Бюджетний дефіцит та джерела його фінансування

 

Зміст

 

 

Вступ

Визначальну роль у формуванні та розвитку економічно будь-якого сучасного суспільства грає державне регулювання , здійснюване в рамках вибраної владою економічної політики.

Одним з найбільш важливих механізмів, что дозволяють державі здійснювати економічне и соціальне регулювання , є його фінансова система, головною ланкою якої є державний бюджет. Саме за помощью фінансової системи держава утворює централізовані фонди і впливає на формування децентралізованіх фондів, забезпечуючі можливість виконання покладені на державні органи влади. Проте ця система часто зіткається з проблемами , вираженною у формі бюджетного дефіціту. Тому одним з найважлівіших питань державних фінансів є проблема бюджетного дефіціту. 

Стан загальнодержавних фінансів є одним з найважливішіх економічних показників будь-якої країни. Як тільки держава стала планувати свої доходи і витрати, з'явилася проблема їх збалансування. Бюджетний дефіцит характерний сьогодні і для більшості розвинених країн .

Дефіцит бюджету - це індикатор стану економіки , тому дана проблема актуальна і їй приділяється традіційно велика увага як з боку фахівців- економістів , так і всього населення країни в цілому . 

Мета реферату – дослідити теоретичні та практичні аспекти формування бюджетного дефіциту i перспективи скорочення дефіциту бюджету в умовах фінансової кризи . 

Завдання дослідження : 

1. розкрити поняття дефіциту бюджету; 
2. показати можливості скорочення дефіциту бюджету та джерела фінансування його фінансування; 
3. виявити роль бюджетного дефіциту в державному регулюванні економіки, викластись аспекти нормативно - законодавче регулювання дефіцитів бюджетів; 
4. дати оцінку дефіциту бюджету; 

Об'єкт дослідження - бюджетний дефіціт. 

Предмет дослідження - управління дефіцітом бюджету . 

Інформаційною базою дослідження є нормативні акти, наукова література , періодичні видання .

 

Бюджетний дефіцит та джерела  його фінансування

Бюджетний дефіцит – перевищення видаткової частини державного бюд-жету над дохідною. Є однією з основних причин інфляції, спричиняється економічною нестабільністю, скорочен-ням надходжень до бюджету, зростанням видатків з бюджету.

Дефіцит бюджету – це сума, на яку рівень видатків бюджету перевищує рівень надходжень.

Причини виникнення дефіциту:

— спад виробництва;

— зниження ефективності функціонування окремих галузей;

— несвоєчасне проведення структурних  змін в економіці або її технічного переоснащення;

— великі воєнні витрати;

 — інші фактори, що впливають  на соціально-економічне становище  країни.

Бюджетний дефіцит - явище  майже постійне в економіці кожної держави. Для населення наявність  дефіциту має опосередковане значення, але воно бере участь у поверненні залучених для покриття дефіциту коштів шляхом сплати податків. Бюджети в Україні можуть затверджуватись з дефіцитом лише при наявності обґрунтованих джерел його фінансування. Граничний розмір державного боргу не повинен перевищувати 60 % фактичного річного обсягу ВВП. У разі перевищення зазначеної межі уряд має вжити негайних заходів до приведення цієї величини у відповідність з необхідною нормативною.

Профіцит бюджету – це перевищення  доходів бюджету над його видатками. Законодавством передбачено, що профіцит затверджується з метою погашення основної суми боргу.

Стан держбюджету визначається за допомогою бюджетного сальдо (BS): BS=T-G. Існує фактичне, потенційне і циклічне бюджетне сальдо. Розрізняють три концепції збалансування держбюд-жету:

1)  на щорічній основі (держ. витрати повинні вирівнюватись  з доходами в межах року);

2) на цикл. основі (бюджет  повинен балансуватися не щорічно,  а в межах екон. циклу); 

3) концепція функціональних фінансів (бюджетна функція фіскальної політики повинна бути підпорядкована стабілізаційній).

Для зменшення бюджетного дефіциту слід: змінити систему оподаткування, перейти від фінансування до кредитування; зменшити управлінські витрати; підвищити  роль місцевих бюджетів, скасувати  необґрунтовані фінансові пільги, здійснити конверсію, ліквідувати дотації збитковим підприємствам.

Існує три джерела  дефіцитного фінансування:

1. Внутрішні позички.  В цьому випадку уряд виходить  на внутрішній грошовий ринок,  де розміщує свої позички, тобто  продає держ. Ц/П, і за рахунок виручки від їх реалізації отримує необхідні кошти в борг.

2. Зовнішні позички.  Ці позички можуть надавати  уряду міжнародні фінансові організації,  іноземні уряди та приватні  іноземні фірми. 

3. Грошово-кредитна емісія. Це означає, що НБ випускає  нові гроші, які не забезпечені зростанням товарної маси, і за допомогою певного кредитного механізму фінансує уряд.

Складові джерел фінансування бюджету наведені на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Джерела фінансування бюджетного дефіциту

У свою чергу, розрізняють  такі види позик:

– кредити, одержані урядом;

– випуск та розміщення державних  облігацій.

Залучення кредитів може здійснюватися  в таких формах:

– кредити, одержані від центрального банку;

– кредити, залучені від банківських  установ;

– кредити, отримані від міжнародних фінансових організацій;

– кредити, надані урядами інших  держав.

Випуск та розміщення державних  облігацій може спрямовуватися на використання різних джерел, наприклад, ресурсів банківського сектору (включаючи придбання державних  облігацій центральним банком та комерційними банками). Іншим джерелом можуть бути кошти небанківського сектору (підприємств та установ), а також домогосподарств. Розміщення державних облігацій можливе також на міжнародних фінансових ринках. У таких випадках джерелами фінансування дефіциту бюджету стають ресурси нерезидентів: закордонних банківських установ, небанківських корпорацій, заощадження іноземних громадян та ін.

Кожний спосіб фінансування дефіциту здійснює як позитивний, так  і негативний вплив на розвиток економіки. Позитивним можна вважати те, що залучення коштів для фінансування дефіциту бюджету є основою збільшення державних видатків. За рахунок додатково залучених ресурсів можна збільшити обсяг державних витрат, що спрямовуються на вирішення соціальних і економічних проблем розвитку країни. Разом з тим, боргове фінансування має певні межі. У тому разі, коли воно не спрямовується на забезпечення приростів ВВП, обсягів валової доданої вартості та зростання бюджетних доходів на залучені кошти, витрачання ресурсів, залучених за умов позик, може негативно впливати на розвиток економіки.

Особливої уваги заслуговує бюджетне фінансування соціальних програм. Такі кошти безпосередньо спрямовуються  на забезпечення доходів населення (прямо або опосередковано, у формі  дотацій). Разом з тим, треба звернути увагу на те, що одержані громадянами ресурси повертаються в економіку. Але такий процес має певні особливості. Кошти, одержані у формі соціальних платежів, спрямовуються, як правило, на придбання товарів та оплати послуг. їх можна поділити на товари першої необхідності та довгострокового користування. Інша частина заощаджується. Заощадження, в свою чергу, поділяються на дві групи: організовані та неорганізовані. Треба звернути увагу на те, що кожен з напрямів витрачання таких коштів здійснює неоднаковий вплив на розвиток економіки.

Дефіцит державного бюджету  відображається у відсотках до ВВП, доходів і видатків бюджету. З  іншого боку, дефіцит може розглядатись на різних рівнях: Державного бюджету, республіканського бюджету і  місцевого бюджету. Розраховується також дефіцит зведеного бюджету.

Наприклад, дефіцит зведеного  бюджету України у 2006 р. у процентах  до доходів становив 5,9% (відповідно, в 1998 р. – 7,8%, в 1997 р. – 21,9%). На 2001 р. було прийнято Державний бюджет без дефіциту. На 2003 р. граничний розмір дефіциту Державного бюджету затверджено в сумі 2,035 млрд грн, або приблизно 4,07% запланованих доходів (у 2002 р. – 9,2%). Загальні показники Державного бюджету України за 2005–2007 pp. наведено в табл. 1.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1.1. Показники Державного бюджету України

Показник	План на 2006 р.	Фактичне виконання плану на 2006 р.	2007 р. (Закон України від 19.12.2006 р.  № 489-V)	2007 р. (Закон України від 16.03.2007 р.№  749-V)
1. Доходи	127,50	133,46	147,89	152,50
2. Видатки	140,20	137,06	161,82	169,42
3. Кредитування	—	0,19	1,78	1,78
у тому числі:
– надання кредитів;		1,05	3,75	3,75
– повернення кредитів		0,86	1,97	1,97
4. Фінансування бюджету	13,24	3,79	15,71	18,79
у тому числі:
– за борговими операціями;	1,48	2,02	4,97	4,97
– надходження від приватизації;	2,12	0,56	10,59	10,59
– за активними операціями	9,64	1,21	0,15	3,14

 

2006 р. дефіцит державного  бюджету було заплановано на  рівні 13,24 млрд грн, що мало  забезпечити збільшення видатків  та обсягів наданих кредитів. Проте фактичне виконання досягало лише 3,79 млрд грн, що призвело до зменшення обсягу видаткової частини та наданих кредитів. Слід звернути увагу на те, що плани надходжень від приватизації було виконано лише на 26,4%.

На 2007 р. передбачено збільшення величини дефіциту державного бюджету. Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 p. № 489-V дефіцит було затверджено у сумі 15,71 млрд грн. У березні 2007 р. були прийняті зміни та доповнення до Державного бюджету на 2007 рік (Закон України від 15.03.2007 p. N° 749-V), і дефіцит збільшено до 18,79 млрд грн.

Формування ресурсної  бази та витратної частини Державного бюджету України наведено на рис. 1.2.

 

Рис. 1.2. Складові ресурсної і витратної частин Державного бюджету України у 2007 р.

За перші сім місяців 2006 р. фінансування дефіциту загального фонду Державного бюджету України  здійснювалося за рахунок залишків коштів на рахунках Державного казначейства України (табл. 11.2). З початку року до 3-го серпня їх обсяг зменшився  з 12,6 млрд грн до 1,4 млрд грн. Протягом серпня – грудня 2006 р. здійснювалося накопичення коштів на рахунках Уряду. Вони зросли на 9,2 млрд грн та досягли 10,6 млрд грн станом на 31 грудня 2006 р.

 

 

 

 

 

 

Висновки

Бюджетна політика держави  регулює фінансові потоки між секторами національної економіки, формує державні фонди грошових ресурсів і забезпечує вирішення соціально-економічних завдань з надання колективних та індивідуальних благ у вигляді товарів і послуг за рахунок ресурсів бюджетної системи та державних позабюджетних фондів. Регулюючим і контролюючим інструментом її є бюджетний дефіцит (профіцит). Це складна фінансово-економічна категорія, у якій відбиваються і проявляються пропорції бюджетної системи, взаємозв'язку між потоками доходів держави (насамперед податковими надходженнями) і потребами в державному фінансуванні, що забезпечує ефективну реалізацію всіх функцій держави (регулюючу і управлінську, оборонну, соціальну, інвестиційну, зовнішньоекономічну). Основними причинами дефіциту бюджетів є війни і спади, стагнація і періоди депресії виробництва; невиправдане зростання витрат і їх неефективність.

 У разі виникнення  профіциту бюджету, приймаються  заходи щодо його скорочення  шляхом: скорочення залучення доходів  від продажу державної або  муніципальної власності; для федерального бюджету - шляхом скорочення залучення доходів від реалізації державних запасів і резервів; спрямування бюджетних коштів на додаткове погашення боргових зобов'язань; збільшення видатків бюджету ; скорочення податкових доходів бюджету. Фінансування дефіциту бюджетів здійснюється за рахунок державних і муніципальних позик і за рахунок емісії нових грошей, це за рахунок зовнішнього запозичення і запозичення всередині країни.