Основні засади господарсько-правової відповідальності

Інформаційна (сигналізаційна) функція. Факт пред’явлення претензії, позову, стягнення збитків чи неустойки - це юридична інформація про неблагополучний стан, наявні хиби у господарській діяльності суб’єкта. Разом з тим, це й інформація про необхідність вжиття відповідних заходів щодо поліпшення справ, наведення порядку на підприємстві, в організації.

Господарсько-правова відповідальність базується на визначених ГК України (ч. З ст. 216) принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Форми господарсько-правової відповідальності, господарсько-правові санкції

Відповідальністю є застосування до правопорушника встановлених законом  або договором санкцій, внаслідок  чого він зазнає майнових втрат. Отже, поняття господарсько-правової відповідальності включає в себе і майнові наслідки застосування санкцій. У свою чергу господарсько- правова санкція становить визначену безпосередньо законом або договором міру (масштаб, величину) відповідальності правопорушника. Це гранична величинамайново-примусового впливу на правопорушника, який може застосувати до нього кредитор або відповідний орган (суд, господарський суд).

Господарсько-правові санкції  у своїй сутності є економічно-юридичними. Тому в законодавстві визначення економічні і майнові можуть вживатися як тотожні. Термін “економічні” означає, що за змістом господарсько-правова відповідальність є економічною. Це негативний економічний вплив на правопорушника, щоб стимулювати його виконати зобов’язання.

Термін «майнові санкції» є юридичним еквівалентом попереднього терміна і означає, що з точки зору форми господарсько- правова відповідальність є юридичною відповідальністю. Цю відповідальність застосовують лише у правовій формі, якою є передбачені законом або договором майнові (економічні за змістом) санкції.

Види господарсько-правової відповідальності розрізняють залежно від видів господарських правопорушень і санкцій, встановлених за ці правопорушення. За цим критерієм у теорії господарського права розрізняють:

1) відшкодування збитків; 

2) штрафні санкції; 

3) оперативно-господарські санкції; 

4) конфіскація; 

5) господарсько-адміністративні штрафи;

6) планово-госпрозрахункові (оціночні) санкції; 

7) господарсько-організаційні санкції. 

Відшкодування збитків застосовується як майнова санкція, виходячи з аналізу  відповідних статей Цивільного кодексу та інших законодавчих актів: у відносинах купівлі- продажу між господарюючими суб’єктами.

Відшкодування, господарським суб’єктам збитків, сплата неустойки (штрафу, пені) - це так звані невиробничі витрати, які відносяться на прибуток підприємств та організацій.

Загальне поняття штрафів як відповідальності у господарських відносинах визначених законодавством. Згідно зі ст. 179 Цивільного кодексу “штрафом визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання, зокрема в разі прострочення виконання”. Закон розрізняє три види штрафних економічних санкцій: штраф у власному розумінні, пеню та неустойку. Всі вони покликані виконувати штрафну, каральну функцію, хоч мають і певні відмінності.

Розмір штрафу як економічної санкції регулюється законодавством трьома способами:

- штраф у твердій сумі. Прикладом цього виду штрафу є штрафи, що їх сплачують перевізник і відправник за невиконання плану вантажних перевезень (ст. 359 ЦК), їх розміри визначають транспортні статути і кодекси окремо стосовно кожного виду транспорту;

- штраф у процентному відношенні до суми всього зобов’язання або невиконаної частини зобов’язання. Наприклад, якщо поставлена продукція не відповідає за якістю стандартам чи умовам договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20 відсотків вартості продукції неналежної якості;

- штраф у кратному розмірі до вартості того предмета, який захищається штрафом. Наприклад, за пошкодження вагонів або контейнерів відправником чи одержувачем вантажу під час навантаження або розвантаження вантажів їхніми засобами ці суб’єкти сплачують залізниці штраф у розмірі п’ятикратної вартості пошкодженого майна.

Неустойка є різновидом штрафної економічної санкції, розмір якої визначається законом або договором у процентному відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання. Неустойка застосовується, як правило, як штрафна санкція у разі прострочення виконання майнових зобов’язань (поставка, купівля-продаж, міна тощо).

Такі санкції застосовують безпосередньо самі суб’єкти господарських правовідносин в оперативному порядку. На відміну від майнової відповідальності, оперативні санкції діють на правопорушника не загрозою державного примусу, а оперативним втручанням, що хоч і зачіпає майнову сферу правопорушника, але не дає ніяких видимих компенсаційних благ його контрагентові, який вдався до оперативних санкцій.

Оперативно-господарські санкції  за своєю спрямованістю поділяються на два види. До першого належать санкції, спрямовані на одностороннє припинення правовідносин в інтересах сторони, чиї права порушено. Другий вид оперативних санкцій становлять ті, що спрямовані на зміну правовідносин (переведення несправного платника на акредитивну форму розрахунків чи на попередню оплату продукції)

Конфіскація – це безоплатне вилучення  у дохід бюджету майна (коштів) суб’єкта господарювання - правопорушника у випадках, прямо передбачених законом.

Конфіскацію застосовують у випадках:

- виконання угод, укладених з  метою, що завідомо суперечить  інтересам держави та суспільства  (конфіскації підлягає все одержане винними сторонами/ стороною за такою угодою);

- здійснення комерційним банком  забороненої законом виробничої діяльності;

- у сфері антимонопольного регулювання та у разі недобросовісної конкуренції;

- у сфері ціноутворення (зокрема,  щодо підприємств-монополістів, ціни на продукцію яких регулює держава) та в деяких інших випадках.

Адміністративно-господарський штраф – це грошова сума, що сплачується до державного бюджету суб’єктом господарювання - правопорушником у передбачених законом випадках.

Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися:

а) у процентному або кратному відношенні суми порушення;

б) в певній кількості неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян.

Господарсько- адміністративний штраф застосовується:

а) лише у вертикальних відносинах;

б) за постановою компетентних органів (антимонопольних - за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, санітарно-епідеміологічної служби - за порушення санітарно-епідеміологічних вимог, державних органів контролю за цінами - за порушення державної дисципліни цін і т. ін., як правило, в судовому порядку); в) без додержання претензійного порядку;

г) за наявності лише протиправної поведінки (фактична підстава). Планово- госпрозрахункові (оціночні) санкції - це передбачені чинним законодавством заходи економічного впливу на господарюючого суб’єкта у зв’язку з порушенням ним планових нормативів і планових завдань:

- підвищення тарифу (розміру плати) за понадлімітне використання природних ресурсів, електроенергії;

- позбавлення пільг (наприклад, податкових) у зв’язку з порушенням умов їх надання;

- виключення зі звітності  даних про продукцію, виготовлену з порушенням ДСТ (державних стандартів), ДБНП (державних будівельних норм та правил);

- віднесення на прибуток, що залишається у розпорядженні суб’єкта господарювання, недонарахованої амортизації у випадках дострокового списання основних фондів (за винятком передбачених законом випадків вимушеного списання).

Планово-госпрозрахункові санкції  застосовує сам суб’єкт господарювання -правопорушник, а у разі якщо він цього не зробить - компетентні органи, які виявили факт правопорушення.

Розрізняють юридичні (закон) та фактичні (протиправна поведінка) підстави застосування планово-госпрозрахункових санкцій. До них належать:

- обмеження або призупинення  діяльності суб’єкта господарювання до усунення виявлених у його діяльності недоліків (у разі недодержання вимог екологічного законодавства, санітарно-епідеміологічних правил тощо);

- призупинення дії ліцензій;

- скасування ліцензій;

- скасування державної  реєстрації;

- примусова реорганізація  (у зв’язку з допущенням суб’єктом  підприємницької діяльності - монополістом на ринку певного товару монополістичного правопорушення);

- примусова ліквідація (у разі  скасування державної реєстрації; скасування ліцензій, якщо вся  діяльність господарської організації  ліцензується; визнання суб’єкта  підприємницької діяльності банкрутом, якщо після погашення його боргів у нього не залишилося майна, необхідного для продовження своєї попередньої діяльності).

Господарсько-організаційні  санкції застосовують компетентні органи (тимчасове призупинення діяльності суб’єкта господарювання до усунення виявлених порушень, призупинення дії та скасування ліцензій, примусова реорганізація) або в судовому порядку (примусова ліквідація).

Підстави застосування господарсько- організаційних санкцій: юридичні - закон, фактичні - протиправна поведінка.

Господарським кодексом України  в теорію та практику правового регулювання господарської діяльності офіційно запроваджена нова категорія організаційно-господарських зобов’язань. Значення цих зобов’язань у сучасні економіці полягає в тому, що вони індивідуалізують вимоги правових норм щодо взаєморозташування та взаємодії учасників організаційно-господарських відносин, наділяють цих учасників взаємними правами та обов’язками, і таким чином виступають однією з передумов організації та здійснення господарської діяльності.

Окрему групу засобів  забезпечення виконання організаційно-господарських зобов’язань згідно зі ст. 199 ГКУ становлять заходи відповідальності учасників господарських відносин. Аналіз останніх досліджень і публікацій показує, що питання забезпечення господарських зобов’язань, господарсько-правової відповідальності (господарських санкцій)висвітлюються в юридичній навчальній літературі, в окремих наукових статтях, монографіях та дисертаційних дослідженнях разом із тим оперативно-господарські та адміністративно-господарські санкції як засоби забезпечення виконання організаційно-господарських зобов’язань у сучасній вітчизняній науці фактично не досліджені.

Згідно зі ст. 235 ГКУ оперативно- господарські санкції – це заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов’язання, що використовуються самими сторонами останнього в односторонньому порядку. Щодо співвідношення заходів оперативного впливу та видів забезпечення виконання зобов’язань в юридичній літературі існують різні точки зору. Одні автори вважають, що зазначені заходи за своєю природою є різновидом засобів забезпечення виконання зобов’язань, інші підкреслюють самостійність і незалежність обох груп вказаних правових заходів.

Слід зазначити, що у цій  якості оперативно-господарські санкції  можуть бути застосовані за порушення  будь-яких із вказаних зобов’язань  – як майново- господарських, причому до будь-яких з їх учасників – як до суб’єктів господарювання, так і до суб’єктів організаційно- господарських повноважень.

Адміністративно-господарські санкції становлять заходи організаційно-правового  характеру або майнового характеру, які застосовуються до суб’єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення цими суб’єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності (ст. 238 ГКУ) серед заходів відповідальності учасників господарських відносин у забезпеченні виконання організаційно-господарських зобов’язань адміністративно-господарські санкції відіграють важливу роль, оскільки саме ці санкції найбільшою мірою адекватні вказаним зобов’язанням.

Зобов’язання із застосуванням адміністративно-господарських санкцій є не договірними і використовуються для забезпечення, як правило, не договірних зобов’язань суб’єктів господарювання. Зокрема, у не договірних організаційно-господарських зобов’язаннях із ліцензування або патентування господарської діяльності такі адміністративно-господарські санкції, як зупинення дій ліцензії (патенту) або анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання окремих видів господарської діяльності служать ефективним засобом забезпечення дотримання вказаних суб’єктом умов, встановлених відповідними ліцензіями або патентами.