Соціально-економічна роль, поняття та ознаки банкрутства

 

 

1. Соціально-економічна роль, поняття  та ознаки банкрутства

 

 

Проблема банкрутства є актуальною для підприємств України незалежно від їх організаційно-правових  форм  та  форм  власності.  Ця  проблема  має  загальнодержавне  та  соціальне  значення, оскільки життєвий рівень громадян України, соціальний мир та злагода у суспільстві визначаються стійким  фінансовим  станом  підприємств,  тоді  як  банкрутство  суб’єктів  господарювання  зумовлює безробіття, низький рівень життя та соціальну напругу у суспільстві, конфлікти між роботодавцями та  найманою  робочою  силою.  Тому  обґрунтування  сутності  банкрутства,  поглиблення  його економічного трактування, визначення основних причин виникнення, набуває особливого значення.

В  Україні  наукове  дослідження  проблеми банкрутства розпочалося з моменту переходу від адміністративно-командної до ринкової економіки. Останнім  часом  науковці  значну  увагу  приділяють  дослідженню  сутності  та  класифікації банкрутства суб’єктів господарювання, визначенню причин його появи.

У  Законі  України  «Про  банкрутство»,  який  був  прийнятий  14  травня  1992  р.,  банкрутство визначалось  як  пов’язана  з  недостатністю  активів  у  ліквідній  формі  неспроможність  суб’єкта підприємницької  діяльності  задовольнити  у встановлений  для  цього  термін  подані  до  нього  з  боку кредиторів вимоги і виконати зобов’язання перед бюджетом.

Після введення в дію 1 січня 2000 р. Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника  або  визнання  його  банкрутом»  сфера досліджень  сутності  банкрутства  значно розширилась: вітчизняні науковці  почали звертати увагу на проблему диференціації  економічної та правової сторін цього поняття. Відповідно до цього Закону банкрутство  –  це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; неплатоспроможність – неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх  сплати  грошові  зобов'язання  перед  кредиторами,  в  тому  числі  по  заробітній  платі,  а  також виконати  зобов'язання  щодо  сплати  страхових  внесків  на  загальнообов'язкове  державне  пенсійне страхування  та  інші  види  загальнообов'язкового  державного  соціального  страхування,  податків  і зборів  (обов'язкових  платежів)  не  інакше  як  через  відновлення  платоспроможності  [2,  ст.  1].  В Україні  критерієм  неспроможності  є  неможливість  задоволення  вимог  кредиторів  протягом  трьох місяців на суму не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

Чинний  сьогодні  Закон  передбачає  виконання  триєдиної  задачі.  По-перше, припинення непродуктивного використання виробничих потужностей. По-друге, запобігання розбазарюванню майна неплатоспроможних підприємств. По-третє, задоволення вимог кредиторів.

Українські та зарубіжні науковці, досліджуючи економічний аспект банкрутства, визначають сутність  даного  поняття  дещо  неоднаково.  Зокрема  можна  навести  такі  визначення  банкрутства суб’єктів господарювання:

- визнана  арбітражним  судом  нездатність  боржника  в  повному  обсязі  задовольнити вимоги  кредиторів  за  грошовими  зобов’язаннями  і  (чи)  виконувати  обов’язки  зі  сплати  інших обов’язкових платежів [3, с. 643];

- завершальне явище, апогей розгортання кризи (третя фаза кризи  –  криза розрахунків по  боргах);  юридичний  засіб  розв’язання  економічної  проблеми,  пов’язаної  з  неспроможністю підприємства  розрахуватися  по  своїм  зовнішнім  зобов’язанням  та  продовжувати  фінансування бізнесу [4, с. 33, 62, 64];

- наслідок  глибокої  фінансової  кризи,  система  заходів  щодо  управління  якою  не  дала позитивних результатів [5, с. 13];

-припинення  за  судовим  рішенням  господарської діяльності  фізичних  чи  юридичних осіб внаслідок неспроможності задовольнити визнані ними (або визнані судом правомірними) вимоги кредиторів та виконати обов’язки перед бюджетом, у зв’язку з перевищенням зобов’язань боржника над вартістю його майна, якщо застосування визначених в законі заходів запобігання банкрутства не дало позитивних результатів [6, с. 26];

- примусова ліквідація підприємства для поділу майна боржника між кредиторами [7, с. 92];

-  діюча  форма  перерозподілу  суспільного  капіталу  з  метою  більш  ефективного  його використання [8, с. 71].

В науково-практичній літературі виділяють наступні види банкрутства [4, с. 71]:

- залежно від навмисності виникнення ситуації банкрутства: необережне, навмисне;

- залежно від наміру виникнення ситуації банкрутства: реальне, фіктивне, приховане;

-  залежно від наявності фінансово-економічних передумов: технічне, економічне;

- залежно від визнання факту банкрутства: юридичне, загроза банкрутства;

- залежно від ініціатора банкрутства: примусове, добровільне;

-  залежно  від  основної  причини,  що  зумовила  виникнення  і  розвиток  фінансової неспроможності:  екзогенний  тип;  ендогенний  тип  ситуації  банкрутства  (банкрутство  бізнесу (менеджменту), банкрутство власника; банкрутство виробництва);

-  залежно від національної належності сторін: національне, міжнародне;

-  залежно  від  ступеня  задоволення  вимог  кредиторів  при  ліквідації:  з  повним задоволенням вимог; з частковим задоволенням вимог;

- залежно  від  економічних  наслідків  банкрутства  (результату  розгляду  справи): банкрутство  з  наступною  ліквідацією  підприємства;  банкрутство  як  засіб  реорганізації,  оновлення бізнесу.

Таким чином, дослідження інституту банкрутства у перехідній  економіці та пошук шляхів його вдосконалення надзвичайно актуальні. Поява негативних явищ в господарській діяльності підприємства, зокрема зменшення доходів, зростання  збитків,  поява  тривалої  фінансової  нестійкості,  погіршення  показників  роботи підприємства,  свідчать  про  велику  імовірність  банкрутства  суб’єкта  господарювання.  Виникнення банкрутства  пов’язане  з  неефективним  управлінням  підприємством,  необґрунтованою маркетинговою стратегією, нераціональним використанням ресурсів тощо.

Поглиблення кризи платоспроможності обумовлює виникнення ситуації, за якої підприємство не може задовольнити вимоги кредиторів. Це спонукає кредиторів до судового захисту своїх прав шляхом порушення справи про банкрутство суб’єкта підприємницької діяльності. За таких умов підприємство не може своєчасно виплачувати борги і банкрутство стає юридично очевидним.

Таким  чином,  можна  зробити  висновок  про  те,  що  банкрутство  суб’єктів  господарювання характеризується  неспроможністю  підприємств  відновити  фінансову  стійкість  та  платоспроможність внаслідок  суттєвих  фінансових  збитків,  що  не  дозволяють  нормально  здійснювати  виробничо-господарську діяльність.

Варто  зазначити,  що  існує  проблема  з  ідентифікації  ознак  і  причин  виникнення  банкрутства підприємств,  так  як  вони  часто  носять  прихований  характер,  що  і  визначає  напрямки  подальших досліджень.

Інститут  банкрутства  є  одним  з  інструментів  регулювання  розвитку  ринку.  Саме  ринок щоденно змушує  одних власників поступатися місцем  іншим, сильнішим конкурентам. Звільняючи ринок від банкрутів, держава захищає суб’єктів ринку від фінансових втрат, навмисного нанесення збитків.  Процес  банкрутства  повинен  бути  спрямований  на  стимулювання  розвитку  бізнесу  і зростання ефективності економіки, очищення ринку від недієздатних учасників, створення умов для відновлення бізнесу у випадку доцільності та бажання власників підприємств.

 

 

Список використаних джерел

 

 

1.  Терещенко  О.О.  Антикризове  фінансове  управління  на  підприємстві:  Монографія.  –  К.: КНЕУ, 2004. – 268 с.

2.  Про  відновлення  платоспроможності  боржника  або  визнання  його  банкрутом:  Закон України [Електронний  ресурс] // Відомості Верховної Ради. –  1999. – № 42-43. –  С. 378-425. –  Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.

3.  Савицька  Г.В.  Економічний  аналіз  діяльності  підприємства:  Навч.  посіб.  –  3-тє  вид.,  випр.  і доп. – К.: Знання, 2007. – 668 с. – (Вища освіта XXI століття).

4.  Лігоненко Л.О.  Антикризове  управління підприємством: Підручник.  –  К.: Київ. нац. торг.-економ. ун-т, 2005. – 824 с.

5.  Терещенко О.О. Фінансова санація  та банкрутство підприємств: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 412 с.

6.  Тітов  М.І.  Банкрутство:  матеріально-правові  та  процесуальні  аспекти  /  За  наук.  ред.  В.М. Гайворонського. – Х.: Фірма «Консум», 1997. – 192 с.

7.  Економічна енциклопедія:  У трьох томах. Т. 2 / Редкол.: …  С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. –  К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 848 с.

8.  Салига  С.Я.,  Ляшенко  Є.І.,  Дацій  Н.В.,  Корецька  С.О.,  Нестеренко  Н.В.,  Салига  К.С. Антикризове  фінансове  управління  підприємством:  Навчальний  посібник.  –  К.:  Центр  навчальної літератури, 2005. – 208 с.