Екологічна експертиза в Україні

Екологічна експертиза  в  Україні  -  вид науково-практичної діяльності  уповноважених  державних  органів,  еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що грунтується на міжгалузевому екологічному   дослідженні,   аналізі  та  оцінці  передпроектних, проектних  та  інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може   негативно   впливати  або  впливає  на  стан  навколишнього природного  середовища,  і  спрямована на підготовку висновків про відповідність  запланованої  чи  здійснюваної  діяльності нормам і вимогам   законодавства   про   охорону  навколишнього  природного середовища,   раціональне  використання  і  відтворення  природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної  діяльності  на  стан    навколишнього    природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка  ступеня  екологічної безпеки  господарської  діяльності  та  екологічної  ситуації   на окремих територіях і об'єктах.

Вимоги до якості й обґрунтованості  проведення екологічних експертиз  постійно підвищуються поряд із прискоренням науково-технічного прогресу, впровадженням  у виробництво новітньої техніки  й технології. У зв’язку із цим  періодично переглядаються законодавчі  й нормативні матеріали.

Закон України «Про екологічну експертизу» від 9 лютого 1995 р. N 45/95-ВР регулює відносини в області  екологічної експертизи. Він спрямований  на реалізацію конституційного права  громадян України на безпечне навколишнє середовище за допомогою попередження негативних впливів господарської  й іншої діяльності на це середовище й передбачає реалізацію конституційного  права суб’єктів України на спільне  ведення питань охорони навколишнього  середовища й забезпечення екологічної  безпеки.

Екологічна  експертиза ґрунтується на принципах:

1) гарантування безпечного  для життя та здоров’я людей  навколишнього природного середовища;

2) збалансованість екологічних,  економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки;

3) наукова обґрунтованість,  незалежність, об’єктивність, комплексність,  варіантність, превентивність, гласність; 

4) екологічна безпека,  територіально-галузева і економічна  доцільність реалізації об’єктів  екологічної експертизи, запланованої  чи здійснюваної діяльності;

5) державне регулювання; 

6) законність.

Конституція України, Закон  України «Про охорону навколишнього  природного середовища» та Закон  України «Про екологічну експертизу»  формують основи законодавства в галузі екологічної експертизи, але вони вимагають наявності пояснень що конкретизують і доповнюють їх підзаконних нормативних і правових актів Президента й Кабінету Міністрів, відомств, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим й органів місцевого самоврядування. До даної нормативно-правової документації в галузі екологічної експертизи відносяться наступні підзаконні акти:

- постанови Кабінету Міністрів України;

- укази Президента України;

- нормативні документи  спеціально уповноважених державних органів в галузі екологічної експертизи України й територіальних органів цього комітету;

- накази Міністерства  охорони навколишнього середовища;

- нормативні документи  й матеріали інших відомств по екологічної експертизи;

- документи МОЗ України та ін. міністерств і відомств;

- нормативні документи  й матеріали Автономної Республіки  Крим в галузі екологічної експертизи;

Мета екологічної експертизи полягає (за законом) в запобіганню  негативному впливу антропогенної  діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, а також  оцінка ступеня екологічної безпеки  господарської діяльності та екологічної  ситуації на окремих територіях і  об’єктах.

Завдання  екологічної експертизи наступні:

1) визначення ступеня  екологічного ризику і безпеки  запланованої чи здійснюваної  діяльності;

2) організація комплексної,  науково обґрунтованої оцінки  об’єктів екологічної експертизи;

3) встановлення відповідності  об’єктів експертизи вимогам  екологічного законодавства, будівельних  норм і правил;

4) оцінка впливу діяльності  об’єктів екологічної експертизи  на стан навколишнього природного  середовища, і якість природних  ресурсів;

5) оцінка ефективності, повноти,  обґрунтованості та достатності  заходів щодо охорони навколишнього  природного середовища;

6) підготовка об’єктивних,  всебічно обґрунтованих висновків  екологічної експертизи.

Цілий ряд факторів, таких, як економічна криза, політична нестабільність в суспільстві, низька виконавська  дисципліна, недостатні асигнування  на природоохоронні цілі, недостатні можливості технологічного переоснащення  виробництв, невідпрацьованість економічних механізмів природокористування, становлять сьогодні реальну загрозу подальшого погіршення стану природного середовища в Україні.

Крім визначення загального поняття «екологічної експертизи», в українському законодавстві існує  й правове визначення більш приватного поняття – «державна екологічна експертиза». Воно втримується в  ст. 28 Закону «Про охорону навколишнього  природного середовища» (ОНПС): «Державна  екологічна експертиза проводиться  експертними підрозділами чи спеціально створюваними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних  ресурсів та його органів на місцях на основі принципів законності, наукової обґрунтованості, комплексності, незалежності, гласності та довгострокового прогнозування». Еколого-правовий словник визначає екологічну експертизу як «організаційно-правову  форму попереджувального контролю й самостійний вид управлінської  діяльності, попередню перевірку  відповідності господарських проектів, предпроектної документації, програм, виробів, матеріалів, сировини, продукції, стандартів й інших речовин, рішень вимогам екологічної безпеки й охорони навколишнього середовища (ОНС)» та в статті 13 Закону «Про екологічну експертизу»: «Державна  екологічна експертиза організовується і проводиться еколого-експертними   підрозділами, спеціалізованими  установами, організаціями  обласних,  Київської та  Севастопольської  міських державних адміністрацій, а на території Автономної Республіки Крим -  органом виконавчої  влади Автономної Республіки Крим з питань охорони  навколишнього  природного середовища, із залученням інших органів  виконавчої  влади. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує   державну   політику   у  сфері охорони навколишнього природного  середовища,  проводить  державну екологічну експертизу стосовно  об'єктів,  рішення  щодо  затвердження  (схвалення) яких приймається   Кабінетом  Міністрів  України.» До  проведення  державної  екологічної  експертизи  можуть  у встановленому  порядку  залучатися    фахівці    інших    установ, організацій  і  підприємств,  а   також    експерти    міжнародних організацій.

Здійснення державної  екологічної  експертизи  є  обов'язковим для  видів  діяльності  та  об'єктів,  що  становлять    підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності  та  об'єктів,  що становлять  підвищену   екологічну    небезпеку,    встановлюється Кабінетом   Міністрів  України  за  поданням центрального органу виконавчої  влади,  що  забезпечує формування державної політики у сфері  охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу   виконавчої  влади,  що  забезпечує  формування  державної політики у сфері охорони здоров'я.

Проведення  додаткових  державних    екологічних    експертиз здійснюється  за  ініціативою  заінтересованих  осіб  на  підставі договору  про  надання  еколого-експертних  послуг або за рішенням Кабінету  Міністрів  України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим,  місцевих  виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад.

Державній екологічній експертизі підлягають:

     1) державні  інвестиційні програми, проекти  схем  розвитку  і розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей економіки;

     2)  проекти   генеральних  планів  населених  пунктів,    схем районного  планування; 

     3)   документація   по   перепрофілюванню,   консервації   та ліквідації  діючих підприємств, окремих цехів, виробництв та інших промислових   і   господарських  об'єктів,  які  можуть  негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, в тому числі військового  та  оборонного  призначення;

     4) проекти законодавчих  та інших  нормативно-правових  актів, що регулюють відносини в галузі забезпечення екологічної  (в  тому числі  радіаційної)  безпеки,  охорони  навколишнього   природного середовища і використання природних ресурсів, діяльності, що  може негативно  впливати  на  стан навколишнього природного середовища;

     5) документація  по впровадженню  нової техніки,  технологій, матеріалів і речовин  (у  тому  числі  тих,  що  закуповуються  за кордоном), які можуть створити  потенційну  загрозу  навколишньому природному  середовищу;

     6)  документація  щодо генетично модифікованих організмів, що призначаються  для  використання  у  відкритій  системі.

В документації на об'єкти  державної  екологічної  експертизи  
повинні передбачатися:

     1) комплексна  еколого-економічна оцінка  впливу  запланованої чи  здійснюваної  діяльності  на  стан  навколишнього   природного середовища,  використання  і  відтворення   природних    ресурсів, оформлена  у вигляді окремого тому (книги, розділу) документації і Заяви про екологічні наслідки діяльності;

     2)   обгрунтування    впровадження    сучасних,    досконалих нематеріало- і неенергоємних, мало- і  безвідхідних  технологічних процесів;

     3)  забезпечення  комплексної   переробки,    утилізації    і ефективного використання відходів виробництва;

     4)  заходи  щодо  економії  водних  ресурсів,    забезпечення ефективної очистки всіх видів стічних вод, а також їх використання для технічних потреб без скидання цих вод у  природні  водотоки  і водойми;

     5)  дієвість  і  досконалість  передбачуваних  заходів   щодо охорони атмосферного повітря від забруднення;

     6) забезпечення  збереження, охорони  і  відтворення  об'єктів рослинного і тваринного світу та природно-заповідного фонду;

     7) забезпечення  захисту населення і навколишнього  природного середовища від шкідливого впливу антропогенних фізичних,  хімічних та біологічних факторів.

Документація, що подається  на об'єкти  державної  екологічної експертизи, повинна  бути  у  встановленому  порядку  погоджена  з заінтересованими органами та містити  оцінку  можливих  соціальних наслідків.

Замовники  державної  екологічної   експертизи    зобов'язані підготувати Заяву про екологічні наслідки діяльності та матеріали, на яких вона ґрунтується.

Стаття 34 Закону України  «Про екологічну експертизу» визначає умови і підстави проведення державної  екологічної експертизи. Державна екологічна експертиза проводиться у разі:

1) наявної або можливої  потенційної небезпеки об’єктів  екологічної експертизи для навколишнього  природного середовища;

2) прийняття відповідного  рішення Кабінетом Міністрів  України, Урядом Автономної Республіки  Крим, місцевими Радами чи їх  виконавчими комітетами, судом та  правоохоронними органами відповідно  до законодавства; 

3) обумовленості загальнодержавними  екологічними інтересами.

Завершальним етапом і  власне тим, заради чого проводиться  екологічна експертиза та дається оцінка впливу на навколишнє середовище –  це екологічний висновок. Він включає  оцінку екологічного ризику розглянутого виду діяльності на даній території  з виділенням пріоритетних екологічних  проблем. В екологічному висновку повинні  втримуватися висновки про достатність  природоохоронних заходів, що передбачають екологічну безпеку проекту на всіх етапах його реалізації, будівництво, експлуатація (включаючи аварійні ситуації), ліквідація. Висновки про екологічну безпеку повинні бути строго аргументовані  й погоджені з існуючими нормативними й правовими документами.

Державна екологічна експертиза на основі аргументованості оцінки впливу на навколишнє середовище готує рішення  про дозвіл (або заборону) проекту. Ця пропозиція втримується у висновку Державної екологічної експертизи, що є остаточним і може бути оскаржено  тільки в судовому порядку. В Україні є чимало об’єктів, для яких необхідно провести екологічну експертизу. Це насамперед стосується аеропортів, транспортних депо, промислових підприємств.

 

Список використаних джерел:

1. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991 р. // Відомості Верховної Ради. — 1991. — №41. — Ст. 546.
2. Про екологічну експертизу: Закон України від 09.02.1995 р. // Відомості Верховної Ради. —1995. — №8. — Ст. 54.
3. Про Порядок передачі документації на державну екологічну експертизу: Постанова Кабінету Міністрів України від 31.10.1995 р. № 870.
4. Про нормативи витрат на проведення державної екологічної експертизи: Постанова Кабінету Міністрів України від 13.06.1996 р. № 644.
5. Про перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 р. № 554.