючих механізмів у галузі оподаткування, що викликане бурхливим зростанням і якісним перетворенням податкових важелів.   Діяльність контролюючих органів пов'язана з наглядом з боку держави за виконанням платником податків своїх зобов'язань перед державою з повного і своєчасного внесення податкових платежів у відповідні бюджети чи фонди. Проте туди не завжди поступають кошти в тій кількості, на яку розраховували при плануванні бюджету, і було б неправильним бачити в цьому тільки правопорушення, невиконання платником своїх обов'язків. Бюджети позбавляються надходжень за рахунок двох процесів: відхилення від сплати податків і правомірного обходу податку.

     Правомірний обхід податку.

   В основі правомірного обходу податку лежать шляхи і можливості несплати податку, надані законодавцем, тобто обумовлені недосконалістю законодавства. В даному випадку платник податку використовує прогалини законодавства, що пов'язані як із недосконалістю податкових норм, їх закріпленням, так і з ситуаціями, коли законодавець надає платнику право вибору або межі, в рамках яких останній може обрати найбільш вигідний для себе варіант (наприклад, при наданні податкового кредиту, встановленні деяких ставок місцевих податків і зборів).

   Існують такі варіанти легального уходу від оподатковування:

1. Специфіка об'єкта обкладання. Нерідко використовуються операції  СВОП, зміст яких складається  в продажі цінного папера на  фондовій біржі й одночасній  покупці такого ж папера. Зв'язано  це з відведенням від оподатковування доходів, вкладених у державні і місцеві папери. Наприклад, перетворення корпоративних цінних паперів у муніципальні облігації дозволяє зменшити ставку оподатковування з 70 % до 0.

2. Специфіка суб'єкта обкладання. При сімейному обкладанні можливий  розподіл оподатковуваного доходу  між чоловіками з метою мінімізації  податку.

3. Сполучення прогресивного і  пропорційного обкладання. Це дозволяє  вивести з-під реальної ставки, наближеної до максимального  рівня, доход, у відношенні  якого застосовується середня  або знижена ставка, що вигідніше,  ніж застосування єдиної ставки  по всій сумі в цілому.

4. Диференціація доходів від  різного майна. В основі цього  методу лежать різні умови  обкладання коштів, розташовуваних  у різних видах цінних паперів  або депозитів.

5. Спосіб обкладання, при якому  вибирається найбільш вигідний. Так, в італійському законодавстві  податки на сільськогосподарські  угіддя розраховуються на основі  кадастру, що переглядається раз  у 5-10 років. Інфляційні процеси  за цей період значно зменшують  реальні перерахування платників.

6. Високі ставки обкладання провокують втеча в офшорні зони, недоспоживання населення, переселення населення в пригороди по податкових розуміннях. Незвичайна система "переваги грошей", при якій багато платників тримають свої кошти в грошах, щоб уникнути сплати податків на нерухомість.

    Ухилення від сплати податку.

Правомірний обхід податку доповнюється відхиленням від сплати податку, що являє собою досить різноманітну групу податкових правопорушень. Зміст  цих правопорушень полягає в  неналежному виконанні зобов'язань  платника перед бюджетом.

     Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене, наприклад, шляхом :

- неподання документів, пов'язаних  із їх обчисленням і сплатою  до бюджетів чи державних цільових  фондів (податкових декларацій, розрахунків,  бухгалтерських звітів і балансів  тощо);

- приховування об'єктів оподаткування;

- заниження цих об'єктів;

- заниження сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів;

- приховування факту втрати  підстав для одержання пільг  з оподаткування.

   Неподання документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою обов'язкових платежів, полягає в умисному неподанні до органів державної податкової служби в установлений строк декларацій про прибуток суб'єктів підприємницької діяльності чи фізичних осіб, про сплату інших обов'язкових платежів тощо. Неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

    Під приховуванням об'єктів оподаткування треба розуміти не відображення у звітних документах, які подаються до податкових органів, будь-яких об'єктів оподаткування - доходу (прибутку), доданої вартості робіт, продукції, послуг тощо. [9]

   Заниженням об'єктів оподаткування є: зменшення його бази шляхом не відображення у поданих до податкових органів звітних документах повного обсягу об'єктів оподаткування, умисно неправильне обчислення бази оподаткування, заниження податкової ставки тощо, внаслідок чого податки, збори, інші обов'язкові платежі сплачуються платником податку не в повному обсязі. Зокрема, заниження оподатковуваного прибутку може полягати в частковому чи повному не включенні до нього коштів, одержаних від виконання робіт, надання послуг тощо.

   Під заниженням сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів слід розуміти умисно неправильне обчислення тих їх сум, що підлягають сплаті до бюджетів чи державних цільових фондів при правильному відображенні об'єктів оподаткування (без заниження останніх чи їх приховування).

   Залежно від характеру поведінки і діяльності суб'єктів податкових правовідносин можна також виділити ще один вид порушення податкового законодавства - це стягнення надлишкових сум податків - умисні дії робітників податкових органів по необґрунтованому стягненню сум податкових платежів із платників (активна діяльність характерна для податкового органу, здійснюючого свої повноваження з порушенням законодавства).

   Важливе місце у галузі оподаткування займає примус, який являє собою систему заходів, що застосовуються уповноваженими органами по відношенню до осіб при порушенні ними обов'язків по сплаті податку і притягненню до відповідальності при вчинені податкового правопорушення.

Заходи податкового примусу  характеризуються певними ознаками:

1) регулюються нормами фінансового  права, а також адміністративно-процесуальними (інколи і нормами кримінального  права);

2) застосовуються по відношенню  юридичних і фізичних осіб;

3) використовуються для забезпечення  надходжень податкових платежів;

4) припускають застосування фінансових  санкцій, заходів адміністративного  і кримінального покарання;

5) припускають позасудове застосування  заходів податкового примусу;

6) податковий примус поєднує  стягнення податкових платежів (тобто  в тих розмірах, що зумовлені  певними податковими обов'язками  платників) і стягнення податків (з урахуванням санкцій за прострочення, відхилення тощо, тобто відхилення  від виконання податкових обов'язків).

   Реалізація примусу в сфері оподаткування здійснюється попереджувальними, припиняючими і відновлюючими заходами. Попередження здійснюється державними органами, контролюючими правильність обчислення і внесення податків. Припинення пов'язане уже з впливом на платників, що здійснюється юридичне владними (припинення операцій, ліквідація підприємства, вилучення документів). Відновлювані заходи пов'язані з відшкодуванням збитків, причинених податковим правопорушенням. При цьому особливості застосування штрафів, пені включають і ті суми, які були б одержані бюджетом при своєчасному надходженні та використанні податків і платежів.

 

1.2  Підстави,  склад та класифікація податкових правопорушень

 

    Проблеми відповідальності за податкові правопорушення є однієї з найбільш дискусійних сфер податкового права. Якоюсь мірою це пояснюється, мабуть, певною комплексністю виникаючих при цьому питань. Адже санкції за податкові провини і злочини додатково до фінансового регулюються й адміністративним, і трудовим, і карним правом.

   Підставою податкової відповідальності є правопорушення, що відрізняється відповідними ознаками. Докладно ми не будемо зупинятися на їхній характеристиці, оскільки вони традиційні для будь-якого правопорушення:

а) протиправність виражається в  порушенні певних податкових норм;

б) караність, особливістю якої в  податкових санкціях є відрив (у  деяких випадках) стягнення (покарання) від провини платника (на цьому  ми зупинялися вище);

в) винність (у формі дії або  бездіяльності);

г) причинний зв'язок між протиправною дією і наступили в результаті його негативними наслідками.

     Податкове правопорушення - протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність) особи, зв'язана з невиконанням або неналежним виконанням обов'язків по сплаті податку, за яке встановлена юридична відповідальність. Відповідальність у цій галузі не обмежується невиконанням тільки фінансових зобов'язань, адже несвоєчасна здача звіту платником теж тягне за собою штраф, а це можна з дуже великою натяжкою віднести до фінансових зобов'язань.

    Об'єктом правопорушення є суспільні відносини, що складаються з приводу забезпечення надходження податків і обов'язкових платежів у бюджет і відповідні фонди між суб'єктами податкових правовідносин. [5]

   Суб'єктом правопорушення виступає особа, що відповідно до закону зобов'язано сплачувати податки у відповідному розмірі й у встановлений час. Переважно суб'єктом податкового правопорушення виступає платник податку, але тільки у тому випадку, коли на ньому лежить обов'язок обчислювати і сплачувати податок. Коли ж ці обов'язки лежать на підприємстві, що виплачує доход (при перерахуванні прибуткового податку з громадян), суб'єктом відповідальності (за неправильне числення, утримання податку, несвоєчасне перерахування його в бюджет) є підприємство-джерело виплат. Саме тому вчасно не утримані або не перераховані в бюджет суми податків, що підлягають утриманню в джерела виплати при прибутковому обкладанні громадян, стягуються податковими органами з підприємств, що виплачують доходи фізичним особам, у безперечному порядку з накладенням штрафу.

Класифікація податкових правопорушень  може здійснюватися за різними критеріями:

а) у залежності від об'єкта:

- приховання доходу;

- заниження доходу;

- відсутність обліку об'єкта  оподатковування або ведення  його обліку з порушенням установленого  порядку:

- несвоєчасна сплата податку;

- ненадання документів і іншої  інформації і т.д.;

б) у залежності від спрямованості  діянь.

- правопорушення проти системи  податків;

- правопорушення проти прав  і воль платників податків;

- правопорушення проти порядку  ведення бухгалтерського обліку  і звітності;

- правопорушення проти контрольних  функцій податкових органів і  т.д.;

в) у залежності від характеру  санкцій і галузей, їх регулюючих:

- фінансова;

- адміністративна;

- карна;

- дисциплінарна;

г) у залежності від ступеня суспільної небезпеки:

- податкові злочини;

- податкові правопорушення.

У залежності від характеру дій  податкові злочини і правопорушення можна згрупувати в три групи:

а). Правопорушення, що припускають карну і фінансову відповідальність:

- відхилення від постановки  на облік у податкових органах;

- відхилення від подачі податкової  декларації;

- відхилення від ведення обліку;

- дії, спрямовані на зменшення  податків (зборів);

- дії, спрямовані на неправомірний  залік або повернення податку  або збору;

- відхилення від оподатковування.

б). Податкові злочини:

- розголошення податкової таємниці;

- утрата документів, що містять  податкову таємницю.

в). Правопорушення, що припускають адміністративну і фінансову відповідальність:

- порушення платником податків  порядку постановки на облік  у податкових органах;

- порушення порядку представлення  в податкові органи відомостей, необхідних для ведення обліку  платників податків;

- порушення порядку представлення  інформації про відкриття рахунка  в банку;

- порушення порядку представлення  податкової декларації;

- порушення порядку ведення  обліку;

- порушення порядку збереження  документів, зв'язаних з оподатковуванням;