Вексельні розрахунки та операції

Доміціліант надсилає своєму доміціліату відповідне покриття, а той потім оплачує у строк  доміцілійований у нього вексель; він же перекреслює підпис особи, яка зобов'язана платежем по векселю - акцептанта в переказному та векселедавачка в простому векселі, - і повертає йому або іншому сплачений та касирований (знищений) таким чином доміцілійований вексель.

Право доміціліювати  вексель належить виключно векселедателю (трассанту), так як тільки він має право обумовлювати вексель в його істотних частинах, до яких належить місце платежу. Після того, як векселедавач вказав місце платежу, ні одна особа, навіть він сам, не можуть змінити його.

У випадку відмови  доміціліата оплатити доміцілійований  у нього вексель повинен бути зроблено протест з позначенням причини відмови від платежу. Отже, доміціліат не зобов'язаний нічим, навіть в тому випадку, коли він пообіцяв трассату оплату векселя.

Облікова  операція

Облікова (дисконтна) операція, яка здійснюється з векселями, складається з того, що підприємство або фінансова установа - банк, надає векселедержателю кредит, коли придбає у нього вексель в оплату товарів, робіт, послуг (або просто як фінансовий документ, цінний папір) до настання строку платежу за ціною, котра менше, вказаної на векселі, на величину обліку (дисконта).

Облік векселів полягає у передачі їх векселедержателем - дисконтантом у повну власність векселепридбавачу - дисконтера по передаточним на його ім'я надписам (шляхом індосування) в обмін видачі коштів або заліку їх по розрахункам у розмірі валюти векселя з утриманням на користь дисконтера відсотків, так званого дисконту. По векселям з іншого міста може утримуватися особливий вид комісії дамно, і поштово-телеграфні витрати або порто.

Операція обліку по відношенню як до дисконтанту, так і до дисконтера зветься обліковою, бо і дисконтант і дисконтер обліковують, а у випадку іноземного векселя - негоціюють, тобто продають і покупають вексель.

Рекомендується  приймати до обліку тільки такі векселя, які мають не менше двох підписів, а саме:

• прості векселя - з підписом векселедавача і бланком векселедержателя;
• переказні векселя на іншого платника наказу третій особі - з підписом трассанта, трассата і бланком ремітенту;
• переказні векселя на іншого платника власному наказу - з підписом трассанта, трассата і бланком трассанта;
• переказні векселя, трассовані на векселедавача (трассантом на самого себе) - з підписом трассанта і бланком ремітенту;
• секунда, якщо прима призначена тільки для акцепту, - з підписом трассанта і бланком ремітенту;.

Також слід стежити  за тим, щоб - як правило - купувати:

• векселя, які виникли на ґрунті реальних торгових угод;
• векселя, які видані на солідні промислові, торгові та банківські фірми. Сюди перш за все відносяться акцепти першокласних банків.
• векселя з платежом у банківському пункті.

Але крім першокласних векселів на грошовому ринку обертаються  і векселя меншого ґатунку, хоча вони і не зустрічають великого попиту. До таких векселів відносяться:

• векселя з безоборотними надписами;
• внутрішні векселя, які підлягають оплаті в іноземній валюті;
• векселя, які підлягають оплаті в пункті, де немає установи банку;
• переказні векселя, які не підлягають акцепту, - мандати.

Передача  векселів у сплату боргу

Однорідною  з обліковою операцією є операція по передачі векселів у сплату боргу: розрахунок робиться на тих самих підставах, а різниця складається в тому, що належна з дисконтера сума не може бути отримана грошима, а зараховується у сплату боргу за його особистим рахунком.

Ломбардна операція

Ломбардна операція, яка здійснюється з векселями, складається з передачі векселів до банку для забезпечення отриманих кредитів, а саме:

• за позиками строковими за позичковими рахунками;
• за позиками до запитання за спеціальним позичковим рахунком.

Всі ці векселя забезпечуються індосаментом (бланковим, рідше іменним).

По ломбардним векселям комісію, дамно, порто і  витрати по проекту банки у  відповідних випадках нараховують  на свою користь, з відношенням їх на дебет рахунку боржника, тільки тоді, коли ці векселя ними інкасовані або опротестовані.

Комісійна операція

Комісійні операції, які здійснюються з векселями  за участю банків, які забезпечують їх проведення. Банки приймають:

• прості і переказні векселя і супроводжуючи їх документи для інкасо до настання по ним строку платежу, а у випадку неплатежу - в їх протесту;
• переказні і прості візо-векселя для пред'явлення до акцепту, а у випадку неакцепту - в їх протесті;
• протестовані векселя для інкасо, але не судовим порядком, а шляхом пред'явлення їх до платежу тим особам, які вказані довірителем.

За здійснення всіх цих операцій банки утримують  на свою користь комісію, а по векселям з іншого міста, крім того, дамно  і порто.

Без комісії  банки виконують доручення постійних  клієнтів по розрахунковим і кореспондентським  рахункам як на інкасо, так і на пред'явлення до акцепту місцевих векселів.

Депозитна операція

Депозитні операції або операції депо, які здійснюються з векселями, виконуються за участю банків, які забезпечують їх проведення. Банки приймають векселя:

• на збереження (чисте депо);
• на збереження і керування (кваліфіковане депо);
• на збереження, в керування і розпорядження..

При чистому  депо банк приймає на себе зобов'язання зберігати векселя, відповідати  за всі наслідки їх загибелі або  порчі і повертати їх за першою вимогою клієнта; при кваліфікованому депо банк, крім того слідкує за строками векселів, інкасує строкові векселя і в певних випадках протестує їх, а також здійснює всі інші дії, необхідні для охорони прав довірителя. Витрати банка по інкасуванню і опротестуванню погашаються за рахунок сум, які поступають в оплату векселів.

Акцептна  операція

Акцептна операція, яка здійснюється з векселями, виконується  за участю банків, які забезпечують їх проведення. Вона полягає в тому, що банк акцептує виставлений на нього переказний вексель за умовою, що клієнт надасть банку покриття до настання строку платежу по векселю. В цій операції, на відміну від облікової, банк сам виступає платником. Сума для оплати векселя банком надається клієнтом не пізніше, чим за день до настання строку. Тому банки надають акцептний кредит тільки першокласним позичальникам при безумовній впевненості в їх кредитоспроможності, а в якості забезпечення утримують у себе соло-векселя позичальника; від менш надійних позичальників банки потребують також надання гарантії та додаткового високоліквідного забезпечення.

Ремітент може використати акцепт в різних цілях: передати в сплату боргу своєму кредитору  або облікувати в банку для  миттєвого отримання коштів. В  останньому випадку дисконтером  може виступати сам банк-акцептант, який не бажає пускати свій акцепт в обіг, - тим самим він переводить акцептний кредит в облікову позику, але він може і не обліковувати власний акцепт, а за згодую з ремітентом депонувати його у себе до настання строку платежу.

У зовнішньоторгових операціях акцептний кредит часто приймає форму акцептно-рамбурсного кредиту, при якому експортер (або його комісіонер) виставляє тратти на будь-який іноземний банк, а покриття по кредиту надає банк імпортера, або інший третій банк, але все це - за дорученням та за рахунок імпортера. Ця форма кредиту використовується тоді, коли валюта платежу по контракту не є валютою країни ні експортера, ні імпортера.

Як акцептний, так і акцептно-рамбурсний кредит відкривається по товарним угодам, і векселя акцептуються проти пред'явлення товарних документів і часто супроводжуються акредитивами.

По акцептним  кредитам банк утримує комісію в  залежності від строку і суми зобов'язань  і ризику непогашення кредиту, а  по акцептно-рамбурсним кредитам банк, окрім комісії, утримує ще і відсотки.

Гарантійна  операція

Гарантійна  операція, яка здійснюється з векселями, полягає в тому, що третя особа - підприємство або банк приймає  на себе відповідальність по зобов'язанням  довірителя чи у формі письмової  гарантії, чи у формі авалювання векселя і тим самим надає авальний кредит. Якщо довіритель не зможе виконати свої зобов'язання по відношенню до свого контрагента, а саме - у строк погасити векселя, гарантор бере на себе оплату даних зобов'язань, тобто гарантор страхує ризик непогашення кредиту у формі гарантії платежу, причому гарантія є безвідзивною і не залежить від виконання сторонами по угоді своїх зобов'язань.

Гарантії, в  забезпечення оплати векселів, як правило, надаються банками, так як очами  ділового світу тільки вони можуть забезпечити солідність та добротність фірми.

Гарантійна  операція вигідна банкам, тому що в  момент видачі гарантії не виникає  імобілізація грошових коштів; в той  же час це одна з найбільш ризикованих  операцій, бо не можливо наперед (до моменту платежу по зобов'язанням) передбачити, чи зможе довіритель погасити свої зобов'язання. Винагорода банка виражається у вигляді комісії, яка виплачується довірителем до видачі гарантії; її розмір складає 1-8% в залежності від суми, строків зобов’язань і ризику операції.

Розрахунки  при здійсненні заліку взаємної заборгованості

До розрахунків, основаних на заліку взаємозаборгованості платників, належать розрахунки, за якими  взаємозобов'язання боржників і  кредиторів один до одного погашаються  в рівновеликих сумах і лише за різницею здійснюється платіж на загальних підставах.

Такі розрахунки можуть здійснюватись шляхом зарахування  зобов'язань між двома платниками або групи платників усіх форм власності однієї та різних галузей  господарства.

Підприємства, що мають постійні господарські зв'язки за поставками товарів (виконаними роботами, наданими послугами), можуть здійснювати розрахунки періодично за сальдо зустрічних вимог. В угодах сторонами передбачається періодичність звірення взаємної заборгованості із складанням відповідного акта, строки та форма розрахунків.

Після складання  акта звірення взаємної заборгованості сторона залежно від того, на користь  кого склалося кредитове сальдо взаємозобов'язань, виписує розрахунковий документ (платіжне доручення, платіжну вимогу-доручення) або оформляє вексель.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. И. С. Гринько  "Внешнеторговые операции", Сумы, издательство "Орион".

2. Газета "Бизнес" №49, 7 грудня 1998 р. "Как правильно пердать  вексель другому лицу".

3. Фінансово-економічний  журнал "Финансовая тема", "Вексельные операции, их характеристка. Бухгалтерское оформление операций с векселями", Ю. Мороз, АБ "Укргазбанк".

4. Газета "Бухгалтерия.  Налоги. Бизнес" №36, 17 вересня 1998 р. "Операции с векселями -возможности  и проблемы".

5. Інструкція Національного банку "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", від 19 лютого 1998 року N 7.

6. Положення "Про переказний  і простий вексель" (затверджене  постановою ЦВК і РНК СРСР), від 7 серпня 1937р. N104/1341

7. Уніфіковані правила  та звичаї для документарних акредитивів (редакція 1993 p.), Міжнародна Торговельна Палата.