Юридична відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ

 

ЗМІСТ

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Рослинний світ як природне явище - це сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на відповідній території. Він поділяється на декілька основних видів, що обумовлено природними характеристиками, цільовим використанням та їх правовим становищем. До основних видів природного рослинного світу належать: природні лісові ресурси; природна рослинність, що не належить до лісових ресурсів; рослинність сільськогосподарського призначення. Найбільш повно з усіх названих видів урегульовані відносини, що виникають у процесі використання, відтворення та охорони лісових ресурсів. І це є цілком виправданим, оскільки соціальне значення цього виду рослинного світу дуже велике. Що стосується іншого виду рослинного світу (природна рослинність, що не належить до лісових ресурсів), то його правовою основою є Закон України "Про рослинний світ".

Ліси є національним надбанням України. Площу земель лісового фонду держави становлять близько 10,8 млн. гектарів, з них 9,4 млн. гектарів вкрито лісовою рослинністю. Лісистість площі країни становить 15,6%. Загальний запас лісів оцінюється в 1,7 млрд. кубометрів. Водночас внаслідок аварійних викидів на ЧАЕС в Україні забруднено понад 4 млн. гектарів лісів, у тому числі 157 тис. гектарів виведено із господарського обороту внаслідок високих рівнів радіоактивного забруднення.

 Сучасна екологічна політика Української держави спрямована на забезпечення екологічної безпеки, захист життя і здоров'я людини від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи та підтримання екологічної рівноваги на території країни, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

 Самостійним природним  об'єктом, що підлягає правовій  охороні, на законодавчому рівні визнано рослинний світ. Важливість охорони і раціонального використання природних рослинних ресурсів зумовлена їх біологічними функціями щодо забезпечення належних умов існування людини, нерозривним зв'язком рослинного світу з іншими природними об'єктами та комплексами, його впливом на стан і функціонування природних угруповань та якість навколишнього природного середовища, науковою, рекреаційною, естетичною, господарською цінністю тощо. Тому забезпечення охорони, раціонального використання та відтворення рослинного світу є невід'ємною складовою державної екологічної політики.

 Необхідною передумовою  реалізації екологічної функції  держави в цій частині є  належне правове регулювання  суспільних відносин, що виникають  у процесі використання та  охорони природних рослинних ресурсів, що передбачає формування відповідної законодавчої бази.

Cучасний етап розвитку законодавства про рослинний світ свідчить про відсутність належного взаємозв'язку та узгодженості між нормативно-правовими приписами, вміщеними у різних природоресурсних актах і наявність значних прогалин у законодавчому забезпеченні використання та охорони природних рослинних ресурсів. Питання правового регулювання використання та охорони рослинного світу набули також особливої актуальності в силу оновлення лісового законодавства та існуючою потребою в певній уніфікації правових норм щодо використання лісової та нелісової рослинності.

 Науково-теоретичною  базою даного дослідження є  праці науковців у галузі екологічного  права України (В. І. Андрейцева, Г. І. Балюк, В. Д. Басая, А. Г. Бобкової, Ю. О. Вовка, А. П. Гетьмана, В. І. Гордєєва, І. А. Дмитренка, І. І. Каракаша, В. В. Костицького, С. М. Кравченко, М. В. Краснової, Н. Р. Малишевої, М. І. Малишка, П. В. Мельника, В. Л. Мунтяна, О. О. Погрібного, В. К. Попова, Б. Г. Розовського, С. В. Размєтаєва, А. К. Соколової, Н. І. Титової, В. С. Шахова, Ю. С. Шемшученка, С. М. Шершуна, М. В. Шульги, В. І. Федоровича та інших).

Метою дослідження є формулювання теоретичних положень і висновків, внесення практичних рекомендацій і пропозицій, спрямованих на подальший розвиток екологічного права, вдосконалення природоохоронного законодавства та практики його застосування щодо правового режиму рослинного світу.

 Для досягнення зазначеної  мети були поставлені такі  основні завдання:

 – проаналізувати  основні теоретичні підходи до  поняття рослинного світу, з'ясувати  його зміст та співвідношення  із суміжними поняттями;

 – охарактеризувати  види природних рослинних ресурсів  і з'ясувати особливості їх  правового режиму;

 – здійснити аналіз законодавчого регулювання використання та охорони рослинного світу та з’ясувати основні тенденції його розвитку;

 – розкрити поняття  використання природних рослинних  ресурсів;

 – розглянути види  використання природних рослинних  ресурсів;

 – дослідити правове регулювання відтворення природних рослинних ресурсів;

 – охарактеризувати  різні наукові підходи до поняття  охорони рослинного світу;

 – охарактеризувати  поняття, види та особливості  юридичної відповідальності за  порушення законодавства про рослинний світ;

 – зробити загальні  висновки з проблем дослідження.

 Об’єктом дослідження  є правові відносини, що виникають  у процесі використання, відтворення  та охорони рослинного світу  в Україні.

 Предметом дослідження  є сутність і зміст нормативно-правових актів України та інших держав про рослинний світ, практика їх застосування і науково-теоретичні праці представників науки екологічного права України та інших держав з питань правового регулювання використання та охорони рослинного світу.

 Методи дослідження. В процесі дослідження використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (діалектичний, історичний, комплексний, структурно-функціональний, формально-логічний методи, метод системного аналізу) та спеціальні методи дослідження (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм).

 

 

1. Загальна характеристика рослинного  світу в Україні

 

Рослинний світ - один з найважливіших елементів довкілля. Майже у всіх екосистемах рослини є базою для розвитку всієї системи, адже саме вони створюють початкову біологічну масу та біологічно зв'язують енергію в речовину. Тому рослинний світ підлягає особливій охороні з боку держави та суспільства.

Тривалий час правова охорона рослинного світу здійснювалась у рамках регламентації охорони та використання лісів, нелісова рослинність з точки зору законодавця залишалась практично без регулювання. Тільки у 1999 році був прийнятий ЗУ "Про рослинний світ", який і врегулював охорону нелісової рослинності.

В енциклопедичній літературі рослинний світ визначається як сукупність усіх рослинних організмів на певній території або на земній кулі, що утворюють флору й рослинність1 9. Стаття 3 ЗУ "Про рослинний світ" вказує, що рослинний світ - це сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території. [10, с.50-52]

Законодавче визначення поняття рослинного світу є досить широким, оскільки фактично включає усі види рослин, а також грибів та їхніх угруповань, і не відноситься тільки до дикорослих рослин. Незважаючи на це, сфера застосування названого ЗУ звужена, адже відповідно до ст. 2 ЗУ "Про рослинний світ" завданням законодавства України про рослинний світ є регулювання суспільних відносин у сфері охорони, використання та відтворення дикорослих та інших несільськогосподарського призначення судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, їхніх угруповань і місцезростання. І в спеціальному законі чітко вказано, що відносини у сфері охорони, використання та відтворення рослин і багаторічних насаджень сільськогосподарського призначення регулюються відповідним законодавством України.

У зв'язку з цим спеціальний закон визначає об'єктами рослинного світу дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби на всіх стадіях розвитку та утворені ними природні угруповання. Таким чином, законодавчо під охорону законодавства про рослинний світ підпадають не тільки окремі види дикорослих рослин та грибів, але й їхні угруповання на певній території.

Дикорослими рослинами визнаються рослини, що природно зростають на певній території. Природні рослинні угруповання являють собою сукупність видів рослин, що зростають у межах певних ділянок і перебувають у тісній взаємодії як між собою, так і з умовами довкілля.

ЗУ "Про рослинний світ", поряд із термінами "рослинний світ" та "об'єкти рослинного світу", містить також у ст. 3 визначення поняття "природні рослинні ресурси". Природними рослинними ресурсами вважаються об'єкти рослинного світу, що використовуються або можуть бути використані населенням для потреб виробництва та інших потреб. Таким чином, поняття "природні рослинні ресурси" є вужчим за змістом від поняття "об'єкти рослинного світу".

Особливої уваги заслуговує також питання про співвідношення між поняттями "рослинний світ" та "ліс".[11, с.133-136]

Тривалий час в українському законодавстві правове поняття лісу визначалося як сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що у своєму розвитку біологічно взаємопов'язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище (ст. 3 ЛК України в редакції від 21 січня 1994 р.). З 2006 року термін "ліс" визначається відповідно до ч. 1 ст. 1 ЛК України як "тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище". Однак слід пам'ятати, що юридичне поняття "ліс" не може розглядатися поза його органічним зв'язком із поняттям "рослинний світ", а самі "ліси є лише частиною рослинного світу, хоча і найвагомішою, і що лісове законодавство не забезпечує і не в змозі забезпечити охорону рослин поза територією земель державного лісового фонду".

Крім того, суттєве значення у зв'язку з цим має визначення співвідношення між лісовою та нелісовою рослинністю. Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЛК України до лісового фонду України не належать:

- зелені насадження  в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які  не віднесені в установленому  порядку до лісів;

- окремі дерева і  групи дерев, чагарники на сільськогосподарських  угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках. [11, с.133-136]

Відповідно до ст. 6 ЛК України лісовими ресурсами є деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів. До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів, що використовуються для задоволення суспільних потреб.

Виходячи зі змісту зазначеної норми ЛК України та норм ЗУ "Про рослинний світ", незаперечним є той факт, що у законодавстві лісові ресурси розглядаються як різновид природних рослинних ресурсів. У зв'язку з цим норми законодавства про використання та охорону природних рослинних ресурсів безпосередньо стосуються і мають загальне значення й щодо лісових ресурсів. Тому і лісова рослинність, і нелісова є складовими ширшого поняття - "рослинний світ".

Тому якщо розглядати рослинний світ та ліс як абсолютно самостійні та різні природні об'єкти, надто звужується поняття рослинного світу при включенні до нього лише нелісової рослинності. Проте, як випливає зі змісту ст. 4 ЗУ "Про рослинний світ" та поняття рослинного світу у ст. 3 цього Закону, лісові ресурси є різновидом природних рослинних ресурсів, а отже, поняття рослинного світу фактично охоплює за змістом як лісову, так і нелісову рослинність. Разом з тим потрібно зазначити, що сучасне законодавче визначення терміна "ліс" дає підстави вважати складовою рослинного світу не ліс взагалі як природний комплекс, а лише його основний елемент - лісову рослинність. У зв'язку з цим норми правового режиму рослинного світу повинні бути вихідними і мати загальний характер порівняно з нормами про використання та охорону лісової рослинності.

ЗУ "Про рослинний світ" оперує ще одним поняттям - "природні рослинні ресурси", під яким розуміють об'єкти рослинного світу, що використовуються або можуть бути використані населенням для потреб виробництва та інших потреб. Таким чином, це поняття є виключно експлуатаційним.

Природні рослинні ресурси за своєю екологічною, господарською, науковою, оздоровчою, рекреаційною цінністю та іншими ознаками поділяються на природні рослинні ресурси загальнодержавного та місцевого значення.

До природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення належать:

а) об'єкти рослинного світу у межах: внутрішніх морських вод і територіального моря, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України; поверхневих вод (озер, водосховищ, річок, каналів), що розташовані і використовуються на території більш ніж однієї області, а також їхніх при-токів усіх порядків; природних та біосферних заповідників, національних природних парків, а також заказників, пам'яток природи, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення;

б) лісові ресурси державного значення;

в) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, види яких занесені до Червоної книги України;